Постанова № 22104913, 01.03.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/11419/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

при секретарі Ємець Я.М.,

за участю:

представника позивача - Кабальський Р.О.,

представника відповідача - Крицький Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деко Холдинг"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

29 грудня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Деко Холдинг"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкового повідомлення-рішення № 0002162305 від 14.12.2011 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що працівниками ДПІ у м. Полтаві було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Деко Холдинг" з питань правильності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП "Екобудсервіс-Плюс" за період жовтень-грудень 2010 року. За результатами даної перевірки складений акт № 882410/23-6/35439809 від 17.11.2011 року (далі по тексту - Акт). Згідно висновків Акту, встановлено, що ТОВ "Деко Холдинг" занижено суму, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2010 року в розмірі 24 856 грн., чим порушено п. 1.3 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п. 6.4 ст. 6, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п. 7.3, п.п. 7.4.4, п.п 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР. На підставі вказаного акту ДПІ у м. Полтаві 14.12.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002162305, яким ТОВ "Деко Холдинг" визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 31 070 грн., з яких 24 856 грн. за основним платежем, 6 214 грн. штрафні санкції.

ТОВ "Деко Холдинг" із викладеними в Акті висновками не погоджується, і вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002162305 від 14.12.2011 року прийняте з порушенням діючого законодавства, необґрунтовано, без наявності правових підстав, а тому, як на думку позивача, підлягає визнанню протиправними та скасуванню.

Так свої твердження позивач обґрунтовував тим, що висновки Акту, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення, як на його думку, є необґрунтованими, необєктивними та не ґрунтуються на законі. З посиланням на норми Закону України "Про податок на додану вартість", позивач стверджував про помилковість позиції ДПІ у м. Полтаві щодо неправомірного віднесення ним до складу податкового кредиту, сум коштів, сплачених ПП "Екобудсервіс-Плюс". Позивач зазначає, що на момент вчинення правочину між ТОВ "Деко Холдинг" та його контрагентом, сторони значились існуючими субєктами господарювання (перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) та здійснювали свою діяльність згідно вимог чинного законодавства. Позивач вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування податкового кредиту на підставі документів, виданих ПП "Екобудсервіс-Плюс", яке, як на думку відповідача, має ознаки фіктивності. Позивач також вказує, що діючим законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти на предмет фіктивності свого контрагента. Разом із тим, позивач зазначає, що отримані ним на виконання договорів підряду первинні бухгалтерські документи ПП "Екобудсервіс-Плюс" оформлені належним чином та дають всі правові підстави для включення сум за цими договорами до податкового кредиту позивача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, надав пояснення по суті справи, яке за своїм змістом відповідає змісту позову. Додатково пояснив, що між ТОВ "КЕС-УА" та ТОВ "Деко холдинг" було укладено договори підряду на виконання робіт на об'єктах будівництва, так само між ТОВ "Луганськдатаінвест" та ТОВ "Деко Холдинг" було укладено договір підряду на виконання робіт по реконструкції пташників. З метою виконання вказаних договорів підряду ТОВ "Деко Холдинг" уклало договори субпідряду із ПП "Екобудсервіс-Плюс", які були виконані належним чином з оформленням належних документів.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення та у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що в ході перевірки ТОВ "Деко Холдинг" виявлено порушення п. 1.3 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п. 6.4 ст. 6, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п. 7.3, п.п. 7.4.4, п.п 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим товариством за грудень 2010 року занижено суму, яка підлягає сплаті до бюджету в розмірі 24 856 грн. В обґрунтування своїх доводів представник відповідача зазначив, що позивач уклав з ПП "Екобудсервіс-Плюс" договір підряду № 7 від 05.10.2010 року. Предметом договору є виконання ремонтно-будівельних робіт на території замовника. Фактичне виконання вказаного договору податковий орган вважає неможливими, оскільки у ПП "Екобудсервіс-Плюс" відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності. ПП "Екобудсервіс" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, в тому числі позивачу. Заперечував правомірність включення сум, сплачених за відповідною угодою, до складу податкового кредиту.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Деко Холдинг" зареєстровано, як юридичну особу (ідентифікаційний код 35439809) виконавчим комітетом Полтавської міської ради 26.09.2007 року, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію.

Позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Полтаві та є платником податків.

ДПІ у м. Полтаві 17.11.2011 року була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Деко Холдинг" з питань правильності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП "Екобудсервіс-Плюс" за період жовтень-грудень 2010 року. Правомірність проведення перевірки позивач не оспорював.

За результатами перевірки 17.10.2011 року відповідачем складено Акт, в якому зроблені висновки про порушення платником податку п. 1.3 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п. 6.4 ст. 6, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п. 7.3, п.п. 7.4.4, п.п 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено суму, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2010 року в розмірі 24 856 грн. Зокрема, порушення були встановлені внаслідок дослідження господарських операцій платника податків в грудні 2010 року з ПП "Екобудсервіс-Плюс", у якого відсутні трудові ресурси, транспортні ресурси, власні або орендовані земельні ділянки, виробничо-складські приміщення майна, що вказує на нереальність задекларованих платником операцій. Наслідком діяльності ПП "Екобудсервіс-Плюс" є переважно формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Дане підприємство є учасником транзитного фінансового потоку, його діяльність спрямована на формування податкової вигоди для контрагентів. Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ "Деко Холдинг" має ознаки транзитера , а не вигодонабувача, а тому податкова вигода сформована від ПП "Екобудсервіс-Плюс" підлягає коригуванню за ланцюгом постачання.

На підставі вищезазначеного Акту відповідачем 14.12.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002162305, яким ТОВ "Деко Холдинг" визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 31 070 грн., з яких 24 856 грн. за основним платежем, 6 214 грн. штрафні санкції.

Вказане податкове повідомлення-рішення не оскаржувалося позивачем в порядку адміністративного оскарження.

З вимогою про визнання протиправними та скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню субєкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені ч.3 ст. 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оскаржуване рішення на предмет його відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до наступних висновків.

Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач посилався як на правову підставу їх винесення встановлене ним у Акті перевірки порушення позивачем як платником податків п. 1.3 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п. 6.4 ст. 6, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п. 7.3, п.п. 7.4.4, п.п 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Закон України "Про податок на додану вартість" (чинний на час здійснення господарських операцій) є спеціальним законом з питань оподаткування податком на додану вартість, який визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, порядок обліку, внесення податку до бюджету, поняття податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно із пунктом 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:

передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;

в інших випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 6.4 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що місцем поставки товарів вважається:

а) якщо товари відправляються або транспортуються продавцем чи покупцем або третьою особою - місце, де товари фактично перебувають на момент відправлення або транспортування;

у разі постачання товарів, які збираються або монтуються з проведенням пусконалагоджувальних робіт або без проведення таких робіт постачальником, чи від його імені - місце, де такі товари монтуються або збираються;

у разі якщо ці товари з технічних, технологічних або інших аналогічних причин не можуть бути доставлені отримувачу інакше, як в розібраному або у незібраному стані, - місце, де товари перебувають на момент відправлення або транспортування особі, якій вони поставляються;

б) якщо товари не відправляються або не транспортуються - місце, де товари перебувають на момент поставки;

в) у разі якщо продається нерухоме майно - місце його розташування;

г) при наданні послуг з поставки товарів для морських, повітряних або залізничних транспортних засобів у тій частині, що припадає на перевезення пасажирів або вантажів по митній території України, - пункт відправлення такого транспортного засобу.

Для застосування цього підпункту вживаються такі терміни:

частина перевезення пасажирів або вантажів транспортним засобом по митній території України - частина перевезення, що здійснюється між пунктом відправлення на митній території України (пунктом перетину державного кордону України) та пунктом прибуття такого транспортного засобу на митній території України (пунктом перетину державного кордону України), без будь-яких зупинок за межами такої митної території;

пункт відправлення транспортного засобу - перший пункт посадки пасажирів або навантаження вантажів на такий транспортний засіб;

пункт прибуття транспортного засобу на митній території України - останній пункт на митній території України для посадки (висадки) пасажирів або навантаження (вивантаження, перевантаження) вантажів на митній території України.

У разі поїздки або перевезення в обидва напрямки поїздка (перевезення) у зворотний бік вважається з метою оподаткування окремим перевезенням;

д) якщо товари продаються через глобальну комп'ютерну мережу Інтернет незалежно від місця реєстрації його доменного імені (сайту, електронної сторінки чи адреси) - місцезнаходження продавця або місце його проживання.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4. статі 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами) згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Мотиви, керуючись якими ДПІ м. Полтави дійшла висновків про порушення платником цих норм закону, викладені вище у описанні змісту Акту перевірки, на підставі якого приймалось оскаржуване рішення.

Суд критично ставиться до висновків податкового органу щодо того, що право на формування податкового кредиту даного платник в даному випадку поставлено в залежність від правової поведінки субєктів господарювання за ланцюгом постачання.

Така позиція, як на думку суду, не ґрунтується на законі.

Посилання відповідача на те, що вищезазначені правочини є нікчемними, суд оцінює так само критично, оскільки відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України та були дотримані сторонами договорів при їх укладенні та виконанні.

Нікчемність оподатковуваних правочинів податковим органом належним чином не обгрунтована та не доведена.

У той же час суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту дійсності та реальності оподатковуваних господарських операцій.

Як встановлено судом, 09.09.2009 року між ТОВ "Луганськдатаінвест" (генпідрядник) та ТОВ "Деко Холдинг" (субпідрядник) укладено договір субпідряду № 09/09-2009, згідно якого генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується виконати власними та залученими силами і засобами на свій ризик роботи по реконструкції пташників № 1,2,3,4,5,6 на території птахофабрики "Донецька" с. Рівнопіль. Роботи виконуються у відповідності із складеним кошторисом, який є невід'ємною частиною договору. (а.с. 92-94).

02.08.2010 року між ТОВ "КЕС-УА" (замовник) та ТОВ "Деко Холдинг" (підрядник) укладено договір субпідряду № 26.К, за яким замовник доручає, а підрядник зобов'язується за завданням замовника та згідно з будівельними нормами виконати на свій ризик, власними та залученими силами і своїми матеріально-технічними засобами комплекс земляних робіт на об'єкті будівництва "будівництво корпусу з виробництва печива, що знаходиться за адресою : Сумська область, м. Тростянець, вул. Набережна, 28-А", відповідно до умов цього договору, додатків та додаткових угод до нього, котрі являються невід'ємною частиною договору.

03.11.2010 року між ТОВ "КЕС-УА" (замовник) та ТОВ "Деко Холдинг" (підрядник) укладено договір субпідряду № 45.К, за яким замовник доручає, а підрядник зобов'язується за завданням замовника та згідно з будівельними нормами виконати на свій ризик, власними та залученими силами і своїми матеріально-технічними засобами комплекс робіт по влаштуванню щебеневої основи промислової підлоги та тимчасових доріг на об'єкті будівництва "реконструкція молочно - товарного комплексу на 2500 голів ВРХ в с. Громадське, Літинського району Вінницької області", відповідно до умов цього договору, додатків та додаткових угод до нього, які є невід'ємною частиною договору, ліквідувати недоробки та дефекти, що виявлені в ході виконання робіт, приймання робіт замовником або протягом гарантійного строку та передати закінчені роботи замовнику, а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), прийняти та оплатити належним чином виконані роботи.

Згідно пояснень позивача, з метою своєчасного та повного виконання вищезазначених договорів, ТОВ "Деко Холдинг" (замовник) було укладено з ПП "Екобудсервіс-Плюс" (виконавець) договір № 6 на виконання робіт на об'єкті замовника "Будівництво корпусу по виробництву печива в м. Тростянець Сумської області", орієнтовна вартість робіт 60 000 грн. та договір № 7 на виконання ремонтно-будівельних робіт на об'єктах замовника відповідно до завдання, орієнтовна вартість робіт 400 000 грн. Замовник за вказаними договорами зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

В ході судового розгляду справи суд пропонував позивачу надати докази у вигляді бухгалтерських та фінансових документів, з яких можливо було б прослідувати повне виконання робіт, послуг. Представником позивача під час розгляду справи були надані лише окремі копії податкових накладних, договорів, актів приймання виконаних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних робіт, платіжних доручень. (а.с. 29-31, 34-47, 73-109).

Однак, окремі подані позивачем первинні фінансові та бухгалтерські документи суд не може вважати достатніми доказами здійснення ним операцій, які спричинили реальні зміни у структурі активів позивача та субєктів господарської діяльності його контрагентів.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З наданих суду документів неможливо в повному обсязі встановити елементи ланцюга господарських операцій, взаємодій позивача з його контрагентами та подальшого декларування ПДВ, на підставі виданих вказаними контрагентами податкових накладних. З наданих документів неможливо встановити послідовний причинно-наслідковий зв'язок отримання та оплати послуг, відображення податкових накладних у відповідних реєстрах отриманих податкових накладних. Відсутні докази фактичного виконання робіт (послуг).

Тобто, відсутній комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими повязане відповідне формування податкового кредиту.

За таких обставин суд приходить до висновку, що для задоволення позовних вимог про скасування прийнятих ДПІ м. Полтави оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні підстави.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За наслідками судового розгляду справи суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05 березня 2012 року.

СуддяІ.С. Шевяков