Постанова № 22108129, 13.03.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

13 березня 2012 р. справа №2-а-17219/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Чубукіної М.В.,

представників

позивача - Казаренко М.Ю., Єрьоменко А.В.,

відповідача -Липитинської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "СПС" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Приватне підприємство "СПС"звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова від 02.12.2011 року №0000680700.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення рішення ґрунтується на помилкових висновках субєкта владних повноважень, що викладені в акті №2658/07-12/31062161 від 15.11.2010р., оскільки господарські операції позивача з ПП “Максі -А" мали реальний характер, підтверджені належним чином складаними первинними документами, спричинили зміни у структурі та стані активів. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Харкова з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що за висновками проведеної перевірки діяльності контрагента позивача ПП “Максі -А” було встановлено факт нікчемності правочинів, вчинених даним субєктом господарювання. Даного висновку згідно з законом є достатньо для судження про порушення Приватним підприємством "СПС" вимог Закону України “Про ПДВ”. При цьому, в дослідженні інших документів потреби не має. Показники господарських операцій, що були проведені в межах нікчемних правочинів, не можуть бути відображені в податковому обліку з податку на додану вартість, так як нікчемний правочин в силу ст.216 ЦК України не створює жодних юридичних наслідків. В порушення наведеного правила, платник податків відніс складені ПП “Максі -А” податкові накладні на збільшення податкового кредиту з ПДВ. В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги і доводи заперечень проти позову, просив суд прийняти рішення про залишення позову без задоволення.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що Приватне підприємство «СПС»зареєстровано як суб'єкт господарювання-юридична особа, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова та зареєстровано платником податку на додану вартість.

ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «СПС»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення господарських відноси з платником податків -постачальником ПП «Максі-А»(код за ЄДРПОУ 32676129) за період з 01.01.2011р. по 28.02.2011р..

Результати проведеної перевірки оформлені Актом №2658/07-12/31062161 від 15.11.2011 року. (а.с. )

Згідно з висновками згаданого акту в діяльності платника податків податковим органом виявлено факти порушень:

- ч.ч.1, 5 ст.203, ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України, а саме: вчинення правочину з ПП "Максі - А", який не спрямований на реальне настання відповідних правових наслідків;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, а саме: включення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, що були виписані ПП "Максі-А" в межах нікчемного правочину на суму 123.769,20грн. за січень 2011р. та на суму 185.048,25грн. за лютий 2011р.

З посиланням на Акт перевірки № 2658/07-12/31062161 від 15.11.2011 року ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було винесено спірне податкове повідомлення рішення № 0000680700 від 02.12.2011 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 р. на 123.769,20 грн., та за лютий 2011 р. на 185.048,25 грн., а разом на 308.817,45 грн. (а.с.6 т.1).

Як з"ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті № 2658/07-12/31062161 від 15.11.2011р. судження суб'єкта владних повноважень про віднесення ПП "СПС" до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, котрі були складені в межах нікчемного правочину з ПП "Максі-А".

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень субєкта владних повноважень, викладених в акті №2658/07-12/31062161 від 15.11.2010р.на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 28.07.2008р. між позивачем, Приватним підприємством «СПС»(в якості Покупця) та Приватним підприємством «МАКСІ-А»(в якості Постачальника) було укладено письмовий правочин у формі договору поставки № 28/07/08, предметом якого є поставка товару: прянощі, спеції, сушені трави та сушені овочі, харчові добавки (а.с. 36-38 т.1).

Суд відмічає, що на момент укладання згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, підтвердженням чому є приєднані до справи документи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, предметом правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін договору не суперечить закону, текст договору не містить положень, які були б спрямовані на порушення інтересів держави або суспільства.

Оцінивши згаданий документ за правилами ст.86 КАС України, суд визнає даний договір належним та допустимим доказом вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження реальності господарських операцій на вказаним правочином позивачем були подані до суду складені ПП «Максі-А»видаткова накладна №1 від 04.01.2011р. на суму 742615,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 123.769,20гр.), податкова накладна № 1 від 04.01.2011р. на загальну суму 742.615, 20 грн. (в тому числі ПДВ - 123.769,20 грн.), видаткова накладна №2 від 01.02.2011р. на суму 1.110.289,50 грн. (в т.ч. ПДВ - 185.048,25грн.), податкова накладна № 1 від 01.02.2011р. на загальну суму 1.110.289,50 грн. (в тому числі ПДВ - 185.048,25 грн.).

Розглядаючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до складання первинних документів визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.061995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), норми якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім того, суд враховує, що вимоги до складання податкових накладних визначені також п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, де зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Оцінивши перелічені вище документи за правилами ст.86 КАС України, суд не знаходить підстав для невизнання первинних документів належними і допустимими доказами фактичного проведення господарських операцій з мотивів відсутності дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідачем в ході розгляду справи не спростовано довід ПП "СПС", згідно з яким фізичне переміщення товару відбулось на умовах СРТ, м. Харків, Проспект Постишева, 93 згідно з умовами додаткової угоди № 3 від 01.10.2010 року до Договору поставки № 28/08/08 від 28.07.2008 року.

Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського обліку, а саме: Звітом про рух номенклатури на складі з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., Звітом про рух номенклатури на складі з 01.02.2011р. по 28.02.2011р.

З витребуваних судом на виконання вимог ст.11 КАС України щодо офіційного з'ясування всіх обставин у справі доказів випливає, що зобов'язання з оплати вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями: №245 від 25.01.2011р., №453 від 15.02.2011р., №510 від 17.02.2011р. на загальну суму 742.615,20 грн. (в тому числі ПДВ - 123.769,20 грн.); №511 від 17.02.2011р., №771 від 16.03.2011р., №792 від 17.03.2011р., №809 від 18.03.2011р., №814 від 21.03.2011р., №856 від 23.03.2011р., №867 від 23.03.2011р., №872 від 24.03.2011р. на загальну суму 1.110.289,50 грн. (в тому числі ПДВ - 185.048,25грн.).

За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов”язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах позивачем були отримані податкові накладні, а також здійснена оплата вартості товарів, тобто позивачем виконані визначені законом вимоги для набуття права на збільшення податкового кредиту з ПДВ.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач, ДПІ в ході розгляду справи до суду не подав. Доказів того, що придбані у ПП “Максі -А” товари та послуги не були використані в господарської діяльності Приватного підприємства "СПС", відповідачем до суду не надано.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін спірного правочину як платників ПДВ, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності спірного правочину суд зауважує, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вивчивши зміст акту перевірки, суд дійшов висновку, що ДПІ не доведено факту нікчемності спірного правочину, оскільки в акті перевірки не викладено належних, достатніх та переконливих доводів нереальності господарських операцій, доводів наявності у сторін спірного правочину наміру безпідставно одержати податкову вигоду, доводів узгодженості та зловмисності дій сторін спірного правочину, доводів підконтрольності сторін спірного правочину одна одній або третій особі, доводів фізичиної відсутності товару або несумісності товару з напрямом господарської діяльності ПП "СПС".

Проаналізувавши положення чинного законодавства, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення платником податків в податковому обліку показників господарських операцій, котрі в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірного правочину, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

В ході розгляду справи відповідач не виконав покладеного на нього процесуальним законом - ч.2 ст.71 КАС України обов'язку і не спростував доводів платника податків про те, що по-перше, ПП "СПС" здійснює господарську діяльність в сегменті оптової та роздрібної торгівлі; по-друге, основним видом господарської діяльності ПП є оптова торгівля харчовими продуктами і виробництво прянощів та приправ; по-третє, придбані позивачем у ПП «МАКСІ-А»товари використані ПП "СПС" у власній господарській діяльності, а саме: передані Приватному підприємству «Парфюм»для переробки на умовах давальницької сировини і матеріалів в готову продукцію - приправи, желе та киселі; по-четверте, отримана від ПП "Парфюм" готова продукція була реалізована наступним покупцям: ТОВ «Віал-Маркет»(що підтверджується Договором на поставку продукції № 24 від 16 січня 2009 року, а сам факт поставки вказаної продукції видатковою накладною №2102/00002 від 21.02.2011р. на суму 5450,92 грн., податковою накладною № 317 від 21.02.2011 року на загальну суму 5450,92 грн. (в тому числі ПДВ - 908,49 грн.), видатковою накладною №0903/00002 від 09.03.2011 року на суму 5925,90 грн., № 98 від 09.03.2011 року на загальну суму 5925,90 грн. (в тому числі ПДВ - 987,65 грн.) та видатковою накладною №0903/00021 від 09.03.2011 року на суму 4632,52 грн., податковою накладною № 101 від 09.03.2011 року на загальну суму 4632,52 грн. (в тому числі ПДВ - 772,09 грн.), ТОВ «Північ-Центр ЛТД»(підтверджується Договором на поставку продукції № 95 від 30 грудня 2010 року, а сам факт поставки вказаної продукції видатковою накладною №2102/00024 від 21.02.2011 року на суму 17496,89 грн., податкової накладної № 333 від 21.02.2011 року на загальну суму 17496,89 грн. (в тому числі ПДВ - 2916,15 грн.), видатковою накладною №0903/00016 від 09.03.2011 року на суму 16799,27 грн., податковою накладною № 120 від 09.03.2011 року на загальну суму 16799,27 грн. (в тому числі ПДВ - 2799,88 грн.), ТОВ «Укр-Трейд»(підтверджується Договором на поставку продукції № 23 від 16 січня 2009 року, а сам факт поставки вказаної продукції видатковою накладною №0903/00020 від 09.03.2011 року на суму 4509,14 грн. податковою накладною № 100 від 09.03.2011 року на загальну суму 4509,14 грн. (в тому числі ПДВ - 751,52 грн.), ЗАТ фірма «Бакалея»(підтверджується Договором на поставку продукції № 28 від 08 січня 2009 року, а сам факт поставки вказаної продукції видатковою накладною №2903/00027 від 29.03.2011 року на суму 74035,78 грн., податковою накладною № 719 від 29.03.2011 року на загальну суму 74035,78 грн. (в тому числі ПДВ -12339,30 грн.), ФОП ОСОБА_4 (підтверджується Договором на поставку продукції № 9 від 09 січня 2009 року, а сам факт поставки вказаної продукції видатковою накладною №2803/00020 від 28.03.2011 року на суму 50223,91 грн., податковою накладною № 638 від 28.03.2011 року на загальну суму 50223,91 грн. (в тому числі ПДВ - 8370,65 грн.), НВЦ «Сігма»(підтверджується Договором на поставку продукції № 77 від 20 березня 2009 року, а сам факт поставки вказаної продукції видатковою накладною №2903/00029 від 29.03.2011 року на суму 76962,14 грн., податковою накладною № 721 від 29.03.2011 року на загальну суму 76962,14 грн. (в тому числі ПДВ - 12827,02 грн.), видатковою накладною №2202/00005 від 22.02.2011 року на суму 168662,10 грн., податковою накладною № 100 від 29.03.2011 року на загальну суму 168661,10 грн. (в тому числі ПДВ - 28110,35 грн.), ТОВ «КОМПАНИЯ ГЕФЕСТ»(підтверджується Договором на поставку продукції № 43 від 27 січня 2009 року, а сам факт поставки вказаної продукції видатковою накладною №0203/00020 від 02.03.2011 року на суму 630148,80 грн., податковою накладною № 51 від 02.03.2011 року на загальну суму 630148,80грн. (в тому числі ПДВ - 105024,80 грн.), видатковою накладною №32802/1 від 28.02.2011 року на суму 194853,00 грн., податковою накладною № 531 від 28.02.2011 року на загальну суму 194853,00 грн. (в тому числі ПДВ - 32475,50 грн.), ФОП ОСОБА_5 (підтверджується Договором на поставку продукції № 48 від 01 січня 2010 року, а сам факт поставки вказаної продукції видатковою накладною №2903/00023 від 29.03.2011 року на суму 49138,98 грн., податковою накладною № 715 від 29.03.2011 року на загальну суму 49138,98 грн. (в тому числі ПДВ -8189,83 грн.), ТОВ «Чудо база»(підтверджується Договором на поставку продукції № 38/06/Ю-ч від 01 серпня 2010 року, а сам факт поставки вказаної продукції видатковою накладною №2802/00003 від 28.02.2011 року на суму 85455,78 грн., податковою накладною № 464 від 28.02.2011 року на загальну суму 85455,78 грн. (в тому числі ПДВ -14242,63 грн.), ТОВ «ВИЗИТ-СЕРВИС 2005»(підтверджується Договором на поставку продукції № 69 від 01 грудня 2010 року, а сам факт поставки вказаної продукції видатковою накладною №2303/00016 від 23.03.2011 року на суму 100578,29 грн., податковою накладною № 530 від 23.03.2011 року на загальну суму 100578,29 грн. (в тому числі ПДВ - 16763,05 грн.), видатковою накладною №2302/00007 від 23.03.2011 року на суму 158124,30 грн., податковою накладною № 530 від 23.03.2011 року на загальну суму 158124,30 грн. (в тому числі ПДВ - 26354,05 грн.), ТОВ «Ларєв»(підтверджується Договором на поставку продукції № 92 від 31 грудня 2010 року, а сам факт поставки вказаної продукції видатковою накладною №2802/00014 від 28.02.2011 року на суму 112561,49 грн., податковою накладною № 481 від 28.02.2011 року на загальну суму 112561,49 грн. (в тому числі ПДВ - 18760,25 грн.), ТОВ «Стандарт»(підтверджується Договором на поставку продукції № 88 від 03 січня 2010 року, а сам факт поставки вказаної продукції видатковою накладною №2903/00025 від 29.03.2011 року на суму 79911,94 грн., податковою накладною № 717 від 29.03.2011 року на загальну суму 79911,94 грн. (в тому числі ПДВ- 13318,66 грн.), ТОВ «Чернігівська чайна компанія»(підтверджується Договором на поставку продукції № 30/12 від 30 грудня 2010 року, а сам факт поставки вказаної продукції видатковою накладною №2303/00013 від 23.03.2011 року на суму 53000,02 грн., податковою накладною № 527 від 23.03.2011 року на загальну суму 53000,02 грн. (в тому числі ПДВ - 8833,34 грн.).

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження субєкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів субєктом владних повноважень в основу спірного рішення згідно з актом перевірки не покладено, то слід дійти висновку про недоведеність факту порушення Приватним підприємством "СПС" п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленнями-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства "СПС" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про скасування рішення - задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова від 02.12.2011 року №0000680700, згідно якого Приватному підприємству “СПС” зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 р. на 123769,20 грн., та за лютий 2011 р. на 185048, 25 грн., разом на 308817,45 грн.

3.Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

4. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 19.03.2012 року.

СуддяСтаросєльцева О.В.