Постанова № 22104326, 12.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/3070/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2012 року

о 11год. 35хв. м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Щербан В.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: керівник ТОВ «Недержавна служба охорони Центр» ОСОБА_1 (паспорт серії КК НОМЕР_1, виданий Малиновським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 23.08.2000р., Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №НОМЕР_2).

Від відповідача: представник ДПІ у Приморському районі м.Одеси до суду не зявився незважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Недержавна служба охорони Центр»до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.02.2010р. №0000133500/0 та від 15.04.2010р. №0000133500/1 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток у загальному розмірі 6228,00грн., з яких 4152,00грн. основний платіж, 2076,00грн. штрафні (фінансові) санкції, від 17.02.2010р. №0000143500/0 та від 15.04.2010р. №0000143500/1 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі 4982,00грн., з яких 3321,00грн. основний платіж, 1661,00грн. штрафні (фінансові) санкції, та скасування першої податкової вимоги №1/1349 від 26.03.2010р.,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Недержавна служба охорони Центр», в якому позивач, з урахуванням уточнень (вхід.№352/2012 від 10.01.2012р.) просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.02.2010р. №0000133500/0 та від 15.04.2010р. №0000133500/1 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток у загальному розмірі 6228,00грн., з яких 4152,00грн. основний платіж, 2076,00грн. штрафні (фінансові) санкції, від 17.02.2010р. №0000143500/0 та від 15.04.2010р. №0000143500/1 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі 4982,00грн., з яких 3321,00грн. основний платіж, 1661,00грн. штрафні (фінансові) санкції, та скасувати першу податкову вимогу №1/1349 від 26.03.2010р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність будь-яких порушень з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Недержавна служба охорони Центр»положень чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, податкового законодавства, оскільки податковий кредит спірного періоду Товариством було сформовано суто з урахуванням положень Закону України «Про податок на додану вартість», та на підставі виписаної контрагентом позивача - ПП «Аванта-МІВ», податкової накладної.

Відповідач Державна податкова інспекція у Приморському районі м.Одеси, з позовними вимогами не згодна та вважає їх необґрунтованими, з підстав викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (від 27.10.2011р. вихід.№60374/9/10-117), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 17.02.2010р. №0000133500/0 та від 15.04.2010р. №0000133500/1 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток у загальному розмірі 6228,00грн., від 17.02.2010р. №0000143500/0 та від 15.04.2010р. №0000143500/1 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі 4982,00грн., оскільки ТОВ «Недержавна служба охорони Центр»були порушені вимоги п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994р. в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 4152,00грн., у т.ч. за ІІІ квартал 2008року - у сумі 4152,00грн., а також в порушення приписів п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р. занижено суму ПДВ., що підлягає сплаті за вересень 2008р, на загальну суму 3321,00грн., а також наголошує на правомірності винесення першої податкової вимоги №1/1349 від 26.03.2010р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, податкового законодавства, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Недержавна служба охорони Центр»зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради 04.06.2003р., про що в Єдиному державному реєстрі зроблено запис №15561200000001612, що підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином засвідченими копіями Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №251381, та Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №6635 від 29.08.2007р.

Судом встановлено, що ТОВ «Недержавна служба охорони Центр»взято на облік як платника податків у ДПІ у Приморському районі м.Одеси 11.06.2003р. за №8880, що підтверджується наявною у матеріалах справи Довідкою про взяття на облік платника податків від 11.06.2003р. №1097, та є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявною у справі, належним чином засвідченою копією Свідоцтва №23195204 про реєстрацію платника ПДВ серії НБ №188677 від 01.07.2003р.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 21.01.2010р. по 03.02.2010р. на підставі службового посвідчення серії УОД №163386 від 12.12.2005р., виданого ДПА в Одеській області, на виконання постанови слідчого в ОВС ПМ ДПА в Одеській області ОСОБА_2 від 10.09.2009р., головним державним податковим ревізором-інспектором відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій управління боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом ДПА в Одеській області Андреєвою Н.В., згідно п.5 ч.6 п.1 ст.11 Закону Україні «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990року №509-ХІІ, дозволу від 20.10.2009р. №275/11/35-0220/4, була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Недержавна служба охорони-Центр»щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові взаємовідносини з платником податків ПП «Аванта МІВ»за період з 01.07.2008р. по 31.12.2008р.

За наслідками вказаної перевірки ДПА в Одеській області складений акт №45/35-02/32509223 від 05.02.2010р. «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Недержавна служба охорони-Центр»щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові взаємовідносини з платником податків ПП «Аванта-МІВ»за період з 01.07.2008р. по 31.12.2008р.», у висновках якого наголошено на тому, що Товариством в порушення вимог п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994р., занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 4 152,00грн., у т.ч. за ІІІ квартал 2008року - у сумі 4152,00грн., а також в порушення п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р. занижено суму ПДВ., що підлягає сплаті за вересень 2008р, на загальну суму 3 321,00грн.

На підставі складеного акта перевірки №45/35-02/32509223 від 05.02.2010р. ДПІ у Приморському районі м.Одеси 17.02.2010р. винесено податкові повідомлення-рішення №0000133500/0 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток у загальному розмірі 6228,00грн., з яких 4152,00грн. основний платіж, 2076,00грн. штрафні (фінансові) санкції, та №0000143500/0 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі 4982,00грн., з яких 3321,00грн. основний платіж, 1661,00грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись із означеними податковими повідомленнями-рішеннями від 17.02.2010р. №0000133500/0 та №0000143500/0, ТОВ «Недержавна служба охорони-Центр»звернулось до ДПІ у Приморському районі м.Одеси зі скаргами про їх скасування, за результатами розгляду яких ДПІ прийняла рішення №20647/10/25-012 від 09.04.2010р., яким скарги Директора ТОВ «Недержавна служба охорони-Центр»ОСОБА_1 (вхід.ДПІ від 24.03.2010р. №11716/10/С та вхід.ДПІ від 24.03.2010р. №11717/10/С) залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 17.02.2010р. №0000133500/0 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток у загальному розмірі 6228,00грн. та №0000143500/0 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі 4982,00грн. без змін.

Враховуючи вимоги Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а також прийняте ДПІ у Приморському районі м.Одеси рішення за результатами розгляду поданих позивачем скарг, податковим органом були винесені та надіслані позивачу податкові повідомлення-рішення від 15.04.2010р. №0000133500/1 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток у загальному розмірі 6228,00грн. та №0000143500/1 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі 4982,00грн.

Не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями, ТОВ «Недержавна служба охорони-Центр» звернулось з повторними скаргами до ДПА в Одеській області (вихід.№10/20 від 22.04.2010р. та вихід.№10/19 від 22.04.2010р.), за результатами розгляду яких ДПА в Одеській області 06.05.2010р. прийняла рішення №16711/10/25-0007 Про результати розгляду повторної скарги, яким податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 17.02.2010р. №0000133500/0 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток у загальному розмірі 6228,00грн. та №0000143500/0 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі 4982,00грн., а також рішення ДПІ №20647/10/25-012 від 09.04.2010р. Про результати розгляду первинних скарг, залишено без змін, а скарги Директора ТОВ «Недержавна служба охорони-Центр»ОСОБА_1 без задоволення.

У звязку з чим та враховуючи вимоги Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а також прийнятих податковими органами рішень за результатами розгляду поданих позивачем скарг, ДПІ були винесені та надіслані позивачу податкові повідомлення-рішення від 31.08.2010р. №0000133500/2 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток у загальному розмірі 6228,00грн. та №0000143500/2 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі 4982,00грн.

Не погоджуючись з означеним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 17.02.2010р. №0000133500/0 та від 15.04.2010р. №0000133500/1 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток у загальному розмірі 6228,00грн., від 17.02.2010р. №0000143500/0 та від 15.04.2010р. №0000143500/1 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі 4982,00грн., позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про їх скасування.

Так, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 17.02.2010р. №0000133500/0 та від 15.04.2010р. №0000133500/1 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток у загальному розмірі 6228,00грн., з яких 4152,00грн. основний платіж, 2076,00грн. штрафні (фінансові) санкції, від 17.02.2010р. №0000143500/0 та від 15.04.2010р. №0000143500/1 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі 4982,00грн., з яких 3321,00грн. основний платіж, 1661,00грн. штрафні (фінансові) санкції, винесені податковим органом неправомірно, безпідставно та в порушення положень чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, податкового законодавства України, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, як встановлено судом та вбачаться з наявних у матеріалах справи документів, між ТОВ «Недержавна служба охорони-Центр», в особі директора ОСОБА_1, діючого на підставі Статуту, (Замовник) та ПП «Аванта-МІВ», в особі директора ОСОБА_4, діючої на підставі Статуту (Виконавець), був укладений договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 10.09.2008р. №8/13, предметом якого, згідно п.1.1 є те, що Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобовязання по наданню інформаційно-консультаційних послуг Замовнику з питань проведення інвентаризації. Відповідно до п.п.2.1.,2.2. означеного правочину вартість Договору, необхідна до сплати, складає 19927,00грн., у т.ч. ПДВ 20% - у сумі 3321,17грн. Замовник, після підписання акта приймання-передачі виконаних робіт, зобовязався провести сплату на протязі трьох банківських днів в національній валюті України платіжним дорученням на розрахунковий рахунок Виконавця. Згідно з п.4.3 Договору ПП «Аванта-МІВ»є платником податку на прибуток на загальних умовах відповідно до п.п.11.2.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Недержавна служба охорони-Центр»та ПП «Аванта-МІВ»повністю виконали умови вказаного договору, та надало Замовнику інформаційно-консультаційні послуги з питань проведення інвентаризації, що підтверджується наданими позивачем та наявними у справі, зокрема: рахунком-фактурою №СФ-1040 від 26.09.2008р. на загальну суму 19927,00грн. у т.ч. ПДВ 3321,17грн., платіжним дорученням №4 від 22.10.2008р. на загальну суму 19927,00грн. у т.ч. ПДВ 3321,17грн., актом приймання-передачі виконаних робіт №б/н від 26.09.2008р. на загальну суму 19927,00грн. у т.ч. ПДВ 3321,17грн., та податковою накладною №1001 від 26.09.2008р. на загальну суму 19927,00грн. у т.ч. ПДВ 3321,17грн.

Як зазначено в акті перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси №45/35-02/32509223 від 05.02.2010р. «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Недержавна служба охорони-Центр»щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові взаємовідносини з платником податків ПП «Аванта-МІВ»за період з 01.07.2008р. по 31.12.2008р.», перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994р. в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 4152,00грн., у т.ч. за ІІІ квартал 2008року - у сумі 4152,00грн.

Разом з тим, згідно зі ст.11 Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003року №435-IV(зі змінами та доповненнями) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.638 Цивільного Кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Відповідно до ст.207 ЦКУ, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як з'ясовано судом, та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Недержавна служба охорони-Центр» та ПП «Аванта-МІВ» повністю дотримано вимоги, встановлені ст.203 Цивільного кодексу України та досягнуто згоди з усіх істотних умов вищезазначеного укладеного між господарюючими суб'єктами договору.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин, яким, у даному випадку, є вищеозначений договір, є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

До того ж, як вбачається з наявних у справі документів, а саме договору, рахунку-фактури, платіжного доручення, акта приймання-передачі виконаних робіт, та податкової накладної, вони містять опис господарської операції, та підтверджують факт її фактичного виконання, тобто за визначенням ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, що відповідно спростовує висновок відповідача щодо відсутності фактичного надання послуг, а також твердження, що угода між ТОВ «Недержавна служба охорони-Центр»та ПП «Аванта- МІВ»укладалась без мети настання реальних наслідків.

Відтак, виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що з урахуванням вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, позивачем цілком правомірно було включено витрати на придбання розглядуваних робіт (послуг) до складу валових витрат, оскільки як вбачається з матеріалів справи, усі надані за укладеним договором консультаційні послуги, були фактично отримані ТОВ «Недержавна служба охорони-Центр» та безумовно повязані з господарською діяльністю позивача.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані до суду документи, які повністю підтверджують факт отримання послуг від ПП «Аванта- МІВ», та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача, тобто, докази підтверджуючі правомірність віднесення відповідних сум до складу валових витрат спірного періоду.

Згідно з п.5.11. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Також, як встановлено судом та вбачається з акта перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси №45/35-02/32509223 від 05.02.2010р., позивачем в порушення п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р. занижено суму ПДВ., що підлягає сплаті за період вересень 2008р, на загальну суму 3321,00грн.

При цьому, судом зясовано, що сума ПДВ за вищевказаною податковою накладною №1001 від 26.09.2008р., яка виписана контрагентом позивача - ПП «Аванта-МІВ», була включена ТОВ «Недержавна служба охорони-Центр»до складу податкового кредиту за вересень 2008р. у загальній сумі 3321,17грн. Отже, включення позивачем суми ПДВ у розмірі 3321,17грн. до складу податкового кредиту перевіряємого періоду в межах вищеозначених фінансово-господарських відносин з ПП «Аванта-МІВ», підтверджено позивачем - ТОВ «Недержавна служба охорони-Центр»вищепереліченими відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Судом встановлено, що підставою для заниження відповідачем суми податкового кредиту позивача з податку на додану вартість в розмірі 3321,00грн. за виписаною позивачу ПП «Аванта-МІВ»податковою накладною, податковим органом в акті перевірки визначено, що в матеріалах кримінальної справи №058200900163 є пояснення засновника та директора ПП «Аванта-МІВ»ОСОБА_4 від 05.08.2009р., в яких останньою було зазначено, що реєстрація Приватного підприємства була здійснена за винагороду, без наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, тобто без наміру здійснювати повноваження, покладені на власників підприємств законодавством України та установчими документами підприємства. У подальшому після реєстрації ПП «Аванта-МІВ»ОСОБА_4 фінансово-господарську діяльність підприємства не здійснювала, ніяких документів не підписувала.

Також, судом зясовано, що Вироком Приморського суду м.Одеси від 13.01.2011р. по кримінальній справі №1-669/11 за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 Кримінального кодексу України, ОСОБА_4 визнано винною у скоєні злочину передбаченого ч.2 ст.367 Кримінального кодексу України й назначено покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на один рік. Зокрема, у вказаному Вироку Приморського суду м.Одеси від 13.01.2011р. зазначено, що ОСОБА_4, згідно наказу №1 від 11.01.2008р., є посадовою особою директором ПП «Аванта-МІВ», являючись зобовязаною вести контроль за сплатою податків та зборів, а також поданням звітності відносно діяльності підприємства, не належним чином виконувала свої службові обовязки, внаслідок недобросовісного до них відношення, яке виразилось у не поданні звітності по ПДВ від ПП «Аванта-МІВ»до ДПІ у Приморському районі м.Одеси з листопада 2008р. за наявності надходжень та списанням грошових коштів по розрахункових рахунках ПП «Аванта-МІВ»за вказаний період часу. Так, по розрахунковому рахунку ПП «Аванта-МІВ»№26009029238001 в АКБ «Імексбанк»були отримані від контрагентів ПП «Аванта-МІВ»грошових коштів в розмірі 1482836,68грн., у т.ч. ПДВ, які ОСОБА_4, в порушення п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997року №168/97-ВР, не були віднесені до суми ПДВ та в порушення п.2 ст.3, п.3 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999року №996-XIV, не була надана звітність до ДПІ у Приморському районі м.Одеси із зазначенням суми ПДВ 1482836,68грн., що згідно висновку судово-економічної експертизи №8472-8473 від 18.09.2009р., призвело до фактичного не надходження до державного бюджету податку на додану вартість на вищевказану грошову суму, яка більш ніж в чотири рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та являється особливо великим розміром. Таким чином, дії підсудної ОСОБА_4 судом кваліфіковано за ст.367 ч.2 КК України як службова недбалість, тобто неналежне виконання посадовою особою своїх службових обовязків, що завдало тяжкі наслідки, які виразились в нанесенні шкоди державним інтересам.

Відтак, судом відхиляються та не приймаються до уваги посилання відповідача на факти, встановлені вироком Приморського районного суду м.Одеси від 13.01.2011р. по кримінальній справі №1-669/11 за обвинуваченням директора ПП «Аванта-МІВ»- ОСОБА_4, як на підставу неправомірності правочину, укладеного позивачем ТОВ «Недержавна служба охорони-Центр»з ПП «Аванта-МІВ»та відповідно недійсності податкової накладної, виданої ПП «Аванта-МІВ», з огляду на те, що зазначеним вироком не встановлено, зокрема, неправомірність чи недійсність укладеного позивачем з ПП «Аванта-МІВ»договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 10.09.2008р. №8/13.

Крім того, в акті перевірки відповідач посилається на п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997року №168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якого право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. За таких підстав, на думку відповідача, виписана позивачу ПП Аванта-МІВ податкова накладна є недійсною, а отже позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за вказаною податковою накладною, у зв'язку з чим, на думку відповідача, позивачем порушені вимоги п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача, виходячи з наступного.

Згідно п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У даному випадку датою виникнення у позивача права на податковий кредит по ПДВ є дати отримання виписаної ПП «Аванта-МІВ» позивачу податкової накладної, що зазначена вище.

Так, відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Однак, включена позивачем до складу податкового кредиту оспорювана сума податку на додану вартість підтверджена наявною в матеріалах справи податковою накладною, яка була виписана ПП «Аванта-МІВ»з дотриманням вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

При цьому, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наведених в акті перевірки висновків, зокрема, щодо неналежності підпису на податковій накладній від 26.09.2008р. №1001, саме директору ПП «Аванта МІВ»ОСОБА_4, представником податкового органу суду не надано, незважаючи на неодноразові наголошення суду з цього приводу, як і не надано безпосередньо самого висновку почеркознавчої експертизи від 18.09.2009року №314, на який фахівці контролюючого органу, серед іншого, посилаються у акті перевірки ТОВ «Недержавна служба охорони-Центр».

Також відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість, ПП Аванта-МІВ знаходилось в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

До того ж, відповідно до ч.1,2 ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про продавців, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої недостовірності.

Крім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість”).

Таким чином, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Ухилення однією із сторін від сплати податків після здійснення угоди відповідно до діючого законодавства України не є підставою для виключення зі складу податкового кредиту позивача сплаченої ним суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням послуг (робіт), а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб ПП Аванта-МІВ.

До того ж, суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обовязку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Крім того, слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відтак, виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що ТОВ «Недержавна служба охорони-Центр» мало усі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у загальному розмірі 3321,17грн., що підтверджуються наданою позивачем та наявною у матеріалах справи податковою накладною, виписаною позивачу ПП Аванта-МІВ.

Неправомірним та безпідставним є також і винесення ДПІ у Приморському районі м.Одеси 26.03.2010р. першої податкової вимоги №1/1349 на суму 6679,48грн., з урахуванням наступного.

Відповідно до п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509-ХІІ від 04.12.1990р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Пунктом 1.10 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що податкова вимога - це письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Так, згідно з пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка у відповідності до п. 5.2.3 п. 5.2 ст. 5 цього Закону зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Підпунктом 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відтак, з наведених вище законодавчих приписів вбачається, що перша податкова вимога може бути надіслана на адресу платника податків виключно за умови наявності у нього узгодженого податкового зобов'язання.

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" чітко встановлює, що у випадку оскарження платником податків нарахованого йому податкового зобов'язання в адміністративному чи судовому порядку таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим до закінчення процедури адміністративного оскарження чи, відповідно, до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Отже, вищенаведеними положеннями законодавства також встановлено, що протягом строку адміністративного чи судового оскарження платником податків нарахованого йому податкового зобов'язання податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Зазначене також підтверджується і пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яким встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги, які мають містити у т. ч. посилання на підстави їх виставлення, суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій, перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.

Перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, повинна містити повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податку, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Між тим, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, оскаржувана податкова вимога ДПІ у Приморському районі м.Одеси №1/1349 була виставлена платнику податків - ТОВ «Недержавна служба охорони-Центр», зокрема, 26.03.2010р., водночас винесені контролюючим органом за наслідками проведення перевірки, податкові повідомлення-рішення від 17.02.2010р. №0000133500/0 та №0000143500/0, були оскаржені 24.03.2010р. ТОВ «Недержавна служба охорони-Центр»до ДПІ у Приморському районі м.Одеси (скарга вхід.ДПІ від 24.03.2010р. №11716/10/С), та за результатами розгляду відповідних первинних скарг ДПІ прийняла рішення №20647/10/25-012 від 09.04.2010р., яким скарги Директора ТОВ «Недержавна служба охорони-Центр»ОСОБА_1 залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 17.02.2010р. №0000133500/0 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток у загальному розмірі 6228,00грн. та №0000143500/0 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі 4982,00грн. без змін. Не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями, позивач 22.04.2010р. звернувся з повторними скаргами до ДПА в Одеській області (вихід.№10/20 від 22.04.2010р. та вихід.№10/19 від 22.04.2010р.), за результатами розгляду яких ДПА в Одеській області 06.05.2010р. прийняла рішення №16711/10/25-0007 Про результати розгляду повторної скарги. Не погоджуючись з винесеними ДПІ у Приморському районі м.Одеси рішеннями, позивач 28.09.2010р. (вхід.№9357) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про їх скасування, яка була надіслана на адресу суду 24.09.2010р., що підтверджується наявним на конверті поштового відправлення відповідним штампом органу звязку та описом вкладення у зазначений лист.

За таких обставин, податкові зобов'язання, визначене позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями, станом на 26.03.2010р. (дата виставлення першої податкової вимоги №1/1349) були неузгодженими, а, відтак, законодавчо передбачені підстави для винесення спірної першої податкової вимоги №1/1349 від 26.03.2010р. на загальну суму 6679,48грн., у відповідача - ДПІ у Приморському районі м.Одеси, були відсутні.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що протягом строку судового оскарження платником податків нарахованого йому податкового зобов'язання податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою, отже, відповідач при прийнятті першої податкової вимоги №1/1349 від 26.03.2010р., вийшов за межі наданої йому компетенції та діяв у непередбачений законом спосіб, що є підставою для скасування спірної податкової вимоги.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов та викладені усно в ході судового розгляду справи по суті.

До того ж, на виконання приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, Державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси не надано суду жодних належних доказів в обґрунтування та підтвердження, наведених в акті перевірки висновків щодо порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994р. в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 4152,00грн., у т.ч. за ІІІ квартал 2008року - у сумі 4152,00грн., а також п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р., та заниження ПДВ., що підлягає сплаті за вересень 2008р, на загальну суму 3321,00грн.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, заперечуючи проти адміністративного позову, відповідач Державна податкова інспекція у Приморському районі м.Одеси не надала суду належних доказів в підтвердження правомірності та ґрунтовності прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень від 17.02.2010р. №0000133500/0 та від 15.04.2010р. №0000133500/1 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток у загальному розмірі 6228,00грн., з яких 4152,00грн. основний платіж, 2076,00грн. штрафні (фінансові) санкції, від 17.02.2010р. №0000143500/0 та від 15.04.2010р. №0000143500/1 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі 4982,00грн., з яких 3321,00грн. основний платіж, 1661,00грн. штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч.3 ст. 105 КАС України позивач має право, у тому числі, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Недержавна служба охорони Центр»правомірні, документально підтверджені та обґрунтовані, відповідають чинному, на момент виникнення спірних правовідносин, податковому законодавству, отже підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ч.4 ст.128, ст.ст.158-163 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Недержавна служба охорони Центр»до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.02.2010р. №0000133500/0 та від 15.04.2010р. №0000133500/1 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток у загальному розмірі 6228,00грн., з яких 4152,00грн. основний платіж, 2076,00грн. штрафні (фінансові) санкції, від 17.02.2010р. №0000143500/0 та від 15.04.2010р. №0000143500/1 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі 4982,00грн., з яких 3321,00грн. основний платіж, 1661,00грн. штрафні (фінансові) санкції, та скасування першої податкової вимоги №1/1349 від 26.03.2010р., задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси від 17.02.2010р. №0000133500/0, №0000143500/0 та від 15.04.2010р. №0000133500/1, №0000143500/1.

3. Скасувати першу податкову вимогу №1/1349 від 26.03.2010р.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 12 березня 2012 року.

Суддя Харченко Ю.В.