Постанова № 22095848, 16.01.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2012 року 12:32 Справа № 2а-0870/7550/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Татаринова Д.В.

при секретарі Урсуленко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства «АТК-Дніпро»

до: Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області

про: скасування податкового повідомлення-рішення, -

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. №19/05 від 12.12.2011 року)

ОСОБА_2 (дов. №15/05 від 01.09.2011 року)

від відповідача: ОСОБА_3 (дов. №128/10/10-06 від 16.01.2012 року)

ОСОБА_4 (дов. №125/10/10-06 від 10.01.2012 року), -

ВСТАНОВИВ:

15.09.2011 до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшла позовна заява Приватного підприємства «АТК-Дніпро» (далі позивач, ПП «АТК-Дніпро») до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області (далі відповідач, ДПІ у Василівському районі), в якій позивач просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000272300 від 30.08.2011 (далі - ППР) та визнати протизаконними висновки Акту ДПІ у Василівському районі №106/23/34611200 від 09.08.2011 про проведення документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.03.2010 по 31.03.2011 про порушення вимог податкового законодавства ПП «АТК-Дніпро».

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі, зазначивши, що оскаржуване ППР винесене на помилкових та безпідставних висновках акту перевірки і не відповідають чинному законодавству з підстав викладених у позові та прохали суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача у судових засіданнях позов не визнали, вважають позовні вимоги ПП «АТК-Дніпро» необґрунтованими, а ППР законним та обґрунтованим, з підстав викладених у письмових запереченнях. Просять у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, вислухавши пояснення та доводи представників сторін, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

З 25.07.2011 по 02.08.2011 ДПІ у Василівському районі була проведена документальна невиїзна перевірка ПП «АТК-Дніпро» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.03.2010 по 31.03.2011 по підприємствам ПП «Агро Полюс», ТОВ «Альянс-3», ТОВ «Омегаінвестагро», ТОВ «НЕО-Форте», ТОВ «ТІСАВО», ТОВ «Євротрейд-Холдінг», ТОВ «Гліцинагро», ТОВ «Вершина Мрії», ТОВ «Регіон-Агро», ЗЕТОВ «Інтерес», ФГ «Вікторія Ч», ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод», ТОВ «Фірма «Оліс ЛТД». За результатами перевірки складено акт №106/23/34611200 від 09.08.2011.

30 серпня 2011 року, на підставі акта перевірки №106/23/34611200, ДПІ у Василівському районі винесено ППР форми «р» № 0000272300, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 354796,50 грн., у т.ч. за основним платежем 298284,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 56512,50 грн.

Актом перевірки встановлені порушення ПП «АТК-Дніпро»:

1)п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.1, п. 198.3, 198.6, п. 201.1, п. 201.11 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі - ПКУ), ПП «АТК-Дніпро» безпідставно включено до податкового кредиту суми ПДВ по операціям з ТОВ «Альянс-3» (36365974), ФГ «Вікторія Ч» (34758978) за період 01.03.2010 по 31.03.2011, які не підтверджені всіма необхідними документами. Всього встановлено заниження у сумі 298284,00 грн., у тому числі за квітень місяць 2010 року в сумі 155055,00 грн., за травень місяць 2010 року в сумі 33825,00 грн., червень місяць 2010 року 37166,00 грн., березень місяць 2011 року в сумі 72238,00 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п. 3.1, 3.2 розділу 3 акта перевірки;

2)ч. 1 та ч. 5 ст. 203, ч. 1 та ч. 2 ст. 215, ст. 626, ч. 1 ст. 628, ст. 629, ст. 655, ст. 656, ст. 658, ст. 662, ч. 2 ст. 689, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по правочинах здійснених ПП «АТК - Дніпро» у розмірі 298777,00 грн., у т.ч. березні 2010 року 56146,00 грн., листопаді 2010 року - на 42841,00 грн., у лютому 2011 року 199790,00 грн. по покупцям ПП «Бліскор» та ПП «Агро Полюс» з постачальниками ТОВ «Альянс-3» (36365974), ТОВ «ТІСАВО» (35764076), ТОВ «Євротрейд -Холдінг» (37222018) є не дійсними;

3)перевіркою встановлено відсутність обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період 01.03.2010 по 31.03.2011, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та п. 185.1 ст. 185 ПКУ.

Як вбачається з акту перевірки, за період з 01.03.2010 по 31.03.2011 ПП «АТК-Дніпро» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 8244968,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.03.2010 по 31.03.2011 встановлено його завищення ПДВ 595385,00 грн., в т.ч. по періодах: березень 2010 54470,00 грн., квітень 2010 155055,00 грн., травень 2010 33825,00 грн., червень 2010 37166,00 грн., листопад 2010 42841,00 грн., лютий 2011 199790,00 грн., березень 2011 72238,00 грн.

З акту перевірки також вбачається висновки ДПІ у Василівському районі, що з боку ПП «АТК -Дніпро» (34611200) вбачається незаконне формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Євротрейд -Холдінг» (37222018), ТОВ «ТІСАВО» (35764076), ТОВ «Альянс-3» (36365974), ТОВ «Вершина Мрії» (код ЄДРПОУ 35924545), ФГ «Вікторія Ч» (34758978).

Перевіркою встановлено, що ПП «АТК -Дніпро» формувало податковий кредит за період з 01.03.2010 по 31.03.2011 від постачальників по яким угоди визнано нікчемними, та за висновками актів перевірок встановлені порушення ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

В частині придбання с/г продукції для подальшого продажу ПП «АТК - Дніпро», встановлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту за період з 01.03.2010 по 31.03.2011 витрати в розмірі 3572310,00 грн. в т.ч. ПДВ 595385,00 грн., повязані з придбанням с/г продукції у наступних підприємств на підставі наданих податковими інспекціями актів перевірки наступних контрагентів:

ТОВ «Альянс-3» (код 36365974) ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, придбання олії соняшникової та соняшника всього на суму 3678592,40 грн., в т.ч. ПДВ 280515,40 грн., отримано акт щодо встановлених нікчемних правочинів за березень, квітень, травень, червень 2010 року № 41/23/36365974 від 12.03.2011.

Актом перевірки № 41/23/36365974 встановлено, що операції ТОВ «ТД Альянс-3» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів (відповідно до розрахунку суми комунального податку - кількісний склад працівників за перевіряє мий період складав 2 особи), виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В звязку з цим посадова особа ТОВ «ТД Альянс-3», не могла фактично здійснювати господарські операції урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від продавця до вищенаведених покупців придбаних у постачальників, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів,що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Згідно акту перевірки ТОВ «ТД Альянс-3», не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від постачальників, м/о свідчить про те, що правочини між ТОВ «ТД Альянс 3» та постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до пп. 1, 2 ст. 215, пп. 1, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного Кодексу України не створюють юридичних наслідків.

Перевіркою встановлено відсутність обєктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за період 01.03.2008 по 01.03.2011, в розумінні ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР та ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97- ВР від 03.04.1997 року.

Соняшник отриманий від ТОВ «ТД Альянс-3» був перероблений на олію та шрот соняшниковий. Документи ПП «АТК - Дніпро», щодо подальшої переробки соняшника до перевірки не надалися, а саме: відсутні товарно-транспортні накладні, М-1 «Журнал обліку вантажів, що надійшли»; М-4 «Прибутковий ордер; М-7 «Акт про приймання матеріалів»; М-8, М-9, М-28, М-28а «Лімітно-забірна картка»; М-11 «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів»; М-12 «Картка N складського обліку матеріалів»; М-13 «Реєстр N приймання-здачі документів»; М-14 «Відомість обліку залишків матеріалів на складі».

ТОВ «ТД Альянс-3» не мав можливості поставити товар у звязку з тим, що відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Операції ТОВ «ТД Альянс-3» не є господарською діяльністю підприємства.

Всього сума ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «ТД Альянс-3» складає 280515,40 грн., в т.ч. по періодах: березень 2010 року 54470,00 грн., квітень, 2010 року 155055,00 грн., травень 2010 року 33824,90 грн., червень 2010 року 37165,50 грн.

Згідно наданого пояснення (вх.. № 4247/10 від 17.05.11р.) директором ПП «АТК-Дніпро» Буйденком Є.В., придбану у ТОВ «ТД Альянс-3» олію соняшнику в кількості 50280 кг в подальшому реалізовано на ПП «Агро Полюс».

ТОВ «Євротрейд-Холдінг» (код 37222018) ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя, придбання шроту соняшникового всього на суму 299493,85 грн. в т.ч. ПДВ 49915,64 грн., отримано акт щодо встановлених нікчемних правочинів за період з 01.08.2010 по 31.12.2010 №24/23-02/37222018 від 25.03.2011.

В ході перевірки встановлено, що у ТОВ «Євротрейд Холдінг», відсутні будь-які первині документи на право формування податкового кредиту та валових витрат як у зазначеного підприємства так і у підприємств постачальників-покупців, що підтверджують відсутність фактичного отримання та відвантаження товарів від постачальників на ТОВ «Євротрейд Холдінг» за період з 01.08.2010. по 31.12.2010.

ПП «АТК Дніпро» придбав у ТОВ «Євротрейд-Холдінг» шрот соняшника в кількості 150,44 т. Документи ПП «АТК - Дніпро», щодо подальшої переробки соняшника до перевірки не надалися, а саме: відсутні товарно-транспортні накладні, М-1 «Журнал обліку вантажів, що надійшли»; М-4 «Прибутковий ордер; М-7 «Акт про приймання матеріалів»; М-8, М-9, М-28, М-28а «Лімітно-забірна картка»; М-11 «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів»; М-12 «Картка N складського обліку матеріалів»; М-13 «Реєстр N приймання-здачі документів»; М-14 «Відомість обліку залишків матеріалів на складі».

Згідно пояснення керівника ПП «АТК - Дніпро» Буйденком Є.В. в подальшому жмих соняшника, який був придбаний у ТОВ «Євротрейд-Холдінг» був реалізований ПП 100% іноземним капіталом «Бліскор» (код ЄДРПОУ 30151229).

У звязку із вищенаведеним ДПІ зроблені висновки що за перевіряємий період, операції купівлі-продажу ПП «АТК - Дніпро» з його постачальником ТОВ «Євротрейд-Холдінг» та покупцем ПП 100% іноземним капіталом «Бліскор» не спричиняють реального настання правові наслідків, а, отже, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Стосовно акту перевірки №24/23-02/37222018 від 25.03.2011 судом встановлено, що ТОВ «Євротрейд-Холдінг» у судовому порядку оскаржувало дії ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя щодо протиправного проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Євротрейд Холдінг», за наслідками якої було складено акт №24/23-02/37222018. За результатами розгляду даної справи визнано протиправними дії ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Євротрейд Холдінг», за наслідками якої було складено Акт №24/23-02/37222018 від 25 березня 2011 року, а також щодо визнання нікчемними правочинів укладених ТОВ «Євротрейд Холдінг» із контрагентами. Також визнано протиправними дії ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя щодо невизнання та зняття з обліку податкового кредиту та податкових зобовязань з податку на додану вартість ТОВ «Євротрейд Холдінг», визначених при придбанні та в подальшому продажу товарів (робіт, послуг) за період з 01.08.2010 по 31.12.2010.

Всього сума ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Євротрейд-Холдінг» складає за листопад 2010 року 49915,64 грн.

Згідно системи автоматизованого співставлення ПП «АТК-Дніпро» задекларував частково листопаді 2010 року податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Євтроейд-Холдінг» на суму 42841,40 грн.

ТОВ «Вершина Мрії» (код ЄДРПОУ 35924545) ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя придбання шроту соняшникового всього на суму 188680,00 грн. в т.ч. ПДВ 31446,67 грн., отримано акт щодо встановлених нікчемних правочинів за грудень 2010 року №39/23-02/35924545 від 10.02.2011 року.

До ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя від ВПМ ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя відповідно до наказу ДПА України від 14.05.1998 року № 223 «Про затвердження положення про організацію взаємодії податкової міліції з іншими службами державних податкова інспекцій про встановлення суб'єктів підприємницької діяльності, що ухиляються від сплати податків» були надані матеріали, а саме: довідка про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків від 04.02.2011р. №119/26-90 за результатами перевірки місцезнаходження не встановлено та пояснення надані керівником ТОВ «Вершина мрії» Хавер М.В. від 01.02.2011 року. Згідно наданих пояснень встановлено, що на нього було переоформлене ТОВ «Вершина мрії» з грошову винагороду. При перереєстрації ТОВ «Вершина мрії» на його імя, документи фінансові господарської діяльності підприємства йому не були передані. Цілей ведення фінансові господарської діяльності та отримання від такої діяльності прибутку не переслідував (н здійснював придбання та реалізацію товарів (робіт,послуги), не заключав договорів підприємствами-контрагентами, не виписував та нікому не передавав бухгалтерські документ ТОВ «Вершина мрії», також нікого не уповноважував це робити. Ніякої фінансово-господарські діяльності, як директор підприємства не вів. Про місцезнаходження документів та печатки підприємства він нічого не знає.

Зазначене, вищенаведене пояснення посадової особи ТОВ «Вершина мрії», свідчить, на думку ДПІ, про відсутність будь-яких первинних документів на право формування податкового кредиту та валових витрат як у зазначеного підприємства так і у підприємств постачальників-покупців підтверджують відсутність фактичного отримання та відвантаження товарів від постачальників на ТОВ «Вершина мрії» у грудні 2010 року.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія постанови від 06.04.2011 в адміністративній справі №2а-0870/1305/11 за позовом ТОВ «Вершина мрії» до ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та визнання неправомірним акту перевірки. У даній постанові судом встановлено, що пояснення щодо обставин здійснення ТОВ «Вершина мрій» були надані ним ВПМ ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя під психологічним впливом. Даною постановою позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Вершина мрії», за наслідками якої складено Акт № 39/23-02/35924545 від 10.02.2011. В іншій частині позову відмовлено.

Для підтвердження взаємовідносин ПП «АТК-Дніпро» з підприємством-постачальником ТОВ «Вершина Мрії», було надано до перевірки договір куплі-продажу №101224 від 24.12.2010. Відповідно до якого ТОВ «Вершина Мрії» зобовязується поставити і передати у власність ПП «АТК-Дніпро» шрот соняшниковий. Також до перевірки було надано податкову накладну №101224 від 24.12.2010 року, рахунок-фактура №СФ -1012241 від 24.12.2010. Видаткова накладна №РТ 1012241 від 24.12.2010 на суму 188680,00 грн. в т.ч. ПДВ 31446,67 за шрот соняшниковий в кільком 94,34 т. Оплата за товар проводилася в безготівковій формі відповідно до платіжного доручення №330 від 10.02.2010 на суму 188680,00 грн. в т.ч. ПДВ 31446,67 грн.

До перевірки не були надані ПП «АТК - Дніпро» документи, щодо подальшої переробки соняшника до перевірки не надалися, а саме: відсутні товарно-транспортні накладні, М-1 «Журнал обліку вантажів, що надійшли»; М-4 «Прибутковий ордер; М-7 «Акт про приймання матеріалів»; М-8, М-9, М-28, М-28а «Лімітно-забірна картка»; М-11 «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів»; М-12 «Картка N складського обліку матеріалів»; М-13 «Реєстр N приймання-здачі документів»; М-14 «Відомість обліку залишків матеріалів на складі».

Всього сума ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Вершина Мрії» складає за грудень 2010 року 31446,67 грн.

Згідно наданого пояснення (вих. № 28/9 від 28.07.2011р.) директором ПП «АТК-Дніпро» Буйденком Є.В., придбаний у ТОВ «Вершина мрії» жмих соняшнику в подальшому реалізований на ПП «Бліскор».

Згідно системи автоматизованого співставленням ПП «АТК-Дніпро» не задекларував в грудні 2010 року податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Вершина мрії».

ТОВ «Тісаво» (код ЄДРПОУ 35764076) ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя, придбання шрот соняшникового кількості 605,87 т. всього на суму 1198739,40 грн. в т.ч. ПДВ 199789,90 грн., отримано акт №549/23/35764076 від 26.05.2011 щодо встановлених нікчемних правочинів за період з 01.12.2010 по 31.03.2011.

В акті перевірки ТОВ «Тісаво» значиться, що відповідно до інформації наявної в базах даних ДПА України, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту з ПДВ.

Засновник ТОВ «Тісаво» ніякої участі в підприємницькій діяльності товариства ні здійснював, мети на одержання прибутку від підприємства не мав.

В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в звязку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів та не подачі податкової декларації з податку на додану вартість за перевіряє мий період.

Враховуючи те, що у ТОВ «Тісаво», відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення транспортні засоби, то ДПІ зроблені висновки що операції ТОВ «Тісаво» не є господарською діяльністю підприємства, розумінні п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Для підтвердження взаємовідносин ПП «АТК-Дніпро» з підприємством-постачальником ТОВ «Тісаво», було надано до перевірки договір купівлі-продажу №1Д0106 від 06.01.2011. Відповідно до договору ТОВ «Тісаво» обвязується поставити і передати у власність ПП «АТК-Дніпро» шрот соняшниковий. Також до перевірки було надано податкові накладні, рахунки фактури, видаткові накладна за шрот соняшниковий в кількості 605,87 т.

До перевірки не були надані ПП «АТК - Дніпро» документи, щодо подальшої переробки товару, а саме: відсутні товарно-транспортні накладні, М-1 «Журнал обліку вантажів, що надійшли»; М-4 «Прибутковий ордер; М-7 «Акт про приймання матеріалів»; М-8, М-9, М-28, М-28а «Лімітно-забірна картка»; М-11 «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів»; М-12 «Картка N складського обліку матеріалів»; М-13 «Реєстр N приймання-здачі документів»; М-14 «Відомість обліку залишків матеріалів на складі».

Всього сума ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «ТІСАВО» складає за лютий 2011 року в сумі 199789,90 грн.

ФГ «Вікторія Ч» (код ЄДРПОУ 34758978) ДПІ у м. Херсоні, придбання сої в кількості 111,091 т. всього на суму 433430,00 грн. в т.ч. ПДВ 72238,33 грн., довідка про неможливість проведення перевірки - за березень 2011.

Оскільки на ФГ «Вікторія Ч» відсутні достатні трудові ресурси, складські приміщення виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигод переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадкам коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат т податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

До перевірки не були надані ПП «АТК - Дніпро» документи, які підтверджують факт поставки придбаного товару.

Таким чином, здійснені операції позивача з придбання товарів у ТОВ «Євротрейд -Холдінг» (код ЄДРПОУ 37222018), ТОВ «ТІСАВО» (код ЄДРПОУ 35764076), ТОВ «Альянс-3» (код ЄДРПОУ 36365974), ТОВ «Вершина Мрії» (код ЄДРПОУ 35924545), ФГ «Вікторія Ч» (код ЄДРПОУ 34758978) не визнані, як операції, що проведені у межах господарської діяльності та документи на отриманий товар від ТОВ «Євротрейд -Холдінг», ТОВ «ТІСАВО», ТОВ «Альянс-3», ТОВ «Вершина Мрії», ФГ «Вікторія Ч» не мають юридичної сили та не є підтвердженням факту придбання товару у зазначених підприємствах, на підставі чого ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя зроблені висновки, що позивачем необґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту.

Враховуючи вищенаведене, усі операції купівлі-продажу ПП «АТК -Дніпро» з його постачальниками та покупцями за період з 01.03.2010 по 31.03.2011, на думку ДПІ у Василівському районі не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними по ланцюгу до «вигодо набувача».

На підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ «Євротрейд -Холдінг», ТОВ «ТІСАВО», ТОВ «Альянс-3», ТОВ «Вершина Мрії», ФГ «Вікторія Ч» судом отримана первинна документація а саме: укладені договори на купівлю товарів (соняшник, соя), видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення оплати придбаного товару, які містяться в матеріалах справи.

У вказаних первинних документах податковою інспекцією не встановлено порушень щодо порядку їх оформлення.

Крім того, в матеріалах справи містяться письмові пояснення ТОВ «Тісаво», у яких директором повідомлено, що всі поставки, здійснені між ТОВ «Тісаво» та ПП «АТК-Дніпро» з 01.03.2010 по 31.03.2011 проводились за рахунок ТОВ «Тісаво» найманим транспортом. Згідно письмових пояснень ФГ «Вікторія Ч», директором повідомлено, що всі поставки, здійснені між ФГ «Вікторія Ч» та ПП «АТК-Дніпро» з 01.03.2010 по 31.03.2011 проводились власним та найманим транспортом ФГ «Вікторія Ч».

Про реальність надання вказаними субєктами господарювання послуг позивачу також говорить той факт, що вказані операції належним чином оприбутковані в бухгалтерському обліку ПП «АТК-Дніпро».

Крім того, представником позивача надані суду докази, що придбані товарно-матеріальні цінності були використані ним у власній господарській діяльності. У підтвердження надано договори щодо продажу ПП «АТК-Дніпро» підприємствам (ВАТ «Мелітопольський масло екстракційний завод», ТОВ «ВПП «Агробізнес», ТОВ «Нео форте», ПП з 100% іноземним капіталом «Бліскор») олії соняшникової, сої, жмиху соєвого та соняшникового, соєвої олії.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправним ППР підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Суд не може погодитись з правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначених угод, вважає її хибною з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» розяснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу обєктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання договорів недійсними, укладених позивачем з контрагентами, відсутні.

Статтею 207 ГК України встановлено: господарське зобовязання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

При цьому, слід зазначити, що до висновку про порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за її дії.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Суд зазначає, що позивачем належним чином оформлено господарські правовідносини з контрагентами, а фактичне здійснення таких операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності.

З наданих до суду документів встановлено, що позивач в подальшому використав у своїй господарській діяльності придбані у контрагента товари та послуги.

Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст. 71 КАС України він, як субєкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Пунктом 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327 (далі - Порядок) передбачено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання (наприклад, «приховування обєкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що цей договір ймовірно суперечить інтересам держави, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Суд не погоджується із таким висновком з огляду на наступне.

Щодо порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168/97-ВР) від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону №168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

За приписами пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобовязань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобовязань із сплати податків.

За приписами пп.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є обєктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до п. 198.1 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ПКУ 198.3. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.6 ПКУ 198.6 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також слід зазначити, що відсутність у підприємства основних засобів, зареєстрована невелика кількість осіб, відсутність зареєстрованих транспортних засобів тощо, не може впливати на права контрагента - платника податків до тих пір, поки в судовому порядку не буде доведено наявність у посадових осіб такого підприємства умислу на укладення із таким субєктом господарювання угод з метою ухилення від сплати податків.

При цьому, у разі якщо податковий орган посилається на наявність таких обставин, він повинен вжити усіх належних заходів для їх належного підтвердження та доведення.

З огляду на все вищевикладене, доводи податкового органу про порушення позивачем вимог п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.1, п. 198.3, 198.6, п. 201.1, п. 201.11 ст. 201 Податкового Кодексу України не знайшли свого підтвердження, а тому ППР Державної податкової інспекції у Василівському районі № 0000272300 від 30.08.2011 підлягає скасуванню.

Вимоги щодо визнання протиправними висновків Акту перевірки, суд вважає безпідставними та відмовляє у цій частині позовних вимоги, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Із аналізу чинного законодавства вбачається, що оскаржуваний акт перевірки не є рішенням (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) у розумінні п. 1 ст. 17 КАС України, виходячи з наступного.

Порядок оформлення результатів перевірок платників податків органами ДПС врегульовано Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772.

Відповідно до п. 1.3 Порядку за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

Згідно п. 7 розділу IV Порядку зазначено, що за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Отже, акт перевірки, це лише службовий документ, компетентна обґрунтована думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення. Уповноважена службова особа при прийнятті управлінського рішення на підставі акту перевірки може як погодитися з думкою (позицією) ревізора, так і відхилити її.

З системного аналізу зазначених вище вимог законодавства, суд приходить до висновку, що оскаржуваний позивачем акт перевірки є лише засобом документування і може мати лише рекомендований характер для винесення того чи іншого висновку, а тому не може бути обєктом оскарження в суді. Обєктом оскарження є юридичні наслідки, що безпосередньо випливають з результатів розгляду акта, зокрема, прийняті рішення щодо застосування заходів примусу чи притягнення відповідальних осіб позивача до юридичної відповідальності.

Згідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відтак, суд приходить до висновку, що дії посадових осіб відповідача щодо складання акту та відображення в ньому певних юридичних фактів та висвітлення інформації про результати перевірки є обовязком субєкта владних повноважень, а не правом.

Зазначена позиція також підтримана Вищим адміністративним судом України, зокрема по справі № К-20686/09, з якої вбачається, що акт перевірки за своїм змістом не є рішенням субєкта владних повноважень, а також не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, та не створює і не припиняє права чи обовязки особи, а лише фіксує певні обставини. Жодних управлінських висновків оскаржуваний акт не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії позивачу він не приписує, та відповідно не порушує права свободи та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин, та відповідно дії по складанню вказаного акту також не порушують права, свободи та інтереси осіб.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Обставини, які слугували фактичною підставою для донарахування позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість згідно спірного податкового повідомлення - рішення, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області №0000272300 від 30 серпня 2011 року.

Судові витрати у розмірі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок) присудити на користь Приватного підприємства «АТК-Дніпро» з Державного бюджету України.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 16 лютого 2012 року.

Суддя(підпис)Д.В. Татаринов