Постанова № 22103128, 28.02.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/9525/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД»до Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

                                                   В С Т А Н О В И В :

Позивач (далі ТОВ) звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що в період з 23.09.2011 року по 06.10.2011 року Ізмаїльською ОДПІ (далі ОДПІ) була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2011 року. За результатами перевірки відповідачем був складений акт №852/23-50/31388777 від 13.10.2011 року, на підставі якого ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000262350 від 27.10.2011 року, яким ТОВ було донараховано податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 378864 грн., в тому числі 303469 грн. за основним платежем, та 75395 грн. за штрафними санкціями, №0000272350 від 27.10.2011 року, яким ТОВ було донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 280699 грн., в тому числі 228129 грн. за основним платежем, та 52570 грн. за штрафними санкціями, а також №0027801700 від 26.10.2011 року, яким донараховано податок з доходів найманих працівників в сумі 2234,08 грн., в тому числі 1787,26 грн. за основним платежем, та 446,82 грн. за штрафними санкціями. Позивач вважає вказані рішення неправомірними, оскільки вони не ґрунтуються на нормах права. Крім цього, позивач посилався на грубі порушення діючого законодавства при проведенні вказаної перевірки. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати протиправними дії ОДПІ щодо проведення вказаної перевірки, та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення №0000262350 та №0000272350 від 27.10.2011 року, №0027801700 від 26.10.2011 року в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позові (а.с. 3-11).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 110-116, 217-219).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу в межах заявлений вимог, суд встановив наступне.

ТОВ зареєстроване 31.08.2001 року та перебуває на обліку в ОДПІ як платник податків.

В період з 23.09.2011 року по 06.10.2011 року ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки відповідачем був складений акт №852/23-50/31388777 від 13.10.2011 року в якому зазначено про порушення ТОВ вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було занижено податок на прибуток в сумі 228129 грн., вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, п.1 ст.9, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті, на суму 303469 грн., та вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.6.3.2, абз.е) п.п.6.3.3 ст.6, ст.17, п.п.3.1.3 п.3.1 ст.3, п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п. «а» п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 1786,93 грн..

Такі висновки обґрунтовано тим, що позивачем що у перевіряємому періоді було віднесено до складу валових витрати по операціям з ТОВ «Міракод», ТОВ «Сайгар опт», ТОВ «Агросила», ТОВ «Юг Нафтосервіс»та ТОВ «Білдстрой»в загальній сумі 747914 грн., та ПДВ по цим операціям в сумі 303469 грн. до свого податкового кредиту. Разом з тим, в ході проведення перевірок органами ДПС було встановлено відсутність у вказаних підприємств необхідних умов для здійснення підприємницької діяльності, тобто основних засобів, трудових ресурсів, у зв’язку з чим усі угоди цих підприємств з іншими контрагентами визнані нікчемними, в тому числі і з ТОВ, оскільки вони не були направлені на настання реальних правових наслідків. На підставі вказаного ОДПІ прийшло до висновку про відсутність у позивача права на віднесення витрат по операціям з цими контрагентами до складу валових, ПДВ по цим операціям до податкового кредиту, а також на нарахування амортизаційних відрахувань в сумі 31700 грн. по операціям придбання у ТОВ «Білдстрой»основних засобів. Крім цього, крім іншого, у перевіряємому періоді ТОВ застосовувало податкову соціальну пільгу до доходів працівників ТОВ, які одночасно були зареєстровані підприємцями, що призвело до заниження податку з доходів найманих працівників в сумі 1515,63 грн. (а.с. 26-84).

На підставі цього акту ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000262350 від 27.10.2011 року, яким ТОВ було донараховано податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 378864 грн., в тому числі 303469 грн. за основним платежем, та 75395 грн. за штрафними санкціями, №0000272350 від 27.10.2011 року, яким ТОВ було донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 280699 грн., в тому числі 228129 грн. за основним платежем, та 52570 грн. за штрафними санкціями, а також №0027801700 від 26.10.2011 року, яким донараховано податок з доходів найманих працівників в сумі 2234,08 грн., в тому числі 1787,26 грн. за основним платежем, та 446,82 грн. за штрафними санкціями (а.с. 23-25, 241-243).

Суд вважає необґрунтованими вказані вище висновки ОДПІ та протиправними спірні податкові повідомлення-рішення №0000262350 та №0000272350 від 27.10.2011 року в повному обсязі, а №0027801700 від 26.10.2011 року в частині нарахування податних зобов’язань в сумі 1516,53 грн. за основним платежем та 379,13 за штрафними санкціями, з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ здійснювало діяльність з реалізації зернових та технічних культур, реалізації хліба та хлібобулочних виробів для місцевого споживання, а також здійснення роздрібної торгівлі продовольчими товарами.

З метою здійснення цієї діяльності ТОВ уклало 02.04.2010 року договір поставки нафтопродуктів №76 з ТОВ «Міракод», 05.01.2010 року договір купівлі-продажу макаронних і хлібобулочних виробів №47 ТОВ «Агросила», 27.07.2010 року договір купівлі-продажу нафтопродуктів №00203/1/148 з ТОВ «Юг Нафтосервіс», 15.04.2010 року 19.04.2010 року, 06.04.2010 року, 11.05.2010 року, 12.05.2010 року договори поставки нафтопродуктів, продуктів харчування та інших товарів з ТОВ «Сайгар опт»(а.с. 148, 162-164, 168, 171, 174, 179-180).

Крім цього, 12.04.2010 року, 07.04.2010 року та 13.04.2010 року позивачем були укладені з ТОВ «Білдстрой» договори на виконання останнім ремонту обладнання по виробництву хлібобулочних виробів, поставку обладнання та комплектуючих (а.с. 185-190, 192-193).

На виконання вказаних договорів вказані контрагенти поставили ТОВ передбачені ними товари, обладнання, а ТОВ «Білдстрой»виконало ремонтні роботи, а позивач оплатив вартість цих товарів та робіт, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, та копіями платіжних доручень (а.с.123-147, 149, 151, 153, 155, 158, 160, 165-166, 169, 172, 175, 177, 181, 183-185, 188).

          Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

          Згідно п.п.5.2.1 цієї статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

          З аналізу вказаних норм вбачається, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов’язані з його господарською діяльністю.

          На підставі зазначених норм витрати по оплаті отриманих від ТОВ «Міракод», ТОВ «Сайгар опт», ТОВ «Агросила», ТОВ «Юг Нафтосервіс»та ТОВ «Білдстрой»товарів і послуг були включені ТОВ до складу валових витрат у перевіряємому періоді, що не оспорювалося представником відповідача та підтверджується актом перевірки.

Крім цього, за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали на адресу ТОВ податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність з ПДВ у перевіряємому періоді (а.с.150, 152, 154, 156-157, 159, 161, 167, 170, 173, 176, 178, 182, 186-187, 191, 194).

При цьому, в ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів визнання вказаних податкових накладних недійсними.

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон про ПДВ), право па нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, якими були позивач та його контрагенти ТОВ «Міракод», ТОВ «Сайгар опт», ТОВ «Агросила», ТОВ «Юг Нафтосервіс»та ТОВ «Білдстрой» на момент здійснення вказаних господарських операцій, що не оспорював в судовому засіданні представник ОДПІ та підтверджується матеріалами справи (а.с. 96-100).

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією. Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

- транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;

- касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п.п.7.5.1 п.7.2 ст.7 цього Закону.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, відповідно до зазначених норм, з моменту оплати коштів за товар і послуги та отримання ТОВ податкових накладних від ТОВ «Міракод», ТОВ «Сайгар опт», ТОВ «Агросила», ТОВ «Юг Нафтосервіс»та ТОВ «Білдстрой»у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям до складу свого податкового кредиту, що він і зробив у податкових деклараціях у перевіряємому періоді.

З акту перевірки вбачається, що висновок ОДПІ про протиправне включення вказаних витрат по операціям з вказаними контрагентами до складу валових та ПДВ по цим операціям до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді ґрунтуються на тому, що угоди між ТОВ та цими контрагентами були укладені без наміру настання реальних правових наслідків, тобто безтоварними, а тому ці угоди відповідно до ст.ст.215, ст.203 ЦК України визнані нікчемними.

Разом з тим, відповідно до ст.234 ЦК України укладання угоди без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є ознакою фіктивного правочину, який не є нікчемним, а відповідно до цієї статті такий правочин може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку, а податкові органи такими повноваженнями діючим законодавством не наділені.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів щодо визнання вказаних угод між ТОВ та ТОВ «Міракод», ТОВ «Сайгар опт», ТОВ «Агросила», ТОВ «Юг Нафтосервіс»та ТОВ «Білдстрой»у встановленому законом порядку недійсними.

Зазначені висновки ОДПІ суперечать і самому акту спірної перевірки від 13.10.2011 року, відповідно до якого перевіряючими не було встановлено порушень податкового законодавства в частині визначення скоригованого валового доходу ТОВ та податкових зобов’язань по ПДВ, які було сформовано в тому числі за рахунок використання позивачем у господарській діяльності отриманих від ТОВ «Міракод», ТОВ «Сайгар опт», ТОВ «Агросила», ТОВ «Юг Нафтосервіс»та ТОВ «Білдстрой» товарів та послуг.

Крім цього, проведена в період з 23.09.2011 року по 06.10.2011 року ОДПІ позапланова виїзна перевірка ТОВ фактично є повторною перевіркою, оскільки 30.07.2010 року ОДПІ вже проводилася перевірка ТОВ за період квітень-травень 2010 року, предметом якої також були правовідносини ТОВ з ТОВ «Міракод», ТОВ «Сайгар опт» та ТОВ «Білдстрой»(а.с. 198-202).

Відповідно до п.п.78.1.12. Податкового Кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку, якщо органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

З акту спірної перевірки вбачається, що рішення про її проведення приймалося не органом державної податкової служби вищого рівня, а повторно ОДПІ (а.с. 220).

Крім цього, в ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів проведення службового розслідування або порушення кримінальної справи відносно співробітників ОДПІ.

Також в обґрунтування правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення щодо донарахування податку з доходів найманих працівників ОДПІ посилалося на те, що ТОВ застосовувало податкову соціальну пільгу до доходів своїх працівників ТОВ, які одночасно були зареєстровані підприємцями, що призвело до заниження податку з доходів найманих працівників в сумі 1515,63 грн..

При цьому в ході розгляду справи сторони не оспорювали вказаних обставин щодо застосовування податкової соціальної пільги до доходів працівників ТОВ, які одночасно були зареєстровані підприємцями.

Разом з тим, відповідно до п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

Згідно п.6.3.1. ст.6 цього Закону податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Згідно п.6.3.2. ст.6 Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги (далі - заява про відмову від пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги.

Податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги.

Відповідно до п.п.е) п.6.3.3. ст.6 Закону податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Відповідно до п.6.3.5 цього Закону працедавець, який на підставі належним чином отриманої заяви платника податку про застосування пільги застосовує таку пільгу, не несе будь-якої відповідальності за порушення таким платником податку вимог підпункту 6.3.1 цього пункту, за винятком, коли такий працедавець і такий платник податку є пов'язаними особами або коли суд встановлює факт змови між таким працедавцем і таким платником податку, спрямованої на ухилення від оподаткування цим податком.

З вказаних норм вбачається, що ТОВ не може нести будь-якої відповідальності за порушення його працівниками вимог підпункту 6.3.1 цього пункту.

При цьому в ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів того, що ТОВ та вказані працівники є пов'язаними особами, а також доказів наявності судових рішень, якими встановлено факт змови між ТОВ і цими працівниками податку, спрямованої на ухилення від оподаткування цим податком.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що здійснюючи спірну перевірку та приймаючи податкові повідомлення-рішення №0000262350 від 27.10.2011 року, яким ТОВ було донараховано податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 378864 грн., в тому числі 303469 грн. за основним платежем, та 75395 грн. за штрафними санкціями, №0000272350 від 27.10.2011 року, яким ТОВ було донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 280699 грн., в тому числі 228129 грн. за основним платежем, та 52570 грн. за штрафними санкціями, а також №0027801700 від 26.10.2011 року, в частині нарахування податних зобов’язань з податку з доходів найманих працівників в сумі 1516,53 грн. за основним платежем та 379,13 за штрафними санкціями, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв’язку з чим позовні вимоги ТОВ підлягають частковому задоволенню, а саме шляхом визнання вказаних дій протиправними, скасуванні податкових повідомлень-рішень №0000262350 від 27.10.2011 року та №0000272350 від 27.10.2011 року в повному обсязі, а №0027801700 від 26.10.2011 року в частині нарахування податних зобов’язань з податку з доходів найманих працівників в сумі 1516,53 грн. за основним платежем та 379,13 за штрафними санкціями.

Інших, заслуговуючих на увагу суду доказів правомірності прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень в ході розгляду справи відповідачем надано не було.

При цьому посилання відповідача на вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 07.12.2001 року, яким ОСОБА_1 було визнано винної у створенні фіктивного суб’єкта підприємницької діяльності ТОВ «Міракод»з метою прикриття незаконної діяльності, суд до уваги не приймає, оскільки вказані обставини (вирок суду) не були підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень (а.с. 223-225).

Також не заслуговують на увагу посилання відповідача на те, що спірна перевірка була здійснена за заявою ТОВ про її проведення від 22.09.2011 року, у зв’язку з чим положення п.п.78.1.12. Податкового Кодексу України на призначення спірної перевірки не розповсюджуються, оскільки у вказаній заяві позивач просив ОДПІ провести перевірку за період, який раніше не перевірявся, в той час, як спірна перевірка була призначена за період, який в тому числі раніше перевірявся ОДПІ (а.с. 221).

В іншій частині позову суд вважає необхідним відмовити, оскільки ці вимоги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи і фактично позивачем не оспорювалися.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Податковим Кодексом України, Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», ЦК України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД»задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції щодо проведення в період з 23.09.2011 року по 06.10.2011 року документальної виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД».

Скасувати податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції від 27 жовтня 2011 року №0000262350 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛАД»суми грошового зобов’язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 303469 грн. та за штрафними (фінансовими) санкція в розмірі 75395 грн., від 27 жовтня 2011 року №0000272350 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛАД»суми грошового зобов’язання по податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 228129 грн. та за штрафними (фінансовими) санкція в розмірі 52570 грн. та від 26 жовтня 2011 року в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛАД»суми грошового зобов’язання по податку з доходів найманих працівників за основним платежем у розмірі 1516,53 грн. та за штрафними (фінансовими) санкція в розмірі 379,13 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

Визнати протиправними дії Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції щодо проведення в період з 23.09.2011 року по 06.10.2011 року документальної виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД».

Скасувати податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції від 27 жовтня 2011 року №0000262350 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛАД» суми грошового зобов’язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 303469 грн. та за штрафними (фінансовими) санкція в розмірі 75395 грн., від 27 жовтня 2011 року №0000272350 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛАД» суми грошового зобов’язання по податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 228129 грн. та за штрафними (фінансовими) санкція в розмірі 52570 грн. та від 26 жовтня 2011 року в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛАД» суми грошового зобов’язання по податку з доходів найманих працівників за основним платежем у розмірі 1516,53 грн. та за штрафними (фінансовими) санкція в розмірі 379,13 грн.

28 лютого 2012 року.

.