Постанова № 22097509, 28.02.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 року Справа № 2а-0870/7724/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді О.В. Конишевої,

при секретарі судового засідання А.С. Нецик

за участю представників від

позивача не зявився

відповідача не зявився

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області

до: Державного підприємства «Підприємства Біленьківської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області №99»

про: стягнення податкового боргу у розмірі 554638,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Запорізькому районі Запорізької області (далі - позивач) звернулася із позовом до Державного підприємства «Підприємства Біленьківської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області №99» (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 554638,85 грн.

Представник позивача у судове засідання не зявився. Про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно ч.1 ст.51 КАС України Позивач має право до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

28.02.1012 до судового засідання позивач надав клопотання про розгляд справи без його участі та уточнення до адміністративного позову, в яких просить стягнути з відповідача податковий борг у сумі 554638,85 грн., а саме: податок на додану вартість у розмірі 259433,70 грн., та податок на доходи фізичних осіб у розмірі 295205,15 грн. Позов просить задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився. Про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

У звязку з тим, що судові засідання неодноразово відкладалися, а саме: 11.10.2011 на 20.10.2011, 20.10.2011 від відповідача та позивача надійшло клопотання про зупинення справи, справу було зупинено до17.11.2011, на зазначену дату відповідач не зявився клопотань до канцелярії суду не надходило, 17.11.2011 за клопотанням позивача справа була зупинена до 06.12.2011, 05.12.2011 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи 06.11.2011 у звязку з перебуванням на лікарняному, 06.12.2011 від позивача клопотання про зупинення провадження по справі, відповідач до судового засідання в четверте не зявився доказів на підтвердження попередніх неявок надано не було, за клопотанням позивача суд зупинив провадження по справі до 23.01.2012, на зазначену дату від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а від позивача про зупинення провадження по справі, справу було зупинено до 28.02.2012, від відповідача 28.02.2012 знов надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд враховуючи те, що відповідач до судового засідання в сьоме не зявився, доказів на підтвердження поважності попередніх неявок надано не було та враховуючи те, що у відповідача є можливість направити до суду іншого представника, визнає неявку відповідач не поважною.

Відповідно до ч.4 ст.218 КАС України у разі повторного не прибуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду,без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних в ній доказів.

Згідно з ч. 1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами статей 41 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у звязку із відсутністю осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що станом на 28.02.2012 відповідач має перед бюджетом податковий борг по податковим зобовязанням нарахованим за період з 30.12.2009 по 16.08.2011, згідно даних особових карток платника податків на загальну суму 554638, 85 грн., а саме: - податок на додану вартість у розмірі 259433,70 грн., податок на доходи фізичних осіб -295205,15 грн.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ передбачено обовязок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно, органи державної податкової служби відповідно до пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Податковий борг виник внаслідок систематичної не сплати відповідачем в повному обсязі самостійно нарахованих по податковим деклараціям та розрахункам наданим до ДПІ у Запорізькому районі та не сплати в повному обсязі штрафних санкцій, які ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області застосувало за несвоєчасну сплату податкових зобовязань.

Податкова заборгованість по податку на додану вартість у розмірі 259433,70 грн. виникла в результаті проведених ДПІ невиїзних документальних перевірок з питань дотримання відповідачем вимог податкового законодавства, за результатами яких було складено:

-акт № 682 від 14.12.2009 на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення № 005001511/0 від 14.12.2009;

-акт № 204 від 27.05.2010 відповідно до якого було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000141611/0 від 27.05.2010;

-акт № 276 від 14.07.2010 відповідно до якого було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001221611/0 від 14.07.2010;

-акт № 324 від 16.08.2010 відповідно до якого було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001311611/0 від 16.08.2010;

-акт № 408 від 29.09.2010 відповідно до якого було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001491611/0 від 29.09.2010;

-акт № 538 від 20.12.2010 відповідно до якого було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001841611/0 від 20.12.2010;

-акт № 14/161/08680106 від 21.03.2011 відповідно до якого було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000131611/0 від 21.03.2011;

-акт № 29/1611/08680108 від 20.04.2011 відповідно до якого було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000181611/0 від 20.04.2011;

Крім того, податкова заборгованість виникла в результаті самостійно поданих відповідачем декларацій :

- податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року № 19766 від 21.12.2009;

-податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року № 4647 від 22.03.2010;

-податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року № 9681 від 21.06.2010;

-податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року № 16072 від 05.10.2010;

-податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року № 19852 від 22.11.2010;

-податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року № 20426 від 20.12.2010;

-податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року № 22831 від 20.01.2011;

-уточненим розрахунком податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2008 року №22 від 17.01.2011;

-уточненим розрахунком податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2008 року № 20 від 17.01.2011;

-податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року № 9848 від 19.04.2011;

-податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року № 11963 від 19.05.2011;

-податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року № 12724 від 20.06.2011;

- податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року № 14532 від 20.07.2011.

Заборгованість відповідача з податку на доходи фізичних осіб у сумі 295205,15 грн. виникла по-перше, в результаті самостійно поданих відповідачем декларацій з податку на доходи фізичних осіб :

- за січень 2011 року № 4242 від 03.03.2011

- за лютий 2011 року №4243 від 03.03.2011

- за березень 2011року №8420 від 07.04.2011

По-друге, на підставі проведених ДПІ невиїзних документальних перевірок з питань дотримання відповідачем вимог податкового законодавства, за результатами яких було складено:

- акт № 10/171/08680108 від 14.06.2011 відповідно до якого було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001651711/0 від 14.06.2011.

24.02.2012 відповідачем були надані письмові заперечення, в яких він зазначає, що станом на 17.02.2012 підприємство перерахувало кошти зі сплати ПДВ у розмірі 7840 грн., а також сплатили податок на доходи з фізичних осіб у розмірі 6024,00 грн. за січень місяць 2012 року.

Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податковою зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утримано та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають здійснювати за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу).

Податкові вимоги було направлено боржнику на підставі Закону «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000, яким регулювався порядок адміністрування податків, зборів (обовязкових платежів) під час виникнення податкового боргу :

Перша податкова вимога № 1/100 від 15 жовтня 2001 року та друга податкова вимога № 2/271 від 26 листопада 2001 року.

Підпунктом 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 встановлено, що податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки.

Пунктом 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Вищенаведеними нормативними актами не передбачено направлення податкових вимог в інших випадках.

Згідно ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових) платежів, а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача податкового боргу є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 160163,165, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства «Підприємство Біленківської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області №99» в рахунок погашення заборгованості перед бюджетом податковий борг:

-з податку на додану вартість у сумі 259433 (двісті пятдесят девять тисяч чотириста тридцять три) 70 грн. одержувач Державний бюджет Запорізького району, код ЄДРПОУ 38025393, Банк одержувача ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код платежу 14010100, р/р 31112029700122.

-з податку на доходи фізичних осіб у сумі 295205 (двісті девяносто пять тисяч двісті пять) грн.15 грн. одержувач Місцевий бюджет Біленківської сільської ради Запорізького району запорізької області, код ЄДРПОУ 38025393, Банк одержувача ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код платежу 11010100, р/р 33215800700127.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ О.В. Конишева