Постанова № 22104839, 29.02.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/22/12 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

при секретарі Ємець Я.М.,

за участю:

представника позивача - Сусло С.О.,

представника відповідача - Вербицька І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ростислав"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

04 січня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Ростислав"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкового повідомлення-рішення.

У позові позивач просив скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві №0001992305 від 11.11.2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Ростислав" визначено грошове зобов"язання з податку на додану вартість на суму 89 187 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем на суму 71 350 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 17 837 грн. 50 коп.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що працівниками Державної податкової інспекції у м. Полтаві було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку з питань щодо підтвердження господарських взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ростислав" з платниками податків ТОВ "Прогресс ОЙЛ" та ТОВ "Будмашпост" за липень 2011 року. В результаті даної перевірки складений акт № 8259/23-6/24561690 від 21.10.2011 року (далі по тексту - Акт), у висновках якого зазначено про порушення п.44.1 ст.44, п.198.3,п. 198.6 ст.98, ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на суму 174 227,10 грн., завищено грошові зобов"язання на суму ПДВ 102 877,32 грн. у взаємовідносинах з ТОВ "Будмашпост" за липень 2011 року та занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в розмірі 71 349,78 грн. за липень 2011 року. На підставі вказаного акту податковим органом 11.11.2011 року прийнято податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Ростислав" донараховано грошове зобов"язання з податку на додану вартість на суму 71 350 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17 837,50 грн.

Позивач із викладеними в Акті висновками не погоджується і вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 11.11.2011 року було прийняте з порушенням діючого законодавства без наявності правових підстав для винесення, а тому просить його скасувати.

Таке твердження мотивував тим, що висновки Акту ґрунтуються лише на припущеннях відповідача. Незаконність оскаржуваного рішення полягає в тому, що воно прийняте з порушенням п.86.7 ст.86 Податкового Кодексу України, без врахування висновків про результати розгляду заперечень до Акту. Крім того, на думку позивача, податковий орган дійшов помилкового висновку про збільшення грошового зобов"язання з податку на додану вартість, оскільки товарність та реальність фінансово - господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ростислав" з контрагентом ТОВ "Будмашпост" підтверджена наявністю повного переліку доказів дійсності та правомірності господарських операцій, щодо яких вчинено донарахування грошового зобов"язання, договірні правідносини та первинні документи оформлені відповідно до вимог бухгалтерського та податкового законодавства. Позивач посилався на відсутність у законодавстві норм, які б покладали на платника податків відповідальність за недотримання вимог закону його контрагентами. Крім того, як на думку позивача, висновки податкового органу про неможливість досягнення контрагентом платника податку результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних кошті, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, також ґрунтуються виключно на припущеннях і не підтверджені жодними доказами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування своїх заперечень посилалась на те, що Державною податковою інспекцією у м. Полтаві правомірно та на підставі закону збільшено суму грошового зобов"язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ростислав" , з підстав формування його за рахунок, зокрема, сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару та послуг, придбаних у ТОВ "Будмашпост". Податковий орган посилався на неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Будмашпост" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за липень 2011 року, у зв"язку з його відсутністю за місцезнаходження, що ставить під сумнів, на думку відповідача, реальність поставки товару. Крім того, зазначено, що в ході перевірки було досліджено первинні документи щодо підтвердження реальності оподаткованих господарських операцій, у яких податковим органом було встановлено ряд порушень в силу їх невідповідності вимогам Податкового Кодексу України та Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Представник відповідача стверджувала, що податкові накладні містили невідповідність виду господарської операції та номенклатурі товару згідно з договорами поставки, акт приймання виконаних робіт складено в м. Луганську, в той час як учасники господарських відносин зареєстровані у Харківській області та в м. Полтаві, а об"єкт оподаткованих робіт знаходиться у Полтавській області. Крім того, акти приймання виконаних робіт не містили необхідної інформації про вартість та одиниці виміру конкретних зазначених здійснених послуг та об"єм роботи, у товарно - транспортних накладних відсутні записи щодо адреси у графі "Пункт навантаження" та "Розвантаження". Факт здійснення вищевказаних послуг ТОВ "Будмашпост" не підтверджено сплатою коштів ТОВ "Компанія Ростислав". Враховуючи викладене, на думку відповідача, податковим органом правомірно винесене оскражуване податкове повідомлення - рішення, оскільки, первинні документи оформлені з порушенням норм чинного законодавства, товари та послуги контрагентами фактично не поставлялись та не придбавались, а тому не могли бути використані позивачем у своїй господарській діяльності, що виключає право платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат у спірному звітному періоді в частині вказаних правовідносин.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ТОВ "Компанія Ростислав" ( код за ЄДРПОУ 24561690 ) зареєстроване розпорядженням Полтавського міськвиконкому № 662-р з 01.11.1996 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 15881020000000131.

Позивач взятий на податковий облік як платник податків Державною податковою інспекцію у м. Полтаві 05.11.1996 року за реєстраційним №1405, зареєстрований платником податку на додану вартість 04.11.1997 року, про що видане свідоцтво №23870393.

Основними видами діяльності підприємства, згідно реєстраційних документів, є оптова торгівля паливом, виробництво продуктів нафтоперероблення, складське господарство, діяльність автомобільного вантажного транспорту .

Державною податковою інспекцію у м. Полтаві на підставі наказу від 12.10.2011 року №4105 проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань щодо підтвердження господарських взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ростислав" з платниками податків ТОВ "Прогресс ОЙЛ" та ТОВ "Будмашпост" за липень 2011 року.

Правомірність призначення та проведення позапланової перевірки сторонами не оспорювалася.

В результаті даної перевірки складений акт № 8259/23-6/24561690 від 21.10.2011 року (далі по тексту - Акт), у висновках якого зазначено про порушення п.44.1 ст.44, п.198.3,п. 198.6 ст.98, ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на суму ПДВ 174 227,10 грн., завищено грошові зобов"язання на суму ПДВ 102 877,32 грн. у взаємовідносинах з ТОВ "Будмашпост" за липень 2011 року та занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в розмірі 71 349,78 грн. за липень 2011 року. Надіслані позивачем поштовим зв"язком заперечення до вказаного Акту податковим органом залишені без розгляду, у зв"язку із пропущенням строку на їх подання, а висновки Акту - без змін.

На підставі вказаного Акту податковим органом 11.11.2011 року прийнято податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Ростислав" донараховано грошове зобов"язання з податку на додану вартість на суму 71 350 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17 837,50 грн. (а.с.9-36).

ТОВ "Компанія Ростислав", не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, звернулось із позовною заявою про визнання його протиправним і скасування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оскаржуване рішення на предмет його відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правовідносини щодо формування податкового кредиту, що склалися в даному випадку внормовані нижченаведеними положеннями Податкового кодексу України, про порушення яких одночасно стверджував відповідач.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до ст. 44.1 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Досліджуючи фактичні обставини справи, судом встановлено, що 01 березня 2011 року між ЗАТ "Компанія "Ростилав" (внаслідок реорганізації правонаступником якого є ТОВ "Компанія "Ростилав") та ТОВ "Будмашпост" укладений договір поставки газового конденсату, відповідно до умов якого останнє зобов'язалося передати у власність позивача товар, а покупець зобов'язалося прийняти цей товар та оплатити його (а.с. 47-50).

ДПІ в м. Полтаві зазначено в Акті перевірки, що бухгалтерські документи, якими оформлене виконання господарської операції між ЗАТ "Компанія "Ростилав" та ТОВ "Будмашпост", не доводять факту виконання вищевказаного договору та використання його у власній господарській діяльності ТОВ "Компанія "Ростилав", адже перевезення товару, придбаного позивачем в ТОВ "Будмашпост" здійснювалось автомобільним транспортом за товарно-транспортними накладними, в яких неповно відображені необхідні відомості.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації па їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У ході судового розгляду справи представником позивача надано пояснення щодо транспортування, зберігання та реалізації купленого у ТОВ "Будмашпост" газового конденсату та бензину. Було зазначено, що перевезення купленого товару здійснювалось орендованим транспортним засобом та у цистерні напівпричіпі, що знаходиться у власності позивача, на підтвердження чого суду надано договори оренди автомобіля від 29.12.2008 року, копію технічного паспорта транспортного засобу марки МАN номер НОМЕР_2, копію довідки про знаходження на балансі цистерни напівпричіпу марки TPAILOR № НОМЕР_3, копію технічного паспорту вказаної цистерни. Для здійснення перевезення небезпечних матеріалів, якими є паливно - мастильні матеріали та інші нафтопродукти, що були товаром у взаємовідносинах з ТОВ "Будмашпост", наявні дозвільний документ, виданий уповноваженим органом, та відповідна ліцензія. Крім того, зазначено, що зберігання паливно - мастильних матеріалів здійснювалось у резервуарах, що є складовими майнового комплексу, який знаходиться у власності позивача на підставі договору купівлі - продажу №5/об від 12.03.2007 року. Щодо використання у господарській діяльності платником податку купленого товару у ТОВ "Будмашпост", було зазначено про його подальшу реалізацію ФОП ОСОБА_3 за договором поставки №20/7-1 від 20.07.2011 року та ПП "БІЗНЕС -НАФТА" за договором купівлі - продажу №10/5/1 від 10.05.2011 року.

Однак, суд, дослідивши надані позивачем докази в обґрунтування своїх пояснень, приходить до висновку, що платником податку не доведено факту дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій. Зокрема, суд зазначає, що позивачем для підтвердження реальності придбання та подальшої реалізації купленого товару не було надано жодних доказів щодо розрахунків при його купівлі та отримання коштів при його реалізації. У матеріалах справи відсутні будь - які платіжні доручення з відміткою банківської установи про рух коштів на рахунках платника податку, ТОВ "Компанія "Ростилав", не надано також доказів існування кредиторської та дебіторської заборгованості.

Окремо суд звертає увагу на те, що надані представником позивача документи щодо подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності, що за поясненням представника позивача підтверджують реалізацію придбаного нафтопродукту та газового конденсату ФОП ОСОБА_3 за договором поставки №20/7-1 від 20.07.2011 року та ПП "БІЗНЕС -НАФТА" за договором купівлі - продажу №10/5/1 від 10.05.2011 року, не дають можливості ідентифікувати нафтопродукти, про реалізацію яких ідеться.

Суд пропонував позивачу надати докази оприбуткування придбаного у ТОВ "Будмашпост" товару, докази його передачі під звіт відповідальним особам, зберігання тощо. Однак, таких доказів суду надано не було, що позбавляє можливості ідентифікувати куплений товар, про подальшу реалізацію якого стверджує позивач.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи викладене та те, що позивачем не надано доказів оплати купленого товару, доказів розрахунків при його подальшій реалізації та доказів ідентифікації купленого товару, про реалізацію якого стверджує платник податку, суд приходить до висновку , що ТОВ "Компанія "Ростилав" не доведено належними чином реальність оподаткованих операцій, що позбавляє права платника податку на формування податкового кредиту в цій частині господарських відносин.

Крім того, в ході розгляду справи судом встановлено, що позивачем було сформовано податковий кредит частково за операціями з ТОВ "Будмашпост", що оформлені договором від 01.06.2011 року, за яким ЗАТ "Компанія Ростислав" доручає Підряднику, ТОВ "Будмашпост", виконати покрасу резервуарів, що входять до майнового комплексу позивача, розташованого за адресою : с. Піски, Лохвицький район, Полтавська область.

Суд погоджується з твердженнями податкового органу щодо виявлених порушень при оформленні первинних документів, а саме те , що акт приймання виконаних робіт складено в м. Луганську, в той час як учасники господарських відносин зареєстровані у Харківській області та в м. Полтаві, а об"єкт оподаткованих робіт знаходиться у Полтавській області. Крім того, акти приймання виконаних робіт не містили необхідної інформації про вартість та одиниці виміру конкретних зазначених здійснених послуг та об"єм роботи, що позбавляє можливості для висновку про фактичне надання послуг та їх зв"язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання підприємством у власній господарській діяльності.

Суд критично оцінює пояснень представника позивача щодо місця оформлення вказаного акту приймання виконаних робіт, які полягали в твердженні, що в м. Луганську складено лише його проект, оскільки жодною нормою податкового та бухгалтерського законодавства не передбачено термін "проект акту приймання виконаних робіт", в силу використання такого для підтвердження реальності господарських операцій як належного доказу.

Крім того, суд звертає увагу , що позивачем на підтвердження реальності отриманих оподаткованих послуг не надано жодних доказів щодо їх оплати. Як зазначено в Акті, під час перевірки, так і в ході судового розгляду справи платником податку не підтверджено ні платіжними дорученнями, ні виписками з банківських установ, ні прибутковими чи видатковими касовими ордерами сплату коштів за отримані послуги, що ставить під сумнів реальність їх здійснення.

Суд також звертає увагу на необґрунтоване та економічно недоцільне визначення позивачем в якості Підрядника ТОВ "Будмашпост" для виконання покраски резервуарів, що перебувають у його власності. Так, згідно пояснень представника позивача та наявних у матеріалах справи доказів, судом встановлено, що об"єкт для здійснення вказаних послуг розташований за адресою: с. Піски, Лохвицький район, Полтавська область, в той час як указане підприємство знаходиться за адресою: вул. Пушкінська, 102, с. Липці, Харківський район, Харківська область.

Суд ставить під сумнів реальність таких робіт, оскільки географічне розташування вищезгаданих населених пунктів, у разі надання послуг з покраски резервуарів, призвело б до значних економічно необґрунтованих витрат на транспортні послуги. Крім того, надані позивачем фотокопії із зображенням резервуарів не можливо вважати належним доказом реальності отриманих послуг з покраски саме від ТОВ "Будмашпост", оскільки вони не дають суду можливості ідентифікувати будь - які проведені з ними роботи з конкретним Підрядником.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено реальності та товарності операцій, за якими сформовано податковий кредит, а тому погоджується з позицією відповідача про наявність обґрунтованих підстав для донарахування грошового зобов"язання.

Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не надано належних доказів в обґрунтування позовних вимог, не доведено реальності та товарності господарських операцій, які слугували об"єктами оподаткування та щодо яких податковим органом донараховано грошове зобов"язання.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05 березня 2012 року.

СуддяІ.С. Шевяков