Постанова № 22101910, 05.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2012 р. № 2а-335/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Іваськевича С.В.,

представника позивача Саніна А.І., представника відповідача Чабана О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СП «Компютекс Авто»ЛТД до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю СП «Компютекс Авто»ЛТД звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова № 0002512320 від 15.08.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте із порушенням вимог законодавства, оскільки право позивача на включення витрат на оплату товару до складу валових витрат підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно не підтвердження господарських операцій щодо придбання товарів (послуг) первинними документами є необґрунтованими. Відтак, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 13.01.2012 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. В судовому засіданні 05.03.2012 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позові та додаткових поясненнях, просив суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Пояснив, що висновки акту перевірки відповідача, на підставі яких було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суперечать вимогам податкового законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, внаслідок чого відповідачем складено Акт перевірки № 1356/23-2/22331602 від 10.08.2011 року та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002512320 від 15.08.2011 року. Зокрема, в процесі проведення перевірки податковою інспекцією встановлено, що задекларовані товариством у податкових деклараціях по податку на прибуток за 3-4 квартали 2010 року та 1 квартал 2011 року валові витрати в сумі 206000 грн. не підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Посадові особи позивача, відповідальні за податковий та бухгалтерський облік підприємства, підтвердили, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність субєкта господарювання (спростовують викладені в Акті перевірки факти) за період, що перевіряється відсутні. А відтак, відповідач вважає неправомірним посилання позивача у позовній заяві на наявність іншої документації, яка підтверджує факт здійснення господарських операцій та правомірного віднесення витрат на оплату товарів до складу валових витрат. Таким чином, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТзОВ СП «Компютекс Авто»ЛТД.

Дослідивши представлені сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та висновки податкового органу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю СП «Компютекс Авто»ЛТД з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року, результати якої відображені в Акті № 1356/23-2/22331602 від 10.08.2011 року.

Податковим органом встановлено порушення ТзОВ СП «Компютекс Авто»ЛТД п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 51500,00 грн., в тому числі за 3 квартал 2010 року в сумі 16700,00 грн., 4 квартал 2010 року в сумі 24300,00 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 10500,00 грн.

На підставі висновків зазначеного Акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення рішення № 0002512320 від 15.08.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток на суму 61751 грн., з них 51 500 грн. - за основним платежем, 10 251 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його суду.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Під час проведення перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова встановлено, що ТзОВ СП «Компютекс Авто» ЛТД за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року здійснювало операції із придбання паливно-мастильних матеріалів, супутніх товарів та послуг. При цьому, податковим органом встановлено завищення задекларованих підприємством показників у рядку 04.1 Декларації з податку на прибуток підприємств на загальну суму 206000 грн., в тому числі за 3 квартал 2010 року в сумі 66800 грн., 4 квартал 2010 року в сумі 97200 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 42000 грн. Такий висновок відповідача обґрунтований тим, що господарські операції щодо придбання товарів (послуг) не підтвердженні первинними документами.

При цьому, в ході проведення перевірки відповідачем використано головні книги, оборотно-сальдові відомості та журнали-ордери по рахунку 20 «Запаси» ( з врахуванням субрахунків), 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 28 «Товари», рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», рахунку 91 «Загально-виробничі витрати», рахунку 92 «Адміністративні витрати», рахунку 93 «Витрати на збут», Декларації з податку на прибуток, первинні та банківські документи за 3-4 квартал 2010 року та 1 квартал 2011 року.

Таким чином, спір виник щодо правомірності віднесення до складу валових витрат платежів за придбання товарів (послуг) та з"ясування "товарності" (реального характеру) господарських операцій позивача.

Оцінюючи зазначені фактичні обставини та вирішуючи спір, суд керується податковим законодавством, яке діяло на момент вчинення господарських операцій та включення їх до податкового і бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підтверджена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Відповідно до п. 1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого Наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003 року та діючого станом на 2010 рік, дані наведені в декларації з податку на прибуток підприємств, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Первинний документ відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.дповідно до п. 1.6 Порядку складання декларації з

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд керується листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, згідно якого для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для зясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

У звязку з наведеним, а також враховуючи принцип офіційного зясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та пятою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд запропонував позивачу представити документи, які спростовують доводи податкового органу щодо наявності порушень та підтверджують реальність господарських операцій щодо придбання ПММ, супутніх товарів та послуг.

Позивачем долучено до матеріалів справи первинні бухгалтерські документи, зокрема: видаткові накладні, податкові накладні, Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки за спожиту активу електричну енергію.

Такі первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доказів протилежного відповідачем не представлено та судом не встановлено. Крім того, такі документи відображають обсяг, час придбання товарів (отримання послуг) та проведення оплати.

Зважаючи на те, що відомості, зазначені у згаданих вище первинних документах у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами, суд вважає, що валові витрати позивача підтверджені документально первинними документами, а відтак позивач діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 86 Податкового Кодексу України (діючого на момент проведення податковим органом перевірки) результати перевірок (крім камеральних) оформляються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Згідно із п.6 І Розділу Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984, факти виявлених порушень викладаються в акті перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, відповідачем під час перевірки та судового розгляду не встановлено і не надано жодних доказів, які б підтверджували те, що позивач при здійсненні господарських операцій щодо придбання паливно-мастильних матеріалів, супутніх товарів та послуг не мав наміру щодо дійсного набуття цивільних прав і обовязків за такими операціями.

А також всупереч зазначеному, під час перевірки податковим органом не вчинено дій стосовно застосування положень п. 44.6 ст. 44 Податкового Кодексу України, яка саме передбачає отримання необхідних документів на підтвердження показників, відображених у звітності платника податків, та стосовно обєктивного і повного аналізу його господарської діяльності.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обовязок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобовязання.

Проте, податковим органом, конкретних доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому у суду відсутні правові підстави вважати податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, правомірним.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова № 0002512320 від 15.08.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СП «Компютекс Авто»ЛТД (ЄДРПОУ 22331602) 574 (пятсот сімдесят чотири) гривні 61 (шістдесят одна) копійка судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 10 березня 2012 року.

Суддя Сакалош В.М.