Постанова № 22100921, 01.03.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2012 року Справа № 2а/1270/260/2012

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Моркунцової І.І.,

прокурора -прокурор відділу представництва інтересів

громадян та

держави в судах прокуратури області

Ногіна О.М. (посвідчення від 04.07.2007 № 306)

та

представників сторін:

від позивача -ОСОБА_2 (довіреність від 12.05.2011 № 805/16-02)

від І-го відповідача - ОСОБА_3 (довіреність від 03.01.2012 № 2 «Д»)

від ІІ-го відповідача -не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю»

до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області,

Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області

про визнання протиправною бездіяльності, стягнення бюджетної заборгованості з

податку на додану вартість по податковій декларації за липень 2011 року в сумі

3404791,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а/1270/260/2012 за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю» до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області щодо ненадання до органу державного казначейства висновку про відшкодування публічному акціонерному товариству «Стахановський завод технічного вуглецю» податку на додану вартість за липень 2011 року;

- стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю» суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за липень 2011 року, в сумі 3404791,00 грн.

Ухвалою суду від 07 лютого 2012 року здійснено процесуальне правонаступництво ІІ-го відповідача, Головне управління Державного казначейства України у Луганській області змінено на Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області; закінчено підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду (том 3, арк. справи 3-4).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є платником податку на додану вартість. Як платник податку на додану вартість позивач подав до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року, якою визначив суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 3404791,00 грн. Стахановська обєднана державна податкова інспекція Луганської області відповідно до наказу від 06 жовтня 2011 року № 1077 на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України провела документальну позапланову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю» з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2011 року, результати якої оформлено довідкою від 20 жовтня 2011 року за № 305/23-05389959. Цією перевіркою підтверджено відображене публічним акціонерним товариством «Стахановський завод технічного вуглецю» у декларації за липень 2011 року бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 3404791,00 грн. Перевіркою не встановлено відсутність податкового обліку та порушення порядку ведення податкового обліку. За результатами перевірки не встановлено взаємовідносин публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю» з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця, первинні та інші документи яких у судовому порядку визнані недійсними. За результатами перевірки не встановлено укладення субєктом господарювання нікчемних (недійсних) правочинів. Порушень достовірності визначення позитивного значення різниці між сумою податкових зобовязань і сумою податкового кредиту в вересні 2011 року податковим органом не встановлено. Довідкою від 20 жовтня 2011 року за № 305/23-05389959 фактично підтверджено заявлену підприємством суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011 року в розмірі 3404791,00 грн. Надані публічним акціонерним товариством «Стахановський завод технічного вуглецю» до перевірки Стахановській обєднаній державній податковій інспекції Луганської області документи (договори, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки, платіжні доручення, акти приймання-передачі тощо) є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю» на включення до складу податкового кредиту відповідних сум. Будь-яких повідомлень-рішень відносно публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю» за результатами перевірки суми задекларованого бюджетного відшкодування у податковій декларації за липень 2011 року не виносилось, відповідно, за твердженням позивача, сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011 року у розмірі 3404791,00 грн. є повністю підтвердженою та підлягає відшкодуванню на користь публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю» в повному обсязі. В порушення вимог статті 200 Податкового кодексу України Стахановська обєднана державна податкова інспекція Луганської області за наслідками документальної виїзної позапланової перевірки не надала ані висновку до органу державного казначейства із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, ані рішення про відмову у наданні бюджетного відшкодування. Позивач зазначив, що чинним податковим законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій, що зробив відповідач.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав, просив його задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Стахановська обєднана державна податкова інспекція Луганської області адміністративний позов не визнала, про що подала заперечення проти адміністративного позову від 01 лютого 2012 року за № 1437/10, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (том 1, арк. справи 178-179).

Заперечуючи проти позову, І-й відповідач зазначив, що із приписів пункту 198.3 статті 198 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України слідує, що право на відшкодування податку на додану вартість з бюджету передбачає обовязкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету. Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування відємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за результатами перевірки платника. Пунктом 200.17 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі, бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України, що зумовлює зарахування сум податку на додану вартість до Державного бюджету України, і використовуються, у першу чергу, для бюджетного відшкодування такого податку. Також, І-й відповідач зазначив, що принцип збалансованості бюджетної системи України, який закріплений пунктом 2 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України, передбачає, що витрати бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період. З урахуванням вищезазначених фактів та нормативного обґрунтування, правомірним та справедливим, на думку І-го відповідача, є висновок про те, що відшкодуванню з Державного бюджету України підлягають лише ті суми, що були фактично сплачені до бюджету, тобто суми, що приймали участь у формуванні доходної частини Державного бюджету України. Зазначені дії платника суперечать не тільки вимогам Податкового кодексу України, але й економічному змісту та основній функції податку, як обовязкового платежу, бюджетній політиці в цілому. Основна функція податку ґрунтується на його обовязковому внеску до бюджету, а економічний зміст наповненню такого бюджету.

У судовому засіданні представник І-го відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти адміністративного позову від 01 лютого 2012 року за № 1437/10.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

01 лютого 2012 року до відділу діловодства та обліку звернень громадян суду за вхідним реєстраційним номером 5074 від Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області надійшли заперечення проти адміністративного позову без дати та номеру, в яких ІІ-й відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог та розглянути справу без участі його представника (том 1, арк. справи 169-170). Заперечуючи проти позову, ІІ-й відповідач з посиланням на норми статті 200 Податкового кодексу України зазначив, що з часу набрання чинності Податковим кодексом України органи державної казначейської служби повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключно на підставі відповідних висновків податкових органів, а позивач повинен у своїй позовній заяві просити суд не стягнути з Державного бюджету України суму податку на додану вартість, а зобовязати орган податкової служби надати у встановлений законом строк відповідному органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Враховуючи вищезазначене, ІІ-й відповідач вважає, що органи казначейства вже не повинні залучатися до справ даної категорії. Також ІІ-й відповідач зазначив, що орган державної податкової служби висновок до органу державної казначейської служби про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 2906841,00 грн. не надавав, тому відшкодування податку на додану вартість не проводилось.

На підставі заяви Прокуратури Луганської області від 08 лютого 2012 року № 05-127-вих-12 з метою захисту економічних інтересів держави у сфері оподаткування судом до участі у справі допущено прокурора (том 3, арк. справи 9).

У судовому засіданні прокурор проти позову заперечував, підтримавши доводи заперечень відповідачів.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, повязані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 187 Податкового кодексу України:

- датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1);

- датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше (пункт 187.8);

- попередня (авансова) оплата вартості товарів, що експортуються чи імпортуються, не змінює значення сум податку, які відносяться до податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку, такого експортера або імпортера (пункт 187.11).

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно із статтею 200 Податкового кодексу України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2);

- при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3);

- якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4);

- платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7);

- до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України (пункт 200.8);

- протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (пункт 200.10);

- за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11);

- орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пункт 200.12);

- на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби (пункт 200.13);

- якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування (пункт 200.14);

- у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пункт 200.15);

- джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України (пункт 200.17);

- суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення (пункт 200.23).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду, публічне акціонерне товариство «Стахановський завод технічного вуглецю» (ідентифікаційний код 05389959) (згідно статуту є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю») є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Стахановської міської ради Луганської області 21 вересня 1993 року, про що свідчить довідка управління статистики у м. Стаханові Головного управління статистики у Луганській області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 02 грудня 2011 року серії АБ № 337559 (том 1, арк. справи 151-153, 156).

Як платник податків публічне акціонерне товариство «Стахановський завод технічного вуглецю» перебуває на обліку у Стахановській обєднаній державній податковій інспекції Луганської області, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 04 травня 2011 року за № 934/290-11 (том 1, арк. справи 154).

Відповідно до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) публічне акціонерне товариство «Стахановський завод технічного вуглецю» зареєстровано платником податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість - 053899512151, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20 травня 2011 року № 100336190 (том 1, арк. справи 155).

На виконання вимог пункту 49.18 статті 49, пункту 54.1 статті 54, пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011 року № 41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за № 197/18935 (який був чинним з 04 березня 2011 року до 10 січня 2012 року), публічне акціонерне товариство «Стахановський завод технічного вуглецю» подало до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2011 року від 20 липня 2011 року з обовязковими додатками (том 3, арк. справи 39-52). Відповідно до рядків 19 і 20.2 вказаної податкової декларації відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 3404791,00 грн. зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (том 3, арк. справи 40).

Поданий публічним акціонерним товариством «Стахановський завод технічного вуглецю» уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2011 року від 25 серпня 2011 року не змінив показники податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року від 20 липня 2011 року щодо відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (том 3, арк. справи 53-55).

На виконання вимог пункту 49.18 статті 49, пункту 54.1 статті 54, пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011 року № 41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за № 197/18935 (який був чинним з 04 березня 2011 року до 10 січня 2012 року), публічне акціонерне товариство «Стахановський завод технічного вуглецю» подало до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року від 22 серпня 2011 року з обовязковими додатками (том 3, арк. справи 56-69). Відповідно до рядків 23 і 23.1 вказаної податкової декларації та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 3404791,00 грн. (том 3, арк. справи 57, 61).

До вищезазначеної податкової декларації з податку на додану вартість публічне акціонерне товариство «Стахановський завод технічного вуглецю» додало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (том 3, арк. справи 62).

Таким чином, позивачем виконані всі вимоги Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011 року № 41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за № 197/18935 (який був чинним з 04 березня 2011 року до 10 січня 2012 року), щодо обчислення та нарахування бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість.

Подані публічним акціонерним товариством «Стахановський завод технічного вуглецю» уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2011 року від 25 серпня 2011 року, від 01 вересня 2011 року не змінили показники податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року від 22 серпня 2011 року щодо заявленої суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (том 3, арк. справи 70-72, 73-75).

У відповідності із вимогами підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 та пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України Стахановською обєднаною державною податковою інспекцією Луганської області проведена документальна позапланова виїзна перевірка публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2011 року, результати якої оформлено довідкою від 20 жовтня 2011 року № 305/23-05389959 (том 1, арк. справи 9-17).

Згідно із довідкою Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області від 20 жовтня 2011 року № 305/23-05389959 причиною виникнення відємного значення (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло відємне значення податку на додану вартість) в сумі 3404791,00 грн. є здійснення експортних операцій, а саме експорт у червні 2011 року вуглецю технічного. За результатами перевірки не встановлено наявність правових відносин публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю» з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця, первинні та інші документи яких у судовому порядку визнані недійсними. Перевіркою податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість порушень не встановлено. Перевіркою підтверджено відображене публічним акціонерним товариством «Стахановський завод технічного вуглецю» у декларації за липень 2011 року бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 3404791,00 грн. та відємне значення в сумі 3404791,00 грн. (том 1, арк. справи 9-17).

Відповідно до приписів статті 200 Податкового кодексу України право на отримання суми бюджетного відшкодування повязано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (робіт, послуг). Податковий кодекс України не повязує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки відємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товарів (робіт, послуг) в ціні таких товарів (робіт, послуг). Податковим кодексом України встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обовязку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду. Податковий кодекс України не ставить право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника або імпортера. Порушення норм Податкового кодексу України контрагентами позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагентів позивача і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Матеріалами справи (договорами, податковими накладними, видатковими накладними, накладними, рахунками, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, вантажними митними деклараціями, залізничними накладними, квитанціями про приймання вантажу, сертифікатами, сертифікатами якості, паспортами якості, актами прийому-передачі сировини, прибутковими ордерами, актами прийому-передачі електричної енергії) підтверджено здійснення позивачем у червні 2011 року, в якому виникло відємне значення податку на додану вартість, та липні 2011 року, в якому заявлено бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 3404791,00 грн., експортних та імпортних операцій, товарність господарської діяльності позивача та фактичну сплату позивачем - отримувачем товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість в ціні товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (робіт, послуг) (том 1, акр. справи 38-150; том 2, арк. справи 1-424; том 4, арк. справи 1-А-223; том 5, арк. справи 1-217; том 6, арк. справи 1-249; том 7, арк. справи 1-230; том 8, арк. справи 1-61).

Оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника податку порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 24 лютого 2009 року за наслідками розгляду за винятковими обставинами у звязку з наявністю підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, - неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, справи за позовом закритого акціонерного товариства «Авангард» до державної податкової інспекції у Тисменицькому районі Івано-Франківської області, яка є правонаступником Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області, Головного управління Державного казначейства в Івано-Франківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та спонукання до вчинення дій. Зокрема, у зазначеній постанові Верховий Суд України вказав, що рішення судів у частині задоволення позовної вимоги про зобовязання відповідача надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є помилковими, оскільки в цій частині провадження у справі підлягало закриттю у звязку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Згідно із частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Вищевикладене спростовує доводи заперечень Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про те, що позивач повинен у своїй позовній заяві просити суд не стягнути з Державного бюджету України суму податку на додану вартість, а зобовязати орган податкової служби надати у встановлений законом строк відповідному органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю» про стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за липень 2011 року, у розмірі 3404791,00 грн. суд вважає належним способом захисту порушеного права позивача, який відповідає обєкту порушеного права і у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним, а тому позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю» про стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за липень 2011 року, у розмірі 3404791,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, визначений механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - державні органи).

У відповідності із пунктом 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно із підпунктом 6 пункту 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного та місцевих бюджетів з відшкодування такого податку.

Стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, відповідно до пункту 23 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, подає документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби. Орган Казначейства надсилає після надходження таких документів до органу державної податкової служби запит щодо визначення розміру залишку невідшкодованих з державного бюджету сум податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування такого податку. У разі коли на дату надходження або у процесі виконання виконавчого документа розмір такого залишку зменшився, орган державної податкової служби узгоджує протягом п'яти робочих днів такий розмір із стягувачем, про що повідомляє орган Казначейства за встановленою формою. Після закінчення строку узгодження розміру зазначеного залишку орган Казначейства передає виконавчий документ та інші документи, необхідні для його виконання, до Казначейства. Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету у розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної податкової служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів.

Вищевикладене спростовує доводи заперечень Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про те, що з часу набрання чинності Податковим кодексом України органи державної казначейської служби повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключно на підставі відповідних висновків податкових органів.

Згідно із статтею 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

У звязку з викладеним Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області правомірно залучено в якості другого відповідача.

Податкові органи, як субєкти владних повноважень при здійсненні покладених на них функцій контролю за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, відповідно до Конституції України мають діяти у спосіб, передбачений Податковим кодексом України. В даному випадку, з урахуванням того, що позивачем виконані всі вимоги Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011 року № 41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за № 197/18935 (який був чинним з 04 березня 2011 року до 10 січня 2012 року), щодо обчислення та нарахування бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, Стахановська обєднана державна податкова інспекція Луганської області у відповідності із вимогами пунктів 200.12 та 200.14 статті 200 Податкового кодексу України повинна була у пятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або надіслати позивачу податкове повідомлення, в якому зазначити або суму заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, та підстави для її вирахування, або суму перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, та підстави для її вирахування, або про відмову в наданні бюджетного відшкодування з зазначенням підстав відмови.

Після закінчення документальної позапланової виїзної перевірки публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2011 року, результати якої оформлено довідкою від 20 жовтня 2011 року № 305/23-05389959, жодних податкових повідомлень публічному акціонерному товариству «Стахановський завод технічного вуглецю» Стахановською обєднаною державною податковою інспекцією Луганської області не надсилалось, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області не надавався.

Тобто, утримуючись від надання до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, Стахановська обєднана державна податкова інспекція Луганської області припустилась бездіяльності (бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи) та порушила вимоги Податкового кодексу України щодо порядку та строків бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, що є підставою для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява № 803/02) Суд нагадав, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції. На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.Далі Суд зауважив, що відшкодування податку на додану вартість заявникові систематично затримувалось. Такі затримки були спричинені ситуацією, в якій державні органи, не заперечуючи суми відшкодування податку на додану вартість на користь заявника, як це видно із матеріалів справи, не надавали підтвердження цих сум. Такі дії завадили заявникові повернути заявлені суми вчасно та створили ситуацію постійної невизначеності. Окрім того, заявник був вимушений постійно звертатись до суду з ідентичними скаргами. Постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника, порушує «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном, що є неприпустимим.

З огляду на вищевикладене, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 01 березня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 06 березня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 102, 200 Податкового кодексу України, статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю» до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по податковій декларації за липень 2011 року в сумі 3404791,00 грн. задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області щодо ненадання до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про відшкодування публічному акціонерному товариству «Стахановський завод технічного вуглецю» податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року в сумі 3404791,00 грн. (три мільйони чотириста чотири тисячі сімсот девяносто одна гривня нуль копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю» (ідентифікаційний код 05389959, місцезнаходження: 94013, Луганська область, м. Стаханов, вул. Чайковського, буд. 21) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року в сумі 3404791,00 грн. (три мільйони чотириста чотири тисячі сімсот девяносто одна гривня нуль копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства ««Стахановський завод технічного вуглецю» (ідентифікаційний код 05389959, місцезнаходження: 94013, Луганська область, м. Стаханов, вул. Чайковського, буд. 21) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1910,23 грн. (одна тисяча девятсот десять гривень двадцять три копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 06 березня 2012 року.

СуддяТ.І. Чернявська