Рішення № 22095434, 15.02.2012, Голосіївський районний суд міста Києва

№ 2-83/12

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.02.2012 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого-судді Мазурик О.Ф.,

секретаря Василишиної О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2009 року позивач - Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Актив-Банк», реорганізоване в Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Актив-Банк»(далі ПАТ «КБ «Актив-Банк») (т. 1, а.с. 170-181), звернувся до суду з позовом, уточненим в подальшому (т. 1, а.с. 198) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 0727/02 в сумі 1 357 859 грн. 67 коп. та за договором кредиту № 31.107/СД-1 в сумі 157 744 грн. 57 коп.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначив, що відповідно до умов Кредитного договору № 1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Актив-Банк», перейменоване в подальшому на Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Актив-Банк», надав відповідачу кредит в розмірі 1 277 620 грн. 00 коп. на поточні потреби, а відповідач зобовязався повернути наданий кредит на умовах, встановлених Кредитним договором № 1, не пізніше 26.07.2010 року та сплатити 17, 5 процентів річних.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем у сумі 1 277 620 грн. 00 коп. підтверджується заявою на видачу готівки № 3138 від 27.07.2007 року.

Не дивлячись на прийняті на себе зобовязання, обумовлені умовами Кредитного договору № 1, відповідач не здійснює платежів в рахунок погашення нарахованих по ньому відсотках, чим порушує прийняті на себе договірні зобовязання. Загальна заборгованість відповідача за невиконання умов Кредитного договору № 1 станом на 27.01.2009 року становить 1 353 859 грн. 67 коп.

Крім того, 26.11.2007 року між позивачем та відповідачем, укладено Кредитний договір № 31.1.07/СД - 1 (надалі - Кредитний договір № 2), згідно якого відповідачу надано кредитні кошти в сумі 142 800, 00 доларів США на споживчі цілі терміном користування до 25 листопада 2032 року включно.

Факт надання кредитних коштів відповідачу підтверджується заявою на видачу готівки № 1583 від 26.11.2007 року в сумі 142 800, 00 доларів.

Відповдно до п.п. 1.2, 1.3 умов Кредитного договору № 2 відповідач зобовязався повернути наданий кредит та сплатити 12, 0 процентів річних і щомісячну комісію за обслуговування кредиту в розмірі 0, 1 відсотків на суму кредиту. Загальна заборгованість відповідача за Кредитним договором № 2 станом на 27.01.2009 року становить 157 744, 57 доларів США, що за курсом НБУ становить 1 214 633 грн. 18 коп.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ВАТ «КБ «Актив-Банк»про визнання договорів недійсними та припинення зловживання правом (т. 1, а.с 151-156).

Ухвалою суду від 15.02.2012 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Актив-Банк»про визнання договорів недійсними та припинення дії, яка порушує право залишено без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на ті ж обставини, що і в позовній заяві. Просив позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 2 568 492 грн. 85 коп.

Відповідач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявився. Надіслав телеграму про відкладення розгляду справи в звязку з хворобою, але доказів на підтвердження поважної причини неявки до суду не надав. Заява про розгляд справи без його участі до суду не надходила.

Згідно ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У відповідності до ст. 224 ЦПК України, за згодою позивача, суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши надані письмові докази у сукупності, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що заявлений позов є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобовязанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2007 року між позивачем та відповідачем укладено Кредитний договір № 0727/02 (т. 1, а.с. 13-14).

Відповідно до умов Кредитного договору № 1 Позивач надав відповідачу кредит в розмірі 1 277 620 грн. 00 коп. на поточні потреби, а відповідач зобовязався повернути наданий кредит на умовах, встановлених Кредитним договором № 1, не пізніше 26.07.2010 року та сплатити 17, 5 процентів річних.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем у сумі 1 277 620 грн. 00 коп. підтверджується заявою на видачу готівки № 3138 від 27.07.2007 року (т. 1, а.с. 17).

Згідно із п. 2.3 Кредитного договору № 1, відповідач сплачує нараховані проценти в валюті кредиту щомісячно у строк не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Судом встановлено, що відповідач не здійснює платежів в рахунок погашення нарахованих по ньому відсотках, чим порушує прийняті на себе договірні зобовязання.

Пунктом 2.3 Кредитного договору № 1 передбачено, що відповідач сплачує нараховані проценти в валюті кредиту щомісячно у строк, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

04.01.2009 року позивач направив відповідачу Вимогу № Д 03-4/04 про усунення порушення (т. 1, а.с. 16).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання Боржник зобовязаний сплатити неустойку у відповідності до умов договору.

Пунктом 4.1 Кредитного договору № 1 передбачено, що за несвоєчасне погашення кредиту та/або сплату процентів за кредит, позивач має право стягнути з відповідача пеню у розмірі діючої на період прострочки подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки та штраф у розмірі 20 % від загальної суми простроченої заборгованості на день її виникнення.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача за невиконання умов Кредитного договору № 1 станом на 27.01.2009 року становить 1 353 859 грн. 67 коп., з яких: 1 277 620 грн. 00 коп. - сума заборгованості по кредитному договору; 62 454 грн. 92 коп. - сума заборгованості по процентах; 12 490 грн. 99 коп. - сума штрафу за несвоєчасне погашення процентів; 1 293 грн. 76 коп. - сума пені за несвоєчасну сплату процентів (т. 1, а.с. 15).

Згідно з ч. 2. ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З матеріалі справи також вбачається, що 26.11.2007 року між позивачем та відповідачем, укладено Кредитний договір № 31.1.07/СД - 1 (надалі - Кредитний договір № 2), згідно якого відповідачу надано кредитні кошти в сумі 142 800, 00 доларів США на споживчі цілі терміном користування до 25 листопада 2032 року включно (т. 1, а.с. 18-21).

Факт надання кредитних коштів відповідачу підтверджується заявою на видачу готівки № 1583 від 26.11.2007 року в сумі 142 800, 00 доларів (т.1, а.с. 25).

Судом встановлено, що відповідач не здійснює платежів в рахунок погашення нарахованих по ньому відсотках, чим порушує прийняті на себе договірні зобовязання.

Відповдно до п.п. 1.2, 1.3 умов Кредитного договору № 2 відповідач зобовязався повернути наданий кредит та сплатити 12, 0 процентів річних і щомісячну комісію за обслуговування кредиту в розмірі 0, 1 відсотків на суму кредиту.

Згідно із пунктом 2.4 Кредитного договору № 2, проценти за користування кредитом нараховуються Банком на фактично отриману відповідачем суму кредиту з дня видачі кредиту по останній день строку погашення.

Пункт 3.35 Кредитного договору № 2 зобовязує відповідача погашати заборгованість за кредитним договором № 2, починаючи з травня 2008 року щомісячно до «05»-го числа кожного календарного місяця частково у сумі 486, 00 доларів США на рахунок вказаний у пункті 2.2 цього договору.

Відповідно до п. 3.3.7 Кредитного договору № 2 відповідач повинен сплачувати позивачу нараховані проценти за користування кредитом щомісяця не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Відповідач не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих по ньому процентах з липня 2008 року.04.01.2009 року позивач направив відповідачу вимогу № Д 03-4/05 про усунення порушення (т. 1, а.с. 23).

Пунктом 5.1 Кредитного договору № 1 передбачено, що за несвоєчасне погашення кредиту та/або сплату процентів за кредит, позивач має право стягнути з відповідача пеню у розмірі діючої на період прострочки подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки та штраф у розмірі 20 % від загальної суми простроченої заборгованості на день її виникнення.

Загальна заборгованість відповідача за Кредитним договором № 2 станом на 27.01.2009 року становить 157 744, 57 доларів США (т. 1, а.с. 22).

Згідно розяснень, викладених в п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Згідно ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

В пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»зазначено, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. У звязку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України гривні.

Статтею 36 Закону України «Про Національний банк України»передбачено, що Національний Банк України встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.

Згідно витягу Про офіційні курси гривні до іноземних валют від 15.02.2012 року, Національний банк України встановлює такі офіційні курси гривні до іноземних валют: 100 доларів США 798,8100 грн.

Станом на 15.02.2012 року 157744 доларів США 57 центів еквівалентно 1 260 079 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, судом встановлено, що загальна заборгованість відповідача за Кредитним договором № 1, 2 у гривневому еквіваленті станом на 15.02.2012 року за офіційним курсом курсом НБУ становить 2613 939 грн. 07 коп.

Суд не приймає до уваги письмові заперечення відповідача, щодо невідповідності суми заборгованості за кредитом дійсній заборгованості, оскільки, згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За клопотання позивачу, ухвалою суду від 3.09.2010 року призначено судово-бухгалтерську експертизу (т. 1, а.с. 216-218).

В звязку з тим, що позивачем оплата за проведення експертизи проведено не в повному обсязі, матеріали цивільної справи повернуто на адресу суду без висновку експерта.

Належних доказів на підтвердження невідповідності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом та заборгованості по відсотках за користування кредитом відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 212, 213 ЦПК України рішення ґрунтується на дослідженні наявних в справі доказів.

За встановлених судом обставин, коли позивачем обґрунтовані позовні вимоги та доведені наявними у справі доказами, відповідачем, на підтвердження своїх заперечень, не надано жодного доказу, суд дійшов висновку, що вимоги позивача заявлені у відповідності з чинним законодавством, а отже підлягають задоволенню.

Оскільки, відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог та враховуючи, що позивачем заявлено позовні вимоги в розмірі 2 568 492 грн. 85 коп., тому позов підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого позивачем судового збору в сумі 1700 грн. 00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 30 грн. 00 коп.

На підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, ст.ст. 192, 230, 526, 533, 1049, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57, 60, 74, 88, 208, 212 215, 218, 223, 224, 232 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Актив-Банк»(ЄДРПОУ 26253000) суму заборгованості по кредиту в розмірі 2 568 492 (два мільйона пятсот шістдесят вісім тисяч чотириста девяносто дві) грн. 85 коп., а також суму сплаченого судового збору - 1700 (одну тисячу сімсот) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення - 30 грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя