Постанова № 22102900, 16.02.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 10442/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

за участю прокурора – Вайнбранд В.Л.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Бізнес і компані»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень №0002262301/1 та №0002252301/1 від 21.10.2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач (ПП) звернувся до суду з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що в період з 30.07.2010 року по 10.09.2010 року ДПІ в Суворовському районі м.Одеси (далі ДПІ) було проведено планову виїзну перевірку ПП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.03.2010 року. За результатами цієї перевірки був складений акт від 17.09.2010 року №5419/23-1/33721313, в якому зазначено про порушення ПП, крім іншого, вимог п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 603715 грн., а також вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 474371 грн., та до завищення рядку 26 «залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»на суму 8601 грн.. На підставі цього акту перевірки ДПІ прийняла податкові повідомлення - рішення від 27.09.2010 року №0002252301/0, яким ПП було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 795209 грн. (в тому числі 603715 грн. за основним платежем, та 191494 грн. за штрафними санкціями), та №0002262301/0, яким ПП було визначено податкове зобов’язання з ПДВ в розмірі 711558 грн. (в тому числі 474371 грн. за основним платежем, та 237187 грн. за штрафними санкціями). За наслідками оскарження позивачем вказаних рішень відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 21.10.2010 року №0002252301/1 та №0002262301/1, якими скарги ПП були залишені без задоволення. Позивач вважає неправомірними викладені в акті перевірки висновки ДПІ щодо наявності вказаних порушень, оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати не чинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.10.2010 року №0002252301/1 та №0002262301/1.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав у повному обсязі позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у заяві (т.1 а.с. 5-10).

Представник відповідача та прокуратури заперечували проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях (т.1 а.с. 88-90).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу у межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ПП зареєстровано виконкомом Одеської міськради 01.09.2005 року, є платником ПДВ та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ (т.1 а.с.73-75).

В період з 30.07.2010 року по 10.09.2010 року ДПІ було проведено планову виїзну перевірку ПП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.03.2010 року (т.1 а.с.91-96).

За результатами цієї перевірки був складений акт від 17.09.2010 року №5419/23-1/33721313, в якому зазначено про порушення ПП, крім іншого, вимог п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 603715 грн., а також вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 474371 грн., та до завищення рядку 26 «залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»на суму 8601 грн. (т.1 а.с. 11-47).

Такий висновок обґрунтований тим, що в порушення вимог п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ПП було віднесено до валових витрат у 3 та 4 кварталах 2009 року, та у І кварталі 2010 року витрати, пов’язані з придбанням транспортних послуг в загальному розмірі 2414861 грн. у ПП «Корса Плюс», ТОВ «Шторм» та ТОВ «Амарант-2009», які не підтверджені товарно-транспортними накладними, або іншими первинними документами, які мають інформацію про використання цих послуг у господарській діяльності. Крім цього, в перевіряємому періоді в порушення вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" позивач відніс до свого податкового кредиту ПДВ в сумі 482972 грн. по вказаним взаємовідносинам з ПП «Корса Плюс», ТОВ «Шторм»та ТОВ «Амарант-2009».

На підставі цього акту перевірки ДПІ прийняла податкові повідомлення - рішення від 27.09.2010 року №0002252301/0, яким ПП було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 795209 грн. (в тому числі 603715 грн. за основним платежем, та 191494 грн. за штрафними санкціями), та №0002262301/0, яким ПП було визначено податкове зобов’язання з ПДВ в розмірі 711558 грн. (в тому числі 474371 грн. за основним платежем, та 237187 грн. за штрафними санкціями). За наслідками оскарження позивачем вказаних рішень відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 21.10.2010 року №0002252301/1 та №0002262301/1, якими скарги ПП були залишені без задоволення (т.1 а.с.48-57).

Суд вважає обґрунтованими викладені у акті перевірки висновки ДПІ про наявність порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України „Про податок на додану вартість" з наступних підстав.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, що сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 ст.5 цього Закону.

          Згідно п.п.5.3.9 цієї статті не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

          Згідно п.п.7.4.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу вказаних норм вбачається, що право платника податку на віднесення витрат до складу валових та право на включення ним ПДВ до свого податкового кредиту виникає за наявності відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та належним чином оформленої податкової накладної з ПДВ.

Обґрунтовуючи правомірність віднесення до складу валових витрат по операціям з ПП «Корса Плюс», ТОВ «Шторм»та ТОВ «Амарант-2009», а також ПДВ по цим операціям до свого податкового кредиту, позивач посилався на отримані ним від останніх первинні документи, а саме договори на надання транспортних послуг, податкові і видаткові накладні, платіжні документи та акти виконаних робіт. Також позивач посилався на те, що основним видом діяльності є оптова торгівля зерновими культурами, і саме для здійснення операцій з купівлі-продажу цих товарів позивачем і отримувалися від вказаних контрагентів транспортні послуги по перевезенню цих товарів (т.1 а.с.58-63, 119-138, 155-250, т.2 а.с.1-86, 121-133).

З наданих позивачем договорів купівлі-продажу зернових культур вбачається, що вказані операції здійснювалися ПП як в Одеській області, так і в інших регіонах України.

Разом з тим, надані позивачем на підтвердження отримання від ПП «Корса Плюс», ТОВ «Шторм»та ТОВ «Амарант-2009»транспортних послуг акти виконаних робіт не містять в собі вичерпної інформації щодо характеру та строків виконаних робіт та наданих послуг виконавцями, маршрутів перевезень, відправників та отримувачів вантажів, тобто не містять достатніх доказів отримання та використання ПП транспортних послуг саме у вказаних операціях купівлі-продажу зернових культур, а також у іншій господарській діяльності позивача.

Крім цього, більшість укладених позивачем угод поставки сільгосптоварів покупцям передбачала передачу постачальником –ПП його контрагентам товарно-транспортних накладних на поставлений товар, але ні в ході проведення перевірки, ні в ході розгляду справи позивачем не були надані такі товарно-транспортні накладні, які б підтверджували здійснення перевезень саме ПП «Корса Плюс», ТОВ «Шторм»та ТОВ «Амарант-2009».

При цьому з актів перевірок ПП «Корса Плюс»та ТОВ «Амарант-2009»вбачається, що основні види господарської діяльності вказаних підприємств не передбачали такий вид діяльності, як здійснення вантажних автоперевезень, і вказані підприємства не отримували відповідні ліцензії для здійснення такої діяльності (т.2 а.с.111-115).

З огляду на зазначене, суд вважає обґрунтованими викладені в акті перевірки висновки ДПІ про відсутність у ПП права на включення до складу валових витрат по операціям з ПП «Корса Плюс», ТОВ «Шторм»та ТОВ «Амарант-2009», а також права на включення до складу податкового кредиту ПДВ по цим операціям, оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи, на які посилався позивач в обґрунтування позову, не можуть вважатися належними доказами здійснення цих господарських операцій і тому судом до уваги не приймаються, а інших, заслуговуючих на увагу доказів на підтвердження заявлених вимог в цій частині позивачем надано суду не було.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи податкові повідомлення-рішення від 27.09.2010 року №0002252301/0, яким ПП було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 795209 грн. (в тому числі 603715 грн. за основним платежем, та 191494 грн. за штрафними санкціями), та №0002262301/0, яким ТОВ було визначено податкове зобов’язання з ПДВ в розмірі 711558 грн. (в тому числі 474371 грн. за основним платежем, та 237187 грн. за штрафними санкціями), та від 21.10.2010 року №0002252301/1 і №0002262301/1 за наслідками оскарження позивачем вказаних рішень, відповідач діяв на підставі закону, обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття цих рішень, у зв’язку з чим позовні вимоги ПП не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи позивача про те, що вказані первинні документи були отримані від ПП «Корса Плюс», ТОВ «Шторм»та ТОВ «Амарант-2009»правомірно і вони не визнані недійсними, суд до уваги не приймає, оскільки на думку суду вказані документи можуть бути прийняті до уваги за умови підтвердження здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, що позивачем ані в ході перевірки, ані в ході судового розгляду справи доведено не було.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідачі надали суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України „Про податок на додану вартість", Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-72, 86, 94, 159-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства «Бізнес і компані»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень №0002262301/1 та №0002252301/1 від 21.10.2010 року залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

Адміністративний позов Приватного підприємства «Бізнес і компані» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень №0002262301/1 та №0002252301/1 від 21.10.2010 року залишити без задоволення.

16 лютого 2012 року.