Постанова № 22104222, 14.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/2787/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          12 березня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кераміт»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення, -

                                                   В С Т А Н О В И В :

Позивач (далі ТОВ) звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що в період з 24.02.2011 року по 11.03.2011 року ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області (далі ДПІ) була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року. За результатами перевірки відповідачем був складений акт №470/23/32497386 від 17.03.2011 року, на підставі якого ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000202301 від 28.03.2011 року, яким ТОВ було донараховано податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 318854 грн., в тому числі 255083 грн. за основним платежем, та 63771 грн. за штрафними санкціями. Позивач вважає вказане рішення неправомірним, оскільки воно не ґрунтується на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати нечинним спірне податкове повідомлення-рішення в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позові (т.1 а.с. 2-5, 172-174).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях (т.1 а.с. 149-151).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу в межах заявлений вимог, суд встановив наступне.

ТОВ зареєстроване Комінтернівською райдержадміністрацією Одеської області 07.08.2003 року та перебуває на обліку в ДПІ як платник податків.

В період з 24.02.2011 року по 11.03.2011 року ДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки відповідачем був складений акт №470/23/32497386 від 17.03.2011 року, в якому зазначено про порушення ТОВ, крім іншого, вимог п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті, на суму 255083 грн..

Такі висновки обґрунтовано тим, що позивачем що у перевіряємому періоді було віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 255083 грн. по операціям з ТОВ «ІС-Трейд». Разом з тим, в ході проведення перевірки органами ДПС було встановлено відсутність вказаного підприємства за юридичною адресою, а його свідоцтво платника було анульовано за ініціативою податкової 18.05.2010 року. Крім цього, було встановлено, що ТОВ «ІС-Трейд»не декларувало ПДВ по операціям з ТОВ за період з 01.03.2010 року по 14.05.2010 року в загальній сумі 255083 грн.. На підставі вказаного ДПІ прийшла до висновку про відсутність у позивача права на віднесення ПДВ по цим операціям до податкового кредиту (т.1 а.с. 8-18).

На підставі цього акту ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000202301 від 28.03.2011 року, яким ТОВ було донараховано податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 318854 грн., в тому числі 255083 грн. за основним платежем, та 63771 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с. 7).

Суд вважає необґрунтованими вказані вище висновки ДПІ та протиправним спірне податкове повідомлення-рішення з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ здійснювало діяльність з виробництва та реалізації будівельних матеріалів.

З метою здійснення цієї діяльності ТОВ було укладено з ТОВ «ІС-Трейд»угоду поставки мазуту, який необхідний для виготовлення будівельних матеріалів (т.1 а.с. 183).

На виконання вказаної угоди ТОВ «ІС-Трейд» у період з 01.03.2010 року по 31.05.2010 року поставило ТОВ мазут у кількості 714,6 т., а позивач оплатив вартість цього товару, що підтверджується видатковими накладними та копіями платіжних доручень (т.1 а.с.35-54, 72-74, 76-78, 80-82, 84-86, 88-91, 93-95, 97-100, 102-104, 106-108, 110-112, 114-117, 119-121, 123-126, 128-130, 132-134, 136-138).

          Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

          Згідно п.п.5.2.1 цієї статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

          З аналізу вказаних норм вбачається, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов’язані з його господарською діяльністю.

          На підставі зазначених норм витрати по оплаті отриманих від ТОВ «ІС-Трейд»товарів були включені ТОВ до складу валових витрат у перевіряємому періоді, що не оспорювалося представником відповідача та підтверджується актом перевірки.

Крім цього, за наслідками цих господарських операцій вказаний контрагент видав на адресу ТОВ податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність з ПДВ у перевіряємому періоді (т.1 а.с.19-34).

При цьому, в ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів визнання вказаних податкових накладних недійсними.

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон про ПДВ), право па нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, якими були позивач, а до 18.05.2010 року і його контрагент ТОВ «ІС-Трейд», що не оспорював в судовому засіданні представник ДПІ та підтверджується матеріалами справи (т.1 а.с.153-155).

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією. Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

- транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;

- касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п.п.7.5.1 п.7.2 ст.7 цього Закону.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, відповідно до зазначених норм, з моменту оплати коштів за товар та отримання ТОВ податкових накладних від ТОВ «ІС-Трейд»у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям до складу свого податкового кредиту, що він і зробив у податкових деклараціях у перевіряємому періоді (т.1 а.с. 190-218).

З зазначених підстав суд вважає викладені у акті перевірки №470/23/32497386 від 17.03.2011 року висновки ДПІ про порушення ТОВ вимог п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7Закону України «Про податок на додану вартість»необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам.

Обґрунтовуючи правомірність прийняття спірного повідомлення-рішення відповідач посилався на те, що за отриманою від ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва інформацією ТОВ «ІС-Трейд»відсутнє за юридичною адресою, його свідоцтво платника ПДВ було анульовано за ініціативою податкової 18.05.2010 року, та вказаний контрагент не декларував податкові зобов’язання з ПДВ по операціям з ТОВ за період з 01.03.2010 року по 14.05.2010 року в загальній сумі 255083 грн..

Суд вважає вказані доводи ДПІ безпідставними, оскільки відповідно до ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" право платника податку на включення ПДВ до складу свого податкового кредиту, не залежить від включення його контрагентами цього ПДВ до складу їх податкових зобов’язань та від сплати ними ПДВ до Державного бюджету, від знаходження їх за юридичною адресою після спливу майже року з часу закінчення господарських правовідносин з платником, а також від анулювання свідоцтва платника ПДВ таких контрагентів після завершення цих господарських операцій та оформлення відповідних податкових накладних (т.1 а.с. 153-155, 165, т.2 а.с.2-5).

Крім цього, висновки відповідача про необґрунтоване включення ТОВ ПДВ по операціям з ТОВ «ІС-Трейд»до свого податкового кредиту спростовується і самим актом перевірки, відповідно до якого ДПІ не було встановлено порушень податкового законодавства в частині декларування позивачем валових витрат у перевіряємому періоді, які було сформовано в тому числі і за рахунок витрат на придбання мазуту у вказаного контрагента.

При цьому, товарність операцій між ТОВ і ТОВ «ІС-Трейд»підтверджується також і іншими матеріалами справи, а саме виробничими звітами про витрачання сировини, палива та матеріалів для виробництва готової продукції, та фактично не оспорювалася ні в акті спірної перевірки, ні представником ДПІ в ході розгляду справи (т.1 а.с.179-182).

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи податкове повідомлення-рішення №0000202301 від 28.03.2011 року, яким ТОВ було донараховано податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 318854 грн., в тому числі 255083 грн. за основним платежем, та 63771 грн. за штрафними санкціями, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв’язку з чим позовні вимоги ТОВ, з урахуванням положень ч.2 ст.11 КАС України, підлягають частковому задоволенню, а саме шляхом скасування вказаного податкового повідомлення-рішення, оскільки саме у такий спосіб можуть бути поновлені права позивача в повному обсязі.

Інших, заслуговуючих на увагу суду доказів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, в ході розгляду справи відповідачем надано не було.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кераміт»задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області від 28.03.2011 року №0000202301 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Кераміт»грошового зобов’язання по податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 255083 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 63771 грн..

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області від 28.03.2011 року №0000202301 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Кераміт» грошового зобов’язання по податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 255083 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 63771 грн..

14 березня 2012 року.

.