Постанова № 22110134, 13.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 січня 2012 року 11:10 № 2а-15425/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Сопрунець О.М.,

від відповідача: Капустіна А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКомунального підприємства «Фармація»

до

третя особа Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

Науково-виробниче комерційне підприємство «Сітек»

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 08 червня 2011 року № 0007262305, № 007272305,- ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Комунальне підприємство «Фармація»(далі - позивач, КП «Фармація») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 08 червня 2011 року № 0007262305, № 007272305.

Позивач просить скасувати спірні податкові повідомлення-рішення посилаючись на те, що вони прийняті на підставі протиправних висновків акту перевірки від 31.08.2011р. № 082026/59/23/05415852.

Так, на думку позивача висновок акту перевірку про не роздрукування та не зберігання Z-звітів у кількості 125 штук є безпідставним, оскільки реєстратор розрахункових операцій (РРО) Марія-301МТМ, який поставлено на облік у ДПІ, не складає та не роздруковує Z звіти за ті дні, коли не проводились операції через РРО, тобто не роздрукування цих звітів повязане з технічними можливостями належним чином зареєстрованого РРО. Вказане, на думку позивача, кореспондується з положеннями постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування», згідно якої поняття зміна визначено як період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту. Враховуючи те, що 125 Z-звітів не були роздруковані саме за ті дні, коли каси не працювали, то відповідно зі сторони позивача не було жодних порушень вимог п. 9 ст. 3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Також позивач не погоджується з висновками відповідача щодо порушення ним вимог пункту 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15 грудня 2004 року № 637, оскільки готівка у сумі 5123,87 гривень за 21 грудня 2010 року була оприбуткована підприємством, що підтверджується підклеєним у книзі обліку розрахункових операцій фіскальним чеком № 332, прибутковим касовим ордером № 000000005428 та видатковим касовим ордером від 21.12.2010 року № 000000002020. Як зазначав позивач, оприбуткуванням готівки є реєстрація відповідних сум готівки через РРО, натомість незаповнення відповідних граф КОРО є лише порушенням порядку ведення КОРО, за яке встановлена відповідальність п. 3 ст. 17 Закону України про РРО в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн.). Зазначав, що застосування оскаржуваним рішенням за вказане порушення штрафних (фінансових) санкцій у п'ятикратному розмірі в сумі 25619,35 грн. є неправомірним, оскільки жодна норма податкового законодавства не визначає, що незаповнення окремого розділу книги обліку розрахункових операцій є беззаперечним доказом неоприбуткування готівки платником податку.

Безпідставним з точки зору позивача є також висновок відповідача про перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі у розмірі 31768,82 грн., оскільки відповідно до п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою НБУ № 637 від 15.12.2004 р., підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, в межах що не перевищують установлений ліміт каси, а враховуюче те, що Аптека № 1 КП «Фармація»є структурним підрозділом КП «Фармація», на якому наказом встановлено ліміт залишку готівки у розмірі 1150000,00 грн., сума готівки в касі у розмірі 31762,82 грн. на кінець дня 17.05.2011 р. не є понадлімітною.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях від 24.11.2011 року.

Відповідач вважає, що спірні рішення прийняті ним правомірно за порушення позивачем п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженому постановою НБУ № 637 від 15.12.2004 р., яке полягало у перевищенні 17.05.2011 року ліміту залишку готівки у касі на загальну суму 31768,82 грн., також у порушенні п. 9, статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягало у не дотриманні щоденного роздрукування фіскальних звітних чеків за підсумками робочих змін у загальній кількості 127 штук та порушення п. 2.6, 4,1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15 грудня 2004 року № 637, яке полягало у невідображені у книзі обліку розрахункових операцій оприбуткування готівкових коштів у сумі 5123,87 грн. від 13.04.2011 року.

У звязку з виявленими порушеннями ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесено податкові повідомлення-рішення від 08 червня 2011 року № 0007262305, № 0007272305, які відповідач вважає правомірними та просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні 24.11.2011 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору було залучено Науково-виробниче комерційне підприємство «Сітек».

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2011 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено фактичну перевірку з питань дотримання порядку здійснення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці КП «Фармація»- Аптеки №1, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 51/53.

За результатами перевірки було складено акт № 082026/59/23/05415852 від 31.05.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт).

08 червня 2011 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, на підставі вказаного Акту перевірки, було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми «С»№ 0007262305, яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 42500,00 грн. за порушення п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995р. № 265/95-ВР (а.с. 8);

- податкове повідомлення-рішення форми «С»№ 0007272305, яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 89156,99 грн. за порушення п.п. 2.6, 2.8, 3.5, 5.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (а.с. 9).

За результатами оскарження прийнятих рішень в адміністративному порядку рішенням Державної податкової служби України від 27.09.2011р. № 2490/6/102415 скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 08.06.2011р. № 0007262305, № 007272305 - залишено без змін.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій було виявлення під час перевірки Аптеки № 1 КП «Фармація»наступних порушень:

- незабезпечення щоденного друку фіскальних звітних чеків (Z-звітів), по зареєстрованих за підприємством реєстраторах розрахункових операцій, у загальній кількості 125 штук, згідно складеного реєстру за період з 01.01.2011 року по 06.04.2011 року ;

- перевищення ліміту залишку готівки в касі 17.05.2010 року на загальну суму 31768,82 грн.;

- неоприбуткування готівкових коштів в повній сумі їх фактичних надходжень в книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) № 2659014614р/2 на підставі фіскального звітного чеку Z-звіту № 332 від 21.12.2010 року на суму 5123,87 грн.

Позивач не згоден із вказаними рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням рішенням від 08.06.2011р. № 0007262305, № 007272305, суд виходить з наступного.

1) З приводу висновку відповідача про незабезпечення щоденного друку фіскальних звітних чеків суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон України № 265/95-ВР).

Згідно з ст. 1 Закону № 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових та щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Процедура та особливості такої реєстрації передбачені ст.7 Закону № 265/95-ВР та Порядком реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом ДПА України від 01.12 2000 р. № 614, зареєстрованого в Мінюсті України 05.02.2001 р. за № 107/5298 (далі Порядок № 614).

За Порядком № 614 до реєстрації приймаються РРО, модифікації яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з урахуванням сфер їх застосування та за умови, що термін служби, установлений у технічній документації на РРО, не вичерпався, а також з урахуванням термінів реєстрації, установлених Державним реєстром РРО. Скасування реєстрації РРО здійснюється на підставі подання суб'єктом господарювання заяви довільної форми до органу ДПС, де зареєстровано РРО. Перед скасуванням реєстрації РРО його необхідно зняти з обліку, про що робиться відмітка в реєстраційному посвідченні, і розпломбувати в ЦСО (крім випадків установлення невідповідності конструкції та програмного забезпечення реєстратора до документації виробника). При скасуванні реєстрації посадова особа органу ДПС вилучає реєстраційне посвідчення, довідку про опломбування, робить відповідний запис у Книзі реєстраторів розрахункових операцій та виписує довідку про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій за встановленою формою (додаток 4), яка надається суб'єкту господарювання. Примусове скасування реєстрації РРО здійснюється , крім інших випадків, у разі при виявленні невідповідності конструкції та (або) програмного забезпечення РРО модифікації, включеній до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку № 614 перед реєстрацією РРО центром сервісного обслуговування здійснюється опломбування реєстратора та складається у двох примірниках довідка про опломбування реєстратора розрахункових операцій, один з яких надається субєкту господарювання, а другий зберігається у центрі сервісного обслуговування (в органі ДПС), що здійснив опломбування. У довідці обов'язково відображаються дані щодо відповідності конструкції та програмного забезпечення РРО до документації виробника, а також щодо переведення РРО у фіскальний режим роботи. Дані про СГ заносяться з довідки про резервування фіскального номера РРО або з книги обліку розрахункових операцій, а дані про РРО - з паспорта (формуляра) на РРО.

Відповідно до статті 12 Закону № 265/95-ВР на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

З матеріалів справи вбачається, що субєкт господарювання Аптека № 1 КП «Фармація»використовує у своїй господарський діяльності реєстратори розрахункових операцій моделі Мария-301МТМ з версією програмного забезпечення М 301 Т7 внесеної до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом ДПА України №122 від 03.03.2010р., які зареєстровані ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, що підтверджується наступними реєстраційними посвідченнями: № 2659016359 від 12.03.2009 року, № 2659014613 від 14.02.2008 року, № 2659014614 від 14.02.2008 року, № 2659014612 від 14.02.2008 року (а.с. 115, 132, 143, 155).

Центром сервісного обслуговування ТОВ «НВКП «Сітек»(ЄДРПОУ 21597249) на кожний зареєстрований РРО позивача видана довідка про опломбування реєстратора розрахункових операцій, яка свідчить про відповідність конструкції, програмного забезпечення документації виробника та констатує факт роботи РРО у фіскальному роботі (а.с. 119, 132а, 144, 156).

Згідно п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Статтею 2 Закону України №265/95-ВР визначено термін «фіскальний звітний чек»(Z-звіт) - це документ установленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної памяті.

Актом перевірки ДПІ у Шевченківському районі встановлено, що згідно реєстру не роздрукованих фіскальних звітних чеків, позивачем не виконано вимог п. 9 ст. 3 Закону №265/95-ВР, щодо дотримання щоденного друку фіскальних звітних чеків у кількості 125 штук (а.с. 10).

Реєстр не роздрукованих фіскальних звітних чеків є додатком до Акту перевірки (а.с. 172-173).

З пояснень представника позивача вбачається, що в дні, щодо яких відповідачем встановлено факт нероздрукування фіскальних звітних чеків, реєстраторами розрахункових операцій № 2659016359, № 2659014613, № 2659014614, № 2659014612 Аптеки № 1 КП «Фармація»не було зроблено жодної розрахункової операції, оскільки в ці дні вказані реєстратори не працювали.

Як вбачається з обставин справи, позивачем щоденні фіскальні звітні чеки за попередні дні перед днями, за які не здійснювалось роздрукування, та за наступні дні, а саме: за 31.12.2010р. та 03.01.2011р., за 06.01.2011р. та 09.01.2011р., за 15.03.2011р. та 18.03.2011р., за 01.04.2011р. та 04.04.2011р., за 09.04.2011р. та 11.04.2011р., за 16.04.2011р. та 18.04.2011р., 22.04.2011р. та 26.04.2011р., 08.05.2011р. та 10.05.2011р., 13.05.2011р. та 16.05.2011р., 28.05.2011р. та 30.05.2011р.,- були роздруковані в той же день по закінченню робочої зміни, підклеєні на відповідних сторінках книги РРО.

При цьому, як свідчать періодичні повні звіти, у періоди між вказаними днями зміна по вищевказаним РРО не відкривалась, розрахункові операції на реєстраторі розрахункових операцій не проводилися, що підтверджується даними про номери останніх фіскальних чеків, роздрукованих протягом вище перелічених днів, різниця між якими дорівнює загальній кількості чеків, роздрукованих протягом останнього з днів (а.с. 14-38).

Так, номер останнього чека, роздрукованого на РРО № 2659014613 за 06.01.2011 року, становить 2675; номер останнього чека, роздрукованого на цьому РРО за 09.01.2011 2728 (а.с.14). При цьому згідно періодичного звіту за 09.01.2011 р. загальна кількість чеків, роздрукованих у цей день, становить 53 штуки, що дорівнює різниці між номерами останніх чеків, роздрукованих за вказані дні: 2675 2728 = 53. Вказане підтверджує той факт, що у дні між 06.01.2011р. та 09.01.2011р. розрахункові операції на РРО № 2659014613 не проводились.

За наданими суду доказами використовувані позивачем РРО Марія -301-МТМ за своїми конструктивними особливостями не могли виконувати Z-звіти у ті робочі дні, коли не проводився готівковий продаж товарів (робіт, послуг).

Науково-виробничого комерційне підприємство «Сітек», яке обслуговує РРО КП «Фармація», у своїх письмових поясненнях щодо алгоритму роботи РРО «Марія 301МТМ»(версія програмного забезпечення М301 Т7) пояснив що, відповідно до інструкції по експлуатації та протоколу команд встановлено, що РРО «Марія-301 МТМ»має деякі особливості що стосуються виконання денного Z- звіту: якщо протягом робочої зміни на РРО не було здійснено жодної фіскальної операції, після виконання останнього Z- звіту, то при виконанні Z- звіту РРО роздруковує копію попереднього Z- звіту, при цьому важливо враховувати, що операції службового внесення та вилучення готівкових коштів не є фіскальними і тому не впливають на зміну статусу РРО; якщо в момент друку Z- звіту закінчується контрольна або касова стрічка і при цьому Z- звіт не було надруковано повністю, то після встановлення нової стрічки і спроби повторити виконати Z- звіт, РРО роздруковує копію останнього Z- звіту; якщо в момент друку Z- звіту виникають проблеми з енергопостачанням і при цьому Z- звіт не було надруковано повністю, то після відновлення енергопостачання і спроби повторити виконати Z- звіт, РРО роздруковує копію останнього Z- звіту.

Крім того для всебічного зясування технічних можливостей реєстратора розрахункових операцій моделі «Марія-301 МТМ»на представника позивача судом було покладено обовязок надати обґрунтоване технічне підтвердження виробника, щодо можливості друку денних фіскальних звітів за відсутності розрахункових операцій на реєстраторі розрахункових операцій зазначеної моделі.

Листом від 23.12.2011 року Приватним акціонерним товариством «Резонанс», яке є виробником реєстратору розрахункових операцій моделі «Марія-301 МТМ», було розяснено, що вказана модель РРО роздруковує фіскальні звітні чеки тільки у випадку фактичного виконання на апараті розрахункових операцій протягом робочої зміни (а.с. 188-189).

Згідно з абзацом другим ст. 2 закону України №265/95-ВР фіскальні функції здатність реєстратора розрахункових операцій забезпечувати однократне занесення, довгострокове зберігання у фіскальній памяті, багаторазове прочитання і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або в безготівковій формі, або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Статтею 13 Закону №265/95-ВР зазначено, що вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2002р. №199 «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування»зміна період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z- звіту до виконання наступного Z-звіту.

При цьому, згідно Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»розрахункова операція це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу).

Як вбачається з пояснень НВКП «Сітек», яке здійснює сервісне обслуговування РРО КП «Фармація», згідно функціональних можливостей РРО «Марія 301МТМ»версії програмного забезпечення Т7 у разі не проведення жодної розрахункової операції після виконання останнього Z- звіту, програмне забезпечення РРО не розпочинає нової робочої зміни. Відповідно при виконанні Z- звіту друкується копія звіту за останню зміну (а.с. 39).

Суд вважає, що позивач при використанні РРО зобовязаний неухильно дотримуватись вимог законодавства України, яке регулює порядок використання реєстратора розрахункових операцій, складання облікових та звітних та інших документів з використання РРО, однак виконання норм законодавства з цього питання залежить від технічних можливостей використовуваного позивачем РРО. Оскільки позивач для відображення готівкових операцій застосовував РРО моделі «Марія-301 МТМ», належним чином зареєстровані відповідачем та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, суд вважає, що він не мав фактичних можливостей для виконання вимог п.9 ст.3 Закону № 265 і не несе відповідальності за невиконання цього положення Закону до реєстрації РРО з новими функціональними можливостями.

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»за порушення вимог цього закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції, зокрема, у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що за своєю правовою природою штрафні санкції, передбачені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є адміністративно-господарськими санкціями (стаття 238 Господарського кодексу України), на чому наголошено також у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2009 р. № 962/13/13-09.

Відповідно до вимог статті 218 цього Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Таким чином, вина суб'єкта господарювання у недотриманні вимог стосовно щоденного друку фіскальних звітних чеків може бути наявна лише в тому випадку, коли існувала об'єктивна можливість ужити всіх заходів для забезпечення виконання такого обовязку.

Враховуючи те, що використовувані позивачем РРО «Марія-301 МТМ», які належним чином зареєстровані у податковій інспекції та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, не забезпечують технічну можливість виконувати роздрукування фіскальних чеків у дні, коли не здійснюються розрахункові операції, суд приходить до висновку, що у суб'єкта господарювання КП «Фармація»була відсутня об'єктивна можливість дотримання приписів Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»в даній частині.

За таких обставин наявність вини позивача у порушенні ним порядку використання РРО виключається.

А тому висновки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в частині вчинення КП «Фармація»вказаного порушення є необґрунтованими, а рішення відповідача про застосування до позивача фінансової санкції, встановленої п. 4 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у розмірі 42500,00 грн. (125 х 340) прийнято без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення та підлягає скасуванню.

2) З приводу висновку відповідача про не оприбуткування позивачем готівкових коштів у сумі 5123,37 грн. через не відображення їх у Книзі обліку розрахункових операцій суд зазначає наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, визначені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 (далі - Положення № 637).

Згідно із пунктом 1.2 розділу 2 вказаного Положення книга обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Згідно з пунктом 2.6 Положення № 637, вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Оприбуткування готівки це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій (пункт 1.2 вказаного Положення).

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Пунктом 7.3. Положення № 637 передбачено, що відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що оприбуткування готівки в касі підприємства, яке проводить готівкові розрахунки із застосуванням РРО (використанням РК), є здійснення обліку такої готівки у книзі обліку розрахункових операцій (на підставі фіскальних звітних чеків РРО або даних РК) та відображення надходжень цієї готівки у касовій книзі підприємства.

У разі виявлення порушень встановленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року № 614 затверджений Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, який розроблено на виконання Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Порядок поширюється на книги обліку розрахункових операцій і розрахункові книжки, що використовуються суб'єктами підприємницької діяльності при здійсненні розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Порядок ведення книги ОРО регулюється розділом 7 вказаного Порядку. Зокрема, п.п.7.5 встановлено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

З оглянутої в судовому засіданні КОРО № 2659014614р-2 від 13.04.2010 року вбачається, що за 21.12.2010 року в розділі 1 «Фіскальні звітні чеки»підклеєний Z-звіт №1438 (а.с. 130).

Готівкові кошти отримані позивачем під час робочої зміни 21.10.2010 у сумі 5123,87 грн. за фіскальним звітним чеком № 0332 оприбутковані за прибутковим касовим ордером № 0000000005428 від 21.12.2010 року та відображені у відповідній графі касової книги за 21.12.2011 року (а. с. 43).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно укладеного між позивачем (Замовник), ПАТ «Комерційний банк Хрещатик»(Банк) та Службою інкасації Управління Державної служби охорони при ГУМВС України (Охорона) договору № 20-Д/2009/Гл від 30.12.2009 року про надання послуг з інкасації готівкових коштів та зарахування на відповідний рахунок банку, силами Охорони проводиться щоденна інкасація готівкової виручки КП «Фармація»(а.с. 48-56).

До переліку інкасуємих обєктів, затвердженого у Додатку № 4 до вказаного Договору, відноситься також Аптека № 1 по вул. Володимирській, 51/53 (а.с. 59).

Готівкова виручка за 21.12.2010 року в сумі 61500,00 грн., до якої входять також зазначені кошти за фіскальним чеком № 0332 у розмірі 5123,87 грн., було проінкасовано згідно видаткового касового ордеру № 000000002020 від 21.12.2010 року (а.с. 44) та передано до ВАТ КБ «Хрещатик», що підтверджується також копією супровідної відомості до сумки з грошовою виручкою № 71 від 21.12.2010 року (а.с.45).

Отже, за 21.12.2010 року Аптекою № 1 КП «Фармація»оприбутковано готівкову виручку в повному обсязі у день її надходження.

З аналізу змісту акту фактичної перевірки № 082026/59/23/23/05415852 від 31.05.2011 та наданих сторонами пояснень вбачається, що під час проведення перевірки було встановлено факт відсутності запису в розділі 2 «Облік руху готівки»в КОРО №2689014614 від 13.04.2010 року щодо оприбуткування готівкових коштів по Z-звіту за № 0332 за 21.12.2010.

Проте суд не погоджується з твердженням позивача про не оприбуткування грошових коштів у сумі 5123,37 грн. через відсутність відображення зазначеної суми у книзі обліку розрахункових операцій з огляду на наступне.

Порушення, що виникають у сфері використання готівкових коштів господарюючими субєктами регулюються Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 р. №436/95 та Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»і відносяться до адміністративно фінансових санкцій.

Статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»передбачено, що за не оприбуткування, неповне або несвоєчасне оприбуткування у касах готівки до юридичних осіб та громадян субєктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у пятикратному розмірі не оприбуткованої, несвоєчасно оприбуткованої суми.

Відповідно до пункту 3 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З системного аналізу зазначених правових норм вбачається, що фінансові санкції, передбачені абзацом 3 частини першої статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»№ 436/95 від 12.06.1995, можуть застосовуватись лише у разі встановлення факту неоприбуткування (неповного та/або невчасного) оприбуткування готівки у касах підприємств, а за порушення порядку ведення КОРО застосовуються штрафні санкції встановлені пунктом 3 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Суд зазначає, що жодна норма податкового законодавства не визначає, що незаповнення окремого розділу КОРО (в даному Розділу 2 «Облік руху готівки») є беззаперечним доказом неоприбуткування готівки платником податку.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується внесення та оприбуткування позивачем готівки у сумі 5123,37 грн., а отже застосування до позивача штрафних санкцій згідно з оскаржуваним рішенням відповідача є незаконним. До такого ж висновку прийшов Вищий адміністративний суд України (ухвали від 22.10.2009 р. № К-5523/08, від 29.04.2010 р. № К-14790/08).

Таким чином, суд вважає, що позивачем було здійснено оприбуткування готівки у повному розмірі, але було допущено порушення порядку ведення книги обліку розрахункових операцій. Відповідальність за вказане порушення встановлена п. 3 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яким встановлена фінансова санкція в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн.).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0007272305 від 08 червня 2011 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25619,35 грн. (5123,37 грн. х 5) підлягає скасуванню.

3) З приводу висновку відповідача про перевищення ліміту залишку готівки в касі за 17.05.2011 р. на загальну суму 31768,82 грн. судом встановлено наступне.

Як зазначено в Акті перевірки, ліміт залишку готівки в касі відокремленого підрозділу - Аптеки № 1 КП «Фармація»відповідно до вимог НБУ не встановлювався, отже він вважається нульовим. Відтак, виявлений на кінець дня - 17 травня 2011 року залишок готівки у розмірі 31768,82 грн., до якого включено також суму за видатковим касовим ордером у розмірі № 687 від 17.05.2011 без підпису одержувача на суму 131,72 грн., вважається понадлімітною (131,72 грн. + 31637,10 грн.).

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджене Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 (далі також Положення № 637).

Пунктами 2.8 та 2.9 розділу 2 вказаного Положення встановлено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів. Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт залишку готівки в касі та не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси.

Відповідно до пункту 5.2 розділу 5 Положення № 637 установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства.

Згідно із пунктом 5.3 розділу 5 Положення № 637 ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи.

Пунктом 5.4 розділу 5 Положення № 637 встановлено, що кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк щодня (у день її надходження до каси) або наступного дня від дня її надходження до каси, - у розмірах, що потрібні для забезпечення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру середньоденного надходження готівки до каси (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).

При цьому пунктом 5.8. вказаного Положення встановлено, що якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що установлення ліміту залишку готівки в касі підприємства проводиться ним самостійно на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи, водночас у випадку якщо ліміт залишку готівки в касі не, то він вважається нульовим, і вся готівка, що перебуває в касі на кінець робочого дня, вважається понадлімітною.

При цьому для кожного відокремленого підрозділу підприємств складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Під поняттям відокремленого підрозділу юридичної особи в розумінні абзацу 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, мається на увазі філія чи інший підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

В свою чергу, положенням частини 4 статті 64 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Матеріали справи свідчать, що згідно наказу № 732/1 від 30 грудня 2009 року «Про розмір встановленого ліміту залишку готівки в касі», генеральним директором КП «Фармація»Железневою Л.В. затверджено ліміт залишку готівки в касі з 01 січня 2010 року в розмірі 1150000,00 гривень (а.с. 46).

Жодних доводів стосовно невідповідності вказаного ліміту каси підприємства вимогам припису пункту 5.4 розділу 5 Положення № 637 відповідачем під час розгляду справи наведено не було.

З матеріалів справи вбачається, що КП «Фармація»було створено шляхом реорганізації аптечного обєднання «Фармація»на підставі Рішення Київської міської ради від 24.04.2003р. № 364/527 (а.с. 195).

Пунктом 4 вказаного рішення було встановлено, що структурними підрозділами комунального підприємства «Фармація»є аптеки, визначені рішенням Київради від 05.06.01 № 441/1418 «Про реорганізацію фармацевтичних підприємств комунальної власності територіальної громади міста Києва».

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 06.06.2003 року № 990 було затверджено Статут комунального підприємства «Фармація»(а.с. 196). Вказаним розпорядженням було також затверджено Перелік комунальних підприємств, майно яких передається КП «Фармація», до яких входить також КП Аптека №1 по вул. Володимирській, 51/53 в м. Києві (а.с. 192-201).

Згідно статуту Комунального підприємства «Фармація»затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 06.06.2003 № 990, КП «Фармація»засноване на комунальній власності територіальної громади м. Києва і підпорядковується виконавчому органу Київської міської ради (а.с. 78).

До складу Підприємства, згідно пункту 2.4 Статуту КП «Фармація», на правах структурних підрозділів входять наступні аптечні заклади: аптечна база; аптеки; контрольно-аналітична лабораторія. Перелічені аптечні заклади Підприємства є закладами охорони здоровя. У порядку, встановленому законодавством, Підприємство може створювати відокремлені структурні підрозділи аптек у вигляді аптечних пунктів і аптечних кіосків (а.с. 79).

Відповідно до пункту 1 наказу № 1 від 02 січня 2009 року по КП «Фармація», затверджено структуру і режим роботи аптек структурних підрозділів комунального підприємства «Фармація», згідно якого організаційна структура аптеки № 1 КП «Фармація»за адресою: вул. Володимирська, 51/53, складається з рецептурно-виробничого відділу, відділу готових лікарських засобів № 1, відділу готових лікарських засобів № 2.

Частиною 1 статті 64 Господарського кодексу визначено, що підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Таким чином, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що Аптека №1 КП «Фармація»є структурним підрозділом КП «Фармація», тобто діє у складі останнього.

В матеріалах справи не міститься доказів наявності відповідного положення про присвоєння Апетеці № 1 позивача статусу відокремленого підрозділу юридичної особи. Не було здобуто таких доказів ні під час перевірки, а також не надано суду під час судового розгляду справи.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини та наведені вище приписи чинного законодавства, суд приходить до висновку, що Аптека № 1 не є відокремленим підрозділом КП «Фармація», а відтак позивачем не повинен затверджуватись окремий ліміт каси для даної господарської одиниці.

Відтак, твердження представника відповідача про відсутність встановленого ліміту залишку готівки під час проведеної перевірки 31.05.2011р., коли він був визначений згідно з наказом КП «Фармація»№ 732/1 від 30 грудня 2009 року, є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи, працівників податкового органу було проінформовано під час перевірки про встановлення загального ліміту залишку готівки в касі по всьому підприємству, що підтверджується довідкою старшого касиру Шматко Т.М. від 31.05.2011р., наданою на вимогу перевіряючи (а. с. 176).

Відповідно до пункту 7.21 Положення № 637, під час перевірки дотримання підприємством ліміту каси визначається наявність самостійно встановленого ліміту каси та відповідність його розрахунку вимогам цього Положення, уточнюються за наказами, розпорядженнями чи іншими розпорядчими документами суми самостійно доведених підприємством (юридичною особою) лімітів кас своїм відокремленим підрозділам.

Посилання відповідача на ненадання позивачем зазначеного документа під час проведення перевірки не приймається судом до уваги, оскільки відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1003 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2011 р. за № 70/18808, у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, в акті перевірки слід зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. При цьому у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не вказано перелік документів, які не були надані позивачем при перевірці, що могли б підтвердити факт порушення. Також відсутній акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови позивача від надання наказу про встановлення ліміту готівки по підприємству, та переліку документів, які йому запропоновано подати.

Крім того, суд при вирішенні справи бере до уваги, що згідно порядку, встановленого на підприємстві позивача, первинні документи зберігаються в бухгалтерії підприємства за місцем розташування керівних органів позивача. Відсутність наказу про встановлення ліміту каси у місці реалізації товару - у приміщенні Аптеки №1 - на момент проведення перевірки не свідчить про те, що позивачем не було встановлено ліміт каси взагалі.

Відтак, висновки Акту перевірки про те, що ліміт залишку готівки в касі відокремленого підрозділу позивача відповідно до вимог НБУ не встановлювався, а отже він вважається нульовим, суд вважає безпідставними.

З касової книги Аптеки № 1 КП «Фармація»за 17 травня 2011 року вбачається, що залишок готівки в касі на початок дня склав 33399,13 грн. Протягом робочої зміни до каси підприємства надійшло грошових коштів на загальну суму 10860,59 грн., було проведено видачу розмінних коштів на загальну суму 1600,00 грн., повернення коштів покупцям за видатковими ордерами № 000000000687 від 17.05.2011 р. на суму 131,72 грн. та № 000000000688 від 17.05.2011р. на суму 90,02 грн. (а.с. 203).

Готівкову виручку за 15.05.2011 року в сумі 44200,00 грн. було проінкасовано згідно видаткового касового ордеру № 000000000682 від 17.05.2011 р. (а.с. 64) та передано до ВАТ КБ «Хрещатик», що підтверджується також копією супровідної відомості до сумки з грошовою виручкою № 303 від 17.05.2011 року (а.с.65).

Залишок на кінець робочої зміни склав 31637,10 грн. (а.с. 203).

Як вбачається з Додатку № 4 Договору № 20-Д/2009/Гл. від 30.12.2009 про інкасацію грошових знаків, оперативний «ліміт»залишку готівки в касі структурного підрозділу Аптеки № 1 становить 45000,00 гривень. (а.с. 61).

В свою чергу суд зазначає, що поняття оперативний залишок використовується саме в договірних відносинах по наданню послуг інкасацій, визначених договором № 20-Д/2009/Гл. від 30.12.2009 та не повязане з поняттям «ліміт каси», зазначеного в п. 5.2 Положення № 637.

З наведеного вище можна зробити висновок, що залишок готівки у Аптеці № 1 на кінець дня - 17 травня 2011 року становив 31637,10 грн. (з врахуванням здавання готівки в банк), що не перевищувало встановленого на підприємстві ліміту залишків готівки в касі (1150000,00 гривень) та оперативного залишку по вказаному структурному підрозділу (45000,00 грн.), що спростовує висновки Акту перевірки щодо виявлених порушень.

З приводу посилання відповідача на видачу згідно видаткового касового ордера № 687 від 17.05.2011 грошових коштів у розмірі 131,72 грн. без підпису отримувача, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося вище, податковим органом під час перевірки виявлено видатковий касовий ордер, що не містив підпису особи, яка отримала готівку. Матеріали справи містять копію видаткового касового ордеру № 687 від 17.05.2011, який надано позивачем, що підписаний отримувачем коштів (а.с. 206), однак позивачем не заперечується той факт, що на момент здійснення перевірки вказаний видатковий касовий ордер дійсно отримувачем не підписувався.

Виходячи з вимог Положення № 637, у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абз. 2 п. 3.5), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Згідно з п. 7.24 вказаного Положення у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Відтак, у разі виявлення податковим органом факту видачі готівки з каси підприємства, не підтвердженого підписом одержувача у видатковому касовому ордеру, таке порушення має наслідком застосування штрафних (фінансових) санкцій лише у разі перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі внаслідок додавання такої суми до залишку готівки на кінець дня.

Проте враховуючи встановлений у КП «Фармація»ліміт залишку готівки в касі -1150000,00 грн. та оперативний залишок у Аптеці № 1 - 45000,00 грн., навіть у випадку додавання коштів у розмірі 131,72 грн. за видатковим ордером № 687 від 17.05.2011 до залишку готівки в касі на кінець дня - 31637,10 грн. (131,72 грн. + 31637,10 грн. = 31768,82 грн.) це не призведе до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що висновок податкового органу про порушення позивачем пунктів 2.8, 5.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, є безпідставним.

Відповідно до п. 1 Указу Президента № 436/95 від 12.06.1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»у разі перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах до юридичних осіб всіх форм власності, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Виходячи з наведених вище норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, враховуючи наявні у матеріалах справи копію наказу про встановлення ліміту каси № 732/1 від 30 грудня 2009 року, взявши до уваги відсутність у Аптеки №1 статусу відокремленого підрозділу, для якого повинен складатися окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі, суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про перевищення позивачем залишків готівки в касі в сумі 31768,82 грн. і неправомірним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 63537,64 грн. (31768,82 грн. х 2).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки орган державної податкової служби не довів законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень.

На розподілі судових витрат позивач не наполягав.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 0007262305, № 0007272305 від 08 червня 2011 року.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 18 січня 2012 року.