Постанова № 22095876, 26.10.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2011 року (11 год. 01 хв.) Справа № 2а-2453/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Артоуз О.О.

при секретарі судового засідання Вітковської С.О.

за участю:

представника прокуратури: Красних О.О.

представника позивача: Ієвлєвої О.Ф.

відповідача: Лузан М.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Литво»

до: Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької

області

про: визнання нечинними податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Литво» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень №0000022301/0 від 14.01.2010 та №0000032301/0 від 14.01.2010.

Ухвалою судді від 29.04.2010 відкрито провадження в адміністративній справі №2а-2453/10/0870, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд.

Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви з підстав, викладених у позові та додаткових поясненнях. Зазначає, що підприємство придбало промислове обладнання (за умовами договору № 4-09/1, на загальну суму 35 569920 грн., в т.ч. ПДВ 5 928320 грн.) для використання у господарській діяльності - для модернізації парового котла ДЕ 25-14. Таким чином, суми податку на додану вартість у розмірі, які включені підприємством до складу податкового кредиту в квітні 2009 року 5928320 грн. повязані з веденням господарської діяльності TOB «Литво», а тому висновки податкової про порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1 п.п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставними. Крім того, позивачем в періоди за липень 2008 pоку, серпень 2008 року та за лютий 2009 року правомірно було включено податок на додану вартість до складу податкового кредиту, оскільки придбаний товар (металевий брухт) у ТОВ «Руслан Комплект» було використано в оподаткованих операціях звітного періоду, а тому висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог підпункту 7.4.2. пункту 7.4. ст.7 закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення податкового кредиту у розмірі 14423 грн., у т.ч. за липень 2008 року на 3 948 грн., серпень 2008 року на 5 111 грн., за жовтень 2008 року на 5 364 грн., є безпідставними та не обґрунтовані. Вважає висновки податкової такими, що не відповідають фактичним обставинам, а спірні податкові повідомлення рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених у запереченнях та додаткових поясненнях. Зазначає, що перевіркою позивача встановлено порушення підприємством вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР із змінами та доповненнями, а саме до податкового кредиту безпідставно віднесено суми ПДВ у травні 2009 року, по придбаному обладнанню (на загальну суму 35 569920 грн., в т.ч. ПДВ 5 928320 грн.), що не пов'язані з підготовкою, організацією та веденням виробництва ТОВ «Литво». Також, підприємство безпідставно віднесло до податкового кредиту суми ПДВ з операцій з поставки металевих відходів у липні жовтні 2008 року, які підпадають під дію п.11.44 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме з операцій, які звільняються від оподаткування. Отже на порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем безпідставно завищено суму податкового кредиту в розмірі 14423 грн., у тому числі: за липень 2008 року на суму 3948 грн., серпень 2008 року на суму 5111 грн., жовтень 2008 року на суму 5364 грн. Вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення рішення такими, що винесені на підставі діючого законодавства. Просить у задоволенні позову відмовити.

Прокурор підтримав доводи відповідача, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 06.11.2009 по 17.12.2009 посадовими особами Мелітопольської ОДПІ проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Литво» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2009 згідно із пунктом 1 частини першої статті 11, частини першої, частини другої статті 11-1 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні». За результатами перевірки складений акт №1553/23/25482075 від 24.12.2009 та додатки до нього.

ТОВ «Литво», листом від 29.12.2009 №042/210 (вх. № 21793/10 від 29.12.2009) надало до Мелітопольської ОДПІ заперечення на акт планової виїзної перевірки. Відповідь Мелітопольської ОДПІ на заперечення ТОВ «Литво», надана листом №250/10/23-210 від 11.01.2010, яка надіслана підприємству рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно вказаного повідомлення відповідь на заперечення вручено уповноваженій особі ТОВ «Литво» 18.01.2010.

В акті перевірки вчинено запис про порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР в результаті чого:

-завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2009 року в сумі 5 823715 грн.

-заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього у розмірі 119028 грн., в т.ч. за липень 2008 року на суму 3948 грн., серпень 2008 року на суму 5111 грн., за лютий 2009 року на суму 5364 грн., квітень 2009 року на суму 75934 грн., за травень 2009 року на суму 28671 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки Мелітопольською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.01.2010 №0000032301/0 про донарахування 119 028 грн. податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) 59 514 грн. санкцій та №0000022301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 823 715 грн.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №284613 від 14.01.2010 податкові повідомлення-рішення 18.01.2010 вручені уповноваженій особі ТОВ «Литво».

Як зазначив відповідач, посадовою особою Мелітопольської ОДПІ при складанні податкового повідомлення-рішення від 14.01.2010 №0000032301/0 про донарахування ТОВ «Литво» суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 178 542 грн., у тому числі за основним платежем 119 028 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 59 514 грн. допущено описку в назві суб'єкта господарської діяльності і визначенні ідентифікаційного коду Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (ЄДРФО), а саме: зазначено «ТОВ «Руслан-запчастина» код ЄДРПОУ 33513251» замість «ТОВ «Литво» код ЄДРПОУ 25482075». В інших документах по цій перевірці (направлення на перевірку, наказ про подовження термінів перевірки, акт про результати перевірки, тощо) таких описок не допущено.

За наслідками адміністративного оскарження, спірні податкові повідомлення рішення були залишені без змін, а скарги без задоволення.

Не погодившись з винесеними рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд, вислухавши пояснення позивача та відповідача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Щодо порушення відповідачем процедури розгляду скарг на спірні податкові повідомлення рішення.

Позивач вважає, що його скарга №042/06 від 29.01.2010 вважається задоволеною у повному обсязі, а спірні податкові повідомлення рішення скасовані, оскільки в порушення абз.2 п.п.5.2.2 п.5.2. ст.5 Закону №2181-ІІІ позивача не було своєчасно повідомлено про продовження розгляду його скарги, оскільки ним було отримано листа з повідомленням про продовження по закінченню 20-денного строку з дати прийняття скарги.

Судом встановлено, що 08.10.2009 від ТОВ «Литво» до відповідача надійшла первинна скарга від 29.01.2010 № 042/06 (вхідний № 720/10 від 29.01.2010) на податкові повідомлення-рішення від 14.01.2010 №0000032301/0, № 0000022301/0.

Рішенням Мелітопольської ОДПІ від 16.02.2010 №4559/10/25-020 продовжено строк розгляду скарги по 29.03.2010 включно.

Згідно повідомлення №192610 про вручення поштового відправлення вказане рішення отримано 22.02.2010 уповноваженою особою ТОВ «Литво».

Відповідно до п.п.5.2.2 п.5.2 ст. 5 і п.16.2 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами д 21.12.2000 за №2181-ІІІ:

«керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього пункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту».

Скарга надійшла до Мелітопольської ОДПІ - 29.01.2010 - двадцятиденний термін спливав 18.02.2010. До цієї дати 16.02.2009 начальником Мелітопольської ОДПІ прийнято рішення про продовження строку розгляду первинної скарги. Максимально можливий термін розгляду строку скарги припадає на 29.03.2010.

За розглядом скарги (заяви) платника податків керівник органу ДПС (або його заступник) приймає рішення, оригінал якого після зазначення реєстраційного номера вихідної кореспонденції надсилаєтеся (вручається) платнику податків (абзац дев'ятий Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996 №29 (зареєстровано в Мін'юсті України 18.12.1996 за № 723/1748 у редакції наказу ДПА України від 03.03.2001 № 82, зі змінами та доповненнями, за текстом - Положення № 29)

Абзацом другим пункту 8 зазначеного Положення передбачено, зокрема, що рішення, прийняте про продовження строків розгляду скарги платників податків понад строки, визначені в абзаці першому цього пункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку.

Датою надсилання платнику податків рішення прийняте про продовження строків розгляду скарги (заяви), необхідно вважати дату, зазначену на квитанції (чеку) відділення поштового зв'язку про отримання плати за послугу з пересилання рішення, і ця дата відповідає даті, зазначеній на повідомленні вручення поштового відправлення та реєстрі поштових відправлень.

Отже, суд вважає, що рішення про продовження строку розгляду первинної скарги було надіслано ТОВ «Литво» в законодавчо встановлені строки (дата зазначена в квитанції про отримання плати за послугу 16.02.2010, дата зазначена на повідомлені про вручення 16.02.2010), а отже доводи позивача про порушення відповідачем процедури розгляду скарг не приймаються судом.

Щодо суті встановлених порушень.

Як свідчать матеріали справи (акт перевірки від 24.12.2009 №1553/23/25482075 та інші документи) ТОВ «Литво» подало до Мелітопольської ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за квітень 2009 року, в якій задекларувало відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18.2 та 21 декларації) 5852382 грн.

-усього податкових зобов'язань - 105 633 грн. (за даними перевірки - 105 633 грн.);

-усього податкового кредиту - 5 958 015 грн. (за даними перевірки - 29695 грн.);

-різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду від'ємне значення (-)5 852 382 грн. (за даними перевірки позитивне значення (+)75938 грн.);

-сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду - 0 грн., (за даними перевірки - 29 695 грн.).

Відповідно до поданої декларації з ПДВ за травень 2009 року ТОВ «Литво» заявило 5 832 382 грн. податку на додану вартість до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок в установі банку. Згідно з розрахунком суми бюджетного відшкодування за травень 2009 року (додаток 3 до декларації з ПДВ):

- залишок відємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, - 5 823 715 грн. (за даними перевірки - 0 грн.);

- сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 податкової декларації попереднього податкового періоду) - 5 958 047 грн. (за даними перевірки - 0 грн.);

- сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) - 5 823 715 грн. (за даними перевірки - 0 грн.);

- сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (сума, указана в рядку 1. у межах суми, указаної в рядку 3) (значення цього рядка переноситься до рядка 25 податкової декларації за поточний звітний податковий період), - 5 823 715 грн. (за даними перевірки - 0 грн.).

Так встановлено, що ТОВ «Литво» (покупець) уклало з ТОВ «Товари народного вжитку» (продавець), код ЄДРПОУ 25482098, договір № 0204-09/1 від 02.04.2009, згідно з яким Продавець поставляє промислове обладнання (далі товар) на загальну суму 35 569 920 грн.. в т.ч. ПДВ 5 928 320 грн. Поставка товару може здійснюватися окремими партіями, але в строк не пізніше ніж 31 березня 2009 року.

ТОВ «Литво» було перераховано ТОВ «Товари народного вжитку» грошові кошти 29.04.2009 в сумі 35 569 920 грн. в т.ч. ПДВ 5 928320 грн. Згідно накладної №513 від 30.04.2009 (податкова накладна №100 від 30.04.2009) ТОВ «Литво» отримало від ТОВ «Товари народного вжитку» товар на суму 35 569 920 грн., в т.ч. обсяг поставки 29 641600 грн., сума ПДВ 5 928320 грн., а саме:

-телекеровані запобіжно-випускні клапани газового котла ТПВ-50-16У у кількості 22 шт. по ціні 552 300грн. на суму 12 150 600грн.;

-електромагнітні теледистанційні системи захисту газового котла ЕГ-50-1,6Ф у кількості 22 шт. по ціні 540000 грн. на суму 11 880000 грн.;

-електромагнітні теледистанційні систему захисту газового котла ЕГ-50-1,6Ф у кількості 7 шт. по ціні 577000 грн. на суму 4 039000 грн.;

-електромагнітні теледистанційні систему захисту газового котла ЕГ-50-1,6Ф у кількості 3 шт. по ціні 524 000грн. на суму 1 572000 грн., на загальну суму 35569920 грн., в тому числі обсяг поставки 2 9641 600 грн., сума ПДВ 5928320 грн.

Сальдо бухгалтерського рахунку 1521 «Придбання, виготовлення основних засобів» станом на 30.06.2009 складає 29641600 грн.

За умовами договору - пункту 4 - «якість товару, який поставляється по даному Договору, повинна відповідати вимогам діючих ДОСТУ, ТУ і іншій нормативно-технічній документації і повинна бути підтверджена сертифікатами, посвідченнями або паспортами якості виробників».

До перевірки надані паспорти на придбане позивачем обладнання, в яких відсутні дані виробника ПО «Спецавтоматика» - індивідуальний податковий номер, юридична адреса, мокра печатка виробника, ПІБ посадових осіб підприємства. Згідно пункту 11 паспорту «Свідоцтво про консервацію та упаковку» - обладнання запаковане 05.10.1992. Відповідно пункту 3.1 паспорту електромагнітної теледистанційної системи захисту газового котла ЕГ-50-1,6Ф «улаштування та робота». Вироби призначені для аварійного захисту морського паросилового устаткування корабельного енергоблоку понаднормативного перевищення тиску водяного пару в системі при виході енергоблоку на закритичнчі режими, та здійснення аварійного скиду пару в вихідний колектор.

Згідно відповіді виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 14.01.2010 на запит Мелітопольської ОДПІ щодо реєстрації ПО «Спецавтоматика», останнє, станом на 14.10.52010, як юридична особа не зареєстроване.

Позивач у позовній заяві зазначає, що придбав промислове обладнання (за умовами договору №0204-09/1) для використання у господарській діяльності - для модернізації парового котла ДЕ 25-14. Обґрунтування своїх дій - щодо невідповідності придбаного обладнання (створеного виробником захисту корабельного газового котла ЕГ-50-1,6Ф) для застосування на котлах ДЕ 25-14 позивач посилається на Робочу документацію по модернізації системи опалення корпусів заводу TOB «Литво», розроблену у 2009 році.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_4, наданих 17.09.2009 оперуповноваженому Мелітопольського ОБОП УБОП ГУМВД України в Запорізькій області, ОСОБА_5 вона з 02.01.2009 працює в ТОВ «Товари народного вжитку» на посаді головного енергетика. В посадові обов'язки входить контроль та облік за використанням електроенергії, енергозбереженням, атестації електротехнічного персоналу, розробка енергозберігаючих проектів. Згідно пояснень, вищезазначена документація не відповідає дійсності, паровий котел ДЕ 25-14 є паровим котлом, а електромагнітна теледистанційна система захисту газового котла ЕГ-50-1,6Ф та телекеровані запобіжно-випускні клапани газового котла ТПВ-50-16У на даних типах котлів не використовуються на парогенераторному силовому устаткуванні які використовуються для дійного захисту морського паросилового устаткування корабельного енергоблоку від понаднормативного перевищення тиску водяного пару в системі при виході енергоблоку на закритичні режими, та здійснення аварійного скиду пару в вихідний колектор та на паровому обладнанні, які використовуються ТОВ «Литво» та ТОВ «Товари народного вжитку» не застосовуються, а сам паровий котел є опалювальним котлом та в пояснювальній записці кількість секцій не відповідає дійсності, так як котел складається не з секцій а згідно технічної документується складається з двох контурів, призначених для нагріву.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_6, наданих 16.09.2009 оперуповноваженому Мелітопольського ОБОП УБОП ГУМВД України в Запорізькій області ОСОБА_5 він з 12.01.2009 працює в ТОВ «Товари народного вжитку» на посаді ведучого інженера по технічному обладнанню сантехнологічного обладнання вентиляції та газу відділу головного енергетика. В посадові обов'язки входить контроль за сантехнологічним обладнанням вентиляції і газу та контроль за газовим обладнанням. Згідно пояснень, в котлі ДЕ 25-14 данні системи захисту, а саме електромагнітна теледистанційна система захисту газового котла ЕГ-50-1,6Ф та телекеровані запобіжно-випускні клапани газового котла ТПВ-50-16У не використовуються, а використовуються на парогенераторному силовому устаткуванні та на території AT «Автокольорлит» де розміщені ТОВ «Литво» та ТОВ «Товари народного вжитку» парогенераторне устаткування ніколи не було встановлено.

Згідно пояснень ОСОБА_4 та ОСОБА_7 технічна документація була розроблена у липні 2009 року під тиском, так як вказані особи боялися бути звільненими.

Технічна документація на переобладнання котла була розроблена через три місяці після придбання обладнання, що також свідчить про відсутність реального характеру відповідних операцій.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_8, наданих 16.09.2009 оперуповноваженому Мелітопольського ОБОП УБОП ГУМВД України в Запорізькій області ОСОБА_5 він з 26.01.2009 працює в TOB «Товари народного вжитку» на посаді головного механіка. В посадові обов'язки входить підтримання працездатності обладнання підприємства та його технічний стан. Згідно пояснень, будь - якої робочої документації по модернізації системи опалення заводу він не розробляв, в TOB «Литво» він працював лише в 2004 році, ніякої документації по модернізації системи опалення заводу не розробляв, підписи не ставив.

В позовній заяві позивач вказує на суб'єктивність думок осіб, що давали пояснення, і можливість негативного впливу на їх ставлення до позивача обставин звільнення, і того факту, що вони працюють а іншому підприємстві.

Проте, як встановлено матеріалами справи, означені особи працюють на TOB «Товари народного вжитку» з січня 2009 року, яке розташоване на території ВАТ «Мелітопольський завод Автокольорлит». TOB «Литво» з IV кварталу 2008 року припинило виробничу діяльність, всіх працівників заводу були звільнено з TOB «Литво» та прийнято на роботу на TOB «Товари народного вжитку», яке здійснює виробничу діяльність на тих же потужностях. Вказані підприємства в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є пов'язаними особами, так як основним існовником обох є ВАТ «Мелітопольський завод «Автокольорлит»: у TOB «ТНВ» -99,9%; у TOB «Литво» - 96,5%.

Крім того директор TOB «Литво» ОСОБА_9 є також директором ВАТ Мелітопольський завод «Автокольорлит». Виходячи з вищевказаного TOB «Литво» та TOB «Товари народного вжитку» є пов'язаними особами. TOB «Товари народного вжитку» є продавцем за договором № 02/04-09/1, TOB «Литво» - є покупцем.

Тобто, на час укладання угоди і на час надання пояснень ОСОБА_4, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 працювали на підприємстві, що продало зазначене промислове обладнання.

Як свідчать матеріали справи до перевірки надана робоча документація по модернізації системи опалення корпусів заводу, що розроблена робітниками ТОВ «Литво», яка передбачає переобладнання парового котла ДЕ 25-14 із автоматизованої модульованої горілки Weishaupt, системою захисту газового котла з застосуванням диспетчерської станції, на основі електромагнітних теледистанційних систем захисту ЕГ-50-1.6Ф та телекерованих запобіжно-випускних клапанів енергоблоку ТГІВ 50-16, пояснювальна записка директора ТОВ «Литво» про необхідність установки паровий котел ДУ 25-14 вказаного обладнання.

Згідно з п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовуються грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Вищенаведений Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, у статті 1 (терміни: «господарська операція», «первинний документ») встановлює, що підтвердженням здійснення господарської операції та переходу права власності на товар згідно ст.128 ЦК України є первинний документ.

Відповідно до п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, «первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України».

Наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку», передбачено що, для обліку всіх видів основних засобів, а також для групового обліку однотипних об'єктів основних засобів, що надійшли в експлуатацію в одному календарному місяці, та таких, що мають одне і те ж виробничо-господарське призначення, технічну характеристику та вартість застосовується інвентарна картка обліку основних засобів (форма N 03-6). Інвентарна картка ведеться в бухгалтерії на кожний об'єкт чи групу об'єктів. У випадку групового обліку картка заповнюється шляхом позиційних записів окремих об'єктів основних засобів.

ТОВ «Литво» розташовано на території ВАТ «Мелітопольський завод «Автокольорлит».

Згідно пояснень позивача Котел ДЕ 25-14 знаходиться в будівлі котельні заводу ще з часів, коли господарська діяльність з виробництва чорного та кольорового листва здійснювалась безпосередньо ВАТ «Мелітопольський завод «Автокольорлит». Котел ДЕ 25-14 належить на праві власності ЗАТ «АвтоЗАЗ-ДЕУ» (нині - ЗАТ з іноземною інвестицією «Запорізький Автомобілебудівний завод») в особі його госпрозрахункового підрозділу «АвтоЗАЗ-МОТОР», однак у зв'язку з його фактичним знаходженням на території ВАТ «Мелітопольський завод «Автокольорлит» між ЗАТ «АвтоЗАЗ-ДЕУ» та ВАТ «Мелітопольський завод «Автокольорлит» діяв договір оренди № 033/125 от 28.09.1999. У звязку з закінченням дії цього договору з боку ВАТ «Мелітопольський завод «Автокольорлит» було розпочато перемовини щодо купівлі або оренди котла ДЕ 25-14, які були продовжені Позивачем. Так, ще в 2000 році з боку ЗАТ «АвтоЗАЗ-ДЕУ» в особі його госпрозрахункового підрозділу «АвтоЗАЗ-МОТОР» на пропозицію заводу було надано згоду на продаж котла (копії листів ВАТ «Мелітопольський завод «Автокольорлит» №001/26 від 27.04.2000 та ХРП «АвтоЗАЗ-Мотор» від 17.05.2000 №116/441, після чого Позивачем розпочато роботу по газифікації заводу та підготовці до придбання котла та подальшої його модернізації з метою використання для опалення корпусів заводу із використання газу.

У зв'язку з цим від ГРП «АвтоЗАЗ-МОТОР» було отримано паспорти та інші технічні документи на котел (паспорт, інструкція по експлуатації, технічний опис, інструкція по монтажу, експлуатації та обслуговуванню котлів, які були вилучені під час виїмки Мелітопольським УБОЗ ГУМВС України в Запорізькій області 27.05.2010). Фахівцями Позивача заздалегідь здійснено газифікацію заводу (виконавча документація на закінчений будівництвом об'єкт системи газопостачання також була вилучена під час виїмки Мелітопольським УБОЗ ГУМВС України в Запорізькій області 27.05.2010), досліджено можливість модернізації котла та переведення його із мазуту на газ із використанням обладнання, яке можливо було придбати у ТОВ «Товари народного вжитку», про що складено робочу документацію.

Врешті, у зв'язку з тим, що із власником котла ДЕ 25-14 фактично було досягнуто згоди на його використання та Позивач пересвідчився у можливості використовувати котел у своїй господарській діяльності за умови його модернізації із використанім обладнання, загальними зборами учасників позивача, як вищим органом управління, прийнято рішення про подальшу газифікацію заводу та доцільність придбання обладнання для цього модернізації котла ДЕ 25-14 (копія протоколу № 6 загальних зборів учасників ТОВ «Литво» від 26.12.2008) та укладено відповідний договір із ТОВ «Товари народного вжитку».

При цьому котел продовжував знаходиться в котельні на території заводу і був пред'явлений для огляду перевіряючим під час проведення перевірки. У зв'язку з тим, що у перевіряючих виникли сумніви щодо правового відношення Позивача до котла ДЕ 25-14 та початком масових обшуків на підприємстві, позивач повторно звернувся до власника котла з метою пересвідчитись у тім, що він дотримується попередніх домовленостей (копії листів ТОВ «Литво» від 28.04.2010 №001/17 та ХРП «АвтоЗАЗ-Мотор» від 29.04.2010 №310 та від 05.05.2010 № 322).

Відповідно пункту 16 «Правил будови та безпечної експлуатації парових котлів, що працюють під тиском не більше 0.07 МПа (0.7 кгс/см2), водогрійних котлів та водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115° С», затверджених Наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці) від 23 липня 1996 року №125 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 листопада 1996 року за № 655/1680 (далі Правила будови) - реєстрація, технічне опосвідчення, дозвіл до пуску в роботу котлів повинні надаватися місцевими органами Держнаглядохоронпраці.

Як вбачається з матеріалів справи, Мелітопольською ОДПІ був направлений запит начальнику Держгірпромнагляду по Запорізькій області (вих. №4558/10 від 16.02.2010) з проханням надати наступну інформацію:

-чи надавалась письмова заява від ТОВ «Литво» на реєстрацію парового котла ДЕ 25-14, та які документи надавалися для реєстрації;

-чи проводилось котлу ДЕ 25-14 технічне опосвідчення (якщо він отриманий від заводу виготовлювача в розібраному вигляді) або технічне обстеження (якщо надійшов у зібраному вигляді) технічним експертом експертно - технічного центру Держнаглядохоронпраці;

-чи надавався дозвіл на роботу парового котла ДЕ 25-14 ;

-чи проводилась за будь - якими підставами перереєстрація парового котла ДЕ 25-14 за вищевказаною адресою, вказати дату та нового власника котла.

Згідно отриманої відповіді (вх.4110/10 від 04.03.2010) 10.09.2004 ВАТ Мелітопольський завод «Автокольорит» зняло з реєстрації в Теруправлінні Держгірпромнагляду по Запорізької області у звязку зі списанням парових котлів ДЕ 25- 14М, реєстраційні номери 33251, 33299, 33452.

Мелітопольською ОДПІ на адресу територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Запорізькій області також було направлено запит 03.09.2009 №27593/10/23-510 з проханням надати наступну інформацію: чи проводилась державна експертиза проекту газифікації ТОВ Литво» та чи видавались технічні умови на реконструкцію парового котла ДЕ 25-14.

Згідно відповіді територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Запорізькій області від 07.10.2009 №15-9/04-47-1681:

-протягом 2009 року ТОВ «Литво» не надавало до територіального управління проект щодо газифікації та модернізації парового котла ДЕ 25-14 для проведення експертизи або погодження;

-технічні вимоги з енергозбереження та енергоефективності на газифікацію та модернізацію парового котла ДЕ 25-14 територіальним управління ТОВ «Литво» протягом 2009 року не видавались.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому обов'язковою умовою віднесення зазначених сум до податкового кредиту є сплата або нарахування таких сум та наявність спеціальної мети придбання товарів, послуг або основних послуг, а саме:

-у разі придбання товарів чи послуг - використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- у разі придбання основних фондів, - подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, мета придбання товарів, послуг чи основних фондів повинна передбачати одночасно дві складові:

-використання придбаних товарів, послуг чи основних фондів в оподатковуваних операцій;

-використання таких товарів, послуг або основних фондів в межах господарської діяльності платника податків.

Згідно Правил будови, власник котла це Підприємство, обєднання, товариство, асоціація, інша організація незалежно від форм власності, що має котел на балансі, або кооперативи, фермери, інші особи, що мають котел приватній власності, а також орендарі, які прийняли на себе функції власника котла згідно з Договором.

Права та обовязки орендаря і орендодавця за договором оренди, у тому числі при проведенні поліпшень обєктів оренди, регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст..776 ЦК України поточний ремонт здійснюється орендарем, а капітальний орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди.

Поліпшити майно, що орендується, орендар може лише з відома орендодавця (ст.778 ЦКУ).

ТОВ «Литво» розташовано на території заводу ВАТ «Мелітопольський завод «Автокольорит». Виробничі приміщення згідно договору оренди від 30.10.2003 №033/53 «Л», м.Мелітополь, отримані в тимчасове платне користування від орендодавця ВАТ «Мелітопольський завод «Автокольорит» та додаткових угод, будівлі та споруди розташовані за адресою: м.Мелітополь, Каховське шосе, 27.

ВАТ «Мелітопольський завод «Автокольорит» є підприємством державної власності.

Згідно п.2 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-ХІІ Державну політику в сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд Державного майна України, його регіональні відділення та представництва щодо державного майна.

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснити реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Доказів погодження з фондом Державного майна модернізації ВАТ «Мелітопольський завод «Автокольорит» не надано.

Як встановлено матеріалами справи, керівництво ВАТ «Автокольорит» зверталося з питань надання в оренду лише в 2010 році. Посилання на лист ВАТ «Автокольорит» №001/23 від 27.04.2000 є недоречним , так як у вказаному листі йдеться мова лише про використання на період опалювального сезону 2000- 2001 року.

Під час перевірки ТОВ «Литво» не було надано ніяких первинних документів (інвентарної картки форми №03-6, тощо), які б свідчили про наявність на балансі підприємства парового котла ДЕ 25-14 чи документів, які б підтверджували отримання вказаного котла в оренду.

ТОВ «Литво» документи, які б свідчили про право власності, або надання в тимчасове користування парового котла ДЕ 25-14 з визначенням його цільового призначення, чи з метою ведення господарської діяльності надані не були.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що промислове обладнання придбане для модернізації котла ДЕ 25-14 на суму на загальну суму 35 569920 грн., в т.ч. ПДВ 5 928320 грн. не пов'язані з підготовкою, організацією та веденням виробництва ТОВ «Литво».

Згідно з п.п.7.7.1 ст.7 Закону України «про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті перерахуванню до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ затверджений наказом ДПАУ від 30.05.1997 №166 (у редакції наказу від 17.03.2008 №159), узгоджений рішенням Комітету ВРУ з питань фінансів і банківської діяльності від 14.03.2008 №9 (далі - Порядок) визначено, що коли в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного і податкового періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з ПДВ).

Відповідно до п.п.5.12.2 5.12.4 Порядку бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 26 податкової декларації поточного звітного податкового періоду та переноситься до рядка 1.2 податкової декларації наступного звітного періоду.

При перевірці ТОВ «Литво» встановлено завищення податкового кредиту за квітень 2009 року на суму 5 928320 грн. та не підтверджено дані платника, визначені у рядку 23 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» декларації з ПДВ за травень 2009 року у сумі 5 852 386 грн. (рядок 23.1 «значення рядка 22.2 податкової декларації попереднього звітного періоду» - 5 852 382 грн.). При цьому, оскільки різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ попереднього звітного (податкового) періоду (рядки 18 і 20 декларації за квітень 2009 року) має позитивне значення, перевіркою зменшено суму бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ за травень 2009 року у розмірі 5 823 715 грн., що не відповідає вимогам, встановленим вищезазначеним Порядком.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем в порушення 7.4.1, 7.4.2, 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР безпідставно завищено податковий кредит на суму 5823715 грн. за травень 2009 року, а тому податкове повідомлення від №0000022301/0 від 14.01.2010 є правомірним, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

При винесені рішення в цій частині суд також враховує наступне.

Відповідно до постанови від 15.03.2010 першого заступника прокурора Запорізької області, державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_12 порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України, за фактом скоєння посадовими особами ТОВ «Литво» та ТОВ «Товари народного вжитку» службового підроблення що є скоєним замахом на привласнення бюджетних коштів в особливо великих розмірах. В постанові про порушення кримінальної справи зазначено, що причиною виникнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 5823717 грн. відповідно до декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року стало придбання ТОВ «Литво» електромагнітних клапанів для модернізації котла ДЕ- 25-14.

На час розгляду цієї справи сторонами надано копію вироку Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16.03.2011, яким притягнуто до кримінальної відповідальності ОСОБА_9 за порушення ст. 366 КК України.

В мотивувальній частині вироку судом встановлено незаконність придбання, газифікацію та модернізацію парового котла ДЕ 25-14, внаслідок чого відбулось заниження податкових зобовязань.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Щодо порушень, встановлених податковою, а саме заниження позивачем сум ПДВ на загальну суму 119028 грн., у тому числі: за липень 2008 року, на суму 3948 грн., за серпень 2008 року на суму 5111 грн., за лютий 2008 року на суму 5364 грн., за квітень 2009 року на суму 75934 грн., за травень 2009 року на суму 28671 грн., на підставі чого податковою винесено податкове повідомлення рішення від 14.01.2010 №0000032301/0 про донарахування 119 028 грн. податку на додану вартість та 59 514 грн. застосованих штрафних фінансових) санкцій.

Оскільки суд прийшов до висновку про правомірність висновків перевіряючих про завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2009 року на суму 5 928320 грн. та не підтвердження даних платника, визначених у рядку 23 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду декларації з ПДВ за травень 2009 року у сумі 5 852 386 грн., то суд вважає також правомірними висновки перевіряючи про заниження позивачем сум ПДВ за квітень 2009 року на суму 75934 грн., за травень 2009 року на суму 28671 грн.

А тому спірне податкове повідомлення рішення від 14.01.2010 №0000032301/0 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 104605 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 52302 грн. 50 коп. також є обґрунтованим та винесеним, відповідно до норм діючого законодавства.

Щодо заниження сум ПДВ в частині 14423 грн., у тому числі: за липень 2008 року, на суму 3948 грн., за серпень 2008 року на суму 5111 грн., за жовтень 2008 року на суму 5364 грн.

В обґрунтування доводів відповідача щодо заниження суми податку на додану вартість, що підлягають сплаті бюджету, в зазначеній вище частині в суми 14423 грн. покладено, те що позивач в порушення вимог підпункту 7.4.2. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було завищено податковий кредит у розмірі 14423 грн., оскільки, сума податку на додану вартість, яка була сплачена за придбання позивачем у TOB «Руслан Комплект» відходів штампованого виробництва на загальну суму 86537 грн. 46 коп. з ПДВ не повинна включатися до складу податкового кредиту у зв'язку з тим, що дана операція з відходів металу підпадає під дію п.11.44. ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

З таким твердженням суд не погоджується, з наступних підстав.

Так дійсно, відповідно до підпункту 7.4.2. пункт 7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» у разі, якщо платник податку придбаває товари, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням, не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Пунктом 11.44. ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що тимчасово до 1 січня 2009 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування.

Зі змісту наведених норм вбачається, що у разі придбання товару для подальшого його використання в операціях, які звільненні від оподаткування згідно пункту 11.44. ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням, не включаються до складу податкового кредиту такого платника, тобто мається на увазі перепродаж придбаного товару (металобрухту).

Однак, слід зазначити, що в законодавстві передбачена інша норма, яка дозволяє включати суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту у разі придбання товару (металобрухту) для виготовлення готової продукції.

Так, п.п.7.4.3 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Зі змісту наведеного вбачається, що до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при придбані товару, який планується використовуватися платником податку в оподатковуваних операціях звітного періоду, зокрема, продаж виготовленої готової продукції.

Відповідно до п.п.4.4.1. п.4.4. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Як вбачається з наданих матеріалів, 07.02.2008 між позивачем (покупець) та TOB «Руслан Комплект» було укладено договір поставки №702/08, предметом якого є поставка відходів штампованих. В період з липня 2008 року по жовтень 2008 року TOB «Руслан Комплект» передав у власність (поставив) позивача відходи штамповані в кількості 37 090 кг на загальну суму 86537 грн. 46 коп. з ПДВ, у т.ч. ПДВ 20 % - 14422 грн. 91 коп.

Пунктом 7.1. та підпункту 7.2.1. пункту 7.2. ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість та, відповідно, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці або дата відвантаження товарів (п.п. 7.3.1. п.7.3. ст.7 цього закону).

Підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) ратником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

TOB «Руслан Комплект» на поставлений товар було надано позивачу податкові накладні на суму 537,46 грн. з ПДВ, у т.ч. ПДВ 20 % - 14 422,91 грн., а саме: №1337 від 18.07.2008 №1319 від 22.07.2008, №1401 від 25.07.2008, №1264 від 01.08.2008, №1424 від 05.08.2008, №1482 від 08.08.2008, №1497 від 13.08.2008, №1528 від 18.08.2008, №1862 від 07.10.2008, №1888 від 10.10.2008, №1907 від 14.10.2008, №1946 від 20.10.2008, №1968 від 23.10.2008.

Вищезазначений товар, який позивач придбав за договором поставки №702/08 від 07.02.2008 у TOB «Руслан Комплект», було використано позивачем в своєї господарської діяльності, тобто із відходів штампованих було виготовлено готову продукцію, а саме: автозапчастині на транспортні засоби (копії документів, підтверджуючих факт виготовлення готової продукції додані до позову), що в подальшому було реалізовано наступним контрагентам:

ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод ХРП «АвтоЗАЗ-Мотор» за договором №020/1-08/Л від 17.12.2007 (накладні № 1745 від 31.07.2008, №1718 від 30.07.2008, №1938 від 26.08.2008, №2025 від 01.102008, №2030 від 01.10.2008, №1937 від 26.08.2008);

ЗАТ з II «Запорізький Автомобілебудівний завод» за договором №020/1-07/Л від 05.02.2007 (накладна №1706 від 30.07.2008);

ТОВ «Технічний центр «Автопривод» за договором №020/17-08/Л від 22.02.2008 (накладна №1956 від 28.08.2008);

ФОП ОСОБА_13 за договором №31 від 10.01.2007 (накладна №1912 від 20.08.2008);

ЗАТ «Стройгидравлика» (накладні №1948 від 27.08.2008, №1953 від 27.08.2008);

ТОВ «Дора» (накладні №2108 від 29.10.2008, № 2098 від 27.10.2008);

ТОВ «Галіон» (накладна №2078 від 21.10.2008).

Отже, позивачем було придбано товар з ПДВ, який був використаний ним в оподатковуваних операціях звітного періоду, а саме, продаж готової продукції, яка була виготовлена в процесі господарської діяльності позивача із відходів штампованих, що були придбані у «Руслан Комплект».

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем в періоди за липень 2008 pоку, серпень 2008 року та жовтень 2008 року правомірно було включено податок на додану вартість до складу податкового кредиту, оскільки придбаний товар у ТОВ «Руслан Комплект» було використано в оподаткованих операції звітного періоду, а тому висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог підпункту 7.4.2. пункту 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення податкового кредиту у розмірі 14423 грн., у т.ч. за липень 2008 року на 3 948 грн., лютий 2009 року на 5 111 грн., за жовтень 2009 року на 5 364 грн., є безпідставними та необґрунтовані.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення від 14.01.2010 №0000032301/0 в частині донарахування податку на додану вартість на суму 14 423 грн. та 7 211 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Оскільки висновки перевіряючи про завищення податкового періоду у сумі 14423 грн. визнаються судом необґрунтованими то і нарахування штрафних (фінансових) санкцій на цю суму у розмірі 7211 грн. є також неправомірним.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Литво» до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області №0000032301/0 від 14.01.2010 в частині визначення основного боргу у розмірі 14423 (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять три) грн. та фінансової санкції у розмірі 7211 (сім тисяч двісті одинадцять) грн. 50 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Литво» судові витрати у розмірі 1(одна) грн. 70 (сімдесят) коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СуддяО.О. Артоуз