Постанова № 22101755, 26.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2011 р.                                                                                 № 2а-6692/11/1370

о 11 год., 12 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Кавка Н.І., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Приватного акціонерного товариства «ЗАХІДНО –УКРАЇНСЬКИЙ КОНСОРЦІУМ», представник – ОСОБА_1 (довіреність від 26.07.2011 року)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, представник –ОСОБА_2 (довіреність № 25801/10-010 від 14.10.2011 року, ОСОБА_3 (довіреність № 28017/17-010 від 04.11.2011 року)

про скасування податкових повідомлень –рішень

Позивач –Приватне акціонерне товариство «Західно –Український Консорціум»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень –рішень № 0002592340/0/24078 від 18.10.2010 року, № 0002592340/1/80 від 04.01.2011 року, № 0002502340/0/23497 від 08.10.2010 року, № 0002502340/4/30757 від 22.12.2010 року, № 0006291630/0/23350 від 07.10.2010 року, № 0006291630/4101 від 04.01.2011 року.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі актів перевірок відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення –рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем –податок на додану вартість в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності правочинів вчинених з його контрагентами є необґрунтованими, оскільки перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок визначений ст. 228 ЦК України. Усі інші правочини, які спрямовані на порушення інших об’єктів права, передбачені іншими нормами публічного права не є такими, що порушують публічний порядок.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задоволити повністю з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив та просив суд відмовити позивачу повністю у задоволенні позовних вимог з підстав, що проведеною перевіркою позивача встановлено укладення нікчемних угод. В зв’язку з тим, що договори є нікчемними, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

На думку відповідача, договір укладений між позивачем та контрагентами ТОВ «Інтернешнл Транс Компані», ПП «Люксент», що виконувалися протягом періоду, що перевірявся не спричинили реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення на позов підтримав, просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

23.09.2010 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено невиїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Люксент»за квітень 2010 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 1400/23-410/30583551.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

- п. 1.7. ст. 1, п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено завищення дозволеного податкового кредиту в сумі 1460030,00 грн. в рядку 10.1. декларації з ПДВ за квітень 2010 року, в результаті чого на порушення п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством занижено суму податку, яка за результатами квітень 2010 року підлягає сплаті в бюджет на 1460030,00 грн.

- на підставі п.п. 7.7.5. та п.п. 7.7.7. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»збільшується сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету –1460030,00 грн.

В акті перевірки зазначено:

15.01.2010 року позивач уклав угоду (контракт) з ПП «Люксент»за № ЛЮ 10/01/15-1 про купівлю продаж товару.

У квітні 2010 року позивач придбав у ПП «Люксент»жерсть лаковану на суму ПДВ –1460030,00 грн.

На виконання умов угоди суб’єктом господарювання поставлено товари, на що виписано (оформлено) податкові накладні.

Сума податку на додану вартість за податковими накладними включена до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за квітень 2010 року.

В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв’язку із непредставленням до перевірки актів приймання-передачі товарів, довіреностей, документів, що свідчать про транспортування та зберігання товарів.

ПП «Люксент»ЄДРПОУ 36648729 не задекларувало податкове зобов’язання по ПДВ за квітень 2010 року в сумі 1460030,00 грн. та не сплатило його до бюджету.

08.10.2011 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення –рішення № 0002502340/0/23497, яким згідно п.п. «б»п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та згідно з п.п. 17.3.1. п. 17.3. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на підставі акта перевірки № 1400/23-410/30583551 від 04.10.2010 року встановлено порушення п. 1.7. ст. 1, п.п. 7.4.1. п. 7.4., п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв’язку з чим позивачу визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість усього 2190045,00 грн. в тому числі за основним платежем –1460030,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –730015,00 грн.

16.12.2010 року рішенням за № 24463/10/25-005/426,427 ДПІ у м. Львові про результати розгляду повторних скарг податкове повідомлення –рішення № 0002502340/0/23497 від 08.10.2010 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова залишено без змін.

22.12.2010 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення –рішення № 0002502340/4/30757, яким згідно п.п. «б»п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та згідно з п.п. 17.3.1. п. 17.3. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на підставі акта перевірки № 1400/23-410/30583551 від 04.10.2010 року та рішення ДПІ у м. Львові від 16.12.2010 року за № 24463/10/25-005/426,427, встановлено порушення п. 1.7. ст. 1, п.п. 7.4.1. п. 7.4., п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв’язку з чим позивачу

визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість усього 2190045,00 грн. в тому числі за основним платежем –1460030,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –730015,00 грн.

28.09.2010 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено невиїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження взаємовідносин із ТОВ «Інтернешнл Транс Компані»у липні 2010 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 1415/439/15-2/30583551.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

- 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено завищення дозволеного податкового кредиту в сумі 15225,00 грн. в рядку 10.1. декларації з ПДВ за липень 2010 року, в результаті чого на порушення п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством занижено суму податку, яка за результатами липня 2010 року підлягає сплаті в бюджет на 15225,00 грн.

- на підставі п.п. 7.7.5. та п.п. 7.7.7. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»збільшується сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету –15225,00 грн.

В акті перевірки зазначено:

Позивачем згідно поданої декларації з ПДВ за липень 2010 року включено до податкового кредиту суму ПДВ 15225,00 грн., яка контрагентом ТОВ «Інтернешнл Транс Компані»не сплачена до бюджету.

Відповідно до довідки по формі 1 ДФ працюючих на підприємстві у 2 кварталі 2010 року складала 2 чол., підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

07.10.2011 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення –рішення № 0006291630/0/23350, яким згідно п.п. «б»п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та згідно з п.п. 17.3.1. п. 17.3. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на підставі акта перевірки № 1415/439/15-2/30583551 від 28.09.2010 року встановлено порушення п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв’язку з чим позивачу визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість усього 19792,50 грн. в тому числі за основним платежем –15225,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –4567,50 грн.

30.11.2010 року рішенням за № 28635/10/25-009/73 ДПІ у Шевченківському районі м. Львові про результати розгляду первинної скарги, податкове повідомлення –рішення № 0006291630/0/23350, від 08.10.2010 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова залишено без змін.

09.12.2010 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення –рішення № 0006291630/1/29410, яким згідно п.п. «б»п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та згідно з п.п. 17.3.1. п. 17.3. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на підставі акта перевірки № 1400/23-410/30583551 від 04.10.2010 року та рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова за № 28635/10/25-009/73 від 30.11.2010 року, встановлено порушення п. 1.7. ст. 1, п.п. 7.4.1. п. 7.4., п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв’язку з чим позивачу визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінасових) санкцій) за платежем податок на додану вартість усього 19792,50 грн. в тому числі за основним платежем – 15225,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –4567,50 грн.

04.10.2010 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності декларування сум податкового кредиту за листопад 2009 року та березень 2010 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 1431/264/23-4/30583551.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

- п. 1.7. ст. 1, п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено завищення дозволеного податкового кредиту в сумі 1513135,00 грн. в рядку 10.1. декларації з ПДВ за березень 2010 року, в результаті чого на порушення п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством занижено суму податку, яка за результатами березня 2010 року підлягає сплаті в бюджет на 1513135,00 грн.

- на підставі п.п. 7.7.5. та п.п. 7.7.7. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»збільшується сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету –1513135,00 грн.

В акті перевірки зазначено:

Позивачем у березні 2010 року включено до податкового кредиту суму ПДВ 1513135,00 грн., яка контрагентом ПП «Люксент»не задекларована у складі податкового зобов’язання.

15.01.2010 року позивач уклав угоду (контракт) з ПП «Люксент»за № ЛЮ 10/01/15-1 про купівлю продаж товару.

У березні 2010 року позивач придбав у ПП «Люксент»жерсть лаковану на суму ПДВ –1513135,00 грн.

На виконання умов угоди суб’єктом господарювання поставлено товари, на що виписано (оформлено) податкові накладні.

Сума податку на додану вартість за податковими накладними включена до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за березень 2010 року.

В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв’язку із непредставленням до перевірки актів приймання-передачі товарів, довіреностей, документів, що свідчать про транспортування та зберігання товарів.

ПП «Люксент»ЄДРПОУ 36648729 не задекларувало податкове зобов’язання по ПДВ за березень 2010 року в сумі 1513135,00 грн. та не сплатило його до бюджету.

18.10.2011 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення –рішення № 0002592340/0/24078, яким згідно п.п. «б»п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та згідно з п.п. 17.3.1. п. 17.3. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на підставі акта перевірки № 1431/264/23-4/30583551 від 04.10.2010 року встановлено порушення п. 1.7. ст. 1, п.п. 7.4.1. п. 7.4., п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв’язку з чим позивачу визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість усього 2269702,50 грн. в тому числі за основним платежем –1513135,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –756567,50 грн.

23.12.2010 року рішенням № 30830/25-009/76 відповідача про результати розгляду первинної скарги за податкове повідомлення –рішення № 0002592340/0/24078 від 18.10.2010 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова залишено без змін.

04.01.2011 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення –рішення № 0025922340/1/80, яким згідно п.п. «б»п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та згідно з п.п. 17.3.1. п. 17.3. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на підставі акта перевірки № 1431/264/23-4/30583551 від 04.10.2010 року та рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 23.12.2010 року за № 30830/25-009/76, встановлено порушення п. 1.7. ст. 1, п.п. 7.4.1. п. 7.4., п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв’язку з чим позивачу визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість усього 2269702,50 грн. в тому числі за основним платежем –1513135,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –756567,50 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, ПК України, КАС України.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 ж Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками.

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим же Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно абз. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно п.п. 17.1.3., п. 17.1. ст. 17 цього ж Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф в даному випадку не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом не враховуються заперечення відповідача та його представника щодо завищення податкового кредиту за період квітень, березень, липень 2010 року за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних виписаних контрагентами (ПП «Люксент», ТОВ «Інтернешнл Транс Компані») по операціях які не мають реального характеру, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій надав суду копії:

- договору поставки № ЛЮ 10/01/15-1 від 15.01.2010 року, укладеного між ПП «ЛЮКСЕНТ» (як постачальником) та позивачем (як покупцем), згідно якого постачальник зобов’язується у встановлені цим договором строки поставити покупцю товар, а покупець зобов’язується прийняти і здійснити його оплату, відповідно до умов цього договору;

- податкової декларації ПП «ЛЮКСЕНТ»з податку на додану вартість за березень 2010 року (з відміткою податкового органу про отримання такої декларації), розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту ПП «ЛЮКСЕНТ»в розрізі контрагентів (Додаток № 5 до декларації з ПДВ) за березень 2010 року (з відміткою податкового органу про отримання такої декларації),

- видаткових накладних, податкових накладних за лютий, березень 2010 року, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару, довіреностей на отримання товарів,

- податкової декларації ПП «ЛЮКСЕНТ»з податку на додану вартість за квітень 2010 року (з відміткою податкового органу про отримання такої декларації), розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту ПП «ЛЮКСЕНТ»в розрізі контрагентів (Додаток № 5 до декларації з ПДВ) за квітень 2010 року (з відміткою податкового органу про отримання такої декларації),

- видаткових накладних, податкових накладних за квітень 2010 року, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару, довіреностей на отримання товарів,

- договору № 0406/1 від 04.06.2010 року про перевезення товарів автомобільним транспортом, укладеного між позивачем (як клієнтом) та ТОВ «Інтернешнл Транс Компані»(як експедитором),

- актів здачі –приймання робіт (послуг) за липень 2010 року,

- товарно –транспортної накладної за червень-липень 2010 року,

- податкових накладних за липень 2010 року, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару,

- договору № 0406/1 від 04.06.2010 року на перевезення вантажу автомобільним транспортом, укладеним між позивачем (як клієнтом) та ТОВ «Інтернешнл Транс Компані»(як експедитором), згідно якого даний договір визначає взаємовідносини між експедитором та клієнтом, які виникають при організації та здійсненні за заявками клієнта міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також при здійсненні експедируванні вантажів та виявлених пов’язаних з ним додаткових послуг,

- актів здачі –приймання робіт (послуг) за липень 2010 року,

- разових договорів – заявок за липень 2010 року на проведення послуг щодо завантаження –розвантаження товарів,

- виписок банку по особовому рахунку за 06.07.2010 року, 02.07.2010 року, 05.07.2010 року, 09.07.2010 року, 15.07.2010 року, 16.07.2010 року, 22.07.2010 року, 29.07.2010 року, 19.04.2010 року, 20.04.2010 року, 21.04.2010 року, 26.04.2010 року, 27.04.2010 року, 16.04.2010 року, 27.04.2010 року, 05.05.2010 року, 27.05.2010 року, 19.05.2010 року, 18.05.2010 року, 12.05.2010 року, 06.05.2010 року, 13.05.2010 року.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій, факту використання позивачем вищевказаних послуг у власній господарській діяльності.

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставив в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов’язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов’язок контролю за сплатою податкових

зобов’язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів послуг, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

По суті даного спору Закон України «Про податок на додану вартість»не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

З урахуванням вимог п. 1.3 ст. 1 та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Надані позивачем документи дають суду достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаного товару (послуг) контрагенту, який мав статус платників податку на додану вартість, а тому, на думку суду, позивачем правильно застосовано ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Вказана позиція по суті узгоджується із висновками ВАС України викладеними у: ухвалі від 22.06.2011 року у справі № К-10512/08, ухвалі від 06.07.2011 року у справі № К-25786/08, ухвалі від 12.07.2011 року у справі К-40582/09.

Судом не враховуються заперечення відповідача щодо відсутності транспортних документів, які підтверджують здійснення поставки товарів позивачу від його контрагента на підставі вищевказаного договору, оскільки поставка товару здійснювалася контрагентами позивача ТОВ «Інтернешнл Транс Компані»та ПП «ЛЮКСЕНТ».

Інші документи що підтверджуються правомірність формування позивачем податкового кредиту за період березня, квітня, липня 2010 року надані суду.

Таким чином, мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Відповідач також вказує про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Інтернешнл Транс Компані», ПП «ЛЮКСЕНТ» посилаючись на те, що у згаданого товариства відсутня матеріально-технічна база для надання відповідних робіт та послуг.

Вказане судом не враховується, оскільки наявність чи відсутність матеріально-технічної бази не є самостійною правовою підставою для визнання правочину нікчемним, виключення з податкового кредиту суму податку на додану вартість.

Крім цього, в справі є податкові декларації контрагентів з ПДВ та розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток № 5 до декларації з ПДВ), а належних та допустимих доказів відсутності контрагентів за місцем знаходження (даних з ЄДР) відповідачем не надано.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини спрямовані на використання всупереч Закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим, вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов’язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов’язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 0002592340/0/24078 від 18.10.2010 року та № 002592340/1/80 від 04.01.2011 року, у зв’язку з чим збільшено суму грошового зобов’язання за платежем –податок на додану вартість, усього 2269702,50 грн., в тому числі за основним платежем –1513135,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –756567,50 грн.;

податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 0002502340/0/23497 від 08.10.2010 року та № 0002502340/4/30757 від 22.10.2010 року, у зв’язку з чим збільшено суму грошового зобов’язання за платежем –податок на додану вартість, усього 2190045,00 грн., в тому числі за основним платежем –1460030,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –730015,00 грн.;

податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 0006291630/0/23350 від 07.10.2010 року та № 0006291630/1/29410 від 09.12.2010 року, у зв’язку з чим збільшено суму грошового зобов’язання за платежем – податок на додану вартість, усього 19792,50 грн., в тому числі за основним платежем –15225,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –4567,50 грн. є протиправними і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 1.7. ст. 1, п.п. 7.4.1. п. 7.4., п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно відсутні підстав застосування до позивача відповідальності встановленої п.п. 17.1.3., п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб’єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 0002592340/0/24078 від 18.10.2010 року, № 0002592340/1/80 від 04.01.2011 року, № 0002502340/0/23497 від 08.10.2010 року, № 0002502340/4/30757 від 22.12.2010 року, № 0006291630/0/23350 від 07.10.2010 року, № 0006291630/4101 від 04.01.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «ЗАХІДНО –УКРАЇНСЬКИЙ КОНСОРЦІУМ»(ЄДРПОУ 30583551, вул. Джерельна, 29/7, м. Львів) 3,40 грн. судового збору.

          Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

          Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

          Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

          Постанова складена в повному обсязі 03.01.2012 року.

Суддя                                                             Гавдик З.В.

З оригіналом згідно

Суддя                                                             Гавдик З.В.