Постанова № 22110022, 06.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

Іменем України

м.Київ

06 грудня 2011 року 18:21 год.№ 2а-14252/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі суддіКостенкаД.А.,

при секретарі судового засідання Палійчук Л.Д.,

за участю представників: позивача Кружільного С.О., відповідача Переняка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопровайд" (далі ТОВ "Екоповайд") до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва (далі ДПІ) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 21.04.2011 р. № 0002312302,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Екопровайд" просить визнати протиправним і скасування податкового повідом лення-рішення від 21.04.2011 р. № 0002312302, яким йому збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) на суму 35416 грн.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позов з підстав, наведених у позовній заяві. Свої вимоги позивач обґрунтовує відсутністю з його боку пору шень Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (даліЗакон №168/97) при формуванні податкового кредиту з ПДВ по операціям з ТОВ"К.В.С.Т." у серпні 2010р.; неправильним застосуванням відповідачем поло жень цивільного законодавст ва щодо фіктивності, недійсності (нікчемності) правочинів та помилковістю висновків в акті перевірки; дійсністю право чину між позивачем і названим контрагентом.

Представник відповідача не визнав позов і подав письмові заперечення, в яких, зазначивши положення акта перевірки та пославшись на недійсність, фіктивність і нікчемність укладеного правочину, просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на неправомірність прийнятого відповідачем повідомлення-рішення. При цьому суд виходить з такого.

21.04.2011 р. ДПІ згідно з пп.54.3.2 п. 54.3 ст. 54 і абз. 2 п. 123.1 ст. 123 ПК прийнято подат кове повідомлення-рішення № 0002312302, яким за порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону №168/97 позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на 35416 грн. (у т.ч.: 28333 грн. основний платіж, 7083 грн. штраф).

Зазначене повідомлення-рішення прийнято відповідачем за наслідками документаль ної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Екопровайд" по взаємовідносинам з ТОВ "К.В.С.Т." в частині дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ у серпні 2010 р., оформленої актом від 08.04.2011 р. №763/23-02/35945942.

Згідно з вказаним актом, зміст виявлених порушень полягає у тому, що позивач непра вомірно включив до податкового кредиту з ПДВ у серпні 2010 р. суму в розмірі 28333 грн. по госпо дар ським операціям з ТОВ "К.В.С.Т.", з огляду на нікчемність правочину.

Такий висновок відповідача ґрунтується на використаних матеріалах перевірки ТОВ "К.В.С.Т.", транзитних актів перевірок підприємств ТОВ "Е-Вос ток Україна" та ТОВ "Елфра Дисплей", інформації з кримінальної справи по факту фіктив ного підприємництва ТОВ "К.В.С.Т.", згідно з якими дані суб'єкти господарювання мають ознаки фіктивності, право чини між виз наються переві ряючими фіктив ними, недійсними і нікчемними, а діяльність цих підприємств, на думку перевіряючих, спрямована на надання податкової вигоди третім особам, з огляду на відсутність вироб ничого обладнання, складсь ких та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, тощо, у звязку з чим перевіряючи дійшли висновку про відсутність поставок і укладення угод без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків.

За цих обставин відповідач, пославшись на ч.ч. 1, 3, 5 ст.203, ст.ст. 215, 216, 228 ЦК, вважає правочин між позивачем і ТОВ "К.В.С.Т." нікчемним, тому суми ПДВ за цим право чином безпідставно відне сено до податкового кредиту.

Спірні правовідносини стосуються правомірності здійсненого відповідачем донараху вання позивачу податкового зобов'язання з ПДВ і застосування до нього штрафних санкцій у та випливають з процедури формування платником ПДВ свого податкового кредиту, яка була врегульована Законом №168/97.

Згідно з п.1.7 Закону №168/97 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого вико-ристання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що податкова накладна вида ється платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; податкова накладна є одночасно звітним і розрахунковим документом (пп. 7.2.3); право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4).

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

З матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається, що позивачем вклю чено до подат кового кредиту серпня 2010р. суми ПДВ, нараховані у вказаному звітному періоді за придбані у ТОВ "К.В.С.Т." згідно з договором від 16.08.2010 р. №1608/10 послуги з переробки вторсировини.

Даний договір підписаний сторонами, скріплений печатками юридичних осіб і недійсним чи фіктивним не визнавався.

Про проведення робіт у серпні 2010р. та їх прийняття свідчить акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), складений сторонами 31.08.2010 р. №31/08, а також випи сана ТОВ "К.В.С.Т." як вико навцем послуг податкова накладна від 31.08.2010 р. №31082 на загальну суму 170000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 28333,33 грн.).

На підставі вказаних підтвердних документів, позивач відніс витрати на придбання замовлених послуг (без ПДВ) у сумі 141666,67 грн. до валових, а нарахований ПДВ у сумі 28333,33 грн. до податкового кредиту з ПДВ серпня 2010 р.

Придбання товарів здійснювалося позивачем в ме жах своєї господарської діяльності, що підтвер джується п. 2.7 акта перевірки та довідкою з ЄДРПОУ АА №345417 (види еконо мічної діяльності позивача), поясненнями представника позивача про те, що з метою роз ши рення сфери діяльності в АР Крим і Донецькій області та зменшення власних виробничих витрат позивачем змовлялися послуги у ТОВ "К.В.С.Т.", який має відповідну ліцензію Міністерства охорони навколишнього природного середовища України Серія АВ №115485, у підтвер дження чого позивач надав ряд договорів, відповідно до яких позивач виступав виконавцем послуг (робіт) з утилізації відходів. До того ж дані витрати віднесені позивачем до валових витрат і порушень з цього приводу контролюючим органом не виявлено.

Суд зауважує, що ні в акті перевірки, ні у поясненнях пред ставника відповідача запе речень щодо наявних податкових накладних не висловлено. Водночас подані податкові накладні виписані ТОВ "К.В.С.Т.", який на час їх скла дення знахо дився на обліку як платник ПДВ згідно із свідоцтвом №4034097, що узгоджується з вимогами пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2 та пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97, а їх зміст відпо відає вимогам пп. 7.2.1 даної статті.

Отже, як вбачається, позивачем на підставі належно оформленої податкової наклад ної включено до подат кового кредиту серпня 2010р. суми нарахованого за ставкою 20 відсот ків ПДВ у розмірі 28333,33 грн., у звязку з придбанням у ТОВ "К.В.С.Т." робіт (послуг) у межах своєї господ дарської діяль ності, що відповідає пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97.

Надані представником позивача пояснення та письмові матеріали є належними, допус тимими і прямими доказами у справі, які підтверджують правомірність нарахування податко вого кредиту з ПДВ у серпні 2010 р. по майново-господарським відносинам з Виконавцем ТОВ "К.В.С.Т.", а також спростовують висновок про заниження позивачем своїх податкових зобов'язань з ПДВ за вказаний звітний період.

Натомість відповідач не представив суду належних і допустимих доказів, що під твер джували обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, та спрос товували доводи пози вача і надані останнім докази, а зазначені в акті перевірки висновки суд оцінює критично та за відсутності відповідних підтверджуючих документів, передбачених п.83.1 ст.83 ПК, вважає доводи відповідача необґрунтованими і безпідставним.

Посилання в акті перевірки та доводи відповідача про нікчемність правочину між по зивачем і ТОВ "К.В.С.Т." ґрунту ються виключно на при пущеннях перевіря ючих. Відпові дачем не зазначено в акті і не надано пояснень під час розгляду справи судом, яким законом прямо встановлено недійсність вчине ного позивачем правочину чи окремих його положень (ч. 2 ст. 215 ЦК), або дійсного порушення публічного поря дку, тобто спрямова ність на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошко дження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, терито ріальної громади, незаконне заволодіння ним (ст. 228 ЦК). Водночас, аналізуючи зміст правочину між позивачем та ТОВ "К.В.С.Т.", суд відзначає, що такі господарські (цивільні) зобов'язання не заборонені і не обмежені чинним законодавством, а сам правочин несуперечить моральним засадам суспіль ства і не порушує пуб лічний порядок.

Суд вважає безпідставними і помилковими посилання відповідача на поло ження ст.203 ЦК, оскільки такі доводи згідно із ч. 1, ч. 3 ст. 215 ЦК можуть бути лише підставою для визнання правочинів недійсними в судовому порядку, водночас предмет справи, яка розглядається та предмет доказування по ній не стосується визнання правочину недійсним. Крім цього, такі посилання відповідача не можуть свідчити про нікчемність правочи ну, оскільки згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом, а недотримання передбачених ст. 203 ЦК вимог стосується недійсності оспорю ваних правочи нів, тобто тих, недійсність яких прямо не встановлена законом.

З цих же мотивів, судом не беруть до уваги обставини щодо недійсності, фіктивності, нікчемності правочинів між ТОВ "К.В.С.Т." і його контрагентами: ТОВ "Е-Восток Україна" і ТОВ "Елфра Дисплей". Обставини, які покладені відповідачем в основу свого висновку про пору шення пози вачем податкового законодавства, а саме діяльність інших юридичних осіб: ТОВ "Е-Восток Україна", ТОВ "Елфра Дисплей" не стосуються безпосере дньо діяльності позива ча і безпід ставно поширюються відпо ві дачем на правила формування ним свого податко вого кредиту з ПДВ, оскільки дані обставини не віднесено законом до дій (подій), які визначають право платника на податковий кредит чи обумовлюють реалізацію цього права, тому немо жуть бути підставою для висновку про порушення платником приписів закону, оскільки в силу ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посилання відповідача на матеріали кримінальної справи, суд не приймає до уваги, оскільки дані документи не віднесені п. 83.1 ст. 83 ПК до підстав для висновків під час перевірки, анаведені відповідачем обставини не мають наперед встановленого й доведеного характеру, тобто не є юридичними фактами, позаяк обвинувальний вирок суду в криміналь ній справі відсутній. Лише факт порушення кримінальної справи, сам по собі не свідчить про спрямо ваність правочину на знищення майна держави чи відсут ність господар ських операцій і непозбавляє правового значення видані за цими господарськими операція ми первинні документи.

Між тим суд зазначає про те, що ні Законом України від 25.06.1991 р. №1251-XII "Про систему оподаткування", ні спеціальним Законом №168/97 для платника податків не передбачалося обов'язку й не надавалося права вимагати від іншого платника податків вклю чення до податкової декларації та зарахування до бюджету іншими платниками податків сплаченого їм ПДВ у ціні поставлених товарів (виконаних робіт, наданих послуг), та не вста новлена відповідальність платника за дії контрагентів у разі, якщо ним вчинено всіх необхід них заходів для включення сум ПДВ до податкового кредиту, що неодноразово висловлю валося Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України.

Таким чином, наведені в акті перевірки висновки і стверджувані відповідачем пору шення вимог пп. 7.4.1 і пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 є помилко вими і цим же положенням суперечать, оскільки ґрунтуються на невірному застосування відповідачем зазначених законодавчих норм до фак тичних обставин даної справи; невмотивованими, оскільки в акті пере вірки від сутнє належне обґрунтування вчиненого саме позивачем податкового правопору шення, а також безпідставними, оскільки всупереч з п. 83.1 ст. 83 ПК зазначені відповідачем без належних і достатніх матеріалів, які могли бути підставою для зроблених висновків про недійсність, фіктивність чи нікчемність правочинів (судові рішення про визнання правочинів недійсними чи фіктивними, обвинувальний вирок суду тощо).

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що досліджені докази підтверджують наведені позивачем обставини і вказують на правомірність визна чення ним спір ного подат кового кре диту з ПДВ у серпні 2010р. та відсутність заниження своїх податкових зобовя зань, нато мість висновок відповідача не знайшов свого підтвер дження під час судового розгляду, а право мірність свого рішення, що суперечить пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 і порушує право позивача на нарахування податкового кредиту, відповідачем не доведено.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 14, 70, 71, 76, 79, 86, 138, 158163 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1.Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопровайд".

2.Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва від 21.04.2011 р. № 0002312302.

3.Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопровайд" судові витрати (державне мито) у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається до протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.

СуддяД.А. Костенко