Постанова № 22093567, 15.07.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/4859/11

категорія 8.2.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2011 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лавренчук О.В. ,

за участю секретаря - Вітковської Т.С.,

за участю представників позивача та ДПІ у м. Житомирі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" <Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління державного казначейства України у Житомирській області <Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі по тексту відповідач-1), Головного управління державного казначейства України у Житомирській області (далі по тексту відповідач-2) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000432304 від 11.05.2011р.; зобов'язання відповідача-1 надати відповідачу-2 висновок із зазначенням суми 394163,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету; стягнення з Державного бюджету України в особі відповідача-2 на користь позивача суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 394163,00 грн.; стягнення з відповідача-1 судових витрат.

Ухвалою Житомирського адміністративного суду від 14.06.2011 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача-1 надати відповідачу-2 висновок із зазначенням суми 394163,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету.

В судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі і пояснив, що за результатами невиїзної документальної перевірки, проведеної відповідачем, було ухвалене податкове повідомлення-рішення №0000432304 від 11.05.2011р., яким було зменшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 394163,00грн., яке Товариством було заявлене до відшкодування за травень-грудень 2010 року та січень 2011 року. Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення - рішення зазначено порушення вимог п.1.8 ст.1 Закону України " Про податок на додану вартість" та п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. Суть порушення, як зазначила представник Позивача, Відповідачем зведена до несвоєчасного підтвердження податкових зобов'язань та сплати податку на додану вартість постачальниками ТОВ "Континент Нафто Трейд" та ПАТ "Концерн Галнафотогаз", ПП "Дейв Експрес Сервіс", які в свою чергу є постачальниками Позивача. Така позиція Відповідача, на думку представника Позивача, не відповідає вимогам чинного законодавства. Позивач свій податковий кредит з податку на додану вартість за вказаний період сформував у повній відповідності до вимог чинного законодавства та отримав право на відшкодування зазначеної суми податку на додану вартість. Несвоєчасне виконання або невиконання іншими платниками (постачальниками постачальників) своїх зобов'язань по сплаті вказаного податку, на думку представника Позивача, повинно бути підставою для відповідальності самих таких платників, а не Позивача.

Представники Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили і пояснили, що дійсно за результатами документальної невиїзної перевірки, проведеної Відповідачем, було ухвалене податкове повідомлення-рішення №0000432304 від 11.05.2011р., яким було зменшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 394163,00 грн., яке Товариством було заявлене до відшкодування за травень-грудень 2010року та січень 2011 року.

Таке рішення було зумовлене тим, що податковий кредит позивача за квітень - грудень 2010 року був сформований в результаті придбання пального у ТОВ "Континент Нафто Трейд", ПАТ "Концерн Галнафотогаз" та ПП "Дейв Експрес Сервіс". Зазначені постачальники в свою чергу придбавали вказане пальне у контрагентів, податковий кредит яких відповідно до бази даних - інформаційних ресурсів ДПА України сформований з ознаками сумнівності. Таким чином, відповідно до вимог п.1.8.ст.1 Закону України " Про податок на додану вартість" не було підтверджено факт надмірності сплати даними контрагентами податку на додану вартість по вказаному товару. Винесене податкове повідомлення - рішення, на думку представників Відповідача, відповідає вимогам чинного законодавства і скасуванню не підлягає.

Представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області - в судове засідання не зявився, про причини відсутності не повідомив, хоча про дату, час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності його представника.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Житомирі було здійснено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Дейв Експрес" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за травень-грудень 2010 року та січень 2011 року, за наслідками якої складено акт від 26.04.2011 року №1945/23-2/22053439 та доповнення до акту №1995/23-2 від 27.04.2011 року у якому крім встановлених порушень п.1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, позивачу встановлено порушення абз."а" п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Житомирі від 26.04.2011 року №1945/23-2/22053439 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000432304 від 11.05.2011 року про зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 394163,00 грн. травень-грудень 2010 року та січень 2011 року, яке і є предметом спору у даній справі.

Вирішуючи питання про відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, судом враховується, що правовідносини, повязані з формуванням податкового кредиту та отриманням бюджетного відшкодування податку на додану вартість, на час виникнення спору були врегульовані Законом України "Про податок на додану вартість" (з відповідними змінами та доповненнями) та за січень 2011 року Податковим кодексом України.

Так, згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, імперативні приписи пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону обумовлюють право на включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту наявністю податкових накладних або митних декларацій.

Таким чином, обставини не підтвердження факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету постачальниками позивача, які слугували фактичною підставою для зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит та бюджетне відшкодування від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Вимога п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальнику.

Частиною 1 ст. 138 КАС України визначено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на законодавче регулювання підстав формування податкового кредиту та розрахунку сум бюджетного відшкодування суд вважає, що визначальною умовою для висновку про протиправність або законність оскаржуваного податкового повідомлення є встановлення факту наявності у позивача податкових накладних та документів, які б підтверджували факт сплати сум податку, нарахованих у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

При цьому, в силу ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Між тим, надані позивачем документи дають суду підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання палива своїм постачальникам у ТОВ "Континент Нафто Трейд", ПАТ "Концерн Галнафотогаз" та ПП "Дейв Експрес Сервіс" які виписали позивачу податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому така податкові накладні є належним доказом формування податкового кредиту.

Що ж стосується бюджетного відшкодування, то відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону, дія якого розповсюджується на павовідносини, які виникли у 2010 році, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкових зобовязань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту цього звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої у такий спосіб, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду; при відємному - враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктами 5.11, 5.12 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166 (зі змінами, внесеними наказом від 15.06.2005 року №213, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за №702/10982) встановлено, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (підпункт 5.12.2 пункту 5.12 Порядку).

Згідно акту перевірки та із пояснень представників Відповідача, наданих в судовому засіданні, зменшення зазначених бюджетних відшкодувань Позивачу було зумовлено виключно тим, що податковий кредит позивача за травень - грудень 2010 року та січень 2011 року був сформований в результаті придбання пального у ТОВ "Континент Нафто Трейд", ПАТ "Концерн Галнафотогаз" та ПП "Дейв Експрес Сервіс". Зазначені постачальники в свою чергу придбавали вказане пальне у контрагентів, податковий кредит яких відповідно до бази даних - інформаційних ресурсів ДПА України сформований з ознаками сумнівності. Таким чином, на думку представників Відповідача, відповідно до вимог п.1.8.ст.1 Закону України " Про податок на додану вартість" не було підтверджено факт надмірності сплати даними контрагентами податку на додану вартість по вказаному товару.

Така позиція відповідача не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, є наслідком безпідставно довільного трактування окремих правових норм Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, жодними нормами Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника. Таке твердження Відповідача про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на таке.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 Закону відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо іншої особи як платника вказаного податку.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Є безпідставними посилання податкової інспекції, відповідача у справі, на те, що право позивача на відшкодування не було своєчасно підтверджено результатами зустрічних перевірок постачальників позивача. Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

Крім того, в судовому засіданні безпосередньо представники відповідача надали суду матеріали зустрічних перевірок, які спростовують доводи самого відповідача, крім ПП "Дейв Експрес Сервіс".

З урахуванням наведених обставин справи та норм, що регулюють спірні правовідносини, суд не вбачає правових підстав для відмови в задоволенні позову про скасування оскаржуваного податкового-рішення в частині зменшення суми податку на додану вартість за період травень-грудень 2010 року.

Перевіряючи законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за січень 2011 року у розмірі 68619,00 грн., судом враховані наступні норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

З акту перевірки вбачається, що позивач не має права на бюджетне відшкодування в січні 2011 року у зв'язку з порушенням п.1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Податковим органом при визначені такого висновку не враховано, що з 01.01.2011 року набув чинності Податковий кодекс України, а Закону України "Про податок на додану вартість" втратив чинність. Тобто, суб'єкт владних повноважень перевіряючи правомірність відшкодування заявлених позивачем сум податку на додану вартість за січень 2011 року застосував недіючі норми закону, що є неприпустима у розумінні Конституції України.

Приписами п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст. 200 вказаного кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України)

Позивачем надані до матеріалів справи належним чином оформлені податкові накладні на підставі, яких формувався податковий кредит та платіжні доручення на підтвердження проплати в ціні палива 20% податку на додану вартість.

Оскільки законодавчо закріпленою підставою для бюджетного відшкодування є фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), то розрахунок суми бюджетного відшкодування за травень-грудень 2010 року, січень 2011 року з врахуванням суми податкового кредиту, фактично сплаченої у попередньому періоді постачальникам товару, відповідає положенням пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п. 5.11, 5.12 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, ст. 200 Податкового кодексу України, а тому суд вважає такими, що не ґрунтуються на наведених правових нормах, доводи ДПІ про відсутність у позивача права на врахування суми податку на додану вартість в розмірі 394163,00 грн. є необґрунтованими у зв'язку з чим позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2011 року за №0000432604 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997 року №209/72, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.07.1997 року за №263/2067 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин в 2010 році), відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена в додатку 2) або за рішенням суду.

При цьому, встановлений пп. 7.7.4 - 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 200 Податкового кодексу України порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що у разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, оскільки право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Дейв Експрес" про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість заборгованості по бюджетному відшкодуванню за травень-грудень 2010 року, січень 2011 року у сумі 394163,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім викладеного, суд звертає увагу податкового органу на порушення норм Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року за №984, далі - Порядок) при складанні доповнень до акту перевірки від 27.04.2011 року за №1995/23-2.

Так, з системного аналізу норм Порядку вбачається право податкового органу на складання акту за результатами проведення документальних перевірок, а такого документа як доповнення до акту перевірки даний нормативно-правовий акт не визначає.

В доповненнях до акту перевірки від 27.04.2011 року за №1995/23-2 податковий орган інкримінував ТОВ "Дейв Експрес" порушення п.73.5 ст. 73 Податкового кодексу України не врахувавши при цьому, що дана норма визначає отримання податкової інформації органами податкової служби.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Дейв Експрес".

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2,86,94,159-163,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 травня 2011 року №0000432604, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 394163,00 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України через орган державного казначейства України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 394163,00 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" судовий збір у сумі 1703,40 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:О.В. Лавренчук

Повний текст постанови виготовлено: <Дата >

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.