Постанова № 22101907, 02.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2012 р. № 2а-13928/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря Дасюк О.С.,

за участю представника позивача Куксова В.Г., представника відповідача Гроцького Н.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гражда»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2011р. №0002122321, №0002132321, №0002142321,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гражда»(далі-Товариство) звернулося з адміністративним позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова (далі - ДПІ), просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.11.2011р. №0002122321, №0002132321, №0002142321. Позов обґрунтовує тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової виїзної перевірки Товариства про нікчемність фінансового-господарських операцій щодо неможливості здійснення таких з підстав відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів щодо виконання господарської діяльності у березні 2011 року у ТзОВ «Будгарантсервіс» є безпідставні та ґрунтуються на припущеннях, спростовується первинними документами щодо факту отримання робіт та документами по факту передачі отриманих від ТзОВ «Будгарантсервіс»робіт контрагенту Товариства ТзОВ «Ангели Техно», в наслідок чого отримано прибуток.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що в ході проведення аналізу даних по платнику податку на додану вартість (далі-ПДВ) щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та на основі акта документальної перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська від 21.07.2011р. встановлено, що оскільки на ТзОВ «Будгарантсервіс»відсутні земельні ділянки, орендовані офісні приміщення, трудові ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається здійснення операцій з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. В ході перевірки встановлено, що Товариство відобразило у бухгалтерському обліку господарські операції, щодо виконання будівельно-монтажних робіт від ТзОВ «Будгарантсервіс», які фактично не відбувались, а отже є нікчемними, у звязку з тим, що первинні документи, отримані від вищевказаного підприємства, є недостовірними. Просив відмовити в позові.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 березня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гражда»зареєстровано 06.04.1993р. виконавчим комітетом Львівської міської ради. Станом на момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Галицькому районі м.Львова. В період що перевірявся було платником ПДВ та податку на прибуток.

Судом встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток за І квартал 2011 року та податку на додану вартість за березень 2011 року по взаєморозрахунках з ТзОВ «Будгарантсервіс», за результатами якої ДПІ прийшла до висновку, що Товариством порушено п.5.1, п.п. 5.2.1. п 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №334): занижено податок на прибуток за I квартал 2011 року у сумі 10416,67грн. та п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 з наступними змінами та доповненнями (далі-ПК України) та не дотримано вимог Цивільного кодексу України щодо укладення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків в результаті чого завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за квітень 2011 року на суму 5040,00грн. та занижено зобовязання по ПДВ за квітень 2011 року на суму 3293,33грн., що викладено в Акті перевірки від 11.11.2011р. №4067/23-209/19326141.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.11.2011р. за №0002122321, яким Товариству визначено податкове зобовязання з податку на прибуток за основним платежем на суму 10 416,67грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 1,00грн.; №0002132321, яким Товариству визначено податкове зобовязання з ПДВ за основним платежем на суму 3 293,33грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 1,00грн. та №0002142321, яким Товариству зменшено розмір відємного значення суми ПДВ за квітень 2011 року на суму 5 040,00грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 1,00грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями рішеннями Товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як зазначено в акті перевірки, перевіркою повноти визначення валових витрат за перший квартал 2011 року встановлено їх завищення в сумі 41666,67грн. Перевіркою відображення у рядку 04.1 Декларації «Витрати на придбання товарів (робіт,послуг), крім визначених у рядку 04.11»встановлено, що Товариство здійснювало операції із придбанням будівельних операцій, монтажно-будівельних робіт. Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р. в сумі 168163,00грн. на підставі таких документів: журнали ордери та аналіз по рахунку 311 «Рахунки в банку», журнали ордери по рахунку 92 «Адміністративні витрати», журнали ордери по рахунку 631 «Рахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками», журнали ордери по рахунку 372 «Розрахунки з підзвітним особами», по рахунку 20 «Виробничі запаси», по рахунку 28 «Товари», по рахунку 23 «Виробництво», по рахунку 225 «Напівфабрикати», акти здачі-приймання робіт, розшифровки валових витрат за І квартал 2011 року.

Перевіркою встановлено, що завищення валових витрат мало місце з підстав укладення Товариством (Замовник) та ТзОВ «Будгарантсервіс»(Підрядник) договір підряду №1/2011 К від 14.02.2011р. Згідно актів виконаних робіт надавались послуги згідно номенклатури «протипожежний трубопровід В2 (в т.ч. розробка та засипка траншеї; зварка та прокладання труб; монтаж колін, відводів, трійників; монтаж колод) на суму 50000,00грн. в т.ч. ПДВ на суму 8333,33грн. Розрахунки між субєктами господарювання за відвантажені матеріали, виконані будівельно-монтажні роботи проводились у березні 2011 року у безготівковій формі. Витрати згідно Кт рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»на суму 41666,67грн. віднесені Товариством до складу валових витрат та включені в декларації з податку на прибуток Товариства в Рядок 04.01 за І квартал 2011 року.

Окрім того в акті перевірки зазначено, що нікчемність правочину по господарських операціях ТзОВ «Будгарантсервіс»з Товариством за березень 2011 року прописана в акті документальної перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська від 21.07.2011р. №1188/233/37373588: враховуючи, що у ТзОВ «Будгарантсервіс»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а відтак підприємство не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань у березні 2011 року та зазначені правочини мають ознаки нікчемності.

Згідно системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів в березні 2011 року встановлено розбіжність між сумами ПДВ, які включені в Додаток №5 до податкового кредиту Декларації з ПДВ Товариства з ТзОВ «Будгарантсервіс»на суму 8333,33грн. внаслідок вчинення правочину з ТзОВ «Будгарантсервіс», який не спрямований на реальне настання правових наслідків.

На підставі вищевикладеного ДПІ прийшла до висновку, що Товариством в порушення вимог Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено податок на прибуток за I квартал 2011 року у сумі 10416,67грн., завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за квітень 2011 року на суму 5040,00грн. та занижено зобовязання по ПДВ за квітень 2011 року на суму 3293,33грн.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996 від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обовязків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договорами, податковими та видатковими накладними, платіжні доручення та іншими письмовими документами.

Так, згідно Договору підряду №1/2011 К від 14.02.2011р., укладеного між Товариством (Замовник) та ТзОВ «Будгарантсервіс»(Підрядник), Підрядник зобовязується виконати роботи «Внутрішньомайданчикових мереж протипожежного водо забезпечення по обєкту «Зірка Буковеля», що в с.Паляниця, Івано-Франківської області, а Замовник зобовязується прийняти закінчені роботи та оплатити їх.

На виконання умов цього Договору сторонами підписано акт виконаних робіт за березень 2011 року, згідно якого вбачається надання послуг внутрішньомайданчикової мережі протипожежного водозабезпечення від насосної станції пожежогасіння до основної будівлі: протипожежний трубопровід В2 (в т.ч. розробка та засипка траншеї; зварка та прокладання труб; монтаж колін, відводів, трійників; монтаж колод ) на суму 50000,00грн. в т.ч. ПДВ на суму 8333,33грн. (в якому вказано одиниця виміру, кількість та ціна за одиницю) та виписано податкову накладну на суму 50000,00грн. в т.ч ПДВ 8333,33грн.

Розрахунки між субєктами господарювання за виконані будівельно-монтажні роботи проводились 09 березня 2011 року у безготівковій формі, що підтверджується долученим до матеріалів справи банківською випискою на суму 50000,00грн. в призначенні платежу якої зазначено «оплата за виконання робіт мереж протипожежного водозабезпечення згідно Договору підряду №1/2011 К від 14.02.2011р.»

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №334), господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до умов пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість та валових витрат є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

До матеріалів справи представником позивача долучено Договір підряду №148-М/2010 від 10.09.2010р., укладеного між ТзОВ «Ангели Техно»(Замовник) та Товариством (Підрядник), згідно якого Підрядник зобовязується виконати роботи щодо закупівлю та поставку всіх необхідних матеріалів та обладнання, організувати та виконати всі необхідні будівельні, монтажні та інші роботи, встановити та пуско-налагодити обладнання систем та мереж та інше. Згідно п.1.1.13 «Персонал Підрядника»- працівники Підрядника, працівники Субпідрядників і будь-яких інших осіб, найнятих Підрядником і/або його Субпідрядниками для виконання робіт.

Згідно Додатку №2 до цього Договору (Кошторисний розрахунок) Товариство надає ТзОВ «Ангели Техно» роботи по влаштуванню протипожежних трубопроводів В-2 та В2-1, що виконуються на обєкті «Зірка Буковеля», що в с.Паляниця, Івано-Франківської області.

Згідно долучених до матеріалів справи видаткових накладних Товариство для виконання робіт згідно Договору підряду №148-М/2010 від 10.09.2010р. придбавало у господарюючих субєктів пісок, труби питтєві, щебінь, коліно зварне різного діаметру, болт, гайка, шайба, відвод,

Окрім того, на підтвердження реальності господарських операцій та на виконання Договору підряду №148-М/2010 від 10.09.2010р., Товариством долучено до матеріалів справи: товарно-транспортні накладні, згідно яких у травні 2011 року ТзОВ «Будгарантсервіс», користуючись послугами автопідприємства ПВКП «Спецінструмент», поставляло Товариству з м.Дніпроперовськ у с.Паляниця, Івано-Франківської області Суміш Церазіт СТ83 (25 кг), Клей СТ-190 (25 кг), будматеріали; банківські виписки від 07.02.2011р.про оплату Товариству за монтажні роботи згідно Договору підряду №148-М/2010 від 10.09.2010р. на суму 80000,00грн., від 18.03.2011р. на суму 35000,00грн. по цьому ж Договору.

Роботи, які виконувало ТзОВ «Будгарантсервіс», були передані ТзОВ «Ангели Техно»на виконання Договору підряду №148-М/2010 від 10.09.2010р., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за березень 2011 року, яким засвідчено приймання ТзОВ «Ангели Техно»робіт від Товариства.

Висновки ДПІ про нікчемність вищезазначеної господарської операції спростовується наявними в матеріалах справи доказами: ліцензією №556569 Серії АВ виданої ТзОВ «Будгарантсервіс» ІДАБК у Дніпропетровській області від 05.11.2010р. «На проведення господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури»(згідно переліку робіт в додатку до ліцензії) терміном на три роки, згідно якої, дозволено надання робіт, передбачених Договором підряду; Дозволом ТУ Держгірпромнагляду по Дніпропетровській області на початок виконання роботи підвищеної небезпеки №758.10.12-45.21.1 за переліком згідно додатку від 15.11.2010р. терміном на два роки, згідно якого надано дозвіл в т.ч. на зварювальні роботи; Довідка з ЄДРПОУ щодо ТзОВ «Будгарантсервіс», з якої вбачається, що видом діяльності за КВЕД в т.ч. є будівництво будівель.

Згідно Ліцензії №409406 Серії АВ виданої ТзОВ «Гражда»ІДАБК від 31.05.2007р. «На проведення господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури»(згідно переліку робіт в додатку до ліцензії) терміном на пять років, згідно якої дозволено надання робіт, передбачених Договором підряду.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обовязків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій ТзОВ «Будгарантсервіс»знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало Свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Роботи, які були предметом договору підряду, не обмежені у цивільному обороті України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без обєктивного аналізу господарських операцій, вчинених Товариством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо нікчемності правочину.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Товариство, як господарюючий субєкт веде діяльність з 1993 року, роботи, які визначені у дослідженому судом Договорі підряду, узгоджується з предметом діяльності Товариства: діяльність у сфері інжинірингу.

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушує публічний порядок, якщо були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Під час перевірки господарської діяльності Товариства, як це зазначено в акті перевірки, щодо контрагента Товариства - ТзОВ «Будгарантсервіс», були використані лише розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за цей період, база даних «Система автоматизованого співставлення»та не досліджувались ДПІ жодних первинних документів цих контрагента по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг).

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у звязку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

З врахуванням того, що норми ПК України чітко вказують на момент, з якого у платника податку виникає право на формування податкового кредиту, суд приходить до переконання, що представлена Товариством податкова накладна датована 09 березням 2011 року відповідала вимогам ст.201 ПК України, на підставі якої Товариством були сплачені суми податків (обов'язкових платежів) в повному обсязі, а відтак на день отримання податкової накладної від ТзОВ «Будгарантсервіс», у Товариства виникло право на формування податкового кредиту у березні 2011 року в сумі 8 333,33 грн., чим останній скористався та відповідно правомірно сформувало валові витрати у сумі 10416,67грн. за I квартал 2011 року.

Дані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні декларацією з ПДВ за спірний період та Додатком 5 до неї та Декларацією з податку на прибуток за І квартал 2011 року.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Товариством у ТзОВ «Будгарантсервіс», вищевказаних робіт мали реальний характер.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства 186,54 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова від 29.11.2011р. №0002122321, №0002132321, №0002142321.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гражда»186,54 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 07.03.2012 року.

Суддя Шинкар Т.І.

З оригіналом згідно

Суддя Шинкар Т.І.