Постанова № 22108936, 30.01.2012, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/14868/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2012 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Ковальчук О.К., суддів Лабань Г.В., Фелонюк Д.Л. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України , Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута про визнання рішення протиправним та скасування вимоги про сплату боргу, -

В С Т А Н О В И В :

В поданому до суду адміністративному позові з урахуванням уточнених позовних вимог (заява вх. №4401 від 30.01.2012 року) позивач просить визнати нечинним рішення Правління Пенсійного фонду України №22981/09-10 від 24.10.2011 року та неправомірними дії по відмові скасувати вимогу про сплату боргу №Ф-346 від 04.05.2011 року, визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута і скасувати вимогу про сплату боргу №Ф-346 від 04.05.2011 року на суму 1616,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вимога про сплату боргу не відповідає діючому законодавству у сфері підприємницької діяльності фізичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування згідно до Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва”. Вважає, що Закон України №2461 від 08.07.2010 р. “Про внесення змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" яким усіх підприємців зобовязують сплачувати до Пенсійного фонду України платежі, прийнятий з грубим порушенням вимог ст.8 Конституції. На думку позивача, у відповідності до Бюджетного кодексу України Закон №2461 може бути запроваджений не раніше 01.01.2011 року, а не з 01.07.2010 року.

За змістом уточнених позовних вимог (заява вх. №4401 від 30.01.2012 року), позивач просить суд зупинити провадження у справі та на підставі ч. ч. 2, 5 ст. 9 КАС України звернутись до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного суду України подання щодо конституційності Закону України №2461 від 08.07.2010 року “Про внесення змін до законів України “Про державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, на підставі якого виставлена спірна вимога.

Представник відповідача 1 в надісланому до суду письмовому запереченні вказує, що позивач відповідно до Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” є страхувальником в системі загальнообовязкового державного пенсійного страхування і зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування. Відповідно до Закону України “Про внесення змін до законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”№2461-VI від 08.07.2010р. внесено зміни до п.п.4 п.8 р. XV “Прикінцеві положення ”Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, яким визначено, що фізичні особисубєкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному Законом України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. Зазначає, що норми Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва” поширюють свою дію на податкові відносини. Дії щодо формування спірної вимоги та надіслання її позивачеві вчинені відповідачем з дотриманням вимог Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” із змінами внесеними Законом №2461 від 08.07.2010р. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача 2 також надіслав письмові заперечення проти позову, просить залишити позов без задоволення.

Відповідно до ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року судовий розгляд справи здійснюватиметься в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази, колегія суддів вважає, що позов не підлягає задоволенню, з урахуванням викладеного нижче.

Порядок сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2011 року регулювався Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон).

Відповідно до підпункту 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону (у редакції Закону України від 08.07.2010 N 2461-VI), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Законом не передбачено виключень або пільг щодо сплати страхових внесків.

Частиною 3 ст. 18 Закону визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст.17 Закону платник страхових внесків зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до п.6 ст.20 даного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для даної категорії страхувальників є квартал.

За змістом ч.2. ст.106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків.

Частиною 3 ст. 106 Закону визначено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (б) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, то вимога формується на підставі даних особових рахунків платника на всю суму боргу.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким передбачено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховують єдиний внесок на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Згідно ч.7 розділу 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування", стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов"язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 року в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 року не настав, здійснюється органами Пенсійного фонду України відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Враховуючи зазначене, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, за період з липня по грудень 2010 року сплачують страхові внески з урахуванням вищенаведеного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, як субєкт підприємницької діяльності, який обрав особливі умови оподаткування, відповідно до Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Станом на 04.05.2011 року, на дату формування спірної вимоги №Ф-346, борг позивача із сплати страхових внесків за період з липня по грудень 2010 року складає 1616,40 грн.

Тому, вимога про сплату боргу №Ф-346 від 04.05.2011 року сформована відповідачем правомірно, в межах повноважень, наданих йому Законом.

Відтак, правомірним також є рішення Правління Пенсійного фонду України про результати розгляду скарги №22981/09-10 від 24.10.2011 року, поданої позивачем у межах процедури узгодження вимоги від 04.05.2011 року №Ф-346, яким відповідач 1 відмовив позивачу у задоволенні його скарги та скасуванні вимоги.

Суд не бере до уваги посилання позивача на Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування та звітності” як на підставу для звільнення платників єдиного та фіксованого податків від сплати внесків до Пенсійного фонду України, з урахуванням наведеного.

В силу частин 4, 6 ст.18 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Статтею 15 Прикінцевих положень зазначеного Закону визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Таким чином, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати. Відтак, обовязок сплачувати страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку.

Крім того, суд відхиляє прохання позивача про зупинення провадження у справі та звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України №2461 від 08.07.2010 року, оскільки суд не має сумнівів щодо відповідності цього Закону Конституції України, а відтак і приводу для звернення до Верховного Суду України на підставі ч.5 ст.9 КАС України не має.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене вище, у спірних правовідносинах відповідачі діяли в порядку та в межах повноважень, наданих їм законодавством, відтак позовні вимоги про визнання їх дій протиправними та скасування рішення №22981/09-10 від 24.10.2011 року і вимоги про сплату боргу №Ф-346 від 04.05.2011 року не підлягають до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись законами України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", ст.ст. 70, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута про визнання нечинним рішення Пенсійного фонду України №22981/09-10 від 24.10.2011 року та дій по відмові скасувати вимогу про сплату боргу №Ф-346 від 04.05.2011 року, визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута та скасування вимоги про сплату боргу №Ф346 від 04.05.2011 року відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Постанова не набрала законної сили

Головуючий суддя/підпис/О.К. Ковальчук

Судді /підпис/ Г.В. Лабань

/підпис/ Д.Л.Фелонюк

З оригіналом згідно

Суддя О.К.Ковальчук