Постанова № 22102480, 17.02.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2012 р. № 2а-7333/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання Гойни Є.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, згідно довіреності,

за участю представника відповідача ОСОБА_2, згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Львівський бронетанковий ремонтний завод»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач Державне підприємство «Львівський бронетанковий ремонтний завод»(надалі ДП "Львівський БТРЗ") звернувся з позовом до Спеціалізованої держаної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (надалі СДПІ в м. Львові) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000230804 від 17.05.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1071929,00 грн. Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем за наслідками позапланової виїзної документальної перевірки ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що проводилась з 22.03.2011 року по 20.04.2011 року, та оформлена актом перевірки №365/08-04/07985602 від 28.04.2011 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що в акті перевірки безпідставно зазначено про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі 1071929,00 грн. Такі висновки акта базуються на тому, що підприємством не підтверджено фактичного отримання товару від постачальників, оскільки до перевірки не було представлено документів на підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей (надалі ТМЦ), що нібито свідчить про відсутність фактичного відвантаження ТМЦ позивачу; невстановленністю місця постачання товару, відсутністю обєкта оподаткування; відсутністю основних засобів у постачальника ТзОВ "Альянс Регіон". ДП «Львівський БТРЗ» не погоджується з викладеними висновками, у звязку з тим, що у підприємства наявні всі належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують дійсність та реальність господарських операцій з контрагентами, а також факт передачі товару, безпосередньо повязаного з господарською діяльністю позивача. При укладені та виконанні договорів дотримані усі вимоги, встановлені законодавством, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Також позивач стверджує, що акт перевірки складено з порушенням встановленого порядку, оскільки такий не містить чіткої інформації щодо предмета доказування, зокрема, первинних документів, згідно яких відповідачем встановлено порушення, не містить систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства, обчислення суми завищення суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. В зв'язку з наведеним, спірне податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав усні та додаткові письмові пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні від 29.11.2011 року, суть яких зводиться до наступного. На думку відповідача, відсутність у позивача документів на перевезення отриманих ТМЦ, в тому числі ТТН та шляхових листів, є порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні. Відповідач стверджує, що оскільки позивачем не було надано до перевірки документів на підтвердження факту транспортування ТМЦ, то, відповідно, неможливо підтвердити факт отримання таких цінностей підприємством, а, отже, господарські операції мають безтоварний характер та спрямовані на штучне формування податкового кредиту.

Крім того, представник відповідача Нецко Л.Р. (головний державний податковий ревізор-інспектор, що проводив перевірку ДП "Львівській БТРЗ") в судовому засіданні не змогла пояснити суду, які саме первинні бухгалтерські документи нею було досліджено в ході проведення перевірки, що давали би можливість зробити висновок про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1124308,00 грн., та в подальшому винести спірне податкове повідомлення-рішення на суму 1071929,00 грн., а також чому не було розписано кожного порушення позивачем (на думку податкового органу) норм податкового чи іншого законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Спеціалізованою держаною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові у період з 22.03.2011 року по 20.04.2011 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року.

За результатами та на підставі перевірки, оформленої актом №365/08-04/07985602 від 28.04.2011 року, відповідачем 17.05.2011 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0000230804, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1071929,00 грн.

Оспорюване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем в зв'язку із встановленням перевіркою порушення позивачем п. 198.1 п.198.2, п.198.3 ст.198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року в розмірі 1071929,00 грн.

Виявлені порушення полягають у тому, що ДП „Львівський БТРЗ” не представило при проведенні перевірки доказів перевезення (транспортування) товарів від постачальників. Враховуючи наведене, на думку податкового органу, позивачем не підтверджено фактичне отримання товару від постачальників.

За наслідками розгляду справи суд вважає висновки відповідача передчасними, не обґрунтованими та такими, що побудовані на припущеннях, виходячи з наступного.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем було укладено ряд правочинів з закупівлі ТМЦ, призначених для використання в господарській діяльності підприємства, суми з податку на додану вартість за якими було в подальшому включено до податкового кредиту, а згодом, після проведення розрахунків з контрагентами, заявлено до бюджетного відшкодування, відповідно до вимог ст. 200 Податкового кодексу України.

Загалом до бюджетного відшкодування за січень 2011 року було заявлено суми з податку на додану вартість нарахованих платником податку за придбання ТМЦ, з метою їх подальшого використання в господарській діяльності підприємства, по 45 господарських правочинах. Належним чином завірені первинні документи на підтвердження реальності даних господарських операцій, в тому числі договори додатками, видаткові та податкові накладні, акти прийому передачі, картки складського обліку матеріалів, а також платіжні документи на підтвердження фактів здійснення оплати, було долучено до матеріалів справи, а їх оригінали представлено для огляду в судовому засіданні.

Відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не було висловлено зауважень до оформлення вищезгаданих первинних документів.

Висновки відповідача щодо безпідставності включення до бюджетного сум податку на додану вартість базуються на тому, що позивачем під час проведення перевірки, не було представлено первинних документів на підтвердження фактів перевезення ТМЦ на територію підприємства, чим порушено правила податкового обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано всі належні первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій, суми з податку на додану вартість за якими заявлено до бюджетного відшкодування за січень 2011 року.

Водночас, суд зауважує, що, оскільки предметом договорів ДП "Львівський БТРЗ" з контрагентами є поставка або купівля ТМЦ, то товарно-транспортні накладні не є тими первинними документами, що підвереджують або спростовують факт виконання таких договорів. На думку суду, в ході розгляду справи позивачем представлено достатню кількість первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт отримання підприємством ТМЦ та їх подальше використання у власній господарській діяльності.

Податковий кредит, у відповідності до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та його контрагентами укладено господарські договори, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, зауважень до оформлення документів податковим органом не висловлювалось, на кожну поставку оформлено податкові накладні.

Відтак, позивач правомірно відобразив у податковому обліку отримані від контрагентів податкові накладні, суми з податку на додану вартість за якими було в подальшому включено до податкового кредиту січня 2011 року, а згодом, після проведення розрахунків з контрагентами, заявлено до бюджетного відшкодування, відповідно до вимог ст. 200 Податкового кодексу України.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не було проведено дослідження факту товарності операцій, суми ПДВ по яких було заявлено до бюджетного відшкодування в січні 2011 року.

Чинним на момент проведення перевірки Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за №34/18772 передбачено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 вказаного Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

-чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

-зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

-у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Згідно п. 6.2 вказаного Порядку, виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Однак, всупереч наведеним нормам, працівниками СДПІ в м. Львові при складанні акта №365/08-04/07985602 від 28.04.2011 року не було відображено жодного факту порушення податкового чи іншого законодавства, крім ТзОВ "Альянс Регіон", в акті не зазначено первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та на підстав яких відповідач дійшов висновку про завищення ДП "Львівський БТРЗ" суми податкового кредиту січня 2011 року на 1124308,00 грн. (в той час як сума ПДВ по операціях з ТзОВ "Альянс Регіон" становить всього 183333,34 грн.). Також в акті не відображено виявлених порушень в розрізі контрагентів, не наведено регістрів бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, та доказів, що підтверджують наявність факту порушення, не конкретизовано господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення норм податкового законодавства.

За відсутності реального факту перевірки дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства, СДПІ у м. Львові зроблено хибний висновок про безтоварність укладених правочинів та, відповідно, відсутність підстав для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених під час виконання господарських договорів, і в подальшому - завищення суми бюджетного відшкодування в січні 2011 року.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії при винесенні оспорюваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не дотримані.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Викладені в акті перевірки висновки відповідача, як органу державної податкової служби, не є обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами. Акт перевірки не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984.

Натомість, позивачем повністю доведено реальність господарських операцій з контрагентами, належність первинних бухгалтерських документів.

Враховуючи наведене, суд вважає, що порушення вимог п. 198.1 п.198.2, п.198.3 ст.198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України не мало місця, а тому відсутні і правові підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 01,00 грн. відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Звідси, позов підлягає задоволенню, а спірне податкове повідомлення-рішення №0000230804 від 17.05.2011 року - скасуванню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору (держмита) в сумі 3,40 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові №0000230804 від 17.05.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Львівський бронетанковий ремонтний завод” (ЄДРПОУ 07985602) 3,40 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 22.02.2012 року.

Суддя Потабенко В.А.