Постанова № 22108423, 13.03.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 березня 2012 р. № 2а- 652/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Піскун Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛКО БЕСТ"

про стягнення податкового боргу ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛКО БЕСТ", в якому просить суд стягнути податковий борг у сумі 131263,37 грн. з ТОВ "АЛКО БЕСТ" (код ЄДРПОУ 32436606).

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛКО БЕСТ" має податковий борг перед бюджетом всього на суму 131263,37 грн. Податковим органом були проведені передбачені законодавством заходи щодо стягнення заборгованості перед бюджетом, які не призвели до погашення боргу відповідачем.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимог підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, до суду не прибув, причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або її розгляд за своєї відсутності не надав.

З огляду на зазначене та на підставі ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розгляд та вирішення справи проводити на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛКО БЕСТ»взяте на податковий облік в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова як платник податків з 28.03.2003 року за № 15007.

Суд зазначає, що податковий орган звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛКО БЕСТ» в сумі 131263,37 грн., при цьому надав розрахунок позову. У вказаному розрахунку податковий орган зазначив підстави, відповідно яких виник податковий борг, а саме : Рішення господарського апеляційного суду №Б/Н від 23.09.2010р. у сумі 131087,37 грн., податкове повідомлення № 0014731501 від 12.11.2010р. на суму 170,0 грн., уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок №4159 від 09.02.2011р. на суму 6,0 грн.

Відповідно до положень ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд звертає увагу на те, що на вимогу суду податковим органом субєктом владних повноважень не надано належним чином завірену копію Рішення господарського апеляційного суду №Б/Н від 23.09.2010р. на суму 131087,37 грн. та не пояснив яким чином виник податковий борг на вказану суму.

При прийнятті рішення суд не має можливості посилатись на припущення податкового органу, які не підтвердженні належними та допустимими доказами.

Стосовно податкового боргу у сумі в розмірі 176,0 грн., який виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 0014731501 від 12.11.2010р. та уточнюючого розрахунку податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок №4159 від 09.02.2011р. суд зазначає наступне.

В позовній заяві податковий орган посилається на положення ст. 20, ст. 95 Податкового кодексу України та на п.11 ч.1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу», як на підстави для звернення з даним позовом. Відповідно до доводів позовної заяви, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова обрано спосіб забезпечення свого права на стягнення податкового боргу шляхом подання до суду позову про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок майна відповідача.

Відповідно до п.95.1 ст. 95 Податкового Кодексу України ( далі - ПК України) орган державної податкової служби здійснює за платника податків на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 вище зазначеної статті ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

До суду позивачем не надано доказів щодо вжиття заходів по погашенню податкового боргу шляхом стягнення коштів безпосередньо з юридичної особи.

Як слідує з вище викладених положень ПК України, законодавцем визначений чіткий порядок заходів щодо погашення податкового боргу органом державної податкової служби за платника податків.

З огляду на зазначене, суд вказує на те, що позивачем не здійснено заходів по стягненню коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, а право податкової застави поширене без дотримання вимог ПК України та Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.10.2011 N 1273 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2011 р. за N 1339/20077, (далі по тексту - Порядок), тобто, позивачем не здійсненні належним чином всі необхідні заходи, що передують зверненню податкового органу до суду, щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

В п. 14.1.155 ст. 14 ПК України визначено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави. Проте в матеріалах справи відсутні документи, які б підтвердили проведення позивачем опису майна боржника в межах боргу, стосовно якого запроваджена податкова застава.

Отже, здійснення передбачених ст. 95 ПК України заходів, щодо стягнення податкового боргу шляхом продажу майна платника податків можливе лише за умови якщо на це майно поширена податкова застава на підставах та умовах визначених саме ПК України.

Пунктом п. 89.3 ст. 89 ПК України визначено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

Згідно п. 2.1 Порядку опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1). Таке рішення приймається керівником органу державної податкової служби і надається платнику податків, що має податковий борг.

Пунктом 2.2 вказаного Порядку передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна за відповідною формою (додаток 2).

Як слідує з наявного в матеріалах справи Рішення про опис майна у податкову заставу від 22.04.2009 р. №340. Вказане рішення було прийнято на підставі Податкового кодексу України, який в 2009 році не діяв, а доказів його вручення відповідачу не міститься в матеріалах справи. Отже, суд не приймає Рішення про опис майна у податкову заставу від 22.04.2009 р. №340 як належний доказ оформлення податкової застави. Докази складання акту опису майна відповідача на підставі даного рішення позивачем суду не надані.

Згідно п.п. 14.1.175 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, встановлено, що органи державної податкової служби мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Крім того, відповідно п. 95.1 та 95.3 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. При цьому стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Крім того, орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

З аналізу наведених норм випливає, що законодавець з 01.01.11 р. встановив особливий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами і визначив перелік заходів, які повинен здійснити орган стягнення на виконання власних повноважень (1. звернення до суду з вимогами про стягнення коштів з рахунків в банку; 2. опис та вилучення майна, продаж майна; 3. отримання судового дозволу на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; 4. прийняття рішення про погашення усієї суми податкового боргу) і до цих заходів не віднесено звернення до суду з позовом про стягнення боргу.

Оскільки позивач не виконав всі приписи ПК України щодо процедури погашення податкового боргу в примусовому порядку, то з урахуванням положень п. 2 ст. 19 Конституції України, у суду не має законних підстав задовольняти позов у спосіб, не передбачений чинним законодавством.

Частиною 1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З врахуванням вищевикладених обставин, позовні вимоги позивача є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛКО БЕСТ" про стягнення податкового боргу - відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 19 березня 2012 року.

Суддя Д.В.Бездітко