Постанова № 22100377, 12.03.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2012 року Справа № 2а/1270/1400/2012 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Смішливої Т.В.

при секретарі: Любімовій Г.Ю.

за участю представників:

представника позивача: ОСОБА_1, (довіреність від 18.01.2012 № 518/08-02

відповідача: не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Алчевську Луганської області до субєкиа підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягненя суми страхових внесків на загальнобовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 1738,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2012 року Управління Пенсійного фонду України у м. Алчевську Луганської області звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому зазначив, що субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2 зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області як платник внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Згідно ст.ст. 14, 15 Закону України “Про загальнообовязкове пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058 підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання є страхувальниками та платниками страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та відповідно до п.6 ч.2 ст.17, п.6 ст.20 вказаного Закону страхувальники зобовязані нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду України.

В порушення вказаних норм Закону відповідач не сплачує страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, у звязку з чим у нього утворилась заборгованість по страховим внескам за період з 01.04.2011 по 23.01.2012 на загальну суму 1738 , 80 грн.

Згідно ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про сплату боргу № Ф-999 від 05.09.2011, однак, зазначена вище вимога повернулася на адресу УПФУ у м. Алчевську з позначкою пошти: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідач у добровільному порядку суму заборгованості в повному обсязі не перерахував. У звязку з чим позивач просив стягнути суму заборгованості з відповідача.

Ухвалою суду від 13 лютого 2012 року справу призначено до розгляду у порядку скороченого провадження.

Ухвалою суду від 28 лютого 2012 року справ призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив стягнути заборгованість по страховим внескам на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у сумі 1738,80 грн.

Відповідач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом за адресою: АДРЕСА_1, тобто, за адресою, вказаною у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та зазначеною відповідачем у запереченнях проти позову від 22.02.2012 (а.с. 21). До суду повернувся конверт з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований за вищезазначеною адресою та відомості про зміну свого місця знаходження не надавав. Відповідно до положень ч. 11 ст.35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач - субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2 зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області як платник внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування. (а.с.16).

Згідно картки особового рахунку (а.с.11), звіту за 2010 рік сум нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України (а.с.12,13), повідомлень-розрахунків № 139 та № 140 (а.с.8,9) та вимоги № Ф-999 від 05.09.2011 (а.с.16) сума нарахованих страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за 2010 рік складає 1846, 80 грн., однак, в період з 01.04.2011 по 23.01.2012 відповідачем частково сплачено страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 108,00 грн. Тобто загальна сума недоїмки, що підлягає стягненню складає 1738,80 грн.

Зазначена сума страхових внесків ОСОБА_2 своєчасно не сплачена.

У звязку з тим, що відповідач у звіті за 2010 рік сум нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України невірно визначив законодавчо встановлений розмір страхових внесків позивачем, у відповідності до вимог ч.3 ст.106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058, на адресу відповідача направлено повідомлення-роззахунки страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період липень-грудень 2010 року та вимогу про сплату боргу № Ф-999 від 05.09.2011 на суму 1738,80 грн., однак, зазначена вище вимога повернулася на адресу УПФУ у м. Алчевську з позначкою пошти: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.7,17).

Борг за вищезазначеною вимогою відповідачем не сплачено.

З картки особового рахунку та вимоги № Ф-999 від 05.09.2011 вбачається, що сума заборгованості, яка підлягає стягненню у примусовому порядку, становить 1738, 80 грн.

Саме зазначену суму позивач просив стягнути з відповідача у заявленому адміністративному позові.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” № 2464 від 08.07.2010, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Однак, прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 2464 встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

За змістом ст.14 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058 відповідач є страхувальником та відповідно до ст.15 вказаного Закону платником страхових внесків.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески”. Закон набрав чинності 17 липня 2010 року.

До 17 липня 2010 року діяла редакція підпункт 4 пункту 8 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, відповідно до якої фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.

З дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”(з 17 липня 2010 року) порядок обчислення страхових внесків змінився і їх сплата не повинна була відбуватися з фіксованого розміру.

Зміни, що відбулися в законодавстві з питань обчислення страхових внесків для фізичних осіб - підприємців, відповідачем враховані не були, що призвело до заниження суми страхових внесків.

Порядок формування вимоги визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1.

Відповідно до п.п. 2.1.3 п.2.1 вказаної Інструкції платниками страхових внесків є фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності, у тому силі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).

Згідно з пп. 8.2 п. 8 вказаної Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.

Згідно з п. 6 ст.20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для вищезазначених страхувальників - календарний місяць.

Відповідно до ч.1 ст.106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”від 09.07.2003 №1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до ч.12 ст.20 Закону “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”від 09.07.2003 №1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобовязаннями із сплати податків, інших обовязкових платежів, передбачених законом, або зобовязань перед іншими кредиторами, зобовязання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобовязаннями, крім зобовязань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Таким чином, дії позивача щодо визначення недоїмки зі сплати страхових внесків у сумі 1738,80 грн. та надіслання відповідачу вимоги про сплату боргу № Ф-999 від 05.09.2011 на суму 1738,80 грн. відповідають чинному законодавству.

Таким чином, суд вважає, що позивачем надано докази обґрунтованості позовних вимог. Той факт, що відповідач не отримав особисто вимогу про сплату боргу № Ф-999 від 05.09.2011 на суму 1738,80 грн., а конверт, у якому її було надіслано повернуто поштою відправнику «за закінченням терміну зберігання» суд розцінює як небажання відповідача своєчасно дізнатись про свій обовязок щодо сплати законодавчо встановлених внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування. Судом також вживались заходи для надання відповідачу можливості забезпечити право на судовий захист, зокрема разом з ухвалою суду від 28.02.2012 на адресу відповідача спрямовувалась копія адміністративного позову з позовними матеріалами. Повернення конверту з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» суд розцінює як небажання відповідача реалізовувати своє право на судовий захист.

У звязку з викладеним суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області задовольнити повністю.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (і.к. НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області (р/р 25605301727 в ЛОУ ВАТ «Державний Ощадний банк України», МФО 304665, код 21792347) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період з 01.04.2011 по 23.01.2012 на загальну суму 1738,80 грн. (одна тисяча сімсот тридцять вісім грн. 80 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

СуддяТ.В. Смішлива