Постанова № 22110042, 14.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

Іменем України

м.Київ

14 грудня 2011 року 15:15 год.№ 2а-14630/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі суддіКостенкаД.А.,

при секретарі судового засідання Палійчук Л.Д.,

за участю представників: позивача Кукуєти Л.І., відповідача Пашкової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Телекомінвест" (даліПрАТ "Телекомінвест") до Державної податко вої інспек ції у Шевченківському районі м.Києва (далі ДПІ) про скасування податкового повідом лення-рішення від 20.05.2011р. № 0003042304,

в с т а н о в и в:

ПрАТ "Телекомінвест" просить скасувати подат кове пові дом лення-рішення ДПІ від 20.05.2011р. № 0003042304, яким збільшено грошове зобов'язання зПДВ на 240043,50грн.

Під час розгляду справи представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві. Позов обґрунтований правомірністю формування податкового кредиту з ПДВ по операціям з придбання товарів у ПрАТ "Пріоком", наявністю необхідних належно оформлених підтверджуючих документів та відсутністю пору шень Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про пода ток на додану вартість" (даліЗакон №168/97), атакож помилковістю висновків перевірки і безпідставністю податкового нарахування.

Представник відповідача не виз нала позов і подала письмові заперечення. Відповідач заперечує проти позову посилаючись на правомірність повідомлення-рішення, прийнятого за результатами перевірки, якою встановлено безпідставне включення позивачем ПДВ до податкового кредиту за нікчемним правочином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову і ска сування повідомлення-рішення з огляду на його неправомірність та безпідставність. При цьому суд виходить з такого.

ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення 20.05.2011р. №0003042304, яким згід но з пп.54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 ПК позивачу збільшено суму грошового зобовя зання з ПДВ на 240043,50 грн. (у т.ч.: 160029 грн. основний платіж, 80014,50 грн. штраф).

Рішення прийнято на підставі акта перевірки від 29.04.2011р. №985/23-04/24592229, згідно з яким відповідачем встановлено порушення пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону №168/97, що полягає у неправомір ному вклю ченні до податкового кредиту ПДВ у сумі 160029 грн. (у т.ч.: за жовтень 2009р. 39837 грн., за січень 2010р. 120192 грн.) по опера ціям з придбання товарів у ПрАТ "Пріоком".

Висновок про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується на тому, що згідно вироку Печерського район ного суду м. Києва визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК, директора ТОВ "СТЕДІТОРГ-ЛТД" ОСОБА_3, який за винагороду створив вказану юридичну особу. У звязку з цим усі правочини по ланцюгу постачання: ТОВ "СТЕДІТОРГ-ЛТД" ТОВ "Інформаційне Мереживо" ПрАТ "Пріоком" ПрАТ "Телекомінвест" відповідач з посиланням на ст.203, ст.ст. 215, 216 ЦК вважає недійс ними та нікчемними, такими, що здійснені без мети настання реальних наслідків.

Спірні правовідносини виникли щодо правомірності здійсненого відповідачем податкового нарахування з ПДВ та стосуються з порядку формування платником ПДВ свого податкового кредиту, який був врегульований Законом №168/97.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.1.7 Закону №168/97 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого вико-ристання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що податкова накладна вида ється платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; податкова накладна є одночасно звітним і розрахунковим документом (пп. 7.2.3); право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4).

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Як беззаперечно встановлено судом, позивач відніс до складу податкового кредиту у жовтні 2009р. та січні 2010р. нарахова ний (сплачений) на користь ПрАТ "Пріо ком" ПДВ у сумі 160029 грн. за придбання обладна ння згідно з договорами від 13.07.2009р. №9/814-50 та від 21.12.2009р. №9/695/825-57 (т.1, а.с. 54-194) відповідно до яких ПрАТ "Пріоком" (Вико навець) серед іншого зобов'язується поставити позивачу (Замов ник) відповідне обладнання.

На виконання вказаних договорів ПрАТ "Пріоком" у жовтні 2009р. і січні 2010р. здій снено на користь позивача поставку відповідно обладнання згідно переліку, що підтвер джується на явними у справі: -оформленими сторонами договору видатковими накладними на товар від 27.10.2009р. №0000000147 і №0000000149, від 29.01.2010р. №0000000007 (т.1, а.с. 221-223); -виписа ними Виконавцем податковими накладними від 27.10.2009р. №266 і №270, від 29.01.2010р. №15 (т.1, а.с. 218-220).

Вказані в акті перевірки та підтвердженні зазначеними доказами господарські опера ції з поставки на користь позивача товарів є обєктом оподаткування ПДВ, згідно з пп.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону №168, і підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків.

Між сторонами договору проведено розрахунок за придбане обладнання, що виз нається і не заперечується сторонами по справі та підтверджується виписаними ПрАТ "Пріоком" рахунками від 05.10.2009р. BL 2009/09-3337, від 30.10.2009р. №BL 2009/10-3375, від 29.01.2010р. BL 2010/01-3449; платіжними дорученнями від 27.10.2009р. №85, від 11.11.2009р. №124, від 29.01.2010р. №36 (т.2, а.с. 17, 18, 21-24).

Нарахований при цьому ПДВ, у т.ч. спірна сума 160029 грн., позивач на підставі вказаних вище по даткових накладних включив до складу податкового креди ту декларації з ПДВ за жовтень 2009р. і січень 2010р. (т.1, а.с. 195-217). У той же час ПрАТ "Пріоком" включив ПДВ до складу податкових зобов'язань декларації з ПДВ за жовтень 2009р. і січень 2010р. (т.2, а.с. 32-89) та сплатив його, про що свідчать платіжні доручення від 23.11.2009р. №13140 та від 23.02.2010р. №13587 (т.2, а.с. 90, 91).

Податкові накладні виписані постачальником товарів, який на час здійснення поставки товарів і скла дення податкових накладних, знахо див на обліку як платник ПДВ, що узгоджується з вимогами пп.7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2 та пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97. Зміст наявних у справі податкових накладних відпо відає вимогам пп. 7.2.1 даної статті, що не заперечувалося відповідачем та порушень чого перевіркою не встановлено.

Обладнання придбавалося позивачем для подальшого використання в оподаткову ваних ПДВ операціях в межах своєї господарської діяльності для реалізації ВАТ "Укртеле ком" і ТОВ "Укртехпромлізинг", що підтверджується наданими позивачем договорами із вказаними суб'єктами господарювання, видатковими накладними, довіреностями на одер жання товар но-матеріальних цінностей, актами звіряння постачання обладнання, виписани ми позивачем податковим накладними (т.2, а.с. 92-194).

Належність, достовірність та юридична значимість поданих позивачем письмових до казів, на підставі яких судом встановлені фактичні обставини, відповідачем не спросто вано іншими доказами, які б вказували на їх недійс ність чи фаль ши вість, у звязку з чим у суду немає підстав не брати до уваги докази позивача.

Отже, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту відпо відного звітного періоду нарахований (сплачений) за ставкою 20 відсотків ПДВ у звязку з придба нням у ПрАТ "Пріоком" обладнання, на підставі належно оформлених податкових наклад них, виписаних постачальником товарів, що підтверджено в ході розгляду справи належни ми, допус тимими, прямими і неспростовними доказами.

Водночас відповідач, який заперечує проти позову з підстав недійсності і нікчемності правочину та безтоварності операцій, не представив суду належних і допустимих доказів, що під твер джували обста вини, на яких ґрунтуються його заперечення, та спрос товували доводи пози вача і надані останнім докази, а заперечення відповідача суд вважає необґрунто ваними.

Посилання в акті перевірки та доводи відповідача про нікчемність правочину ґрунту ються виключно на при пущеннях перевіря ючих. Відпові дачем не доведено, яким законом прямо встановлено недійсність вчине ного правочину між позивачем і ПрАТ "Пріоком" чи окремих його положень (ч. 2 ст. 215 ЦК), або дійсне порушення публічно го поря дку, тобто встановлений факт спрямова ності на порушення конститу ційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошко дження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, терито ріальної громади, незаконне заволодіння ним (ст. 228 ЦК). Водно час, юридичний зміст правочину і визначені сторонами господарські (цивільні) зобов'я зання не заборонені і не обмежені чинним законодавством та самі по собі несуперечать моральним засадам суспіль ства і не порушує пуб лічний порядок.

З наявних у справі і досліджених судом доказів не вбачається наявність протиправної мети, спрямова ної на порушення конститу ційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошко дження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, терито ріальної громади, незаконне заволодіння ним. Також у справі відсутні факти, які обґрунтовано і переконливо давали б суду можливість вважати операцію безтоварною.

Суд вважає безпідставними і помилковими посилання відповідача на поло ження ст.203 ЦК, оскільки такі доводи згідно із ч. 1, ч. 3 ст. 215 ЦК можуть бути лише підставою для визнання правочинів недійсними в судовому порядку за відповідним позовом заінтере сованої особи (у т.ч. податкового органу), водночас предмет справи, яка розглядається та предмет доказування по ній не стосується визнання правочину недійсним. Крім цього, такі посилання відповідача не можуть свідчити про нікчемність правочи ну, оскільки згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом, а недотримання передбачених ст. 203 ЦК вимог стосується недійсності оспорю ваних правочи нів, тобто тих, недійсність яких прямо не встановлена законом. У даному випадку відповідач посилається на оспорювані обставини, що не є безумовною законодавчою підставою для висновку про нікчемність правочину.

Твердження відповідача про недійсність і фіктивність правочинів суд відхиляє, зважа ючи на відсутність на час прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення відповідних судових рішень, які набрали законної сили та обовязкова необхідність яких прямо випливає зі змісту ст.ст.215, 234 ЦК.

Відпові дач не вправі одноосібно й на власний розсуд кваліфікувати діяльність госпо дарю ючих субєктів, їх посадових службових осіб, та давати оцінку дійсності правочинів, тим самим в порушення конституційного порядку (ст. 124 Конституції України) присвоюючи собі функції судових органів.

Також суд відхиляє посилання відповідача на недійсність пра вочину між позивачем і ПрАТ "Пріоком" з огляду на винність директора ТОВ "СТЕДІТОРГ-ЛТД" ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК, оскільки: а) зазначе не підприємство взагалі і ОСОБА_3 зокрема не були учасниками господарських право відносин між позивачем та ПрАТ "Пріоком"; б) правочин між позивачем і ПрАТ "Пріоком" здійснений поза межами вчиненого ОСОБА_3 злочинного діяння і не охоплюються ним, позаяк дані обставини не встановлені в обвинувальному вироку суду; в)кваліфікація дій особи за ч. 1 ст. 205 КК сама по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи.

Таким чином, наведені в акті перевірки висновки і стверджувані відповідачем пору шення вимог ст. 7 Закону №168/97 є помилко вими і цим же положенням суперечать; невмотивованими, оскільки в акті пере вірки від сутнє належне обґрунтування вчиненого саме позивачем податкового правопору шення, а також безпідставними і передчасними, оскільки всупереч з п. 83.1 ст. 83 ПК зазначені відпові дачем без належних і достатніх матеріалів, які достовірно підтверджували відповідні юридичні факти і могли бути підставою для висновку про заниження податкових зобов'язань.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що наявні у справі та досліджені судом докази у своїй сукупності і взаємозвязку підтверджують наведені позивачем обставини щодо фактич ності придбання товарів та право мірності визна чення спір ного подат кового кре диту з ПДВ, і вказують на відсутність заниження податкових зобовязань з ПДВ

Натомість відповідач, на якого КАС покладає тягар доказування правомірності прий нятого рішення, не довів достовірність заниження позивачем своїх податкових зобовязань з ПДВ, а висновки і обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Враховуючи встановлені судом факти і викладені мотиви, виходячи з меж позовних вимог, суд вважає неправомірним податкове повідом лення-рішення ДПІ від 20.05.2011р. №0003042304, яке порушує право позивача на формування податкового кредиту, що є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 14, 70, 71, 76, 79, 86, 138, 158163 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1.Задовольнити адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Телекомінвест"

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва від 20.05.2011р. № 0003042304.

3.Присудити на користь Приватного акціонерного товариства "Телекомінвест" судові витрати (державне мито) у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається до протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.

СуддяД.А. Костенко