Постанова № 21911262, 28.02.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2012 р. № 2а-13500/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря Дасюк О.С.,

за участю представника позивача Рісної Ю.Б., представника відповідача Кармелюка Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Бізнес-Ойл» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2011р. №0001562300/14927, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Бізнес-Ойл»(далі-Товариство) звернулося з позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова (далі-ДПІ) та разом з поданими уточненнями просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011р. №0001562300/14927. Позов обґрунтовує тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової виїзної перевірки про заниження Товариством податку на прибуток та завищення відємного значення податку на додану вартість (далі-ПДВ) з підстав відсутності реальної можливості поставок дизпалива ТзОВ «Львівське море», оскільки у останнього відсутності трудові ресурси, основні засоби, власні, орендовані, складські, торгівельні приміщення, то такі ґрунтуються на припущеннях, спростовується первинними документами щодо факту реалізації товару ТзОВ «Львівське море», в наслідок чого правомірно віднесено суми згідно угоди до валового доходу Товариства та сплачено податок на прибуток, а також правомірно віднесено суми ПДВ до податкових зобовязань Товариства за спірний період.

Представник позивача в судовому засіданні уточнений позов підтримав з підстав, зазначених у позові та усних поясненнях. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у заперечення та зазначив, що перевіркою встановлено відсутність обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у грудні 2010 року, які підпадають під визначення статтей 3-5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Господарські операції між Товариством та його контрагентом ТзОВ «Львівське море», є такими, що не породжують жодних правових наслідків які обумовлюються цими правочинами. Вартість реалізованих ТзОВ «Львівське море» товарів, віднесено Товариством до складу валових доходів вважається непідтвердженою, оскільки податкові органи не змогли провести зустрічні перевірки фінансово-господарської діяльності контрагента Товариства, що в свою чергу не дало можливості визначити та підтвердити суми проведених операцій. Перевіркою встановлено заниження валового доходу за рахунок не включення до бази оподаткування податком на прибуток операцій з безоплатної передачі товару невстановленм юридичним чи фізичним особам. Просив відмовити в задоволенні уточнених позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що уточнений позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Приватне підприємство «Бізнес-Ойл»зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради 28.07.2010р. згідно свідоцтво про державну реєстрацію від 28.07.2010р. за №14151020000024023. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 30.07.2010р. за №139. В період що перевірявся було платником ПДВ та податку на прибуток.

Судом встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань взаємовідносин з ТзОВ «Львівське море» за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р., за результатами якої ДПІ прийшла до висновку про порушення Товариством п.п.4.1.1. п4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. №283 із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся у сумі 35981,00 грн., у тому числі за IV квартал 2010 року та п.1.4 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №168) в результаті чого встановлено завищення відємного значення ПДВ у сумі 28784,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року, що викладено в Акті перевірки від 30.05.2011р. №944/149/23-118/37205605.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011р. №0001562300/14927, яким Товариству визначено податкове зобовязання з податку на прибуток за основним платежем на суму 35 981,00грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 8 995,00грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленнями рішеннями Товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.10.2010р. по 31.12.2010р. встановлено його заниження всього на суму 143922,00грн., в тому числі за четвертий квартал 2010 року. Товариство здійснювало гуртову торгівлю дизпаливом. За грудень 2010 року Товариство здійснило продаж дизпалива ТзОВ «Львівське море» на суму 172706,00грн. в тому числі ПДВ на суму 28784,00грн. ДПІ у Яворівському районі Львівської області надано в ДПІ у Шевченківському районі м.Львова акт від 15.03.2011р. №245/23-2/32839012.

Відповідно до описаних порушень в акті перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів ТзОВ «Львівське море», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. За даними податкової звітності основні засоби у ТзОВ «Львівське море»відсутні, загальна чисельність працюючих за становить одна особа, що свідчить про відсутність необхідних умов для отримання товарно-матеріальних цінностей, зберігання та реалізації. В результаті допущених порушень Товариством, як це зазначено в акті перевірки, занижено податок на прибуток на суму 35981,00грн. у четвертому кварталі 2010 року.

Як зазначено в акті перевірки, вартість реалізованої Товариством готової продукції (товару), віднесеної до складу валових доходів та податкового зобовязання на ТзОВ «Львівське море», вважається непідтвердженою, так як податковими органами не можливо провести зустрічні перевірки фінансово-господарської діяльності контрагента Товариства, що в свою чергу не дало можливості визначити та підтвердити суми проведених операцій.

Враховуючи, що перевіркою встановлено відсутність факту поставки товару ТзОВ «Львівське море»(господарські операції з ТзОВ «Львівське море», які відображені в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій), а за даними бухгалтерського обліку вищевказаний товар списано з балансу Товариства бухгалтерськими проведеннями Дт 902 «Собівартість реалізованих товарів»Кт 28 «Товари»з подальшим віднесеннями даної операції на фінансовий результат основної діяльності Товариства по рахунку 79 «Фінансові результат», задекларована Товариством сума валового доходу в деклараціях з податку на прибуток та податкового зобовязання з ПДВ за відповідні податкові періоди по операціях з поставки товару на ТзОВ «Львівське море»не підлягає зменшенню за рахунок включення до бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість операцій з реалізації товарів невстановленим юридичним чи фізичним особам.

На підставі вищевикладеного податковий орган прийшов до висновку, що Товариством занижено податок на прибуток за IV квартал 2010 року у сумі 35981,00 грн. та завищено відємне значення ПДВ за грудень 2010 року у сумі 28784,00 грн. по безтоварних (нікчемних) операціях.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно п.1.4 ст.1 Закону №168, поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.7.3. Дата виникнення податкових зобов'язань

Підпунктом 7.3.1. ст.7 Закону №168, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п.3.1.1. ст.3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р. (далі-Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обовязків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача та підтверджується матеріалами справи, між Товариством та ТзОВ «Львівське море»був укладений усний договір на поставку дизпалива, на виконання умов якого Товариством виписано накладні на відвантаження ТВВВ в яких зазначено товар «дизпаливо» та відповідальну на отримання особу ОСОБА_3 згідно доручення №12 від 04.12.2010р. та податкові накладні відповідно:

№147 від 4.12.2010р. та №158 від 04.12.2010р. на суму 10330,00грн. в т.ч. 1721,00грн. ПДВ;

№155 від 08.12.2010р. та №166 від 08.12.2010р. на суму 49046,00грн. в т.ч. 8174,33грн.;

№158 від 09.12.2010р. та №169 від 09.12.2010р. на суму 49046,00грн. в т.ч. 8174,33грн. ПДВ;

№162 від 10.12.2010р. та №173 від 10.12.2010р. на суму 49762,00грн. в т.ч. 8293,63грн. ПДВ; №163 від 13.12.2010р. та №173 від 13.12.2010р. на суму 14522,00грн. в т.ч. 2420,33грн. ПДВ.

До матеріалів справи також долучено банківські виписки від 03,08,09,10,14,16 грудня 2010 року, що підтверджують факт оплати Товариству за поставлений товар дизпаливо.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій ТзОВ «Львівське море», знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мало Свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Товар, який був предметом купівлі-продажу, не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Суд вважає, що з дати зарахування коштів від ТзОВ «Львівське море»за поставку дизпалива, у позивача виникли податкові зобовязання, які знайшли своє відображення у розділі «Податкові зобовязання»декларації з ПДВ за грудень 2010 року на суму 28784,00грн., що підтверджується банківськими виписками, а відтак висновки ДПІ щодо завищення Товариством відємного значення ПДВ на суму 28784,00грн. за грудень 2010 року не відповідають фактичним обставинам справи та дослідженими в судовому засіданні первинними документами.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №334), господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно п.3.1. ст.3. Закону №168, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Підпунктом 4.1. статті 4 Закону №168, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий доход включає згідно підпункту 4.1.1. цієї статті загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно підпункту 11.3.1. статті 11 Закону №168, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд приходить до переконання, що з дати зарахування коштів від ТзОВ «Львівське море», на банківський рахунок платника податку Товариства в оплату товарів, що підлягали продажу (дизпаливо), у останнього виникло право на збільшення валового доходу четвертого кварталу 2010 року у сумі 143922,00грн., чим скористався позивач, відобразивши ці суми у рядку 01.1 (доходи від продажу) у податковій декларації з податку на прибуток за 2010 рік. Зазначена сума доходу знайшла своє відображення у скоригованому валовому доході цього періоду та вплинула на формування суми нарахованого податку, що відображено Товариством у графі 17 декларації.

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту України від 14.10.97р. №363, зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.1998р. за № 128/2568 зазначено, що «товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи». Здавання вантажу у пункті призначення вантажоодержувачу відповідно до п.13.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні проводиться згідно з товарно-транспортною накладною.

Відповідно п.11.7 вищевказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоотримувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідченні підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

В підтвердження факту здійснення господарських операцій Товариством подано суду товарно-транспортні накладні від 04.12.2010р. ААК №0/1029; від 08.12.2010р. ААК №0/1045; від 09.12.2010р. ААК №0/1051; від 10.12.2010р. ААК 0/1056; від 13.12.2010р. ААК №0/1057 які виписані на вантажний автомобіль д.н. 096-38РЕ, який перевозив дизпальне з нафтобази Товариства у смт Куликів на ТзОВ «Львівське море».

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Товариство, як господарюючий субєкт веде діяльність з липня 2010 року, поставки, які визначені у досліджені судом, узгоджуються з предметом діяльності Товариства: роздрібна торгівля пальним, посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами, оптова торгівля паливом.

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушує публічний порядок, якщо були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Під час перевірки господарської діяльності Товариства, як це зазначено в акті перевірки щодо контрагента Товариства - ТзОВ «Львівське море», аналізувалась податкова звітність, та не досліджувались ДПІ жодні первинні документи цього контрагента по факту придбання та реалізації придбаного у Товариства дизпального.

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у звязку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з відвантаження Товариством ТзОВ «Львівське море» у грудні 2010 року дизпалива мали реальний характер.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, що є підставою для задоволення позову в межах поданих уточнень.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства 449,76грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011р. №0001562300/14927 винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Львова, яким Приватному підприємству «Бізнес-Ойл»визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на суму 44976,00грн., з яких 35 981,00грн. основного платежу та 8 995,00грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Бізнес-Ойл»449,76грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 04.03.2012 року.

Суддя Шинкар Т.І.

З оригіналом згідно

Суддя Шинкар Т.І.