Постанова № 22102834, 23.02.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/8697/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.,

при секретарі Паровенко І.П.

за участю сторін:

представника позивача (за довіреністю) ОСОБА_1

представника відповідача (за довіреністю) ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промринок «Котовський»до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення рішення від 25.05.2011 року №0000642301,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом мотивуючи тим, що висновки акту перевірки від 12.05.2011р. № 8/18/25046121 щодо порушення ТОВ «Промринок «Котовський»податкового законодавства з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Айленд і К»за лютий 2011 р. та податкове повідомлення-рішення від 25.05.2011р. № 0000642301 не відповідають вимогам чинного податкового законодавства України.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що в Акті встановлено порушення ТОВ «Промринок «Котовський»за правочином, укладеним з ТОВ «Айленд і К», ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України. Зазначені висновки було зроблено з огляду на те, що у ТОВ «Айленд і К»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо, в результаті чого всі операції з ТОВ «Айленд і К»не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, а тому мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача», а зазначена угода має ознаки нікчемності.

Слід зазначити, що час проведення перевірки ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області були надані копії документів які свідчать про взаємовідносини ТОВ «Промринок «Котовський»з ТОВ «Айленд і К», декларація з податку на додану вартість з додатками за період лютий 2011 року, тобто всі первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарської операції в рамках Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його нікчемність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом нікчемним. Згідно з частиною другою ст. 215 ЦК України нікчемним є правочин, якщо його нікчемність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину нікчемним судом не вимагається.

Отже, посилання перевіряючих щодо заниження позитивної різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту на 182617 грн. у т.ч. по періодах: за лютий 2011 року на 182617 грн., є безпідставними.

З урахуванням викладеного позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у адміністративному позові та наданих у судовому засіданні поясненнях та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача ДПІ у у Комінтернівському районі Одеської області - надав до суду письмові заперечення ( а/с.103-105) в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування заперечень та власної правової позиції представник відповідача послався на висновки акту перевірки № 8/18/25046121 від 25.05.2011р., складеного за результатами проведеної невиїзної позапланової документальної перевірки з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах ТОВ «Промринок «Котовський»з ТОВ «Айленд і К» за лютий 2011 року, що посадові особи діяли в межах наданих повноважень у відповідності до чинного законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у письмових запереченнях та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст. 78, 79 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст.79 Податкового кодексу України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки, а саме: документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки,визначенихстаттями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до ст. 78 Податкового кодексу України позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі рішення в.о. начальника ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області, оформленого наказом ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 11.05.2011 р. № 319, згідно з п. 79.2, ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78. Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Промринок «Котовський»з питань взаємовідносин з TOB «Айленд і К»за лютий 2011 року. Як доказ був використаний акт ДПІ у Приморському районі м.Одеси №1332/23-513/36850993 від 18.04.2011 року «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Айленд і К»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за лютий 2011 року». За результатами опрацювання якого, було проведено документальну невиїзну перевірку TOB «Промринок «Котовський»з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинами з TOB «Айленд і К»за лютий 2011 року.

TOB «Промринок «Котовський»повідомлено про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки повідомленням від 11.05.2011 за №3/23, повідомлення та копія наказу від 11.05.2011 року №319 вручено 11.05.2011 року головному бухгалтеру TOB «Промринок «Котовський»- Ткач С.О.

Перевірку проведено в присутності директора TOB «Промринок «Котовський»Шабаліна П.М., в приміщенні ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області.

Як вбачається з акту при перевірці використано інформацію комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем: АРМ «Аудит», АРМ «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»; установчі документи TOB «Промринок «Котовський»; лист ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 18.04.2010 року №22697/7/23-5; акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси, про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Айленд і К», код за ЄДРПОУ 36850993, щодо правових відносин з контрагентами за період лютий 2011 року; запит платнику TOB «Промринок «Котовський»від 19.04.2011 року № 5217/10/15; копії документів які свідчать про взаємовідносини TOB «Промринок «Котовський»з TOB «Айленд і К»; декларації з податку на додану вартість з додатками за період лютий 2011 року.

ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області було отримано акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси про неможливість проведення перевірки з питань правових відносин TOB «Айленд і К»(код ЄДРПОУ 36850993) з контрагентами за період лютий 2011 року, яким встановлено, що у TOB «Айленд і К»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням згідно з частинами 1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за період лютий 2011 року вбачаються як такі, що мають ознаки нікчемності:

- ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB «Айленд і К»при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України;

- перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у лютому 2011 року, які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.

Отже, відповідачем зроблений висновок, що угоди №561-566 від 01.10.2010 року укладені TOB «Промринок «Котовський»та TOB «Айленд і К», не спричиняють реального настання правових наслідків.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що згідно декларації з ПДВ за лютий 2011 року ТОВ «Промринок «Котовський»задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 204338 грн.

Проведеною перевіркою відображених показників за період лютий 2011 року у «рядку 17 Декларації «Усього податкового кредиту»встановлено його завищення на 182617 грн.

ТОВ «Промринок «Котовський»у лютому 2011 року, включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковим накладним отриманим від ТОВ «Айленд і К», які було внесено до реєстру отриманих податкових накладних та включено до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість на загальну суму 182617 грн. (а/с. 15).

Таким чином, відповідачем встановлено, що ТОВ «Промринок «Котовський»безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Айленд і К»включеним до реєстрів отриманих податкових накладних за лютий 2011 року, відображених у додатках 5 до декларації з податку на додану вартість ( розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів) на зхагальну суму 182617 грн.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Також суд враховує положення Господарського кодексу України, відповідно до ч.ч 1, 2 ст.3 якого під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Суд не погоджується з висновками ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області щодо порушення ТОВ «Промринок «Котовський»за правочином, укладеним з TOB «Айленд і К»з огляду на таке.

Дослідивши встановлені в Акті перевірки порушення, суд дійшов висновку, що ДПІ не спростовано встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів та не доведено нереальності спірних господарських операцій, так як єдиним мотивом для судження відповідача про нікчемність спірних правочинів є висновок іншого органу податкової служби ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

Однак, з положень ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України випливає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень рішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагента позивача, про несумість предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, TOB «Айленд і К», взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Отже, підстав вважати платника вчинившим никчемний правочин не має, оскільки на момент укладення угоди його контрагент був зареєстрований як платник ПДВ у встановленому законом порядку, а, отже, факт порушення контрагентами може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес проти Болгарії» (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею.

Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії - заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(зі змінами та доповненнями), встановлено, що: бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

В межах зазначеного правочину, між позивачем та контрагентом були здійсненні господарські операції, що підтверджується належними копіями первинних документів: копія договору № 566 від 01.10.2010 р. на представлення ТОВ «Айленд і К» маркетингових послуг для ТОВ «Промринок «Котовський», копія договору № 565 від 01.10.2010 р. на представлення ТОВ «Айленд і К» інформаційних послуг для ТОВ «Промринок «Котовський», копія договору № 564 від 01.10.2010 р. на представлення ТОВ «Айленд і К» рекламних послуг для ТОВ «Промринок «Котовський», копія договору № 563 від 01.10.2010 р. на представлення ТОВ «Айленд і К» послуг по санобробці території ринка для ТОВ «Промринок «Котовський», копія договору № 562 від 01.10.2010 р. на представлення ТОВ «Айленд і К» послуг по переустановці контейнеров на території ринку для ТОВ «Промринок «Котовський», копія договору № 561 від 01.10.2010 р. на представлення ТОВ «Айленд і К» послуг по перевезенню контейнеров для ТОВ «Промринок «Котовський», копія податкової декларації за лютий 2011 р. з копією розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та з засвідченою копією податкового кредиту до декларації, Маркетингове дослідження торгової нерухомісті м. Одеси на 12 арк., копії податкових накладних, копія акту виконаних робіт (а/с. 39-40, 73-94, 111-140).

Зобовязання по оплаті оказаних послуг ТОВ «Промринок «Котовський»виконані останнім у повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень ТОВ «Промринок «Котовський»(а/с. 41-72).

Вказана сума в силу приписів Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»(затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1997р. № 87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за № 391/3684) є доходом, оскільки під доходами розуміється збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобовязань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків вкладників). Активами є ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

Оцінивши приєднані до справи копії первинних документів, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», ст.ст.5, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім того, усі договори та первинні фінансово-господарські документи засвідчені печатками субєктів господарювання, які є сторонами правочинів.

Відповідно до п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на правте відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557) підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Крім того, розглядаючи даний адміністративний спір суд бере до уваги лист Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» де зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також положення Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11, згідно з яким: «сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце».

З урахуванням викладеного, суд вважає висновки ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області по зазначеним операціям винесеними всупереч вимогам чинного податкового законодавства України.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість висновків акту перевірки та прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій, бездіяльності субєктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Виходячи з вищевикладеного, висновки акту перевірки в частині порушення ТОВ «Промринок «Котовський» п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а винесене на підставі вищезазначеного акту перевірки податкове повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Промринок «Котовський»до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення рішення від 25.05.2011 року №0000642301 задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 25.05.2011 року №0000642301.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, або в порядку ч.2 ст. 186 КАС України.

Суддя /підпис/ Потоцька Н.В.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 25.05.2011 року №0000642301.

23 лютого 2012 року.