Постанова № 22102214, 28.02.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2012 р. № 2а-13837/11/1370

о 18 год., 03 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Кавка Н.І., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Товариства з додатковою відповідальною «БПФ», представник ОСОБА_2 (довіреність № 1/12-11 від 22.12.2011 року)

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, представник ОСОБА_3 (довіреність № 24106/184/10-017 від 17.10.2011 року)

про визнання протиправними податкових повідомлень рішень

Позивач Закрите акціонерне товариство «Бавовно-прядильна фабрика»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень рішень № 0002532320/17887 від 29.07.2011 року та № 0002542320/17888 від 29.07.2011 року.

В судовому засіданні 07.02.2012 року судом допущено заміну первинного позивача Закритого акціонерного товариства «Бавовно-прядильна фабрика»на належного позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «БПФ», що підтверджується копією Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 24.01.2012 року за № 12836878.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акту № 440/23-2/00306584 від 13.07.2011 року про результати позапланової невиїзної перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення рішення № 0002532320/17887 від 29.07.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 45312,50 грн. (в тому числі за основним платежем 36250,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9062,50 грн.) та податкове повідомлення рішення № 0002542320/17888 від 29.07.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 36250,00 грн. (в тому числі за основним платежем 29000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7250,00 грн.).

Позивач стверджує, що висновки акту перевірки про те, що суми сплачені ПП «Вілмат-Електрик»по придбанню головного барабану в зборі до чесальних машин, шкіряні ремні, пилки для обтяжки барабанів чесальних машин, ремні витяжного приладу, еластичне покриття до стрічкових машин, розсіюючи вали в зборі до чесальних машин, які використані позивачем у власній господарській діяльності для ремонту станків, які використовуються для виготовлення пряжі. Відтак, між позивачем та його контрагентом укладено всі необхідні для підтвердження вчинення господарської операції документи, ПП «Вілмат-Електрик»на момент укладення договору числився платником ПДВ, придбані товари використані у власній господарській діяльності позивача.

Крім цього, чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду додаткові пояснення та письмові докази, просила суд позов задоволити повністю з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив та просив суд відмовити позивачу повністю у задоволенні позовних вимог, оскільки на підставі наданих позивачем документів неможливо встановити, як повязано з господарською діяльністю позивача придбання ним товарів. До перевірки позивачем також не представлено товарно транспортні накладні та інші документи на транспортування товару в яких відображено їх використання в господарській діяльності підприємства позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення на позов підтримав, просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

13.07.2011 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин ПП «Вілмат-Електрик», ПП «Будспецмонтаж», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Укрпрестижсервіс-М», ТОВ «Екопласт-Львів», ТОВ «Іртас», ПП «Універсалбуд», ТОВ «Віктор Ко»за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 440/23-2/00306584.

Проведеною перевіркою встановлено, що в порушення:

- п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 29000,00 грн., в тому числі за липень 2009 року на суму 29000,00 грн.;

- п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством податок на прибуток, всього в сумі 36250,00 грн., в тому числі в ІІ кварталі 209 року на суму 36250,00 грн.

В акті перевірки зазначено:

При перевірці скоригованих валових витрат при розрахунках з ПП «Вілмат-Електрик», ПП «Будспецмонтаж», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Укрпрестижсервіс-М», ТОВ «Екопласт-Львів», ТОВ «Іртас», ПП «Універсалбуд», ТОВ «Віктор Ко»не встановлено їх завищення на суму 145000 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2009 року на суму 145000,00 грн.

ЗАТ «Бавовно-прядильна фабрика»укладено договір купівлі продажу запчастин від 25.07.2009 року за № 2 з ПП «Вілмат Електрик». На виконання вказаного договору поставлено товари, а саме: головний барабан в зборі до чесальних машин, шкіряні ремені, пилка для обтяжки барабанів чесальних машин, ремні витяжного приладу , еластичне покриття до стрічкових машин, розсіюючи вали в зборі до чесальних машин) ПП «Вілмат-Електрик»на суму 174000,00 грн., в тому числі ПДВ 29000,00 грн., на що виписано накладну № 0247 від 25.07.2009 року. На час проведення перевірки дані товари знаходяться в цехах ЗАТ «Бавовно-прядильна фабрика». До перевірки не представлено товаро-транспортні накладні та інші документи на транспортування товару. Згідно пояснення головного бухгалтера транспортування товару проводилося постачальником. Згідно наданих до перевірки документів неможливо встановити, як повязано з господарською діяльністю підприємства придбання вищевказаних матеріалів. До перевірки не представлено товаро-транспортні на інші документи на транспортування товару в яких відображено їх використання в господарській діяльності підприємства. Всього надано накладних на отримання товарів на суму 145000,00 грн., ПДВ 29000,00 грн., в тому числі в ІІІ кварталі 2009 року на суму 145000,00 грн. Крім цього, ПП «Вілмат-Електрик»не подає декларації з податку на прибуток з 2009 року, остання подана декларація за 2008 рік, стан платника припинено.

Також акті зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року встановлено завищення на суму 29000,00 грн., в тому числі за липень 2009 року на суму 29000,00 грн. На виконання умов договору купівлі продажу запчастин від 25.07.2009 року за № 2 ПП «Вілмат-Електрик»виписано податкову накладну № 0247 від 25.07.2009 року на загальну суму 145000,00 грн., в тому числі ПДВ 29000,00 грн. Згідно наданих до перевірки документів неможливо встановити, як повязано з господарською діяльністю підприємства придбання вищевказаних

матеріалів, в результаті чого позивачем порушено вимоги п.п. 7.4.1., п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

29.07.2011 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 0002532320/17887, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, на підставу акта перевірки № 440/23-2/00306584 від 13.07.2011 року, встановлено порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток, усього 45312,50 грн., в тому числі за основним платежем 36250,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9062,50 грн.

29.07.2011 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 0002542320/17888, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, на підставу акта перевірки № 440/23-2/00306584 від 13.07.2011 року, встановлено порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість, усього 36250,00 грн., в тому числі за основним платежем 29000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7250,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, КАС України.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 5.1. ст. 5 цього ж Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї ж статті.

Згідно п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 ж Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками.

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим же Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 123.1. ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно

визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій надав суду копії:

- договору купівлі продажу запчастин № 2 від 25.07.2009 року, укладеного між ПП «Вілмат-Електрик»(як продавцем) та позивачем (як покупцем), згідно якого продавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобовязується передати у власність покупцю належне продавцеві на праві власності запчастин, а покупець зобовязується прийняти такий товар та оплатити його (п. 1.1.). Здавання приймання товару провадиться уповноваженими представниками покупця і продавця в момент підписання цього договору, згідно накладної (п. 6.1.). Перехід права власності на товар, що є предметом даного договору та визначений в п. 1.1. договору, відбувається в момент передачі товару покупцю, відповідно до п. 3.1. та п. 6.1. даного договору і оформляється актом прийому передачі (п. 7.1.);

- накладної № 0247 від 25.07.2009 року виданої позивачу його контрагентом ПП «Вілмат-Електрик», із зазначенням кількості та ціни товару, в тому числі ПДВ;

- податкової накладної № 1190 від 25.07.2009 року виданої позивачу його контрагентом ПП «Вілмат-Електрик», в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару;

- накладних на внутрішнє переміщення № БФ-0000015 від 31.08.2009 року, № БФ-0000016 30.09.2009 року, № БФ-0000019 від 30.09.2009 року, № БФ-0000022 від 30.09.2009 року, № БФ-0000023 від 30.10.2009 року, № БФ-0000020 від 31.10.2009 року, № БФ-0000017 від 31.10.2009 року, № БФ-0000018 від 30.11.2009 року, № БФ-0000021 від 30.11.2009 року, № БФ-0000024 від 30.11.2009 року, № БФ-0000004 від 29.01.2010 року, № БФ-0000005 від 29.01.2010 року із зазначенням кількості та ціни товару, в тому числі ПДВ;

- актів списання № БФ-0000124 від 31.08.2009 року, № БФ-0000147 від 30.09.2009 року, № БФ-0000169 від 30.10.2009 року, № БФ-0000191 від 30.11.2009 року, № БФ-0000027 від 29.01.2010 року, № БФ-0000091 від 26.02.2010 року із зазначенням кількості та ціни товару, в тому числі ПДВ та зазначенням причини списання для ремонту машин в цехах;

- платіжних доручень № 1323 від 11.11.2009 року, № 1336 від 19.11.2009 року, № 1383 від 07.12.2009 року, № 1392 від 10.12.2009 року, №1396 від 14.12.2009 року з призначенням платежу за запчастини, згідно договору № 2 від 25.07.2009 року;

- прибуткового ордеру № 119 від 25.07.2009 року;

- реєстру отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.07.2009 року по 31.07.2009 року;

- журналу-ордеру і Відомості по рахунку 209 інші матеріали за 25.07.2009 року;

- податкової декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2009 року; Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за липень 2009 року (Додаток до декларації з ПДВ).

Щодо податкового повідомлення рішення № 0002532320/17887 від 29.07.2011 року судом враховуються обґрунтування позивача та його представника про правомірність включення до складу валових витрат витрати на придбання запчастин до виробничих машин, оскільки підставою для включення витрат підприємства до валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат за правилами ведення податкового обліку, що відображають реальність господарської операції, їх зв'язок з господарською діяльністю товариства, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Факт безпосереднього звязку витрат з господарською діяльністю позивача встановлений з врахуванням характеристик придбаних товарів та наданих послуг, які свідчать про призначення таких для використання у господарській діяльності позивача та відповідають змісту цієї діяльності.

З метою встановлення факту здійснення платником податку господарської діяльності, формування витрат для визначення цілей оподаткування податком на прибуток, а також встановлення звязку між фактом придбання (послуг) та понесення витрат і господарською діяльністю платника податку, обовязковому дослідженню підлягає наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій такого платника, тобто наявність мети використання придбаних послуг у такій діяльності.

Мета позивача полягала у використанні придбаних запчастин у власній господарській діяльності товариства, яка спричинить реальні зміни майнового стану позивача як платника податку.

Відповідачем, належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій, факту використання позивачем вищевказаних запчастин до виробничих машин у власній господарській діяльності.

Щодо податкового повідомлення рішення № 0002542320/17888 від 29.07.2011 року судом не враховуються пояснення відповідача та його представника про безпідставність включення до складу податкового кредиту суми ПДВ за операціями, що проведені з контрагентом позивача без фактичного здійснення господарської діяльності, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є обєктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість подано суду копії: податкових накладних, видаткових накладних щодо оплати товарів, актів списання із зазначенням причини списання для ремонту машин в цехах, платіжних доручень з призначенням платежу за отримані товари (запчастини).

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обовязки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обовязок контролю за сплатою податкових зобовязань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Судом не враховуються заперечення відповідача щодо відсутності транспортних документів, які підтверджують здійснення поставки товарів позивачу від його контрагента

на підставі вищевказаного договору, оскільки поставка товару здійснювалася контрагентом позивача ПП «Вілмат-Електрик». Інші документи що підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 надані суду.

Судом не враховується надана представником відповідача роздруківка з бази ЄДР відносно контрагента позивача - ПП «Вілмат-Електрик»із зазначенням дати анулювання свідоцтва як платника ПДВ (26.01.2010 року), оскільки на час укладення договору купівлі-продажу запчастини, їх постачання та оплати, видачі податкових накладних вказаний контрагент був платником ПДВ та належних та допустимих доказів анулювання такого свідоцтва суду не надано.

Таким чином, мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів (запчастин), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобовязання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0002532320/17887 від 29.07.2011 року яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 45312,50 грн. (в тому числі за основним платежем 36250,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9062,50 грн.) є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п.п. 5.2.1 п.5.2 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно відсутні підстави застосування до позивача відповідальності встановленої п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій;

податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0002542320/17888 від 29.07.2011 року яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 36250,00 грн. (в тому числі за основним платежем 29000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7250,00 грн.) є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно відсутні підстави застосування до позивача відповідальності встановленої п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є субєктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 0002532320/17887 від 29.07.2011 року та № 0002542320/17888 від 29.07.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальною «БПФ»(ЄДРПОУ 00306584, вул. Б. Хмельницького, 188, м. Львів) 813,73 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 05.03.2012 року.

Суддя Гавдик З.В.

З оригіналом згідно

Суддя Гавдик З.В.