Постанова № 22108366, 15.03.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 березня 2012 р. № 2-а- 17669/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Доценко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Зміївському районі у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Фізична особа підприємець ОСОБА_3 (надалі ФОП ОСОБА_3), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Зміївському районі Харківської області від 15.09.2011 року № 0048951701 у повному обсязі.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 15.09.2011 року ДПІ у Зміївському районі Харківської області на підставі висновків акту перевірки від 02.09.2011 року №1094/17-0-24/2772221730 було прийняте податкове повідомлення рішення від №0048951701 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 10826,78 грн. Позивач не погоджується з таким рішенням та висновками акту перевірки, що стали підставою для його прийняття, вважає їх необґрунтованими, оскільки запасні частини та дизельне паливо у ТОВ «Мобілон» були придбанні ним для ведення господарської діяльності. Тому позивач вважає, що він мав право на нарахування податкового кредиту на підставі податкових накладних, що засвідчують факт отримання підприємцем запасних частин та дизельного палива. Позивач також вважає, що укладений ним договір з ТОВ «Мобілон» є реальним, а тому посилання в акті перевірки щодо нікчемності цього правочину є необґрунтованим.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, при цьому посилався на те, що перевіркою повноти визначення позивачем податкового кредиту за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року встановлено його завищення за перевіряємий період на суму 8661,43 грн. Представник відповідача зазначив, що використанні в ході проведення перевірки позивача дані невиїзної документальної перевірки контрагента ТОВ «Мобілон» свідчать про те, що усі операції купівлі продажу ТОВ «Мобілон» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача. При цьому в ході проведення перевірки позивачем не було надано документів та які засвідчують фактичне використання придбаного дизельного палива при здійснення підприємницької діяльності, які засвідчують факт місця паркування автомобіля КамАЗ 53213, а також не надано документів, що засвідчують транспортування придбаної продукції від постачальника. Таким чином, представник відповідача вважає, що висновки акту перевірки позивача є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення рішення є правомірним.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 зареєстрований Зміївською районною державною адміністрацією Харківської області 18.01.2006 року, що підтверджено довідкою Відділу статистики у Зміївському районі №16/10 та спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 40, 76-77).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами по справі, що ФОП ОСОБА_3 перебуває на податковому обліку у ДПІ у Зміївському районі Харківської області та у період з 09.08.2010 року по 31.12.2010 року був зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість за №100296652 (а.с. 39).

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Зміївському районі Харківської області на підставі наказу від 12.08.2011 року №337, доповідної записки начальника відділу оподаткування фізичних осіб від 10.08.2011 року, з повідомленням про проведення перевірки та направленням позивачу копії наказу від 12.08.2011 року №337, була проведена невиїзна документальна перевірка ФОП ОСОБА_3 з питань правомірності обчислення податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт від 02.09.2011 року №1094/17-0-24/2772221730 (а.с. 8-29).

Згідно висновків акту перевірки від 02.09.2011 року №1094/17-0-24/2772221730 встановлені, у тому числі порушення позивачем п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті заниження податку на додану вартість за перевіряємий період на суму 8661,43 грн., у тому числі за грудень 2010 року в сумі 8661,43 грн.

15.09.2011 року на підставі акту перевірки від 02.09.2011 року №1094/17-0-24/2772221730 ДПІ у Зміївському районі Харківської області було прийняте податкове повідомлення рішення № 0048951701, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 10826,78 грн., у тому числі за основним платежем 8661,43 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2165,35 грн. (а.с. 7).

Як вбачається з акту перевірки від 02.09.2011 року №1094/17-0-24/2772221730, до вказаних висновків відповідач дійшов в результаті того, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за грудень 2010 року в сумі 8661,43 грн. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Мобілон».

Суд зазначає, що відповідно до п. 1.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тім, суд зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

З матеріалів справи вбачається, що між ФОП ОСОБА_3 (Покупець) та ТОВ «Мобілон» (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу №23/12/10 від 23.12.2010р. (а.с. 87), відповідно до умов якого Продавець зобовязався поставляти Покупцю запчастини та експлуатаційні матеріали (товар), а Покупець зобовязався приймати товар та оплачувати його (п. 1.1. договору).

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Мобілон» було продано позивачу запасні частини в асортименті та дизельне паливо відповідно до наступних видаткових накладних №РН-23/12-4 від 23.12.2010 року на загальну суму 18477,94 грн., у тому числі ПДВ 3079,66 грн.; №РН-24/12-3 від 24.12.2010 року на загальну суму 11380,90 грн., у тому числі ПДВ 1896,82 грн.; №РН-27/12-1 від 27.12.2010 року на загальну суму 4915,42 грн., у тому числі ПДВ 819,24 грн.; №РН-28/12-1 від 28.12.2010 року на загальну суму 6834,23 грн., у тому числі ПДВ 1139,04 грн.; №РН-29/12 від 29.12.2010 року на загальну суму 10360,00 грн., у тому числі ПДВ 1726,67 грн. (а.с. 42, 44, 46, 48, 50).

Відповідно до наданих представником позивача до суду документів, а саме виписки по рахунку, платіжного доручення №1 від 25.02.2011 року, квитанцій від 24.02.2011 року, від 29.12.2010 року, від 30.12.2010 року (а.с. 62-63, 88-89), оплату за договором купівлі-продажу №23/12/10 від 23.12.2010р. позивачем проведено на загальну суму 51968,49 грн.

ТОВ «Мобілон» було виписано та надано позивачу наступні податкові накладні №231205 від 23.12.2010 року на загальну суму 18477,94 грн., у тому числі ПДВ 3079,66 грн.; №241201 від 24.12.2010 року на загальну суму 11380,90 грн., у тому числі ПДВ 1896,82 грн.; №271202 від 27.12.2010 року на загальну суму 4915,42 грн., у тому числі ПДВ 819,24 грн.; №281202 від 28.12.2010 року на загальну суму 6834,23 грн., у тому числі ПДВ 1139,04 грн.; №291201 від 29.12.2010 року на загальну суму 10360,00 грн., у тому числі ПДВ 1726,67 грн. (а.с. 41, 43, 45, 47, 49), що були включені в реєстр отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2010 року (а.с. 56-58).

Позивачем суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Мобілон» були включені до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за грудень 2010 року (а.с. 59-61).

З наданих представником позивача до суду товарно-транспортних накладних №452374 від 28.12.2010 року, №452370 від 27.12.2010 року, №452367 від 24.12.2010 року, №452366 від 23.12.2010 року (а.с. 90-93) вбачається, що перевезення запасних частин позивачу від ТОВ «Мобілон» здійснювалось ФОП ОСОБА_4 до пункту розвантаження: с. Першотравневе (а.с. 105-119).

Суд зазначає, що під час проведення перевірки позивачем не було надано документів, що засвідчують транспортування придбаної продукції від ТОВ «Мобілон», а в наданих відповідачу письмових поясненнях позивач зазначив, що запасні частини ТОВ «Мобілон» доставляло самостійно на власному автомобілі на домашню адресу позивача, що також суперечить висновкам довідки перевірки від 24.03.2011 року №291/23-104/25473432 ТОВ «Мобілон», яким встановлено відсутність виробничих фондів, транспортних засобів у ТОВ «Мобілон» (а.с. 105-119).

Доказів перевезення придбаного у ТОВ «Мобілон» дизельного паливу суду не надано.

Щодо використання придбаних позивачем запасних частин та дизельного палива в своїй господарській діяльності, представником позивача в судовому засіданні надані пояснення, відповідно до яких запасні частини були придбані позивачем для проведення ремонту автомобіля КамАЗ 53213, номерний знак НОМЕР_3, який орендується позивачем у громадянина ОСОБА_5, а дизельне паливо використовувалось позивачем для здійснення вантажних перевезень.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль КамАЗ 53213, номерний знак НОМЕР_3 орендується позивачем у громадянина ОСОБА_5 відповідно до договору оренди вантажного автомобіля (а.с. 55).

Відповідно до умов зазначеного договору термін оренди складає від 01.04.2010 року до 01.04.2011 року, орендна плата не передбачена у звязку з тим, що ремонт автомобіля проводиться за рахунок позивача (п. 3, п. 4 договору оренди).

При цьому, доказів передачі зазначеного автомобіля позивачу від громадянина ОСОБА_5 суду не надано.

В якості підтвердження проведення ремонту автомобіля КамАЗ 53213, номерний знак НОМЕР_3, представником позивача надані до суду акти виконаних робіт від 23.12.2010 року, від 24.12.2010 року, від 27.12.2010 року, від 28.12.2010 року (а.с. 51-54).

Проте, суд зазначає, що зазначені акти виконаних робіт завірені лише підписом позивача, складені без присутності будь-яких осіб, що не може бути належним доказом використання придбаних у ТОВ «Мобілон» запасних частин.

Під час проведення перевірки та розгляду справи позивачем не надано первинних документів, які засвідчують факт паркування орендованого автомобіля КамАЗ 53213, номерний знак НОМЕР_3, що не дає можливості встановити місце паркування зазначеного автомобілю та місце здійснення ремонту, а саме встановлення придбаних у ТОВ «Мобілон» запасних частин на цей автомобіль.

Стосовно використання у господарській діяльності придбаного позивачем у ТОВ «Мобілон» дизельного палива, суд зазначає наступне.

В якості підтвердження використання у своїй господарській діяльності дизельного палива, представником позивача до суду надано копію договору транспортного експедиційних послуг №10-1507/50П від 15.07.2010 року (а.с. 65-67), відповідно до умов якого позивач (Виконавець) зобовязався на вимогу Замовника здійснювати перевезення вантажу, проте, використання при цьому придбаного у ТОВ «Мобілон» дизельного паливу зі змісту цього договору не вбачається.

Суд також не може прийняти в якості належних доказів використання позивачем у своїй господарській діяльності, придбаного у ТОВ «Мобілон», дизельного палива, надані представником позивача копії договору про надання автотранспортних послуг №01/12-Т від 01.12.2010 року (а.с. 69), акту виконаних робіт від 31.12.2010 року, податкових накладних №40 від 28.12.2010 року, №39 від 22.12.2010 року, рахунків-фактур №47 від 28.12.2010 року, №46 від 22.12.2010 року, подорожніх листів №033351 від 17.12.2010 року, №033356 від 20.12.2010 року, №033347 від 15.12.2010 року, №033361 від 28.12.2010 року, №764406 від 05.12.2010 року, товарно-транспортних накладних №452356 від 15.12.2010 року, №452357 від 16.12.2010 року, №452358 від 17.12.2010 року, №452360 від 18.12.2010 року, №452362 від 18.12.2010 року, №452364 від 20.12.2010 року, №452365 від 28.12.2010 року, №452354 від 08.12.2010 року, №452355 від 07.12.2010 року, №452353 від 06.12.2010 року, №452352 від 05.12.2010 року, що приєднані до матеріалів справи, оскільки придбання дизельного паливу було здійснено 29.12.2010 року, а автотранспортні послуги здійснювались позивачем згідно вищезазначених документів до 29.12.2010 року, тобто до придбання позивачем дизельного палива у ТОВ «Мобілон».

Щодо наданої представником позивача копії податкової накладної №41 від 30.12.2010 року та рахунку-фактури №48 від 30.12.2010 року до договору про надання автотранспортних послуг №01/12-Т від 01.12.2010 року, що приєднані до матеріалів справи, суд зазначає, що такі документи підтверджують факт надання позивачем транспортних послуг, проте, факт використання позивачем у своїй господарській діяльності, придбаного у ТОВ «Мобілон», дизельного палива зазначеними документами не підтверджено.

Інших доказів використання позивачем у своїй господарській діяльності придбаних у ТОВ «Мобілон» запасних частин та дизельного палива суду не надано.

Отже, матеріалами справи не підтверджена реальність господарської операцій, здійсненої між позивачем та ТОВ «Мобілон» щодо придбання дизельного палива, та зв'язок з господарською діяльністю позивача придбаного ним у ТОВ «Мобілон» товару.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за грудень 2010 року в сумі 8661,43 грн. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Мобілон».

З урахуванням вищевикладеного, суд погоджується з висновками відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість за грудень 2010 року в сумі 8661,43 грн. та зі збільшенням позивачу суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 10826,78 грн. за оскаржуваним податковим повідомленням рішенням.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряє чи дотримувався субєкт владних повноважень, приймаючі (вчиняючи) рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем не було надано належних та достатніх доказів щодо неправомірності та необґрунтованості прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Проте, відповідачем було доведено правомірність, законність та обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення рішення від 15.09.2011 року № 0048951701.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, а отже не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Зміївському районі у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 19.03.2012 року.

Суддя Піскун В.О.