Постанова № 22102591, 07.02.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2012 р. Справа № 2а-7805/11/1470

м.Миколаїв

10:20

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовомПрокурор Заводського району м. Миколаєва, вул. Бузніка, 14,Миколаїв,54021 в інтересах держави в особіЗаводський районний центр зайнятості, вул. 6-та Поперечна, 32,Миколаїв,54010 доОСОБА_1, АДРЕСА_1,Миколаїв,54040 простягнення заборгованості в сумі 6127,83 грн., в с т а н о в и в: 07.02.2012 від позивача та представника прокуратури надійшли заява про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження. На підставі п.10 ч.1 ст.3 та ч.6 ст.128 КАС України, враховуючи, що прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, на основі наявних у справі матеріалів. Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 6127,83 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем була прихована інформація про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, якою є інформація про реєстрацію відповідача субєктом підприємницької діяльності.

Ухвала суду від 09.12.2011 та повістка від 16.01.2012 направлені за юридичною адресою відповідача, повернулись з відміткою поштової установи за закінченням терміну зберігання (арк.спр.31 -37).

Відповідач відповідно до ст.ст.19,22 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»змін до відомостей про фізичну особу-підприємця не вніс, про що свідчить довідка управління статистики (арк.спр.27-28). Приписи Кодексу адміністративного судочинства України не передбачають зясування судом або стороною по справі фактичного місцезнаходження іншої сторони та здійснення її розшуку Під час розгляду справи, позивач підтримав доводи, викладені у адміністративному позові.

У судовому засіданні 07.02.2012 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

У відповідності з ст.8 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 №803-XII громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації, особистого селянського господарства, фермерського господарства, іншого роботодавця або при безплатному сприянні державної служби зайнятості.

Згідно припису ст.18 Закону України «Про зайнятість населення»для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування і соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці і соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Одним з обовязків Державної служби зайнятості є надання допомоги громадянам у підборі підходящої роботи і власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам у підборі необхідних працівників; організація при потребі професійної підготовки і перепідготовки громадян у системі служби зайнятості або направлення їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання та перенавчання; надання послуг по працевлаштуванню та професійній орієнтації працівникам, які бажають змінити професію або місце роботи, вивільнюваним працівникам і незайнятому населенню (ст.19 вказаного Закону).

Відповідно до ст.2 Закону України «Про зайнятість населення»безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

05.06.2008 до Заводського районного центру зайнятості в пошуках роботи звернулася громадянка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканка м.Миколаєва згідно заяви про надання статусу безробітного (арк.спр.10).

12.06.2008 ОСОБА_1 був наданий статус безробітної та з цього ж терміну була призначена допомога по безробіттю на підставі п. 1, 3, 4 ст.22 та п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

В той же час, громадянка ОСОБА_1, перебуваючи на обліку в Заводському районному центру зайнятості, маючи статус безробітного, та отримуючи матеріальну допомогу по безробіттю, не повідомила позивача про те, що з 20.11.2000 відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ (арк.спр.11), чим порушив вимоги ч.2 ст.36 Закону №1533-ІІІ, в частині обовязку своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ст.1 Закону України №803-ХІІ, в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Тобто, у момент реєстрації у Заводському районному центрі зайнятості відповідач був працевлаштований і в той же час був зареєстрований як безробітний, і отримував матеріальне забезпечення та соціальні послуги від служби зайнятості, що передбачені ст.7 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а саме: допомогу по безробіттю, тому, згідно з ст.36. зазначеного Закону, та Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, який затверджений наказом Міністерства праці та соціального захисту населення №307 від 20.11.2000 (п.5.5, 6.14), не мав права на зазначене матеріальне забезпечення та соціальні послуги.

Між тим, відповідач за період з 12.06.2008 по 04.06.2009 отримав матеріальне забезпечення та соціальні послуги від позивача (допомогу по безробіттю) на суму 6 127,83 грн., про що свідчить довідка позивача (арк.спр.14).

У відповідності з ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати її забезпечення та надання соціальних послуг.

02.08.2011 Заводським РЦЗН був прийнятий наказ №22 про повернення матеріальних виплат по безробітному ОСОБА_1 (арк.спр.13).

Таким чином, станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед Заводським районним центром зайнятості склала 6 127,83 грн.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості, станом на час розгляду справи, не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.71, ч.4 ст.94, ст.ст. 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (відомості про банківські реквізити відсутні, ІНН НОМЕР_1) на користь Заводського районного центру зайнятості, вул. 6-та Поперечна, 32, м.Миколаїв, 54010 (р/р 37172001000439, банк ГУДКУ в Миколаївській області, МФО 826013, одержувач: Заводський РЦЗ, МФО 826013, код ЄДРПОУ 22440337) незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 6127,83 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва