Постанова № 22095713, 27.02.2012, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-0770/2090/11

Ряд стат. звіту № 8.2.14

Код - 09

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2012 р. 14.55 год. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., при секретарі судового засідання Рекунова К.А., та сторін, які беруть участь у справі:

позивача: ТОВ «Будкапітал Еколоджи»- представник Демчук І.Д;

відповідача: Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області -представник Бондарева В.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Будкапітал Еколоджи» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 27 лютого 2012 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 02 березня 2012 року.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Будкапітал Еколоджи” звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області, якою просить (відповідно до заяви про збільшення позовних вимог вих. № 21 від 01.09.11 р., а.с. 74-83) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0003112341/0 від 26.11.2010 р., № 0003092341/0 від 26.11.2010 р., № 0003102341/0 від 26.11.2010 р., № 0000662240/0 від 01.12.2010 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржені податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді прийняті відповідачем в супереч норм чинного законодавства, зокрема, вказано на те, що відповідачем грубо порушено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок з питань додержання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327 в частині відображення перекручених відомостей стосовно позивача. Також вказано на те (згідно заяви про збільшення позовних вимог вих. № 21 від 01.09.11 р., а.с. 74-83), що порушень передбачених пп. 5.2.1 п. 5.2 пп .5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не вчиняв, висновки акту перевірки в цій частині є не обґрунтованими та непідтвердженими належними доказами.

У судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних підтримав повністю, дав аналогічні пояснення та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених у запереченнях проти позову, пояснив, що наведені у позовній заяві доводи стосовно порушення порядку проведення перевірки є надуманими та безпідставними, вказано на правомірність проведення перевірки позивача оформленої актом перевірки № 3936/23-1/35045506 від 18.11.2010 р. Відзначив, що позивач за охоплений перевіркою період обліковував у залишках товарів ТМЦ на суму 15569,59 грн., в той час як будь-яких документів щодо підтвердження факту наявності на підприємстві відповідних ТМЦ для перевірки надано не було, що є самодостатньою підставою вважати, що такі товари підприємством реалізовані, а тому податковим органом правомірно збільшено валовий дохід позивача на відповідну суму та збільшено податкове зобовязання по ПДВ на суму 3113,92. Також вказано на те, що позивач не мав право на формування валових витрат за рахунок витрат на оплату послуг по розробленню бізнес-плану для підприємства, оскільки виготовлення такого бізнес-план не повязано з господарською діяльністю позивача, з аналогічних підстав не мав права на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених в ціні послуг по розробленню бізнес-плану для підприємства. Також вказує на безпідставність збільшення позивачем валових витрат на суму 79142 грн., згідно уточнюючого розрахунку по податку на прибуток за 1-й кв. 2010 року, оскільки такі витрати не підтверджені первинними документами. Крім того, зазначає платником в порушення Закону України „Про податок на додану вартість” протиправно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, які на момент проведення перевірки не підтверджені оригіналами податкових накладних. Стосовно податкових повідомлень-рішень № 0003102341/0 від 26.11.2010 р., № 0000662240/0 від 01.12.2010 р. представником відповідача наголошено, що позивачем взагалі не наведено жодних фактичних підстав та не надано жодного належного доказу в обґрунтування протиправності відповідних податкових повідомлень-рішень. З наведених обставин представник відповідача просив відмовити в задоволені позову повністю.

Зясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Закарпатської області, на підставі наказу від 21.09.2010 р. № 510 /а.с. 199/ та направлення № 2209/23-1 від 21.09.2010 р. /а.с. 200/, було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю „Будкапітал Еколоджи” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період (акт ДПІ у м. Ужгороді № 3936/23-1/35045506 від 18.11.2010 р. /а.с. 21-62/, реєстраційний номер якого згідно повідомлення ДПІ у м. Ужгороді № 9579/9/23-1 від 06.12.2010 р. - № 3936/23-1/36461490 /а.с. 204), якою встановлено порушення ТОВ „Будкапітал Еколоджи”:

- пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами та доповненнями в результаті чого донараховано податку на прибуток в сумі 43 104,50 грн. (в т. ч. 3-й кв. 2009 р. 19394,00 грн.; 1 кв. 2010 р. 19785,50 грн.; 2 кв. 2010 р. 3925,00 грн.).

- пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7, пп. 7.2.1. п. 7.2., пп. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та пп. 2.4 п. 2 розділу 2 Положення про документальне забезпечення у бухгалтерському обліку № 88, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.00р. №2181-111 (із змінами та доповненнями) зменшено р. 26 на загальну суму 28 795,70 грн. та донараховано податок на додану вартість в сумі 7 902,00 грн., а саме за липень 2010 р.

- п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) в результаті чого донараховано податок з доходів нерезидентів з джерелом походження з України при виплаті у вересні 2009 року в сумі 629,30 грн.

- пп. 2, 4, 8, 9 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. № 303 із змінами та доповненнями та пп. 1.4., 3.1., 5.4., 6.2., 7.1., 7.2. Інструкції '"Про порядок обчислення та сплати за забруднення навколишнього середовища" затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 р. із змінами та доповненнями, пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.00р. № 2181-ІІІ із змінами та доповненнями, донараховано збору за забруднення навколишнього природного в сумі 6,76 грн.

На підставі акту перевірки № 3936/23-1/36461490 від 18 листопада 2010 року Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Закарпатської області було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- за № 0003092341/0 від 26.11.2010 року, яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 59522,15 грн. (в т.ч. за основним платежем 43104,5 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 16417,65 грн.) /а.с. 86/;

- за № 0003112341/0 від 26.11.2010 року, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 11062,80 грн. (в т.ч. за основним платежем 7902 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3160,80 грн.) /а.с. 84/;

- за № 0003102341/0 від 26.11.2010 року, яким визначено податкове зобовязання за платежем інші збори за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 516,76 грн. (в т.ч. за основним платежем - 6,76 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 510 грн.) /а.с. 8/;

- за 0000662240/0 від 01.12.2010 року, яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 1887,9 грн. (в т.ч. за основним платежем 629,30 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1258,6 грн.) /а.с. 85/.

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено в судовому засіданні та встановлено матеріалами справи, зокрема, актом ДПІ у м. Ужгороді № 3936/23-1/35045506 від 18.11.2010 р. підставою для зменшення позивачу валових витрат на суму 83333,33 грн. та зменшення податкового кредиту на суму 16667 грн. слугувало те, що позивачем у період який перевірявся було здійснено оплату послуг по розробленню бізнес-плану, економічна доцільність використання якої необґрунтована та не представлено будь-яких підтверджуючих документів, що свідчать про здійснення ТОВ „Беларій” будь-яких робіт, а саме розробка бізнес плану, тому встановити взаємозвязок вищезазначеної послу з господарською діяльністю підприємства не можливо.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що валові витрати виробництва - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Матеріалами справи стверджується, що в процесі здійснення господарської діяльності позивач уклав договір про надання послуг № 09/07/01 від 01 липня 2009 року з ТОВ „Беларій” /а.с. 116-118/, предметом якого надання послуг з розробки бізнес плану ТОВ „Будкапітал Еколоджи”. Реальний характер вказаного договору та факт надання послуг підтверджується наявним в матеріалах справи актом виконаних робіт по наданню послуг від 31.07.2009 р. на загальну суму 100000,00 грн., в т.ч. ПДВ 16666,67 грн. /а.с. 119/. Також в матеріалах справи міститься Бізнес план ТОВ „Будкапітал Еколоджи” /а.с. 133-162/, який є матеріальним результатом послуг отриманих від ТОВ „Беларій”.

У відповідності до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва ( обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платнику податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт ( послуг).

З обставин встановлених судом вбачається, що у даному випадку має місце фактичне отримання позивачем результатів робіт (послуг), а тому позивач правомірно відобразив у податковому обліку та в податкових деклараціях відповідні суми валових витрат.

Суд не приймає посилання податкового органу на те, що надай позивачем акт виконаних робіт не містить розкриття змісту господарської операції, оскільки судом встановлено, що акт виконаних робіт по наданню послуг від 31.07.2009 р. /а.с. 119/ відповідає вимогам цивільно-правових норм та містять відмітку про виконання робіт і відсутність претензій сторін один до одного.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом ця норма Закону передбачає як підставу для не включення до складу валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів.

Судом при розгляді справи встановлено, що витрати, понесені позивачем за договором про надання послуг № 09/07/01 від 01.07.2009 р., підтверджені первинними бухгалтерськими документами. При цьому, правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Стосовно посилання податкового органу на необґрунтованість економічної доцільності розроблення бізнес плану для позивача, суд звертає увагу на положеннями п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Із аналізу наданих позивачем первинних документів суд приходить до переконання, що витрати на розробку бізнес плану безпосередньо повязані з господарською діяльністю позивача, оскільки він містить економічне обґрунтування, програму діяльності підприємства на майбутнє, тому непереконливими є доводи відповідача про відсутність у позивача на момент перевірки достатньої кількості працівників та оборотних активів, передбачених бізнес-планом. При цьому правомірність віднесення до складу валових витрат сум, сплачених за розробку бізнес-плану, закон не ставить в залежність від його фактичного виконання в повному обсязі платником.

Враховуючи вищезазначене, відображення позивачем господарських операцій за договором з ТОВ „Беларій” в податковому обліку відповідає вимогам ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Разом з тим згідно пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв у період, охоплений перевіркою, встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Із змісту наведеної правової норми вбачається, що закон забороняє включення до складу податкового кредиту тільки тих сум ПДВ, які взагалі не підтверджені податковими накладними.

Суд констатує, що сума податкового кредиту в розмірі 16666,67 грн., сплачена в ціні вартості послуг по розробці бізнес плану для позивача, підтверджується належним чином оформленою податковою накладною № 17 від 31 липня 2009 року /а.с. 121/ виданою ТОВ „Беларій”.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом протиправно зменшено позивачу валові витрати на суму 83333,33 грн. та зменшено податковий кредит на суму 16667 грн., сформовані за результатами здійснення господарської операції з ТОВ „Беларій”.

Також за результатом перевірки відповідачем зменшено валові витрати позивача на суму 79142 грн. за наслідками 1 кв. 2010 р. у звязку із відсутністю документального підтвердження понесених платником витрат у відповідному звітному періоді.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв у період, охоплений перевіркою, встановлено, що платник податку до складу валових витрат має право включати ті витрати, які придбаваються для використання у господарською діяльністю такого платника податку, їх включення до валових витрат передбачено ст. 5 вказаного Закону та такі витрати підтверджені належним чином оформленими розрахунковими, платіжними та іншими документами (п. 5.1. та п. 5.2 пп. 5.2.1 ст. 5).

Суд констатує, що валові витрати позивача у розмірі 79142 грн., згідно уточнюючого розрахунку податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за 1 кв. 2010 р. /а.с. 128/, належним чином підтверджені документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: ВР Замовлення; Контрагенти; Валові доходи/витрати: продаж (придбання) товарів (робіт, послуг) за 1 кв. 2010 р. /а.с. 235/, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: ВР Замовлення; Контрагенти; Валові доходи/витрати:собівартість іноземної валюти при продажу за гривні (витрати) за 1 кв. 2010 р. /а.с. 236/, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: 633 Контрагенти за 1 кв. 2010 р. /а.с. 237/, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: ВР Валові доходи/витрати; Контрагенти за 1 кв. 2010 р. /а.с. 238/, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: 631 Контрагенти за 1 кв. 2010 р. /а.с. 239/, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: ВР Валові доходи/витрати; Контрагенти за 1 кв. 2010 р. /а.с. 240/, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: ВР Валові доходи/витрати; Контрагенти за 1 півріччя 2010 р. /а.с. 241/. Позивачем доведено, що відповідні документи надавались відповідачу при проведенні перевірки та при наданні заперечення на акт перевірки.

Таким чином, висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат в розмірі 79142 грн. за наслідками 1 кв. 2010 року не відповідає фактичним обставинам справи.

Крім того за результатом перевірки позивачеві збільшено валовий дохід на суму 15700,00 грн. у звязку з тим, що у залишках товарів, які обліковуються на підприємстві, відсутні ТМЦ на відповідну суму, що на думку податкового органу є підставою вважати такі ТМЦ проданими або безоплатно реалізованими, однак суд з такими висновками відповідача погодитися не може з огляду на таке.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4. Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 вказаного Закону визначено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. за № 87 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 р. за № 391/3684 визначено доходи як збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобовязань, які призводять до зростання власного капіталу.

Таким чином наведеними правовими норми чітко визначено ознаки доходу платника податку, які повинні бути включені останнім до валових доходів. Так, податковим законом визначено форми такого доходу (грошова, матеріальна або не матеріальна), визначено події, які є підставою для включення доходів до валових (або зарахування коштів від покупця на банківський рахунок/оприбуткування в касі платника податку; або відвантаження товарів/надання робіт, послуг). При цьому законодавець характеризуючи дохід платника податку вказує на те, що такий дохід призводить до зростання власного капіталу у вигляді надходження активів або зменшення зобовязань.

Разом з тим, наявний в матеріалах акт перевірки ДПІ у м. Ужгороді від 18.11.2010 р. жодних відомостей стосовно збільшення власного капіталу позивача у вигляді надходження активів або зменшення зобовязань не містить, як і не містить посилання на первинні документи, які підтверджую факт відвантаження відповідних ТМЦ покупцеві чи факт зарахування коштів від покупця на банківський рахунок позивача.

В цій частині акт перевірки не відповідає вимогам пункту 1.7 Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок з питань додержання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), яким визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Нормами Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не встановлено механізму визначення контролюючим органом валового доходу платника податку, у звязку з так званим умовним продажем ТМЦ, відсутніх у залишках товару, що обліковуються на підприємстві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що законних підстав для збільшення валових доходів позивача на суму 15700,00 грн., у звязку з відсутністю ТМЦ у залишках товарних запасів підприємства, відсутні, а висновки податкового органу в цій частині не ґрунтуються на чинному на момент виникнення спірних правовідносин податковому законодавстві. Суд приймає до уваги, що акт перевірки не містить належних правових обґрунтувань, з посиланням на відповідні первинні документи та зафіксовані факти порушень податкового законодавства, на підставі яких контролюючий орган може визначити суму податкового зобовязання в цій частині.

Також за результатом перевірки позивачеві зменшено податковий кредит на суму 7253,26 грн. у звязку з відсутністю у ТОВ „Будкапітал Еколоджи” оригіналів податкових накладних які підтверджують відповідні суми податкового кредиту.

Як вже зазначалося, в силу імперативних приписів п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»закон забороняє включення до складу податкового кредиту тільки тих сум ПДВ, які взагалі не підтверджені податковими накладними.

Так, в матеріалах справи міститься належним чином засвідчені копії податкових накладних: № 416 від 20.11.2009 р. на суму 12183,00 грн., в т.ч. ПДВ 2030,50 грн. видана ТОВ Закарпатський завод МАФ” /а.с. 122/; № 57 від 22.09.2009 р. на суму 3256,26 грн., в т.ч. ПДВ 542,71 грн. видана ТОВ СП „Фем-Інвест” /а.с. 123/; № 77 від 01.10.2009 р. на суму 14880,10 грн., в т.ч. ПДВ 2480,02 грн. видана ТОВ „Монтажобудспецсервіс” /а.с. 124/; № 89 від 14.12.2009 р. на суму 7059,42 грн., в т.ч. ПДВ 1176,57 грн. видана ТОВ СП „Фем-Інвест” /а.с. 125/; № 526 від 13.10.2009 р. на суму 10140,00 грн., в т.ч. ПДВ 150,00 грн. видана ТОВ „УЛЕП” /а.с. 125/; № 78 від 04.11.2009 р. на сум 5387,35 грн., в т.ч. ПДВ 897,89 грн. видана ТОВ СП „Фем-Інвест” /а.с. 127/. Разом з тим представником позивача у судовому засіданні 27.02.2012 року з метою встановлення достовірності вищевказаних податкових накладних було надано суду для огляду оригінали відповідних податкових накладних.

При огляді наданих суду оригіналів наведених податкових накладних встановлено, що такі оформлені у відповідності із вимогами пп. 7.2.1. та пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що спростовує висновки акту перевірки стосовно порушення ТОВ „Будкапітал Еколоджи” відповідних норм податкового законодавства.

Судом встановлено, що за результатами перевірки відповідачем також збільшено позивачеві податкове зобовязання по ПДВ на суму 3113,92 грн. за червень 2010 р. у звязку із використанням ТМЦ на суму 15569,59 грн. не в господарській діяльності (стор. 19-20 акту перевірки від 18.11.2010 р., а.с. 39-40).

Однак враховуючи те, що у відповідному податковому періоді, згідно стор. 27-28 акту перевірки від 18.11.2010 р. /а.с. 47-48/ у червні 2010 році на кінець періоду за даними перевірки мало місце відємне значення ПДВ в розмірі 81934,3 грн., яке є значно більшим за донараховану відповідачем суму податкового зобовязання по ПДВ у даному періоді в розмірі 3131,2 грн., то сума ПДВ яка підлягає сплаті за податковий період червень 2010 року не виникає. Наявність вказаного порушення вплинуло виключно на зменшення залишку відємного значення ПДВ.

За наведених обставин суд констатує, що права та інтереси позивача в частині визначення відповідачем податкових зобовязань по податку на додану вартість та по податку на прибуток приватних підприємств порушені та потребують судового захисту, а відтак податкові повідомлення-рішення від 26 листопада 2010 року за № 0003112341/0 та № 0003092341/0 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Разом з тим судом встановлено, що за результатом перевірки позивачеві було донараховано податкове зобовязання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 629,30 грн.

Із змісту п. 1.35. ст. 1., п. 13.2. та п. 13.5 ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” вбачається, що платник податків - резидент, який здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи виплату винагороди у вигляді фрахту, з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нериздентом від провадження господарської діяльності, зобовязаний утримувати податок з таких доходів за ставкою у розмірі 6 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати.

Так, перевіркою встановлено, що позивачем проведено виплату фрахту фірмі „Big Trans” на виконання умов контракту № 01/20090915 від 15.09.2009 р. та згідно акту виконаних робіт від 29.09.2009 р. на загальну суму 900 Євро (10488,37 грн.), однак ТОВ „Будкапітал Еколоджи” під час виплати відповідного фрахту на користь фірми „Big Trans” не сплатив до бюджету податок з доходів нерезидентів у сумі 629,30 грн., що є грубим порушенням п. 13.2. та п. 13.5 ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (стор. 29-30 акту перевірки від 18.11.2010 р., а.с. 49-50).

Наявність вказаного порушення ні у позовній заяві, ні у заяві про збільшення позовних вимог позивача, ні уповноваженим представником позивача у судовому засіданні належними та допустимими доказами спростовано не було. Позивач взагалі жодних пояснень в цій частині суду не надав, а тому суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно збільшено податкове зобовязання позивача по податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 629,30 грн.

Крім того, за результатом перевірки позивачеві було визначено податкове зобовязання по збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 6,76 грн. у звязку з не проведенням у повному обсязі нарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища за 9 місяців 2009 року та 2009 року.

Перевіркою встановлено, що фактичні обсяги розміщення та за викиди пересувними джерелами забруднення (бензин) визначено на підставі актів на списання, подорожніх листів від № 1 по № 18 в кількості 714,53 літрів, № 19 по № 36 в кількості 447,96 літрів, № 37 по № 56 в кількості 209,50 літрів, № 57 по № 74 в кількості 22,46 літрів. Таким чином, в результаті проведення обчислення загальної суми збору із застосуванням вірного нормативу збору та коригуючого коефіцієнту документальною перевіркою донараховано збір за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 6,76 грн., в т.ч. за 3 кв. 2009 р. в сумі 2,26 грн., за 4 кв. 2009 р. в сумі 4,50 грн. (стор. 37-38 акту перевірки від 18.11.2010 р., а.с. 57-58), про що відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003102341/0 від 26.11.2010 р.

Суд приймає посилання податкового органу на те, що позивачем не наведено жодних фактичних підстав та не було надано суду жодних належних та допустимих доказів стосовно протиправності відповідного податкового повідомлення-рішення відповідача, в той час як в силу вимог ч. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. За таких обставин суд приходить до висновку, що законні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003102341/0 від 26.11.2010 р. відсутні.

Згідно ч. 3. ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, а відтак слід присудити понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, у вигляді сплати судового збору (платіжне доручення № 46 від 20 травня 2011 року, а.с. 67) у розмірі 1 (одна) грн. 70 (сімдесят) коп. до стягнення з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Будкапітал Еколоджи»до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003112341/0 від 26.11.2010 року, податкове повідомлення-рішення № 0003092341/0 від 26.11.2010 року.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути із державного бюджету на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1,70 грн. (одну гривню 70 копійок).

5. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Дору Ю.Ю.