Постанова № 22103024, 27.02.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/8264/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 року                                                                                                     

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Юхтенко Л.Р.,

при секретарі судового засідання –Легенченко О.А.,

за участю

представника позивача –ОСОБА_1, за довіреністю

представника відповідача –ОСОБА_2, за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторсировина»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001402301 від 11.10.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторсировина»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001402301 від 11.10.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки від 27.09.2011 року № 1388/23/32270071 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «Вторсировина»з ПП «МЄЧТА-ЄВ»за період лютий 2011 року»Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області було винесено податкове повідомлення –рішення №0001402301 від 11.10.2011 року про нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 129819 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 32455 грн.

Позивач не згоден з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішення, оскільки вважає, що відповідачем при визнанні угод, укладених позивачем з ПП «МЄЧТА-ЄВ»за лютий 2011 року фіктивними, перевищено свої визначені законодавством повноваження. Акт перевірки відносно ПП «МЄЧТА-ЄВ»складений ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 01.09.2011 року тоді, як перевірка позивача проводилася за період лютий 2011 року, тобто відсутні докази того, що на момент видачі ПП «МЄЧТА-ЄВ»податкових накладних правочини мали ознаки фіктивності. Навіть, якщо ПП «МЄЧТА-ЄВ»має негативні ознаки підприємництва, то це є порушення саме цього підприємства, а не ТОВ «Вторсировина». В акті перевірки не доведено, що придбані позивачем товари та послуги не використані в господарській діяльності підприємства, відсутні докази не сплати ПП «МЄЧТА-ЄВ»ПДВ до бюджету. Також позивач посилається на те, що з порушенням п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України до нього застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, письмові заперечення на позов не надав, але у судовому засіданні просив суд відмовити у їх задоволенні.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом по справі встановлені наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторсировина»має статус юридичної особи з 11.11.2002 року та перебуває на обліку, як платник податків в Державній податковій інспекції у Комінтернівському районі Одеської області.

На підставі рішення в.о. начальника ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області, оформленого наказом №569 від 14.09.2011 року, та відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79, пп. 78.1.1 ч. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI фахівцем ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Вторсировина»з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «Вторсировина»з ПП «МЄЧТА-ЄВ»за період лютий 2011 року», у зв’язку з встановленням розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за лютий 2011 року.

За результатами вказаної перевірки, перевіряючим був складений та підписаний акт № 1388/23/32270071 від 27.09.2011 року (а.с. 8-26), згідно висновків якого за відповідачем встановлено порушення вимог ст. 203, 215, 228, 837 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Данні, наведені у декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року про обсяги отриманих товарів, робіт, послуг, а отже задекларований податковий кредит є недійсним за правочином укладеним між ТОВ «Вторсировина»та ПП «МЄЧТА-ЄВ»в сумі 129819 грн. Відсутність об’єктів, які підпадуть під визначення ст. ч. 198.3 ст. 198 та ч. 201.4, ч. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI. Дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2011 року з відповідними додатками про обсяги податкового кредиту, а отже і про обсяги виконання робіт, є не дійсними.

Такий висновок був зроблений перевіряючим, виходячи зі змісту акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №776/23-80/34803674 від 01.09.2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарської діяльності ПП «МЄЧТА-ЄВ» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Вторсировина»у лютому 2011 року, оскільки ПП «МЄЧТА-ЄВ»відсутнє за місцем реєстрації, про що до ЄДР внесено відповідний запис.

З урахуванням встановлених фактів, ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області прийшла до висновку щодо безпідставного віднесення ТОВ «Вторсировина»до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за лютий 2011 року суми ПДВ в розмірі 129819 грн., що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі 129819 грн.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки № 1388/23/32270071 від 27.09.2011 року ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області було винесено відносно позивача податкове повідомлення –рішення форми «Р»№0001402301 від 11.10.2011 року про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 129819 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 32455 грн. (а.с.27).

Судом досліджені: акт перевірки ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області № 1388/23/32270071 від 27.09.2011 року (а.с.8-26), податкове повідомлення –рішення форми «Р»№0001402301 від 11.10.2011 року (а.с.27), договір про надання послуг №2-17/12 від 17.12.2010 року (а.с.54), договір №1-12 від 01.12.2010 року (а.с.55), видаткові накладні (а.с. 56-73), акти здачі-прийняття робіт (а.с.74-75), податкові накладні (а.с.76-96), свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.106), податкова декларація з ПДВ з розшифровкою за лютий 2011 року (а.с.107-112), довідка до декларації з ПДВ (а.с.113), уточнюючий розрахунок (а.с.114-117), розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту (а.с.118), реєстр виданих та отриманих податкових накладних (а.с.119-126), акти списання (а.с.128-142), акти комісії (а.с.143-159), товарно-транспортні накладні (а.с.160-171), договори оренди нерухомого майна №1,№2,№3 від 01 січня 2011 року (а.с.172-186), видаткові накладні (а.с.187-204), довіреність №065 від 01.02.2011 року, статут ТОВ «Вторсировина» (а.с.206-218), довідка з ЄДРПОУ (а.с.219), акт здачі-прийняття робіт (а.с.220), договір про відступлення права вимоги від 31 березня 2011 року (а.с.221), угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2010 року (а.с.222), журнал-ордер і відомості про рахунки (а.с.223-227), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ПП «МЄЧТА-ЄВ» (а.с.234-241), акт перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №776/23-80/34803674 від 01.09.2011 року (а.с. 244-246), наказ про проведення перевірки №569 від 14.09.2011 року (а.с.241).

Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість –продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень –з 01 січня 2012 року, понад 100 тисяч гривень –з липня 2011 року. До платників податку, до яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов’язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців 8 і 9 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, Податковим кодексом України, передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний кодекс не передбачає.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не враховані податкові накладні ТОВ «Вторсировина», видані ПП «МЄЧТА-ЄВ»та інша первинна документація щодо господарської операції з ПП «МЄЧТА-ЄВ», оскільки актом перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ПП «МЄЧТА-ЄВ»щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Вторсировина»встановлено відсутність ПП «МЄЧТА-ЄВ»за місцем реєстрації, а отже, відповідач дійшов до висновку, що угоди, укладені «МЄЧТА-ЄВ»з ТОВ «Вторсировина»у лютому 2011 року мають ознаки нікчемності.

Дослідивши у сукупності наявні у справі докази, провівши правовий аналіз норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що такий висновок відповідача є помилковим та хибним, виходячи з наступного.

З акту перевірки вбачається, що відповідач при встановленні фактів порушення позивачем податкового законодавства посилається на декларацію з ПДВ, інформацію з наявних в інспекції інформаційних баз, акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №776/23-80/34803674 від 01.09.2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарської діяльності ПП «МЄЧТА-ЄВ» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Вторсировина»у лютому 2011 року, не беручи до уваги первинну документацію позивача, яка була надана позивачем перевіряючим.

В свою чергу, суд критично відноситься до висновку ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області щодо вчинення ТОВ «Вторсировина»з ПП «МЄЧТА-ЄВ»правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, посилаючись на акт перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №776/23-80/34803674 від 01.09.2011 року про відсутність ПП «МЄЧТА-ЄВ»за місцем реєстрації, виходячи з наступного.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984, акт –це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 6 розділу І Порядку). Акт, на який робиться посилання в акті перевірки підприємства позивача свідчить лише про неможливість проведення зустрічної звірки та не є таким документом, яким підтверджуються факти виявлених порушень. Тобто сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами.

Мало того, слід зазначити, що висновки відповідача не відповідають дійсності, оскільки з матеріалів перевірки та матеріалів справи вбачається, що контрагент позивача за спірний період був належним чином зареєстрований, як платник ПДВ, надані податкові накладні були належним чином оформлені, також товар був придбаний з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, що підтверджено відповідними первинними документами, наявними у позивача на час проведення перевірки. З акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №776/23-80/34803674 від 01.09.2011 року вбачається, що стан ПП «МЄЧТА-ЄВ»«8»- внесення до ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням виник у липні 2011 року, в той час, як податковий кредит ПДВ позивачем був сформований за лютий 2011 року, за господарськими операціями, здійсненими з ПП «МЄЧТА-ЄВ»саме у лютому 2011 року.

Крім того, суд погоджується з думкою представника позивача, що відповідачем було допущено порушення порядку застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачений п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів правомірність винесення податкового повідомлення – рішення №0001402301 від 11.10.2011 року про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 129819 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 32455 грн., а тому, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд керуючись п. 1 ст. 94 КАС України присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати (судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.) з Державного бюджету України.

З огляду на вищевикладене, відповідно до приписів Податкового кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторсировина»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001402301 від 11.10.2011 року –задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області №0001402301 від 11.10.2011 року.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний27 лютого 2012 року .

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Л.Р. Юхтенко

.