Постанова № 22100458, 05.03.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2012 року Справа № 2а/1270/715/2012 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Цицюри О.О.,

при секретарі: Бойко В.В.,

за участю

прокурора: Ващенка Л.М.

представників позивача: ОСОБА_1, дов. від 21.12.11 №863-87

ОСОБА_2, дов. від 21.12.2011 №863-88

ОСОБА_3, дов. від 26.01.2012 №863-26

ОСОБА_4, дов. від 26.01.2012 №863-27

представника відповідача: ОСОБА_5, дов. від 07.11.2011 №19520/10/10-013

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.01.2012 №0000028013, визнання протиправною бездіяльності, стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за липень 2011 року, в сумі 17489537,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

19 січня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську про визнання протиправними дій по винесенню податкових повідомлень рішень від 25.10.2011 №0001518013 та від 03.01.2012 №0000028013, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2011 №0001518013 та від 03.01.2012 №0000028013.

В судовому засіданні 8 лютого 2012 року представники позивача звернулися до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просили суд:

- визнати дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську по винесенню податкових повідомлень рішень від 25.10.2011 №0001518013 та від 03.01.2012 №0000028013 такими, що не відповідають закону;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську від 25.10.2011 №0001518013 та від 03.01.2012 №0000028013;

- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську, що втілилася у ненаданні до Головного управління Державної казначейської служби у Луганській області висновку про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за липень 2011 року на суму 17489537, 00 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Луганськтепловоз» суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за липень 2011 року в розмірі 17489537, 00 грн.

Ухвалою суду від 8 лютого 2012 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області.

В судовому засіданні 5 березня 2012 року представник позивача звернулася до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просила суд:

- визнати дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську по винесенню податкових повідомлень рішень від 25.10.2011 №0001518013 та від 03.01.2012 №0000028013 такими, що не відповідають закону;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську від 25.10.2011 №0001518013 та від 03.01.2012 №0000028013;

- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську, що втілилася у ненаданні до Головного управління Державної казначейської служби у Луганській області висновку про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за липень 2011 року на суму 17489537, 00 грн.;

- зобовязати Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у місті Луганську у пятиденний строк подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за липень 2011 року у розмірі 17489537 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Луганськтепловоз» суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за липень 2011 року в розмірі 17489537, 00 грн.

Ухвалою суду від 5 березня 2012 року закрито провадження у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області в частині позовних вимог про зобовязання Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за липень 2011 року, в сумі 17489537,00 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено таке.

19 серпня 2011 року ПАТ «Луганськтепловоз» надав до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року, в якій задекларована сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 17489537, 00 грн. За результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за червень та липень 2011 року, що мала місце у період з 06.10.2011 по 26.10.2011 складено акт від 25.10.2011 №481/08-3/05763797 про завищення суми відємного значення в декларації за червень 2011 року та завищення бюджетного відшкодування на суму 17489537 грн. На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ по роботі з ВВП у м. Луганську було винесено податкове повідомлення-рішення від 25.10.2011 №0001518013, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 17489537 грн., яке було оскаржене до контролюючого органу вищого рівня Державної податкової адміністрації в Луганській області. За результатами розгляду скарги, яка задоволена частково СДПІ по роботі з ВВП винесено податкове повідомлення-рішення від 03.01.2012 №0000028013, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6930211,52 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1732552,88 грн.

Висновок СДПІ по роботі з ВВП про порушення ПАТ «Лугансьтепловоз» п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200, п.п. 201.7, 201.10 ст. 201 ПКУ ґрунтується на тому, що в податкових накладних вказано назву покупця відмінну від назви, зазначеної у статутних документах юридичної особи, а саме вказано ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» замість ПАТ «Луганськтепловоз», а також, що в податкових накладних відображено два різних підписи та одне прізвище особи, що уповноважена виписувати податкові накладні.

Такі висновки ПАТ «Луганськтепловоз» вважає помилковими та безпідставними, оскільки наявність додаткового підпису на податковій накладній жодним чином не суперечить вимогам діючого законодавства та не може розцінюватися як порушення порядку заповнення податкової накладної, а використання реквізитів старого свідоцтва у звязку з перереєстрацією назви підприємства відповідає вимогам ст.183 ПКУ та Положення №978.

На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача надали пояснення аналогічні викладеним у позові та просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник першого відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення адміністративного позову, надала письмові заперечення на адміністративний позов (а.с. 235-237), посилаючись на те, що підприємство завищило відємне значення внаслідок включення до податкового кредиту червня 2011 року сум по податкових накладних, які не відповідають вимогам діючого законодавства та виписані в попередніх податкових періодах, без документального підтвердження отримання цих податкових накладних, перевіркою не підтверджено відображене ПАТ «Лугансьтепловоз» у декларації за червень 2011 року бюджетне відшкодування у розмірі 5954489,00 грн. по причині не отримання довідок зустрічних звірок по ланцюгу постачання. На підставі викладеного представник першого відповідача просила суд відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав через канцелярію суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с. 392-393, том 2), в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та розглянути справу без участі його представника. Заперечуючи проти позову, ІІ-й відповідач посилається на те, що після закінчення процедури судового оскарження орган державної податкової служби протягом пяти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобовязаний подати органу Державної казначейської служби висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Також ІІ-й відповідач зазначив, що орган державної податкової служби висновок до органу державної казначейської служби про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011 року в сумі 17489 537,00 грн. не надавав, тому відшкодування податку на додану вартість не проводилось.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 19 серпня 2011 року ПАТ «Луганськтепловоз» надав до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року, в якій задекларована сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 17489537, 00 грн. За результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за червень та липень 2011 року, що мала місце у період з 06.10.2011 по 26.10.2011 складено акт від 25.10.2011 №481/08-3/05763797 про завищення суми відємного значення в декларації за червень 2011 року та завищення бюджетного відшкодування на суму 17489537 грн. На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ по роботі з ВВП у м. Луганську було винесено податкове повідомлення-рішення від 25.10.2011 №0001518013, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 17489537 грн., яке було оскаржене до контролюючого органу вищого рівня Державної податкової адміністрації в Луганській області. За результатами розгляду скарги, яка задоволена частково СДПІ по роботі з ВВП винесено податкове повідомлення-рішення від 03.01.2012 №0000028013, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6930211,52 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1732552,88 грн.

Висновок СДПІ по роботі з ВВП про порушення ПАТ «Лугансьтепловоз» про порушення п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200, п.п. 201.7, 201.10 ст. 201 ПКУ ґрунтується на тому, що в податкових накладних вказано назву покупця відмінну від назви, зазначеної у статутних документах юридичної особи, а саме вказано ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» замість ПАТ «Луганськтепловоз», а також, що в податкових накладних відображено два різних підписи та одне прізвище особи, що уповноважена виписувати податкові накладні.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, повязані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 187 Податкового кодексу України:

- датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1);

- датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше (пункт 187.8);

- попередня (авансова) оплата вартості товарів, що експортуються чи імпортуються, не змінює значення сум податку, які відносяться до податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку, такого експортера або імпортера (пункт 187.11).

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно із статтею 200 Податкового кодексу України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2);

- при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3);

- якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду, публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (ідентифікаційний код 05763797) (згідно статуту є правонаступником всіх прав та обовязків відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз», яке відповідно до вимог Законів України «Про холдингові компанії» та «Про акціонерні товариства» змінило найменування на публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз») є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 18 червня 2003 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 749508 (том 1, арк. справи 49-53).

Відповідно до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» зареєстровано платником податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість - 057637912013, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01 червня 2011 року № 100337613 (том 1, арк. справи 54).

Матеріалами справи (договорами, специфікаціями, додатковими угодами до договорів, податковими накладними, накладними, видатковими накладними, товарними накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжними дорученнями, реєстрами платіжних доручень, вантажними митними деклараціями, залізничними накладними) підтверджено здійснення позивачем експортних та імпортних операцій, товарність господарської діяльності позивача та фактичну сплату позивачем - отримувачем товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість в ціні товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Суд вважає за необхідне зазначити, що право на отримання суми бюджетного відшкодування повязано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг). Податкове законодавство не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товару (послуг) в ціні таких товарів (послуг). Податковим кодексом України встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду. Крім того, Податковий кодекс України не ставить право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника або імпортера.

Також суд вважає, що знаходження контрагентів контрагента позивача у незадовільному стані (підприємства-банкроти, підприємства, які відсутні за місцезнаходженням, платники, по яким були оформлені акти по взаємовідносинам між підприємствами, що визнані нікчемними) (інформація системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України) не є підставою, передбаченою чинним законодавством з питань оподаткування, яка тягне за собою як наслідок зменшення і ненадання позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Порушення податкового законодавства контрагентами контрагента позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагентів контрагента позивача і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що дії відповідача щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6930211,52 грн. суперечать нормам Податкового кодексу України.

Таким чином, суд вважає податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську від 03.01.2012 №0000028013 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій в частині винесення податкового повідомлення-рішення від 03.01.2012 №0000028013, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Вчинення дій субєктом владних повноважень є способом реалізації наданої субєкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій субєкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії податкове повідомлення-рішення. Саме воно має вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для юридичної особи прав (чи інтересів). З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає обєкту порушеного права.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську, що втілилася у ненаданні до Головного управління Державної казначейської служби у Луганській області висновку про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за липень 2011 року на суму 17489537, 00 грн. та стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «Луганськтепловоз» суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за липень 2011 року в розмірі 17489537, 00 грн., суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п.200.14 ст. 200 ПКУ якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Згідно до п. 200.15 ст. 200 ПКУ у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Тобто, з часу набрання чинності Податковим кодексом України, орган казначейства повинен відшкодовувати податок на додану вартість виключно тільки після того, як закінчиться процедура адміністративного або судового оскарження, після надання висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльністі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську, що втілилася у ненаданні до Головного управління Державної казначейської служби у Луганській області висновку про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за липень 2011 року на суму 17489537, 00 грн. та стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «Луганськтепловоз» суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за липень 2011 року в розмірі 17489537, 00 грн. не підлягають задоволенню.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Луганськтепловоз» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ПАТ «Луганськтепловоз» при зверненні з уточненим адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2146,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням (а.с.207, том 1).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 05.03.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 12.03.2012, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.01.2012 №0000028013, визнання протиправною бездіяльності, стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за липень 2011 року, в сумі 17489537,00 грн., задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську від 03.01.2012 №0000028013.

В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три грн.)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 12 березня 2012 року.

СуддяО.О. Цицюра