Постанова № 22102072, 01.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2012 р. № 2а-14452/11/1370

Приватне акціонерне товариство "Гал-ЕКСПОКОМ"

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Билень Н.С.

за участю:

представника позивача Дубик О.В.

представників відповідача Карпина Я.С., Робейко А.А.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Гал-ЕСКПОКОМ" до ДПІ у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Встановив:

Приватне акціонерне товариство "Гал-ЕСКПОКОМ" звернулось до суду з позовною заявою до ДПІ у Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.07.2011 р. №0001952302/23514, №0001972302/23519, від 10.2011 р. №0002752302/32749, №0002762302/32752 та №0002772302/32750.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що при проведенні планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2011 р. відповідачем виявлено порушення податкового законодавства, підприємством порушено п.1, п.2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, в результаті чого зайво віднесено до складу валових витрат в р. 04.1 декларації з податку на прибуток вартість придбаних послуг, ТМЦ на загальну суму 3254267 грн. по взаєморозрахунках із ПП «Бізнесгруп», ПП «Оптіма - Інформ», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Вілмат Електрик», ПП «МКМ-Сервіс», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Інвесттрейд», ПП «Версант», та п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 611506 грн. за рахунок зайвого включення до податкового кредиту податку на додану вартість з вартості придбаних послуг, ТМЦ по взаєморозрахунках із ПП «Версант», ТзОВ «Союз плюс сервіс», ПП «Вілмат Електрик», ПП «МКМ-Сервіс», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Інвесттрейд». Позовні вимоги мотивує необґрунтованістю висновку ДПІ про відсутність у контрагентів необхідних умов для відповідної господарської діяльності, а саме основних фондів, виробничих потужностей, складських приміщень, штату працівників, що свідчить про неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність. Вважає, його контрагенти зареєстровані у встановленому порядку, мають свідоцтва платників ПДВ; суми податків підтверджуються належно оформленими бухгалтерськими документами. В момент укладення договорів було дотримано вимоги Цивільного кодексу України. Вважає, що відсутні підстави для донарахування податкових зобовязань та застосування заходів відповідальності.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з мотивів, вказаних в позовній заяві, просить позов задоволити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених в запереченні на позов. Вважає оскаржувані податкові повідомлення рішення такими, що винесені з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на те, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту вартість придбаних послуг, ТМЦ, наданих ПП «Бізнесгруп», ПП «Оптіма - Інформ», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Вілмат Електрик», ПП «МКМ-Сервіс», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Інвесттрейд», ПП «Версант», ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»за договорами, в тому числі усними, оскільки відсутній факт надання та отримання таких послуг, ТМЦ з боку зазначених підприємств.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи:

Як вбачається з акту від 10.06.2011 р. №1452/23-2/32053226 «Про результати планової виїзної перевірки ЗАТ «Гал-Експоком»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2011 р.»органом державної податкової служби було встановлено порушення вимог п.1, п.2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, та вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме встановлено завищення валових витрат в р. 04.1 декларацій з податку на прибуток з вартості придбаних послуг, ТМЦ на загальну суму 3254267 грн. по безтоварних операціях із ПП «Бізнесгруп», ПП «Оптіма - Інформ», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Вілмат Електрик», ПП «МКМ-Сервіс», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Інвесттрейд», ПП «Версант»та завищення податкового кредиту з ПДВ всього на суму 611506 грн. по безтоварних операціях із ПП «Версант», ТзОВ «Союз Плюс Сервіс», ПП «Вілмат Електрик», ПП «МКМ-Сервіс», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Інвесттрейд».

ДПІ у Залізничному районі м. Львова, на підставі вказаного акту перевірки, 12 липня 2011 року було винесено податкові повідомлення-рішення №0001942302/23516, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 1007477 грн., в тому числі: основний платіж 805982 грн., штрафні (фінансові) санкції 201495 грн. №0001952302/23514, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 760753 грн., в тому числі: основний платіж 608602 грн., штрафні (фінансові) санкції 152151 грн., №0001962302/23512, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2904 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 2 грн., №0001972302/23519, яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 30532 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1 грн.

Не погоджуючись із повідомленням-рішенням товариство подало первинну скаргу до Державної податкової адміністрації у Львівській області. Рішенням останньої від 26 вересня 2011 року №25536/10/25-005/2081 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 12.07.2011 р. №0001952302/23514, №0001972302/23519, скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 12.07.2011 р. №0001942302/23516 в частині 21 грн. визначеного грошового зобовязання за основним платежем податку на прибуток та 4,75 грн. штрафної (фінансової) санкції, №0001962302/23512 в частині 1 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік на 82 грн., а скаргу Приватного акціонерного товариства «Гал-ЕКСПОКОМ»- без задоволення.

На підставі рішення Державної податкової адміністрації у Львівській області від 26.09.2011 р. №25536/10/25-005/2081 ДПІ у Залізничному районі м. Львова в жовтні 2011 року винесено податкові повідомлення-рішення №0002772302/32750, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 2904 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1 грн., №0002752302/32749, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 1007451,25 грн., в тому числі: основний платіж 805961 грн., штрафні (фінансові) санкції 201490,25 грн., №0002762302/32752, яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 82 грн.

Судом встановлено, що позивачем та ТзОВ «Інвесттрейд»було укладено договір купівлі-продажу від 19.04.2010 р. №19-04/10, відповідно до умов якого Покупець (ЗАТ «Гал-ЕКСПОКОМ») зобовязується оплатити, а Продавець (ТзОВ «Інвесттрейд») передати у власність покупцю належний йому товар (цукор-пісок) на умовах цього договору.

До матеріалів справи позивачем долучено видаткові та податкові накладні за період ІІ ІІІ кварталів 2010 року, видані ТзОВ «Інвестртрейд», на загальну суму 2976375 грн., в тому числі ПДВ 595274,99 грн., як доказ виконання умов договору купівлі-продажу від 19.04.2010 р. №19-04/10 та реального отримання товару (цукру-піску). Проте, з аналізу вищезазначених накладних вбачається, що лише чотири податкових накладних на суму 620750 грн., в тому числі ПДВ 103458,33 грн., виписані на виконання даного договору, решти податкові накладні видані на підставі усної домовленості.

Між позивачем та ПП «Бізнесгруп»було укладено договір поставки від 03.05.2010 р. №03.05-7, відповідно до умов якого Постачальник (ПП «Бізнесгруп») поставляє протягом дії цього договору, а Покупець (ЗАТ «Гал-ЕКСПОКОМ») приймає і оплачує на умовах цього договору товар за цінами та в асортименті, згідно накладних Постачальника, які є невідємною частиною цього договору.

До матеріалів справи позивачем долучено видаткові та податкові накладні, видані ПП «Бізнесгруп», на загальну суму 190612,5 грн., в тому числі ПДВ 38122,5 грн., як доказ виконання умов договору поставки від 03.05.2010 р. №03.05-7 та реального отримання товару (цукру-піску). Проте, з аналізу вищезазначених накладних вбачається, що останні видані на підставі угоди (не вказано номера і дати).

Між позивачем та ПП «Оптіма Інформ»було укладено заявку-договір про виконання транспортно-експедиційних послуг від 30.04.2010 р. №310/44, відповідно до умов якого Експедитор (ПП «Оптіма Інформ») зобовязується забезпечити своєчасну доставку вантажу (цукру-піску) з адреси завантаження: Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 230, ВАТ «Володимирцукор»на адресу вивантаження: м. Львів, вул. Городоцька, 357-Б, ЗАТ «Гал-ЕКСПОКОМ».

До матеріалів справи позивачем долучено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні, видані ПП «Оптіма Інформ», на загальну суму 11025 грн., в тому числі ПДВ 2205 грн., як доказ виконання умов договору про виконання транспортно-експедиційних послуг від 30.04.2010 р. №310/44 та правдивості перевезення цукру, придбаного у ТзОВ «Інвесттрейд»відповідно до договору купівлі-продажу від 19.04.2010 р. №19-04/10 та ПП «Бізнесгруп»відповідно до договору поставки від 03.05.2010 р. №03.05-7. Проте, з аналізу вищезазначених накладних вбачається, що останні видані на підставі угоди (не вказано номера і дати).

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Львівкомфортгруп-К»було укладено договір поставки від 01.12.2009 р. №01-12, відповідно до умов якого Постачальник (ПП «Львівкомфортгруп-К») поставляє протягом дії цього договору, а Покупець (ЗАТ «Гал-ЕКСПОКОМ») приймає і оплачує на умовах цього договору товар за цінами та в асортименті, згідно накладних Постачальника, які є невідємною частиною цього договору.

До матеріалів справи позивачем долучено видаткові та податкові накладні, видані ПП «Львівкомфортгруп-К», на загальну суму 15916,67 грн., в тому числі ПДВ 3183,33 грн., як доказ виконання умов договору поставки від 01.12.2009 р. №01-12 та реального отримання товару (будівельні матеріали). Проте, з аналізу вищезазначених накладних вбачається, що податкова накладна від 02.12.2009 р. №0601 на суму 900 грн. видана на підставі договору (не вказано номера і дати), видаткова накладна від 02.12.2009 р. №0563 на суму 900 грн. видана на виконання замовлення по договору №GE-664971 від 05.12.2003 р., податкова накладна від 30.12.2009 р. №0600 на суму 18200 грн. видана на підставі договору №375 та не вказано на підставі чого видана видаткова накладна від 30.12.2009 р. №0562 на суму 18200 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «ВІЛМАТ-ЕЛЕКТРИК»було укладено договір від 15.10.2009 р. №39/65, відповідно до умов якого Виконавець (ПП «ВІЛМАТ-ЕЛЕКТРИК») протягом дії даного Договору буде виконувати роботи та надавати Замовнику (ЗАТ «Гал-ЕКСПОКОМ») послуги (розвантажувальні роботи на складах Замовника).

До матеріалів справи позивачем долучено податкову накладну та акт прийому-здавання робіт, видані ПП «ВІЛМАТ-ЕЛЕКТРИК», на загальну суму 3510,17 грн., в тому числі ПДВ 702,03 грн., як доказ виконання умов договору від 15.10.2009 р. №39/65 та реального надання послуг.

Судом встановлено, що ПП «МКМ-Сервіс»було надано позивачу послуги по розвантаженню вагонів відповідно до акту прийому-здавання робіт №1 від 31.01.2011 р. за договором №410/74 від 29.12.2010 р. на суму 7422,10 грн. та податкової накладної від 31.01.2011 р. №1310021 на суму 7422,10 грн. за договором (не вказано номера і дати); акту прийому-здавання робіт №2 від 28.02.2011 р. за договором №410/74 від 29.12.2010 р. на суму 6921,10 грн. та податкової накладної від 28.02.2011 р. №228023 на суму 6921,10 грн. за договором (не вказано номера і дати), що на думку позивача є доказом реального надання послуг.

Судом встановлено, що між позивачем та ТзОВ «Екопласт-Львів»було укладено договір №410/24 від 15.02.2010 р. на виконання розвантажувальних робіт, відповідно до умов якого Виконавець (ТзОВ «Екопласт-Львів») протягом дії даного Договору буде виконувати роботи та надавати Замовнику (ЗАТ «Гал-ЕКСПОКОМ») послуги (розвантажувальні роботи на складах Замовника).

До матеріалів справи позивачем долучено податкові накладні та акти прийому-здавання робіт, видані ТзОВ «Екопласт-Львів», на загальну суму 37906,18 грн., в тому числі ПДВ 7581,23 грн., як доказ виконання умов договору від 15.02.2010 р. №410/24 та реального надання послуг.

Крім того, позивач зазначає, що всі вищенаведені послуги по розвантаженню вагонів та машин були надані при отриманні у ЗАТ «Гал-ЕКСПО»товару згідно договору комісії на продаж продукції (договір про передачу товарів на реалізацію) №25/63 від 04.05.2005 р., укладеного між ЗАТ «Гал-ЕКСПО»(Комітент) та ЗАТ «Гал-ЕКСПОКОМ»(Комісіонер).

Судом встановлено, що між позивачем та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» було укладено договір від 25.01.2011 р. №411/48, відповідно до умов якого Замовник (ЗАТ «Гал-ЕКСПОКОМ») доручає, а Виконавець (ЗАТ НВП «Укрзахіденерго») бере на себе зобовязання щодо технічного обслуговування (ремонту) техніки Замовника, відповідно за викликом Замовника, а Замовник приймає та оплачує виконанні Виконавцем роботи на умовах та в терміни, передбачені цим договором.

До матеріалів справи позивачем долучено акт №1 від 09.02.2011 р. про виконання робіт за договором №411/48 від 25.01.2011 р. та податкову накладну, видані ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», на загальну суму 3080,50 грн., в тому числі ПДВ 513,42 грн., як доказ виконання умов вказаного договору та реального надання послуг. Відповідно до акту про виконання робіт Виконавцем надано послуги по капітальному ремонту двигуна, проте в документах не вказано жодного інформації щодо приналежності цього двигуна до автомобіля, який згідно пояснень Позивача знаходиться в нього на балансі.

Судом встановлено, що ПП «ВЕРСАНТ»було надано позивачу послуги по ремонту двигуна автомобіля. До матеріалів перевірки позивачем долучено акт про виконання робіт від 30.04.2010 р., згідно якого Виконавцем виконано роботи по ремонту а/м Газель, а саме заміна КТ ГРМ повний, заспокоювач ланцюга, прокладки піддона, подушки двигуна, диска щеплення корзини підшипника вилки щеплення, на суму 2736 грн. та видано податкову накладну; акт про виконання робіт від 29.07.2010 р., згідно якого Виконавцем виконано роботи по ремонту а/м Газель, а саме зварювальні роботи кузова та ходової, на суму 2547 грн., та видано податкову накладну.

Судом встановлено, що між позивачем та ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»було укладено договір від 20.01.2010 р. №410/07, відповідно до умов якого Замовник (ЗАТ «Гал-ЕКСПОКОМ») доручає, а Виконавець (ТзОВ «Союз Плюс Сервіс») бере на себе зобовязання щодо технічного обслуговування (ремонту) техніки Замовника, відповідно за викликом Замовник, а Замовник приймає та оплачує виконанні Виконавцем роботи на умовах та в терміни, передбачені цим договором.

До матеріалів справи позивачем долучено акт №1-290005 від 29.01.2010 р. про виконання робіт за договором №410/7 від 20.01.2010 р. та податкову накладну, видані ТзОВ «Союз Плюс Сервіс», на загальну суму 24990 грн., в тому числі ПДВ 4164,99 грн., як доказ виконання умов вказаного договору та реального надання послуг. Відповідно до акту про виконання робіт Виконавцем надано послуги по ремонту двигуна та вказано використанні комплектуючі при ремонті, проте в документах не вказано жодного інформації щодо приналежності цього двигуна до автомобіля, який згідно пояснень Позивача знаходиться в нього на балансі.

В ході перевірки позивача податковий орган використав акти перевірок вищевказаних субєктів господарювання, копії яких суд долучив до матеріалів справи. Даними актами встановлено, що вищезазначені підприємства фактично не здійснювали господарської діяльності, не мали у власності та користуванні офісних та складських приміщень, не володіли та не користувалися транспортними засобами, не проводили нарахування та виплати до фондів.

Наведене, на думку відповідача, підтверджує, що у ПП «Бізнесгруп», ПП «Оптіма - Інформ», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Вілмат Електрик», ПП «МКМ-Сервіс», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Інвесттрейд», ПП «Версант», ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутня достатня кількість штатних працівників та фахівців, які б приймали участь у здійсненні господарської діяльності між цими підприємствами та постачальниками.

Враховуючи зазначені обставини, ДПІ дійшла висновку, що господарські операції між ПрАТ «Гал-ЕКСПОКОМ»та ПП «Бізнесгруп», ПП «Оптіма - Інформ», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Вілмат Електрик», ПП «МКМ-Сервіс», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Інвесттрейд», ПП «Версант», ТзОВ «Союз плюс сервіс»є безтоварними, а правочини між ними нікчемними, спрямованими на заниження сплати податків на прибуток та на додану вартість.

Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного.

Вирішення спору потребує встановлення реальності господарської операції між ПрАТ «Гал-ЕКСПОКОМ»та ПП «Бізнесгруп», ПП «Оптіма - Інформ», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Вілмат Електрик», ПП «МКМ-Сервіс», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Інвесттрейд», ПП «Версант», ТзОВ «Союз Плюс Сервіс». З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача з питання щодо віднесення ним до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених за послуги, ТМЦ, наданими цими контрагентами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру»№ 758-ХІV від 17.06.1999 року (із внесеними змінами і доповненнями), який визначає правові, економічні та організаційні засади державної політики щодо виробництва, експорту, імпорту, оптової та роздрібної торгівлі цукром, роздрібна торгівля цукром може здійснюватися виключно особами, які зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що постачальники Позивача були зареєстровані в органах податкової служби як платники податків.

Відповідно до положень ст.3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру», що діяли на момент вчинення операцій, суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють роздрібну торгівлю цукром, мають право одержувати призначений для реалізації цукор виключно від осіб, які мають спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення оптової торгівлі цукром. Для стабільного забезпечення потреб внутрішнього ринку цукром протягом року та недопущення значних сезонних коливань ціни на нього визначаються квартальні та місячні обсяги реалізації цукру. Обсяги виробництва цукру, що поставляється на внутрішній ринок України, обмежується квотою «А». Обсяги виробництва цукру в межах квоти «А»розподіляються між цукровими заводами органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, на конкурсних умовах. Розподіл обсягів виробництва цукру в межах квоти «А»здійснюється не пізніше 1 січня поточного року. Порядок та умови розподілу обсягів виробництва цукру в межах квоти «А»визначаються Кабінетом Міністрів України. Положеннями чинного Наказу Міністерства аграрної політики, від 12.09.2007 р. № 655 «Про виробництво і поставку цукру на внутрішній ринок»встановлено, що при реалізації цукру на внутрішньому ринку від виробника до кінцевого споживача, включаючи посередницькі структури, супровідні документи повинні мати штамп цукрового заводу-виробника цукру квоти «А»при пакуванні, відпуску цукру та його поставці на внутрішній ринок. Зазначений штамп наноситься на супровідних документах та зворотній стороні бірок.

Суд зазначає, що відсутність на первинних документах, представлених Позивачем всіх реквізитів, які є обовязковими в силу вимог законів, не дає підстав стверджувати про належне підтвердження Позивачем обставин, викладених в позовній заяві.

Наказ Мінтрансу від 14.10.1997 р. №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні»визначено права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників. Зокрема, правилами передбачено, що цукор-пісок, цукор-пісок рафінований, цукрозу та пудру упаковують насипом у чисті мішки для цукру першої та другої категорії масою нетто до 50 кг. При більш дрібній розфасовці дозволяється упакування цукру-піску навалом у багатошарові паперові мішки. Цукор у такій упаковці можна перевозити тільки при відсутності багаторазових перевалок. Цукор-пісок та цукор-пісок рафінований - в паперові пакети масою нетто 0,5 чи 1,0 кг. Пакети укладають в гофрокартонні ящики масою нетто до 20 кг; На кожному мішку з цукром повинна бути бирка з нанесеним на ній маркуванням (ДСТУ 2316-93). Супроводжуючими документами, які додаються до товаро-транспортних (транспортних) накладних для перевезення цукру від місця завантаження до покупців повинні бути сертифікати відповідності, якісне посвідчення, рахунки-фактури, товарні накладні, податкова накладна.

Беручи до уваги вищенаведені вимоги, суд приходить до висновку, що Позивачем, за відсутності перерахованих вище документів, не спростовано висновки ДПІ щодо відсутності факту поставки цукру від контрагентів ТОВ «Інвесттрейд»та ПП «Бізнесгруп».

Відтак, не доведено і факту надання транспортно-експедиційних послуг ПП «Оптіма Інформ»щодо доставки цукру-піску, придбаного у ТзОВ «Інвесттрейд»та ПП «Бізнесгруп», від ВАТ «Володимирцукор»на адресу ЗАТ «Гал-ЕКСПОКОМ».

Закон України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»втратив чинність з 01 квітня 2011 року, крім пункту 1.20 статті 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року. Закон України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»втратив чинність з 01 січня 2011 року (згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI).

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99).

Спірні правовідносини виникли за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2011 р., а тому при вирішенні спору Судом застосовуються положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України №283/97-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №283/97-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з положеннями п.п.14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Приписами п.п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі із придбанням або виготовленням товарів та послуг.

У відповідності до норми п.п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, до складу податкового кредиту відноситься лише ті суми витрат платника податку, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди (отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ платником) можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Позивач доводить господарські операції з вищевказаними субєктами господарювання договорами, актами приймання виконаних робіт, податковими та видатковими накладними. Суд вважає, що зазначені документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. Водночас, надані суду документи зазначеним вимогам не відповідають.

Зміст актів приймання виконаних робіт, видаткових та податкових накладних свідчить, що надані роботи та послуги є достатньо трудомісткими, потребують часу та кваліфікованих працівників. Також, слід звернути увагу, що акти виконаних робіт свідчать про їх повне виконання та без будь-яких зауважень.

Суд враховує також і те, що ПП «Оптіма - Інформ», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Вілмат Електрик», ПП «МКМ-Сервіс», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Версант», ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»не мали кваліфікованого персоналу для виконання робіт та послуг такого виду та обсягу, адже за даними податкової звітності, відображеної у актах перевірок, копії яких долучені до матеріалів справи, вказані підприємства не мали достатньої кількості працівників. Також, відсутні докази залучення такого персоналу на підставі цивільно-правових договорів.

Долучені до матеріалів справи акти перевірок контрагентів позивача свідчать про те, що останні амортизаційні нарахування не нараховували, що, в свою чергу, свідчить про відсутність основних фондів, активів, необхідних для проведення відповідної господарської діяльності, та виробничих потужностей, необхідних для здійснення технологічного процесу; у підприємств відсутні також і транспортні засоби.

Відповідачем надано докази, які свідчать про те, що ТзОВ «Інвесттрейд», ПП «Бізнесгруп», ПП «Оптіма - Інформ», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Вілмат Електрик», ПП «МКМ-Сервіс», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Версант», ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»не мали матеріально-технічної бази для поставок товарів та виконання такого обсягу робіт та послуг. Зазначені обставини свідчать про неспроможність даними субєктами господарювання поставляти товари, виконати роботи та послуги за вищеперерахованими договорами. Ці обставини міг встановити і замовник ЗАТ «Гал-ЕКСПОКОМ», якщо б діяв добросовісно та обачно. Тому Суд дійшов висновку, що господарські договора від 19.04.2010 р. №19-04/10 з ТзОВ «Інвесттрейд», від 03.05.2010 р. №03.05-7 з ПП «Бізнесгруп», від 30.04.2010 р. №310/44 з ПП «Оптіма - Інформ», від 01.12.2009 р. №01-12 з ПП «Львівкомфортгруп-К», від 15.10.2009 р. №39/65 з ПП «Вілмат Електрик», від 29.12.2010 р. №410/74 з ПП «МКМ-Сервіс», від 15.02.2010 р. №410/24 з ТзОВ «Екопласт-Львів», від 25.01.2011 р. №411/48 з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», від 20.01.2010 р. №410/07 з ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»та усний договір з ПП «Версант»перерахованими підприємствами не виконувалися.

Оцінюючи зазначені обставини в сукупності, Суд дійшов висновку, що реального виконання робіт (надання послуг) та поставки товарів за договорами, в тому числі усними, укладеним між ЗАТ «Гал-ЕКСПОКОМ»та ТзОВ «Інвесттрейд», ПП «Бізнесгруп», ПП «Оптіма - Інформ», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Вілмат Електрик», ПП «МКМ-Сервіс», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Версант», ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»не було. Встановлення справжнього виконавця робіт та постачальника товару виходить за межі предмету доказування, оскільки не впливає на вирішення спору по суті. Таким чином, господарські операції з цими юридичними особами є фіктивними в частині особи, які їх виконували, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами.

Наявність у Замовника - ЗАТ «Гал-ЕКСПОКОМ» лише документів, які відповідно до Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до складу валових витрат та податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками та виконавцями податкових накладних, видаткових накладних та актів приймання виконаних робіт, самі по собі не є підставою для їх включення до складу валових витрат та податкового кредиту, якщо Судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відсутність судових рішень про визнання недійсними договорів між позивачем та ТзОВ «Інвесттрейд», ПП «Бізнесгруп», ПП «Оптіма - Інформ», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Вілмат Електрик», ПП «МКМ-Сервіс», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Версант», ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»сама по собі не свідчить про реальність виконання цих договорів зазначеними субєктами. Укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобовязань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу про неправомірне включення ПрАТ «Гал-ЕКСПОКОМ»до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених ТзОВ «Інвесттрейд», ПП «Бізнесгруп», ПП «Оптіма - Інформ», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Вілмат Електрик», ПП «МКМ-Сервіс», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Версант», ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»є обґрунтованим.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд вважає, що воно було прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин Суд вважає, що вимоги є необґрунтованими, а у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

Постановив:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяР. Брильовський

Повний текст постанови виготовлений 06.03.2012 року.