Рішення № 22103860, 16.03.2012, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 2/519/166/12р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2012 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді: Помогайбо В.О., при секретарі: Колпаковій К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк»про визнання кредитного договору та додаткової угоди до кредитного договору недійсними, за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року позивачка звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк»про визнання кредитного договору та додаткової угоди до кредитного договору, договору поруки, договору застави транспортного засобу недійсними. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що вказані договори не відповідають діючому законодавству, а саме при надані кредиту Банком були грубо порушені норми Закону України «Про захист прав споживача», що виразилося у ненаданні необхідної інформації позивачці, як споживачу, про наслідки та порядок виконання кредитного договору. Крім того, кредитним договором встановлені жорстокі обовязки споживача, тоді як надання послуги обумовлено лише власним розсудом виконавця. Тобто умови договору є несправедливими та такі, що суперечать принципу добросовісності, а його наслідком є істотній дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача. Також зауважила, що Додаткову угоду до кредитного договору її під психологічним тиском змусили підписати співробітники банку, а тому вважає цю угоду нікчемною. Згідно діючого законодавства у разі визнання правочину недійсним, він є недійсним з моменту його вчинення, а як наслідок - недійсне зобовязання не підлягає забезпеченню. Вважає, що при укладені вказаних договорів були порушені її права як споживача, за захистом яких вона змушена звернутися до суду із даним позовом.

У вересні 2011 року ПАТ «Перший Український міжнародний банк»звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що між ЗАТ «Перший Український міжнародний банк»правонаступником всіх прав та зобовязань якого є ПАТ «Перший український міжнародний банк»(далі за текстом Банк) та ОСОБА_1 28.09.2007 року був укладений кредитний договір № 5701738, згідно із умовами якого позичальнику було надано кредит у розмірі 19404,00 доларів США. Відповідно до умов кредитного договору Банк надав відповідачці кредит, а остання взяла на себе зобовязання прийняти, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату та повернути Банку кредит у строк не пізніше 28.09.2014 року.

11.11.2009 року між Банком та Позичальником ОСОБА_1 була укладена Додаткова угода №8303702 до Кредитного договору для погашення заборгованості за 1-им траншем кредиту в іноземній валюті. Згідно Додаткової угоди, Банк надав відповідачці 2-й транш в загальному розмірі 129050,71грн. для покриття заборгованості за кредитом в іноземній валюті. З метою забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_1 перед Банком за кредитним договором, між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №5706214 від 28.09.2007р., за умовами якого, останній поручився перед банком за виконання ОСОБА_1. зобовязань за кредитним договором.

Проте, у звязку із неналежним виконанням відповідачами умов кредитного договору, були порушені права Банку, за захистом яких він звернувся до суду із даним позовом. Станом на 31.08.2011р. заборгованість відповідачів перед Банком за кредитним договором складає: 149231,41 гривень, яка складається з: 120930,95грн. заборгованість за основною сумою кредиту; 16202,14 гривень сума нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом; 12098,32 гривень пеня за несвоєчасне повернення основної сум кредиту та нарахованих відсотків по ньому. Оскільки до теперішнього часу сума заборгованості за кредитним договором та додатковою угодою відповідачами не повернута, позивач просить суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку вказану суму заборгованості та витрати понесені на сплату судового збору у розмірі 1492,31грн. та збору на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн.

Представник позивачки ОСОБА_3, в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні по підставам викладеним в позовній заяві, у задоволені зустрічного позову ПАТ «ПУМБ»просила відмовити оскільки вважає їх безпідставними.

Позивачка ОСОБА_1, в судове засідання не зявилась, з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник відповідача ПАТ «Перший український міжнародний банк», в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, просив у їх задоволені відмовити, посилаючись на їх безпідставність. Також зауважив, що в заяві на отримання кредиту для придбання транспортного засобу від 21.09.2007р., яку позичальник - ОСОБА_1 власноруч підписала, зазначено, що клієнт ознайомлений з наявними формами кредитування, умовами отримання та користування кредитом, тарифами банку і проінформований про переваги та недоліки запропонованих схем кредитування. Отже Банком була надана ОСОБА_1. як споживачу, необхідна інформація про наслідки та порядок виконання кредитного договору. Також зауважив, що позивачка тривалий час до 11.01.2011р. виконувала добровільно відповідно до умов кредитного договору всі частини кредиту та нараховані відсотки, тим самим виражаючи своє волевиявлення та погодження з умовами кредитного договору. Вважає посилання ОСОБА_1 у позові, на те що додаткова угода до кредитного договору була нею підписана під психологічним тиском співробітників Банку є голослівною та нічим не підтвердженою. Тому Банк вважає вимоги ОСОБА_1 не обґрунтованими та просить у їх задоволені відмовити, зустрічні позовні вимоги підтримав у повному обсязі по підставам викладеним у зустрічному позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні по підставам викладеним в позовній заяві, у задоволені зустрічного позову ПАТ «ПУМБ»просила відмовити оскільки вважає їх безпідставними.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 не обґрунтований та задоволенню не підлягає, зустрічний позов ПАТ «Перший український міжнародний банк» - обґрунтований та підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що між ЗАТ «Перший Український міжнародний банк»правонаступником всіх прав та зобовязань якого є ПАТ «Перший український міжнародний банк»(далі за текстом Банк) та ОСОБА_1 28.09.2007 року був укладений кредитний договір № 5701738, згідно із умовами якого позичальнику було надано кредит у розмірі 19404,00 доларів США з процентною ставкою 11,90% річних. Відповідно до умов кредитного договору Банк надав відповідачці кредит, а остання взяла на себе зобовязання прийняти, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату та повернути Банку кредит у строк не пізніше 28.09.2014 року. (а.с 18-19).

11.11.2009 року між Банком та Позичальником ОСОБА_1. на підставі заяви останньої від 11.11.2009р., про надання додаткового кредиту в національній валюті з метою погашення заборгованості за раніше наданим кредитом в іноземній валюті була укладена Додаткова угода №8303702 до Кредитного договору №5701738. Згідно Додаткової угоди, Банк надав відповідачці 2-й транш в загальному розмірі 129050,71грн. (а.с.21).

З метою забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_1 перед Банком за кредитним договором був укладений договір поруки №5706214 від 28.09.2007р. між Банком та ОСОБА_2. Відповідно до умов договору поруки, ОСОБА_2 поручився перед Банком за виконання ОСОБА_1 зобовязань за кредитним договором (а.с.25-28).

11.11.2009р. до Договору поруки було укладено Додаткову угоду № 8303723.

У порушення умов договору та додаткової угоди до кредитного договору відповідачі належним чином зобов'язання не виконують у зв'язку з чим станом на 31.08.2011р. заборгованість відповідачів перед Банком за кредитним договором становить 149231,41 гривень, яка складається з: 120930,95грн. заборгованість за основною сумою кредиту; 16202,14 гривень сума нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом; 12098,32 гривень пеня за несвоєчасне повернення основної сум кредиту та нарахованих відсотків по ньому. Вказана заборгованість підтверджується наданим позивачем суду розрахунком.

Згідно із статтею 1 кредитного договору позичальник зобовязується сплатити проценти за користування кредитом та повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку та у строку обумовлені Кредитним договором. Повернення кредиту здійснюється в розмірах та в строки, встановлені графіком в п. 3.2.1. Кредитного договору. Згідно п.п.1.4 кредитного договору позичальник зобовязаний повернути кредит в повному обсязі не пізніш 28.09.2014 року.

У звязку з нездійсненням відповідачами у встановлені кредитним договором та додатковій угоді строки платежів за кредитним договором та нарахованими процентами, у відповідачів виникла прострочена заборгованість за сумою кредиту.

Згідно з п.п.3.5.7 кредитного договору, Банк набуває право вимагати від позичальника дострокового повернення всього кредиту разом із розрахованими процентами при:

-затримання сплати частини кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом порівняно з умовами Кредитного договору на 1 календарний місяць;

-порушення позичальником будь-яких інших зобовязань за кредитним договором.

Відповідно до п.п.3.5.8. Кредитного договору зазначену в п.п.3.5.7. кредитного договору вимогу

Банку про дострокове повернення кредиту разом із сплатою процентів за користування кредитом позичальник зобовязаний виконати в строк не пізніше 30 календарних днів з дня її отримання.

Згідно до умов пунктів 1.1, 1.2 статті 1, статті 2 Договору поруки ОСОБА_2 відповідає перед Позичальником за виконання зобовязань ОСОБА_1 в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, відсотків, комісій, неустойки.

Банком були направлені вимоги на адресу ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 , які отримані останнім 09.02.2011р., щодо необхідності дострокового повернення кредиту, але вимога Банку залишилася невиконаною, тому кредитор набув права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості в судовому порядку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України (далі за текстом ЦК України) зобовязання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогам Цивільного Кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст.192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України - зобов'язання має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст.533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Правовідносини з надання кредиту регулюються параграфом 2 глави 71 Цивільного кодексу України. Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19 лютого 1993 року N 15-93 (далі - Декрет).

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Згідно ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до кредитних відносяться операції зазначені у п.3 ч.1 та у пунктах 3 - 7 ч.2 ст.47 цього Закону, у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Отже, розміщення залучених коштів шляхом надання кредитів є однією з основних банківських операцій.

В розумінні ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»до коштів відносяться гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Надаючи кредит, банк розміщує залучені ним кошти, як у національній валюті (гривні) так й в іноземній валюті.

Статті 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.

Стаття 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлює ряд обмежень і заборон, що стосується умов здійснення окремих банківських операцій.

Приписи вказаної статті Закону не містять заборони на видачу кредитів у іноземній валюті (розміщення залучених коштів у іноземній валюті).

Відповідно до ч.1 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»на здійснення валютних операцій національним банком видаються відповідні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Тобто, виходячи з зазначених вище норм, чинне законодавство допускає можливість визначення зобов'язань у іноземній валюті, використання іноземної валюти в Україні, але визначає межі та конкретний порядок її використання.

Як вбачається з матеріалів справи, Національним банком України видано ПАТ КБ «ПриватБанк»банківську ліцензію № 8 від 04 серпня 2009 року на право здійснення банківських операцій, визначених ч.1 та п.п. 5-11 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», а також додаток до дозволу №8-1 від 04 серпня 2009 року на здійснення операцій, визначених п.п. 1-4 ч.2 та ч.4 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», згідно з додатком до дозволу. У вказаному додатку до дозволу визначений вичерпний перелік операцій з валютними цінностями, в тому числі з розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

За викладених обставин, укладення кредитного договору у іноземній валюті не суперечить вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст. 554 ЦК України боржник і його поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Посилання представника позивачки на безпідставність заявлених Банком вимог, суд вважає не доведеними та таким, що спростовуються вище встановленими у справі обставинами.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 посилається на те, що при укладені кредитного договору та додаткової угоди Банком були грубо порушені норми діючого законодавства, а саме вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», в частині невиконання переддоговірної роботи,введення в оману, навязування несправедливих умов договору, обмеження в правах, ненадання інформації відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживача». Проте вказане спростовується заявою на отримання кредиту для придбання транспортного засобу від 21.09.2007 року, яку ОСОБА_1 власноруч підписала, та в якій зазначено, що клієнт ознайомлений із наявними формами кредитування, умовами отримання та користування кредитом, тарифами банку і проінформований про переваги та недоліки запропонованих схем кредитування. (а.с.45).

Також в цій заяві ОСОБА_1 зазначила, що бажає отримати кредит в доларах США в сумі 19603,00 для придбання транспортного засобу. Отже остання, зробила самостійний вибір умов кредитування, валюти кредиту, суми кредиту, процентної ставки, баз для нарахування відсотків, схеми повернення кредиту, тощо.

Крім того, ОСОБА_1, 28.09.2007р. особисто письмово було проінформовано про умови та сукупну вартість кредиту. ( а.с.47-48).

11.11.2009року ОСОБА_1, звернулася до Банку із письмовою заявою про надання Додаткового кредиту в національній валюті з метою погашення заборгованості за раніше наданим кредитним договором в іноземній валюті ( а.с.46)., що також спростовує посилання позивачки та її представника на те, що додаткову угоду нею було підписано під психологічним тиском співробітників Банку.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов'язані виконувати кредитний договір та договір поруки у відповідності до їх умов та законодавства.

Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не здійснено спроб досудового врегулювання спору, а також не доведено умов для визнання недійсними кредитного договору, додаткової угоди, договору поруки у судовому порядку, то підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.

Розглянувши розрахунок заборгованості за кредитним договором №5701738 від 28.09.2007р. та додатковою угодою №8303702 до Кредитного договору №5701738 від 11.11.2009р.. борг відповідачів складає 149231,41 гривень, суд приходить до висновку про їх вірне нарахування та враховуючи, що відповідачі у добровільному порядку суму боргу не сплатили, тому зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки суд приходить до висновку про задоволення зустрічних позовних вимог, то з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню усіх судових витрат.

Керуючись ст. ст. 15, 30, 60, 88, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 526, 533, 554, 572, 589, 1054 ЦК України, Законом України «Про банки та банківську діяльність», Законом України «Про Національний банк України», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк»про визнання кредитного договору та додаткової угоди до кредитного договору недійсними відмовити.

Зустрічні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»(місцезнаходження: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 2А, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитним договором № 5701738 від 28.09.2007 року та договором поруки №5706214 від 28.09.2007 року, в загальному розмірі 149231,41 грн. (сто сорок девять тисяч двісті тридцять одну гривень 41 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 746,16грн. з кожного та збору за інформаційне технічне забезпечення в розмірі 60 грн., з кожного.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя:В.О. Помогайбо