Постанова № 22104207, 12.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
12.03.2012
Номер справи
2а/1570/3877/2011
Номер документу
22104207
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 2а/1570/3877/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 року

14год.49хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - суддіАракелян М.М.

При секретарі -Жаворонковій М.О.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 20.05.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 16.12.2011р. №15914/9/10-007

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Сільськогосподарського підприємства «Векка»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна СП «Векка»у вигляді ТОВ, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000602301 від 16.05.2011р. щодо зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 75172грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення з огляду на відсутність в його діях порушень ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215 ЦК України та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», посилаючись на наступне. Позивач та його контрагент TOB «Таррус-В» мали та мають належну правоздатність, вони були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість, як на момент укладення договору, так й на момент здійснення господарських операцій на виконання цього договору. Усі умови укладеного договору були виконані сторонами у відповідності до вимог ЦК України. Висновок відповідача про нікчемність укладеного правочину є протиправним. Будь-яких взаємовідносин з ПП «Полідон»позивач не мав.

Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у звязку з встановленням порушення позивачем ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215 ЦК України та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». У ПП «Полідон»(одного з контрагентів TOB «Таррус-В», яке є в свою чергу контрагентом позивача) відсутні основні засоби, відсутні трудові ресурси, власні складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ, отже взаємовідносини між ПП «Полідон»та його контрагентами - покупцями, не спричиняють реального настання правових наслідків, а укладені угоди є нікчемними. TOB «Таррус-В» надавались видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт (послуг) на адресу СП «Векка »у вигляді TOB на суму ПДВ 75171,73грн. без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. В результаті порушення TOB «Таррус-В» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з СП «Векка»у вигляді TOB по поставці м'яса мають протиправний характер та є нікчемними.

В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені позиції по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що у період з 20.04.2011р. по 21.04.2011р. на підставі наказу ДПІ у Комінтернівському районі №268 від 20 квітня 2011 року про проведення невиїзної перевірки Сільськогосподарського підприємства „ВЕККА" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю з питань взаємовідносин з TOB «Таррус-В»за грудень 2010р., посадовою особою ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області на підставі п.79.1 ст.79, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України та наказу ДПА України від 18.04.2008р. №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби»при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів»з урахуванням вимог ч.2 «Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведені перевірок платників податків», затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008р. №355, проведена невиїзна документальна перевірка СП «Векка»у формі TOB з питань взаємовідносин з TOB «Таррус-В»за грудень 2010 року.

За результатами вказаної перевірки позивача ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області складений акт перевірки №703/23/30820151 від 21.04.2011р. «Про результати невиїзної перевірки Сільськогосподарського підприємства «Векка»у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 30820151) з питань взаємовідносин з TOB «Таррус - В»(код ЄДРПОУ 33924119) за грудень 2010 року».

В висновках акту зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем 1) ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого правочини вираженні в укладанні угод між СП «Векка»у вигляді TOB та ТOB «Таррус-В»є нікчемними в силу припису закону. Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦК України; 2) пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено позитивну різницю між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту на 75171,73грн., у т.ч. по періодах: - за грудень 2010 року на 75171,73грн.

На підставі акту перевірки №703/23/30820151 від 21.04.2011р. ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області прийняте податкове повідомлення-рішення №0000602301 від 16.05.2011р. про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 75172грн., у звязку з порушенням позивачем ст.ст.203,215, 228 ЦК України та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду, вказуючи на його протиправність та необґрунтованість.

Суд погоджується з правовою позицією позивача виходячи з наступного.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Як вбачається з акту перевірки, підставами для висновку про занижено позитивної різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту на 75171,73грн. вказується наступне.

ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області засобами електронного звязку було отримано акт ДПІ у м.Іллічівськ про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Таррус-В»з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами ПП «Полідон Україна»та ПП «Таврія Плюс», СП «Векка» у вигляді TOB в грудні 2010р. За результатами документальної невиїзної перевірки ПП «Полідон Україна», щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за 2010р.- січень, лютий 2011р., здійсненої ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька (акт від 04.04.2011р. № 107/23-2/35728970) встановлено, що ПП «Полідон Україна»не мало необоротних активів: основних фондів (в т.ч. складських приміщень для зберігання ТМЦ, транспортних засобів), землі, нематеріальних активів у вартісному виразі; чисельність працюючих за грудень 2010р. складала 6 осіб; відсутнє підтвердження факту наявності та можливість зберігання, транспортування ТМЦ у значних обсягах; відсутні трудові ресурси, власні складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. В ході проведення перевірки з'ясовано, що операції із придбання та реалізації мали не реальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. Відповідно наданих документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного. В ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, отже, зазначені договори відповідно до п.1, 2 ст.215, п.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Враховуючи вищевикладене, взаємовідносини між ПП «Полідон»та контрагентами - покупцями, не спричиняють реального настання правових наслідків. ПП «Полідон»надавались видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт (послуг) без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

В акт перевірки позивача також вказується, що відповідно до ч. 1.5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди, укладені між постачальниками та покупцями контрагента ПП «Полідон», мають ознаки нікчемності. Враховуючи, що в силу нікчемності угод ПП «Полідон», які укладені з контрагентами у грудні 2010р., TOB «Таррус-В»надавались видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт (послуг) на адресу СП «Векка»у вигляді TOB на суму ПДВ 75171,73грн. без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. В результаті порушення ТОВ «Таррус-В»своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з СП «Векка»у вигляді TOB по поставці м'яса мають протиправний характер та нікчемними. СП «Векка»у вигляді TOB безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від TOB «Таррус-В», включеним до реєстрів отриманих податкових накладних за період грудень 2010 року, відображених у додатках 5 до декларацій з податку на додану вартість (розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів) даних періодів на загальну суму 75171,73грн.

Однак, на думку суду такі висновки відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.

Аналізом податкової звітності TOB B». а саме декларації додатком №5 (розділ «податкові зобов'язання») до декларації з ПДВ за грудень 2010р. "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" встановлено, що податкові зобов'язання по ПДВ за грудень 2010р. сформовано на загальну суму 287227грн., у тому числі за рахунок покупця СП «Векка»у вигляді TOB на суму ПДВ 75171,73грн.

Взаємовідносини між позивачем та TOB «Таррус-В»у грудні 2010р. грунтувались на підставі договору поставки мяса від 01.02.2010р.

Основним видом діяльності Позивача є виробництво м'ясних продуктів. Одним з видів діяльності ТОВ «Таррус - В»є оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами.

На виконання умов договору на підставі товарно-транспортної накладної №00000473 від 01.12.2010р., видаткової накладної №РН- 000478 від 01.12.2010р., податкової накладної №465 від 01.12.2010р., TOB «Таррус-В»поставило, а позивач отримав товар - свинину морожену обвалену.

Відповідно до рахунку-фактури № СФ - 0000478, платіжними дорученнями №№ 5685, 5735, 5792, 5793, 5794, 5814, 5832, 5913 позивач здійснив оплату TOB «Таррус - В»за отриманий товар на загальну суму 451030,36грн.., у тому числі ПДВ у розмірі 75171,73грн.

TOB «Таррус - В»виписано податкову накладну № 465 від 01.12.2010 року, на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит на суму 75171,73грн.

Як вбачається з матеріалів справи товар, який був придбаний позивачем у ТОВ «Таррус-В»згідно договору поставки від 01.02.2010року, відповідно до листа позивача (вих. № 206-а від 20.04.2011р.) та відповіді ТОВ «Таррус - В», був придбаний ТОВ «Таррус-В» 09.10.2010р. згідно ГТД № 500040011/2010/007653 від SEARA ALIMENTOS (Бразилия).

Первинні документи, що підтверджують товарність господарських операцій з придбання позивачем товару, включення цих витрат до валових витрат, оплати товару, а також виникнення права на віднесення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту залучені до матеріалів справи та повністю спростовують припущення відповідача про нікчемність договору поставки з ТОВ «Таррус - В»та безтоварність вказаних вище операцій (податкові накладні, видаткові накладні, рахунок-фактура, банківські виписки, договір тощо).

Згідно з п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Проте, включена позивачем до складу податкового кредиту спірна сума податку на додану вартість на відповідну дату була підтверджена наявною у матеріалах справи податковою накладною, яка була виписана ТОВ «Таррус - В»згідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Згідно з п.2 вказаного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Будь-яких заперечень та висновків стосовно статусу ТОВ «Таррус - В»як платника ПДВ на час виписки податкових накладних в акті перевірки позивача не міститься.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

Пунктом 2, ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.664 ЦК України моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару є вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Вимоги вказаних статей ЦК України сторонами було дотримано у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Наголошуючи на нікчемності угод, укладених позивачем з ТОВ «Таррус - В», відповідач не зважив на ту обставину, що спрямованість правочину на заволодіння дохідною частиною Державного бюджету України має бути підтверджена допустимими доказами, яким в такому випадку виступає вирок суду в кримінальній справі, де б встановлювалась вина посадових осіб у формі умислу в скоєнні відповідного діяння, що переслідується в кримінальному порядку.

Отже, відповідачем зроблено необґрунтований висновок про нікчемність договору, укладеного між позивачем та його контрагентом.

Судом встановлено, що укладена між позивачем з ТОВ «Таррус - В» угода не є недійсною в силу вказівки закону, а також відсутнє судове рішення про визнання її недійсною; реальність вказаної угоди підтверджена первинними документами в матеріалах справи.

Як вбачаться з акту перевірки, підставою для встановлення нікчемності правочину між позивачем та ТОВ «Таррус - В»став акт від 04.04.2011 року № 107/23-2/35728970 ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Полідон Україна», яке мало взаємовідносини з ТОВ «Таррус - В». Однак, позивач не мав господарських відносин з підприємством ПП «Полідон», та не може нести відповідальність за дії третіх осіб, відповідно до вимог діючого законодавства України. Як вбачається з листа позивача вих. № 206-а від 20.04.2011р. та відповіді ТОВ «Таррус - В», товар, який був придбаний позивачем у ТОВ «Таррус-В»згідно договору поставки від 01.02.2010року, був придбаний ТОВ «Таррус-В»09.10.2010р. згідно ГТД №500040011/2010/007653 від SEARA ALIMENTOS (Бразилия) та ПП «Полідон»у цих угодах участі не приймав.

Отже незрозумілим та безпідставним є посилання відповідача на нікчемність укладених ПП «Полідон Україна»угод зі своїми контрагентами, з огляду на відсутність звязку та впливу господарських операцій ПП «Полідон Україна»на формування податкового кредиту СП «Векка»у вигляді ТОВ за грудень 2010р. по господарським операціям з ТОВ «Таррус-В»

Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем приписів ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215 ЦК України та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є безпідставними та необґрунтованими.

Суд окремо звертає увагу на ту обставину, що жодна норма чинного податкового законодавства не передбачає прийняття податкового повідомлення-рішення податковим органом з питань встановлення порушення норм цивільного законодавства, оскільки податкові органи не здійснюють контроль за дотриманням платниками податків положень ЦК України.

Відповідно до ст.58 п.58.1 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій. Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.

Отже податкове повідомлення-рішення має містити посилання на норму ПК України та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючий орган, відповідно до якої було проведено розрахування або перерахування податкових зобовязань платника.

Зазначення в оскарженому податковому повідомлені-рішенні встановлення порушення позивачем ч.ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215 та ст.228 ЦК України суперечить припису ст.58 ПК України та свідчить про його протиправність в додаток до вищевказаного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлену судом необґрунтованість висновку про порушення СП «Векка»у вигляді ТОВ вимог чинного податкового законодавства, завищення податковог кредиту по податку додану вартість, відсутність доказів на підтвердження наголошених ДПІ обставин, суд дійшов висновку про протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення, що є підставою для визнання його протиправним та скасування та задоволення позову СП «Векка»у вигляді ТОВ у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Сільськогосподарського підприємства «Векка» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області №0000602301 від 16.05.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь СП «Векка» у вигляді ТОВ судовий збір 3 (три) грн.40коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 12.03.2012р.

Суддя /підпис/ М.М. Аракелян

12 березня 2012 року.

Попередній документ : 22104197
Наступний документ : 22104222