Постанова № 22103330, 02.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/8302/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          28 лютого 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Юхтенко Л.Р.,

при секретарі судового засідання –Легенченко О.А.,

за участю

представника позивача –ОСОБА_1, за довіреністю

представника позивача –ОСОБА_2, за довіреністю

представника позивача –ОСОБА_3, за довіреністю

представника відповідача –ОСОБА_4, за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіра»до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіра»до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про визнання протиправними дії відповідача по проведенню документальної позапланової перевірки ТОВ «Ісіра»та складанню за результатами перевірки акта від 18.04.2011 року № 955/23-0304/37305738 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Ісіра»з питання правомірності формування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року», по самовільному без прийняття та надіслання позивачу податкового повідомлення-рішення корегуванню у базі податкової інспекції даних щодо податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ позивача за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, зобов'язання відповідача внести необхідні зміни до бази податкової інспекції щодо податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ позивача за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року у відповідності з поданою позивачем податковою декларацією з ПДВ за лютий 2011року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при проведенні документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Ісіра»з питань правомірності формування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, були порушенні вимоги п.78.4 ст.78 ПК України, а саме: позивача не було повідомлено про проведення вказаної перевірки, представнику підприємства не вручалося під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки, що в подальшому призвело до позбавлення ТОВ «Ісіра»можливості надати до ДПІ підтверджуючи документи щодо визначення податкових зобов’язань та пояснень з цього приводу. Перевірка була проведена фахівцями ДПІ за відсутності підстав, передбачених ст. 78 ПКУкраїни. Позивач з моменту реєстрації 21.10.2010 року не змінював своє місцезнаходження, визначене у ЄДР, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру від 14.10.2011 року. Також, у відповідача відсутні відповідні повноваження, щодо визнання правочинів укладених позивачем з контрагентами, нікчемними, та лише відсутність податкової накладної або оформлення податкової накладної з порушенням вимог ст. 201 ПК України позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту сплачених сум податків у звітному періоді, у зв’язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат, а отже дії відповідача по проведенню документальної позапланової перевірки, складанню за її результатами акту перевірки, без прийняття та надсилання позивачу податкового повідомлення-рішення, корегування у базі податкової інспекції даних щодо податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, є протиправними.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених в письмових запереченнях (а.с.144-120).

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом по справі встановлені наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ісіра» має статус юридичної особи та з 21.10.2010 року перебуває на обліку, як платник податків у Державній податковій інспекції у м. Іллічівську.

На підставі рішення начальника ДПІ у м. Іллічівську, оформленого наказом №378 від 15.04.2011 року, та відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1. ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п.78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, фахівцем ДПІ у м. Іллічівську була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Ісіра» з питань правомірності формування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року.

З акту перевірки вбачається, що ДПІ у м. Іллічівську не було повідомлено ТОВ «Ісіра»

про проведення перевірки жодним чином (ні поштою, ні під розпискою) та не вручений наказ №378 від 15.04.2011 року про проведення перевірки, посилаючись на довідку, складену фахівцями ВПМ ДПІ у м. Іллічівську від 12.04.2011 року про відсутність позивача за місцезнаходженням.

За результатами проведеної перевірки був складений акт № 955/23-0304/37305738 від 18.04.2011 року (а.с. 17-28), згідно висновків якого за відповідачем встановлено порушення вимог п. 185.1 ст. 185 , п. 187.1. ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-XIV, в результаті чого завищено суму податкових зобов’язань з податку на додану вартість на суму 1588112 грн. та завищено суму податкового кредиту на 1552864 грн., також п.1, п. 5 ст. 203, п. 1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст.ст. 228,626,629,650,655,658,662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Ісіра» з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями.

Такий висновок був зроблений в акті перевірки, шляхом аналізу наявних матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших наявних документів позивача наявних у ДПІ, але без дослідження первинних документів.

З урахуванням вище зазначених обставин, ДПІ у м. Іллічівську прийшла до висновку щодо безпідставного віднесення ТОВ «Ісіра»до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за лютий 2011 року суми ПДВ в розмірі 1588112 грн. та завищення суми податкового кредиту на 1552864 грн., що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету України зазначеної суми податку на додану вартість.

Судом досліджені: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.14-16), акт перевірки ДПІ у м. Іллічівську № 955/23-0304/37305738 від 18.04.2011 року (а.с.17-28), супровідний лист (а.с. 29-30), картка рахунку за 01.02.2011 року –31.03.2011 року, аналіз рахунку за лютий 2011 року, оборотна сальдова відомість за лютий 2011 року (31-34), реєстр виданих та отриманих податкових накладних (а.с.36-38), договір поставки №103 від 01.12.2010 року (а.с. 39-41), видаткові накладні (а.с.42-44), договір поставки №133 від 01.12.2010 року та додаткова угода №1, №2 (а.с. 45-49), видаткові накладні (а.с.50-51), договір поставки №128 від 28.12.2010 року (а.с.52-54), видаткова накладна (а.с.55), контракт від 01.12.2010 року з додатками (а.с.56-62), декларація (а.с.63-65), договір постачання товару №25/11 від 25.11.2010 року з додатком (а.с.66-68), податкова накладна (а.с.69), видаткова накладна (а.с.70), товарно-транспортна накладна (а.с.71-72), договір постачання товару №3011-2011 від 30.11.2010 року з додатком (а.с.73-75), податкові накладні (а.с. 76-79), видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (а.с.81-89), договір постачання товару №12202 від 22.02.2011 року з додатком (а.с.90-92), податкова накладна (а.с.93), видаткова накладна (а.с.94), товарно-транспортна накладна (а.с.95), наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки (а.с. 121), повідомлення з розпискою №31 (а.с.122), акт про неможливість вручення акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 18.04.2011 року №955/23-0304/37305738 (а.с.123), висновок №155 від 13.04.2011 року (а.с. 124), довідка про встановлення місцезнаходження від 12.04.2011 року (а.с. 125), повідомлення №8259 від 13.04.2011 року (а.с. 126), оборотно-сальдова відомість, картка рахунку (а.с.127-134), договір №47/П від 01.02.2011 року (а.с.135-137), акти про надання послуг, податкові накладні (а.с.138-141), договір №0112-10 від 01.12.2010 року з додатком (а.с.142-144), видаткова накладна (а.с.145-146), товарно-транспортна накладні, податкові накладні, видаткові накладні (а.с.147-154), контракт від 01.12.2010 року з додатком (а.с.155- 161), декларація (а.с.162), комерційний договір (163), декларації та інвойси (а.с.164-228), договір оренди №А-И 11/10 (а.с.228-230), акт – специфікації (а.с. 231), акт здачі-прийняття робіт (а.с.232), податкова накладна (а.с.233), договір №1 транспортної експедиції (а.с.234-238), акт здачі-прийняття робіт (а.с.239), податкова накладна (а.с.240), договір поставки №128 від 28.12.2010 року (а.с.241-243), видаткова накладна (а.с.244), товарно-транспортна накладна (а.с.245-246), податкова накладна (а.с.247), видаткова накладна (а.с.248), товарно-транспортна накладна (а.с.249-250), податкова накладна (а.с.251), видаткова накладна (Том 2 а.с.1), товарно-транспортні накладні (Том 2 а.с.2-5), податкова накладна (Том 2 а.с. 6), договір поставки № 103 (Том 2 а.с. 7-8), видаткові та податкові накладні (Том 2 а.с.9-14), договір складського зберігання №1 від 28.12.2010 року (Том 2 а.с.15-17), договір поставки №133 від 01.12.2010 року з додатками (Том 2 а.с.18-21), видаткові та податкові накладні (Том 2 а.с.22-25), договори постачання товару (Том 2 а.с. 26-30), видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні (Том 2 а.с. 31-51), виписки банку (Том 2 а.с. 52-60), податкова декларація з ПДВ з розшифровкою (Том 2 а.с.61-63), реєстр отриманих податкових накладних (Том 2 а.с. 64-69), декларація з податку на прибуток (Том 2 а.с.83), картка рахунку (Том 2 а.с.84), оборотно-сальдова відомість (Том 2 а.с.85), аналіз рахунку (Том 2 а.с.86), податковий розрахунок (Том 2 а.с.87-88), накази (Том 2 а.с.89-97), звіти про суми нарахованої заробітної плати (Том 2 а.с.98-117), договір оренди нежитлового приміщення (Том 2 а.с. 118-120), податкова декларація (Том 2 а.с.122-125), опис документів для реєстратора (Том 2 а.с.126), акт (Том 2 а.с.127), акти (Том 2 а.с.140-141), сертифікат відповідності (Том 2 а.с.143), подорожні листи (Том 2 а.с.152-171) детальна інформація по декларації (Том 2а.с.181-189).

Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість –продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень –з 01 січня 2012 року, понад 100 тисяч гривень –з липня 2011 року. До платників податку, до яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов’язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців 8 і 9 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, Податковим кодексом України, передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний кодекс не передбачає.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не враховані податкові накладні ТОВ «Ісіра»та не досліджені первинні документи позивача, у зв’язку з не встановленням його місце знаходження, у зв’язку з чим, відповідач дійшов до висновку, що угоди, укладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Ісіра»у лютому 2011 року мають ознаки нікчемності.

Дослідивши у сукупності наявні у справі докази, провівши правовий аналіз норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що такий висновок відповідача є помилковим та хибним, виходячи з наступного.

З акту перевірки вбачається, що відповідач при встановленні фактів порушення позивачем податкового законодавства посилається на декларацію з ПДВ, інформацію з наявних в інспекції інформаційних баз, довідку складену фахівцями ВПМ ДПІ у м. Іллічівську від 12.04.2011 року про незнаходження позивача за юридичною адресою, не беручи до уваги первинну документацію позивача.

В свою чергу, суд критично відноситься до висновку ДПІ у м. Іллічівську щодо вчинення ТОВ «Ісіра»правочинів з контрагентами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, посилаючись на довідку складену фахівцями ВПМ ДПІ у м. Іллічівську від 12.04.2011 року про незнаходження позивача за юридичною адресою, оскільки судом достовірно встановлено, що ТОВ «Ісіра»з моменту реєстрації 21.10.2010 року по теперішній час не змінював своє місцезнаходження, визначене у ЄДР, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру від 14.10.2011 року (а.с.80-82).

Також, суд вважає, що відповідач при здійсненні документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження правомірності формування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року та складанні акту перевірки № 955/23-0304/37305738 від 18.04.2011 року (а.с. 17-28) діяв в межах повноважень, але не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходячи з наступного.

Податковим кодексом України в главі 8 чітко визначені види перевірок та порядок їх проведення. Документальні перевірки можуть бути планові або позапланові, виїзні або невиїзні. Згідно з ст.ст.77-79 ПК України, позапланові документальні перевірки (як виїзні, так і невиїзні) здійснюються лише при наявності обставин, визначених у п.78.1 ст.78 ПК України.

В наказі № 378 від 15.04.2011 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»ТОВ «Ісіра»зазначений пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до якого документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідачем не надано суду докази направлення такого запиту на адресу позивача, докази його неотримання. Судом не встановлено наявності жодної підстави, передбаченої ст.78,79 ПК України для проведення позапланової перевірки позивача.

Тому, суд приходить до висновку, що належних підстав, передбачених ст. ст. 78, 79 ПК України для призначення перевірки позивача, у відповідача не було.

Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Враховуючи вищезазначені вимоги щодо порядку проведення перевірки суд вважає, що обов’язковою умовою проведення перевірки є саме вручення наказу та повідомлення або надіслання їх рекомендованим листом із повідомленням про вручення, тобто законодавство визначає обов’язковість повідомлення платника податків про здійснення відносно нього документальної перевірки. Відповідачем не надано доказів того, що позивач був повідомлений про здійснення перевірки у порядку, встановленому цією статтею ПК України та намагання відповідача повідомити позивача, наприклад поштовий конверт, який повернувся з позначкою пошти, що позивача за юридичною адресою не знаходиться.

Посилання представника відповідача на довідку про встановлення місцезнаходження платника податків судом не приймається, оскільки ст. 79 ПК України встановлений чіткий порядок повідомлення платника податків про проведення перевірки, який відповідачем не був дотриманий.

При таких обставинах, суд вважає, що відповідач в порушення вимог ст.79 ПК України здійснив перевірку позивача фактично без повідомлення його про цю перевірку, чим не тільки порушив його права, але і позбавив його можливості виконати покладені на нього пунктом 85.2 ст.85 ПК України обов’язки щодо надання посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов’язані з ним. Такі обов’язки виникають у платника податків після початку перевірки.

Крім того, статтею 85 ПК України передбачено право податкових органів отримувати копії первинних документів, що належать до предмету перевірки. Проте жодний первинний документ щодо предмету перевірки податковий орган не витребував та не перевіряв.

Статтею 86 ПК України встановлений порядок оформлення перевірок, ознайомлення з актом перевірки платника податків, право на надання заперечень, та строків прийняття податкових повідомлень - рішень на підставі цих актів.

Судом достовірно встановлено, що позивач повідомлений про проведення перевірки не був, з актом перевірки від 18.04.2011 року не ознайомлений. Таким чином, судом встановлено, що відповідачем порушені вимоги законодавства щодо підстав та порядку проведення перевірок.

Акт перевірки № 955/23-0304/37305738 від 18.04.2011 року з питань правомірності формування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року (а.с. 17-28), складений з порушенням вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984 (далі Порядок №984), який згідно п.1 розділу 1 розроблений відповідно до вимог ПК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні»для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 6 розділу І Порядку №984 визначено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із пп.5.2 п.5 Порядку, у разі встановлення порушень податкового законодавства в акті необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В акті перевірки від 18.04.2011 року відсутні посилання на вищевказані первинні документи, на підставі яких зроблений висновок про наявність ознак нікчемності правочинів, укладених позивачем зі своїми контрагентами, відсутність реального товарного характеру.

Суд вважає недостатнім для зазначеного висновку акту посилання в ньому лише на дані інформаційних баз податкової служби, оскільки без визначення в акті договорів контрагентів позивача, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, не може бути перевірена правомірність висновків акту перевірки, та такі висновки не можуть бути підставою для прийняття рішень відносно позивача та його контрагентів, оскільки інших доказів порушення позивачем податкового законодавства представником ДПІ, який є суб’єктом владних повноважень, в судовому засіданні, не надано.

В той час, як з матеріалів справи вбачається, що контрагенти позивача за спірний період були належним чином зареєстровані, як платники ПДВ, надані податкові накладні були належним чином оформлені, також товар був придбаний з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, що підтверджено відповідними первинними документами, наявними у позивача на час проведення перевірки.

Тому, висновок в акті перевірки «про порушення ТОВ «Ісіра»вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, в результаті чого завищено суму податкових зобов’язань з податку на додану вартість на суму 1588112 грн. та за завищено суму податкового кредиту на 1552864 грн., також п.1, п. 5 ст. 203, п. 1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст.ст. 228,626,629,650,655,658,662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Ісіра» з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями», без чіткого визначення порушень податкового законодавства зі сторони позивача, без посилання на конкретні договори, первинні документи, грубо порушує права позивача щодо захисту ним своїх законних прав та інтересів.

Крім того, слід зазначити, що податковий орган, посилаючись на нікчемність конкретного договору (а не взагалі, як це зазначено в акті) повинен був зробити посилання на законодавчі норми, де безпосередньо зазначено, що правочин є нікчемним, оскільки відповідно до ст.215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним дії Державної податкової інспекції у м. Іллічівську по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіра»з питань правомірності формування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року оформленої актом № 955/23-0304/37305738 від 18.04.2011 року.

В той час, суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про визнання протиправними дії відповідача по складанню акту перевірки, оскільки складаючи акт за результатами перевірки ДПІ діяла в межах повноважень.

Судом встановлено, що за наслідками проведення вказаної перевірки відповідачем було зменшено позивачу податкові зобов’язання та податковий кредит з ПДВ за лютий 2011 року та направлені матеріали перевірки до інших ДПІ для проведення перевірки контрагентів позивача.

Тому, враховуючи, що суд прийшов до висновку щодо неправомірності дій відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіра»з питань правомірності формування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року оформленої актом № 955/23-0304/37305738 від 18.04.2011 року, з метою поновлення порушених прав позивача, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги позивача в частині та шляхом зобов’язання Державну податкову інспекцію у м. Іллічівську поновити данні податкової звітності відносно податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіра» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року відповідно до поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Ісіра» податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

Також, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача в частині визнання дії відповідача по самовільному без прийняття та надіслання позивачу податкового повідомлення-рішення корегуванню у базі податкової інспекції даних щодо податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ позивача за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, виходячи з наступного.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 985 затверджений Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платниками податків, яким передбачений вичерпаний перелік форм податкових повідомлень-рішень, які можуть прийматися державними податковими службами. Вивчивши вказаний перелік, суд приходить до висновку, що відповідачем не було допущено порушення наказу Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 985, що виключає можливість задоволення даної позовної вимоги позивача.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог, в свою чергу, відповідач не довів правомірність певних своїх дій, тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

З огляду на вищевикладене, відповідно до приписів Податкового кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіра»до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії –задовольнити частково.

Визнати протиправним дії Державної податкової інспекції у м. Іллічівську по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіра»з питань правомірності формування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року оформленої актом № 955/23-0304/37305738 від 18.04.2011 року.

Зобов’язати Державну податкову інспекцію у м. Іллічівську поновити данні податкової звітності відносно податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіра»за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року відповідно до поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Ісіра»податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 02 березня 2012 року.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Л.Р. Юхтенко

.