Рішення № 22107056, 23.03.2012, Шишацький районний суд Полтавської області

Справа № 1631/19/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2012 року Шишацький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Колоса Ю.А. при секретарі Кирда Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Шишаки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Агрофірма „ім.Довженка” про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та зустрічним позовом ТОВ „Агрофірма „ім.Довженка” до ОСОБА_1 про повернення зайво перерахованих коштів,

В С Т А Н О В И В:

25.11.2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «АФ «ім.Довженка» (в подальшому ТОВ) про стягнення заробітної плати та середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В позовній заяві зазначив, що 12.04.2011 року, згідно наказу №41 від 12.04.2001 року, він був прийнятий на роботу в ТОВ водієм.

02.11.2011 року позивач звільнився з роботи за згодою сторін, згідно ст.36 п.1 КЗпП України, наказ №132 від 02.11.2011 року.

В день звільнення позивач підписав у всіх необхідних підрозділах підприємства обхідний лист, що підтверджувало відсутність у нього заборгованості перед підприємством, проте, в день звільнення відповідач не провів з ним розрахунку.

В звязку з цим позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення повного розрахунку, але відповідач, повідомивши, що належна йому до виплати сума складає 850,64 гривні, відмовив у виплаті належних сум.

В звязку з цим, посилаючись в якості підстав для своїх позовних вимог на ч.2 ст.124 Конституції України, ч.1 ст.47, ч.1 ст.116, ст.117, ч.1 ст.232 КЗпП України, позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму заробітної плати, яка належить йому на день розрахунку у розмірі 850 гривень 64 копійки, середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та покласти на відповідача судові витрати по справі.

28.12.2011 року ТОВ звернулось в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про повернення зайво перерахованих коштів.

В зустрічній позовній заяві представник ТОВ вказав, що з 11.03.2009 року по 06.09.2010 року ОСОБА_1 працював у ТОВ на посаді менеджера по продажу готової продукції і звільнився 06.09.2010 року на підставі ст.38 КЗпП України.

29.09.2010 року на картковий рахунок ОСОБА_1 були перераховані розрахункові кошти в сумі 2676,05 гривні.

13.10.2010 року при виплаті заробітної плати працівникам підприємства за вересень 2010 року відповідачу ОСОБА_1 помилково були перераховані кошти в сумі 2084,20 гривні.

12.04.2011 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в цех механізації водієм автотранспортних засобів а 02.11.2011 року був звільнений з роботи на підставі ст.36 п.1 КЗпП України за згодою сторін.

30.04.2011 року бухгалтером ТОФ ОСОБА_2 був виявлений факт лічильної помилки, допущеної попереднім бухгалтером з обліку заробітної плати, внаслідок якої ОСОБА_1 була зайво нарахована та виплачена заробітна плата за вересень 2010 року в сумі 2084,20 гривні. З урахуванням наведених обставин, за станом на 28.12.2011 року за ОСОБА_1 числиться борг перед ТОВ в сумі 2084,20 гривні.

У звязку з цим, посилаючись на розяснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться у Постанові №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», згідно з якими роботодавець може звернутися з вимогою до суду про повернення працівником зайво виплачених сум внаслідок лічильних помилок, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у звязку з тим, що минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин, стосовно правил ч.2 ст.233 КЗпП України протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум, позивач за зустрічним позовом просив стягнути на користь ТОВ «АФ «ім.Довженка» з ОСОБА_1 суму зайво нарахованих коштів у розмірі 2084,20 гривні та суму судового збору у розмірі 200,80 гривні.

07.03.2012 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог та зазначаючи, що 21.12.2011 року відповідач перерахував на його рахунок суму заробітної плати, просив стягнути з відповідача на його користь середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 02.11.2011 року по 21.12.2011 року, який становить 2761,34 гривні та витрати на оплату допомоги адвоката.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 підтримав уточнені позовні вимоги з мотивів, викладених в уточненій позовній заяві. Зустрічний позов не визнав і пояснив, що лічильна помилка була допущена з вини працівників ТОВ у жовтні 2010 року, внаслідок чого 13.10.2010 року на його картковий рахунок було зайво перераховано 2084,20 гривні. З того часу ТОВ не предявило претензій щодо повернення цих коштів. Не предявлялись такі претензії і після його повторного влаштування на роботу 12.04.2011 року.

Оскільки право працедавця (ТОВ «АФ «ім.Довженка») на відрахування зайво виплачених коштів виникло з 13.10.2010 року, тобто з моменту надходження цих коштів на картковий рахунок працівника (ОСОБА_1), на момент звернення ТОВ з зустрічним позовом про повернення зайво виплачених коштів, строк позовної давності визначений ст.127, ч.2 ст.233 КЗпП України минув.

У звязку з цим ОСОБА_1 та його представник просили у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом і позивача за зустрічним позовом ТОВ ОСОБА_3 первісний позов не визнала і пояснила, що затримка розрахунку з позивачем ОСОБА_1 була зумовлена наявністю спору про розмір коштів, які належить виплатити позивачу через заборгованість позивача перед підприємством. У звязку з цим, розрахунок з позивачем був проведений у відповідності до чинного законодавства, а тому у задоволенні первісного позову просила відмовити.

Зустрічний позов ТОВ до ОСОБА_1 про повернення зайво перерахованих коштів підтримала і пояснила, що факт лічильної помилки був виявлений 30.04.2011 року при передачі справи від одного бухгалтера з обліку розрахунків по заробітній платі ОСОБА_4 до іншого бухгалтера ОСОБА_2, про що було складено акт. В добровільному порядку ОСОБА_1 відмовився повернути зайво нараховані йому кошти. Оскільки, з часу виявлення лічильної помилки (30.04.2011 року) у ТОВ виникло право на повернення зайво нарахованих ОСОБА_1 коштів, зустрічна позовна заява подана у межах річного строку позовної давності. У звязку з цим просила зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник ТОВ ОСОБА_5 підтримала пояснення ОСОБА_3 і додатково пояснила, що нею особисто вживались заходи щодо добровільного повернення ОСОБА_1 коштів, які були перераховані йому внаслідок лічильної помилки. Так як досягти порозуміння з ОСОБА_1 не вдалося, підприємство було вимушено звернутися в суд з позовом про повернення зайво перерахованих коштів. В звязку з чим у задоволенні первісного позову просила відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Заслухавши пояснення сторін та свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Висновки суду обґрунтовуються наступними доводами.

В судовому засіданні встановлено і це визнається сторонами, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 працював у ТОВ «АФ «ім.Довженка» з 11.03.2010 року по 06.09.2010 року та з 12.04.2011 року по 02.11.2011 року.

Після звільнення 06.09.2010 року ОСОБА_1 з роботи, 13.10.2010 року внаслідок лічильної помилки бухгалтера на картковий рахунок ОСОБА_1 були помилково перераховані кошти у сумі 2084,20 гривні.

12.04.2011 року ОСОБА_1 повторно уклав трудовий договір з ТОВ і працював до 02.11.2011 року, після чого звільнився на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін.

Зазначені вище обставини визнаються сторонами і відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

В день звільнення ОСОБА_1 з роботи (02.11.2011 року) ТОВ не виплатило належну йому заробітну плату. Виплата заробітної плати проведена тільки 21 грудня 2011 року, що підтверджується поясненнями ОСОБА_1 та копією відомості нарахування коштів №87 від 21.12.2011 року (а.с.52).

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Доказів відсутності вини підприємства у затримці розрахунку при звільненні відповідач не надав.

Посилання представника відповідача про те, що на день звільнення ОСОБА_1 з роботи між ним та підприємством існував спір про суму коштів, яка належить до виплати, судом не береться до уваги, оскільки відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільнені, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.

За таких умов вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1 суд визнає обґрунтованими.

Суму середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд обчислює наступним чином:

З довідки №3263 від 05.12.2011 року про заробітну плату ОСОБА_1, наданої ТОВ «АФ «ім.Довженка» вбачається, що середньомісячна заробітна плата позивача за два останні місяці роботи перед звільненням становить 1746,14 гривні, а середньогодинна заробітна плата становить 10,152 гривні. Середньоденна заробітна плата при восьмигодинному робочому дні складає 10,152 х 8 = 81,216 гривні.

Загальний строк затримки розрахунку при звільненні складає 34 робочих дні.

Загальна сума заробітку за час затримки розрахунку становить 34 х 81,216 =2761,34 гривні.

Позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.24 зазначеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року вимоги про повернення працівником сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у звязку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження) або з інших причин.

Роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду стосовно до правил ч.2 ст.233 КЗпП протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.

Оскільки право на відрахування зайво виплаченої суми виникло у ТОВ «АФ «ім.Довженка» з моменту перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1, тобто, з 13.10.2010 року, на момент звернення ТОВ «АФ «ім.Довженка» в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 (28.12.2011 року) строк позовної давності минув. Доказів про наявність поважних причин пропуску строку позовної давності позивач за зустрічним позовом не надав.

За таких обставин, підлягає задоволенню клопотання відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про відмову у задоволенні зустрічного позову у звязку з пропуском строку позовної давності.

Розподіл судових витрат суд проводить у відповідності до ст.88 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, ст.116, 117, 233 КЗпП України, п.20, п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ „Агрофірма „ім.Довженка” про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „ім.Довженка” Шишацького району Полтавської області (розрахунковий рахунок 26004000195125 в ПОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО331605, код ЄДРПОУ 03770394), на користь ОСОБА_1 - 2761 (дві тисячі сімсот шістдесят одну) гривню 34 копійки в рахунок виплати середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, та 500 (пятсот) гривень на відшкодування витрат по оплаті допомоги адвоката, а всього стягнути 3261 (три тисячі двісті шістдесят одну) гривню 34 копійки.

В задоволенні зустрічного позову ТОВ „Агрофірма „ім.Довженка” до ОСОБА_1 про повернення зайво перерахованих коштів відмовити.

Стягнути з ТОВ „Агрофірма „ім.Довженка” Шишацького району Полтавської області (розрахунковий рахунок 26004000195125 в ПОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО331605, код ЄДРПОУ 03770394) на прибуток держави на розрахунковий рахунок 31212206700515 в УДК у Шишацькому районі МФО 831019, код ЄДРПОУ 34698694, банк одержувача ГУ ДКСУ у Полтавській області, призначення платежу - судовий збір по цивільній справі №1631/19/12, Шишацький районний суд Полтавської області, код ЄДРПОУ 02886189, пункт 1.1 228 (двісті двадцять вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області на протязі 10 днів з наступного дня після його проголошення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення у той же строк з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили, після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий