Постанова № 22108079, 01.03.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 березня 2012 р. № 2а- 759/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

при секретарі судового засідання Король Д.О.,

за участю представників сторін:

представника позивача - Чорноткач Н.З.

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Міська молочна фабрика - кухня дитячого харчування" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Комунальне підприємство «Міська молочна фабрика кухня дитячого харчування», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом (з урахуванням доповнень та змін до адміністративного позову), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова №0000032302 від 03 січня 2012 року в частині визначення грошового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем 114447,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 28612,0 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000072302 від 03 січня 2012 року з податку на додану вартість в повному обсязі на суму 114114,50 грн., а також, визнати дії податкової інспекції щодо проведення перевірки незаконними.

01 березня 2012 року в судовому засіданні позивач надав заяву в порядку ч.1 ст. 137 КАС України про зменшення позовних вимог в частині визнання дій ДПІ у Московському районі м. Харкова по проведенню перевірки неправомірними.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідно до висновків акту перевірки №3802/23/22696568 від 15.12.2010 року порушення податкового законодавства відбулося внаслідок не включення позивачем до складу валового доходу 414908,0 грн. в результаті надання підприємством безоплатної допомоги відповідно до наказу директора підприємства від 29.10.2009 року №129 про передачу масла вершкового пологовим будинкам на суму 414908 грн. (видаткова накладна від 28.11.2009 року №7 на суму 208868 грн., згідно з якою відвантажено масло по ціні 4,04 грн. та видаткова накладна від 09.12.2009 року №18 на суму 206040 грн., згідно з якою відвантажено масло по ціні 4,04 грн.). Однак, вищевказаний наказ директором підприємства взагалі ніколи не приймався. Так само, не виписувалися жодному контрагенту і видаткові накладні за №7 від 28.11.2009 року на суму 208868 грн. та за №18 від 09.12.2009 року на суму 206040 грн. Крім того, позивач зазначив, що податковим органом зроблено помилковий висновок, що підприємством в порушення п.4.1.1. п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України не віднесено до складу доходів за перевіряємий період суму в розмірі 43238,0 грн. внаслідок списання як обезцінених запасів відходів у вигляді сироватки, отриманих при виробництві дитячого харчування, та відповідно в порушення п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 185, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 8648,0 грн. В обґрунтування своєї позиції позивач вказав, що відходи виробництва, які були списані (факт списання підтверджується також податковим органом) не можуть вважатися доходом підприємства згідно з нормами п.4.1.1. п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України і включатися до складу валового доходу та відповідно оподатковуватися податком на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Московському районі міста Харкова з поданим позовом не погодився, та в судовому засіданні його представник в обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що за висновками акта перевірки КП «Міська молочна фабрика кухня дитячого харчування»від 15.12.2010 року №3802/23/22696568 податковим органом було встановлено заниження валового доходу на суму 414908,0 грн. за 4 квартал 2009 року та заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 82982,0 грн. за 4 квартал 2009 року внаслідок не включення підприємством до складу валового доходу 414908,0 грн. в результаті надання позивачем безоплатної допомоги відповідно до наказу директора підприємства від 29.10.2009 року №129 про передачу масла вершкового пологовим будинкам на суму 414908 грн., про що свідчать видаткова накладна від 28.11.2009 року №7 на суму 208868 грн., згідно з якою відвантажено масло по ціні 4,04 грн., та видаткова накладна від 09.12.2009 року №18 на суму 206040 грн., згідно з якою відвантажено масло по ціні 4,04 грн. Крім того, відповідач зазначив, що вказаним актом перевірки, також, було встановлено заниження валового доходу на суму 43238,0 грн. за 3 квартал 2008 року 2 квартал 2011 року та заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 8648,0 грн. за 3 квартал 2008 року 2 квартал 2011 року. Вказане порушення виникло в звязку з тим, що підприємством в порушення п.4.1.1. п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України не віднесено до складу доходів за перевіряємий період суму в розмірі 43238,0 грн. внаслідок списання відходів у вигляді сироватки, як обезцінених запасів у кількості 1441210,34 л по ціні 0,03 грн. за 1 л., отриманих при виробництві дитячого харчування, та відповідно в порушення п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 185, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 8648,0 грн. У зв"язку з викладеним просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення №0000032302 від 03 січня 2012 року №0000032302 від 03 січня 2012 року в частині визначення грошового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем 114447,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 28612,0 грн. та №0000072302 від 03 січня 2012 року з податку на додану вартість за основним платежем 91648,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 28612,0 грн. були винесені з посиланням на акт планової виїзної перевірки КП «Міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування»(код ЄДРПОУ 22696568) №3802/23/22696568 від 15.12.2011 року, проведеної за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року.

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки висновки ДПІ про порушення КП «Міська молочна фабрика кухня дитячого харчування» п.п.1.31 п.1, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: заниження валового доходу на суму 414908,0 грн. за 4 квартал 2009 року та заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 82982,0 грн. за 4 квартал 2009 року. Крім того, актом перевірки було встановлені порушення п.4.1.1. п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, а саме: не віднесено до складу доходів за перевіряємий період суму в розмірі 43238,0 грн., та відповідно в порушення п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 185, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 8648,0 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

За викладеними в акті №3802/23/22696568 від 15.12.2010 року висновками податкового органу КП «Міська молочна фабрика кухня дитячого харчування» допущені порушення п.п.1.31 п.1, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: заниження валового доходу на суму 414908,0 грн. за 4 квартал 2009 року та заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 82982,0 грн. за 4 квартал 2009 року. З позиції податкового органу випливає, що дане порушення виникло внаслідок не включення підприємством до складу валового доходу 414908,0 грн. в результаті надання позивачем безоплатної допомоги відповідно до наказу директора підприємства від 29.10.2009 року №129 про передачу масла вершкового пологовим будинкам на суму 414908 грн., про що свідчать видаткова накладна від 28.11.2009 року №7 на суму 208868 грн., згідно з якою відвантажено масло по ціні 4,04 грн., та видаткова накладна від 09.12.2009 року №18 на суму 206040 грн., згідно з якою відвантажено масло по ціні 4,04 грн. Суд не може погодитись із зазначеним висновком податкового органу, виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено, що наказ від 29.10.2009 року №129 про передачу масла вершкового пологовим будинкам на суму 414908 грн., на який податковий орган посилається в акті перевірки, директором підприємства не приймався. У підтвердження зазначеної обставини позивачем були надані копії обліку реєстрації наказів за 2009 рік, з яких вбачається, що вищевказаний наказ в обліку реєстрації наказів за 2009 рік не значиться. Також, не підтверджений і факт виписки жодному контрагенту видаткових накладних за №7 від 28.11.2009 року на суму 208868 грн. та за №18 від 09.12.2009 року на суму 206040 грн., на які, також, є посилання в акті перевірки. В судовому засіданні позивач надав копії Реєстрів накладних для організацій за 2009 рік, в яких відсутній запис про вищевказані видаткові накладні. Крім того, з акту перевірки не вбачається, кому саме були виписані вказані видаткові накладні.

Посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на акт КРУ № 123-10-541 від 21.12.2010, копія якого була долучена до матеріалів справи, суд вважає необґрунтованим, оскільки в зазначеному акті жодного посилання на вищевказані наказ та видаткові накладні не має. Також, судом встановлено, що в акті перевірки від 15.12.2010 року №3802/23/22696568, також, відсутнє будь-яке посилання на вищезазначений акт КРУ.

Інших доказів, які б свідчили про існування наказу директора підприємства від 29.10.2009 року №129 та видаткових накладних №7 від 28.11.2009 року, №18 від 09.12.2009 року, відповідачем до суду не надано.

Отже, під час розгляду справи, судом встановлено, що в порушення п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772 виявлені порушення податковим органом були викладені з посиланням на первинні документи, існування яких не підтверджено фактичними обставинами справи.

Також, в акті №3802/23/22696568 від 15.12.2010 року зазначено, що КП «Міська молочна фабрика кухня дитячого харчування» допущені порушення податкового законодавства, а саме: заниження валового доходу на суму 43238,0 грн. за 3 квартал 2008 року 2 квартал 2011 року та заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 8648,0 грн. за 3 квартал 2008 року 2 квартал 2011 року. На думку податкового органу, підприємством в порушення п.4.1.1. п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України не віднесено до складу доходів за перевіряємий період суму в розмірі 43238,0 грн. внаслідок списання відходів у вигляді сироватки, як обезцінених запасів у кількості 1441210,34 л по ціні 0,03 грн. за 1 л., отриманих при виробництві дитячого харчування, та відповідно в порушення п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 185, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 8648,0 грн.

Суд вважає зазначений висновок податкового органу необґрунтованим, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач при виробництві дитячого харчування отримував відходи виробництва у вигляді сироватки, яку оприбутковував до складу запасів (що відображалося в рахунку 209 «Інші матеріали»), а потім списувало як обезцінені запаси (Кредит 209) у кількості 1441210,34 л по ціні 0,03 грн. за 1 л. Виробництво дитячого харчування (творогу) проводилося з урахуванням норм розходу сировини, затверджених Наказом Міністерства мясної та молочної промисловості СРСР від 29.11.1965 року №397 (Додаток 4)

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном. Згідно з ч. 1 ст. 139 Господарського кодексу України майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. При цьому, згідно зі ст. 8 Закону України «Про відходи»від 05.03.98 р. №187/98-ВР відходи є об'єктом права власності.

Також, в судовому засіданні позивачем були надані копії установчих документів КП «Міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування»та Витяг з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з яких вбачається, що основним видом діяльності підприємства є перероблення молока та виробництво сиру. При цьому, головним завданням позивача є виробництво дитячого харчування для пріоритетного забезпечення дітей перших трьох років життя.

Таким чином, в ході здійснення господарської діяльності після виготовлення дитячого харчування (творогу) підприємство отримувало відходи у вигляді сироватку, термін придатності якої обмежений, та проводило їх списання. При цьому, суд враховує, що технологічним процесом підприємства по виробництву дитячого харчування не передбачена переробка або подальша реалізація сироватки. Крім того, у підприємства відсутні можливості щодо зберігання даного продукту.

Також, судом встановлено, що факт списання зазначених відходів податковий орган не заперечує. Доказів, які б свідчили про встановлення відповідним органом порушень при проведенні списання відходів виробництва у вигляді сироватки, відповідачем до суду не надано.

Суд зазначає, що правила формування валового доходу платниками податку визначені статтею 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) та ст. 135 Податкового кодексу України (розділ ІІІ цього Кодексу набрав чинності з 01 квітня 2011 року) щодо спірних правовідносин, які виникли в період дії даної норми права.

Положенням п.п.4.1.1. п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачений вичерпний перелік доходів, які відносяться до складу валового доходу. При цьому, відходи виробництва в даному переліку не значаться. Крім того, відповідно до ст. 135 Податкового кодексу України, в якій зазначений порядок визначення доходів та їх склад, також, відходи виробництва не вважаються доходом.

За таких обставин, відходи виробництва, які були списані не є доходом підприємства в розумінні норм п.4.1.1. п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст. 135 Податкового кодексу України і не повинні включатися до складу валового доходу та відповідно оподатковуватися податком на прибуток та податком на додану вартість.

Вирішуючи спір, суд також зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спосіб дій органів державної податкової служби України під час оформлення результатів перевірки визначений Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772. Судом встановлено, що в порушення п. 2 вказаного Порядку позивачу не були разом з актом перевірки надані для підписання та вручені додатки до акту, на які в ньому є посилання.

Також, суд зазначає, що акт перевірки №3802/23/22696568 датований 15.12.2010 р., тоді як податкові повідомлення-рішення №0000032302 від 03 січня 2012 року та №0000072302 від 03 січня 2012 року виносилися на підставі акту перевірки від 15.12.2011 року.

Вимоги до оформлення податкового повідомлення-рішення встановлені п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, згідно з яким податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Вивчивши наявні у справі спірні податкові повідомлення-рішення, суд відзначає, що дані рішення містять посилання на норму законодавства, а саме: п.п.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, яка відсутня в Податковому кодексу України, що є порушенням п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п.2 ст. 71 КАС України, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень покладається саме на відповідачів.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє, як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Міська молочна фабрика - кухня дитячого харчування" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова №0000032302 від 03 січня 2012 року в частині визначення грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 143059,0 грн. (в т.ч.: за основним платежем 114447,0 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 28612,0 грн.).

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова №0000072302 від 03 січня 2012 року з податку на додану вартість в розмірі 114114,50 грн. (в т.ч.: за основним платежем 91648,0 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 22466,50 грн.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 06.03.2012р.

Суддя С.О. Чудних