Постанова № 22092684, 24.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2011 р. справа № 2а/0570/1542/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кониченка О.М.

при секретарі

09 год. 40 хв. вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, м. Донецьк

зал судового засідання № 109

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кониченко О. М. при секретарі судового засідання Мірошниченко О.М. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Сніжнеантрацит» м. Сніжне

до Державної податкової інспекції у м. Сніжне

про визнання податкового повідомлення рішення № 0015841741/0 від 29.10.2010 року протиправним частково на суму 2701,31 грн. та скасувати частково на суму 2701,31 грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довір.

від відповідача: ОСОБА_2 за довір.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство «Сніжнеантрацит» м. Сніжне, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сніжне про визнання податкового повідомлення рішення № 00158417410/0 від 29.10.2010 р. протиправним частково на суму 2701,31 грн. та скасувати частково на суму 2701,31 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.12.2010 року відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку ДП «Сніжнеантрацит» з питань своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобовязань податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за період з 13.10.2009 року по 27.12.2010 рік, за результатами чого було складено акт від 27.12.2010 року № 980/17-31906124, за результатами перевірки були виявлені порушення фінансово-платіжної дисципліни, виражені в несвоєчасній сплаті узгоджених сум податкових зобовязань з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в розмірі 83952,57 грн. На підставі акт перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2010 року № 0015841741/0 яким зобовязано підприємство сплатити штраф у розмірі 34987,31 грн. Позивач вважає що зазначене податкове повідомлення-рішення частково прийнято в протиріччя з чинним законодавством. Просив суд визнати податкове повідомлення рішення № 0015841741/0 від 29.10.2010 року протиправним частково на суму 2701,31 грн. та скасувати частково на суму 2701,31 грн.

15.02.2010 року представник позивача надав уточнення до позовної заяви, відповідно до яких просив у звязку з допущеною помилкою замість податкового повідомлення-рішення № 00158417410/0 від 29.12.2010 року вважати за вірне податкове повідомлення-рішення № 0015841741/0 від 29.12.2010 року.

Представник позивача у судовому засідання підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з тих самих підстав, що викладені у письмових запереченнях на позов.

Суд вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Позивач, Державне підприємство «Сніжнеантрацит» м. Сніжне 02.09.2003 року зареєстрований як юридична особа Виконавчим комітетом Сніжнянської міської ради Донецької області, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 31906124, знаходиться на податковому обліку Державної податкової інспекції у м. Сніжне

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Сніжне є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

27 грудня 2010 року Державною податковою інспекцією у м. Сніжне було проведено невиїзну документальну перевірку ДП «Сніжнеантрацит» з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобовязань та інших самохідних машин і механізмів за період з 13.10.2009 року по 27.12.2010 року, за результатами чого було складено акт № 980/17-31906124. Актом перевірки встановлено що у порушення ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (із змінами та доповненнями) від 11.12.1991 року № 1963-XІІ та п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ платником несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобовязань по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 83952,57 грн.

За результатами перевірки відповідачем на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 412 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 69976,57 грн. зобовязано сплатити штраф у розмірі 50 % у сумі 34988,31 грн.

24 лютого 2010 року позивачем було надано до податкової інспекції податковий розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2010 рік. Зазначеним розрахунком визначені строки та розмір сплати податку 1 квартал 13790 грн. до 15.04.2010 року, 2 квартал 13790 грн. до 15.07.2010 року, 3 квартал 13790 грн. до 15.10.2010 року, 4 квартал 13789 грн. до 15.01.2011 року всього на суму 55159 грн.

12 серпня 2010 року позивачем було надано уточнюючий розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2010 рік. Зазначеним розрахунком визначені такі строки та розмір сплати податку 1 квартал 13790 грн. до 15.04.2010 року, 2 квартал 13778 грн. до 15.07.2010 року, 3 квартал 14150 грн. до 15.10.2010 року, 4 квартал 14149 грн. до 15.01.2011 року, всього на суму 55867 грн.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів».

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент правопорушення.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах, визначених цим підпунктом.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податок з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону.

В частині 3 статті 6 вищезазначеного Закону передбачено, що у порядку визначеному податковими органами, юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів, у строки, визначені законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Сплата податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів здійснюється юридичними особами щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця , що настає за звітним кварталом (частина 1 статті 5 цього ж Закону).

Згідно абзацу першого пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Аналогічне положення міститься в пункті 3 Порядку заповнення і подання Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та Довідки про суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які зменшують або збільшують податкові зобовязання в результаті виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах до органу державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 17 вересня 2001 року № 373, відповідно до якого податок, самостійно визначений платником податку, вважається узгодженим з дня подання Розрахунку до органу державної податкової служби і не може бути оскаржений платником у адміністративному або судовому порядку.

Отже, платники податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (юридичні особи) подають розрахунки суми податку на поточний рік і сума податкового зобовязання, визначена в розрахунку, вважається узгодженою з дня подання розрахунку.

Сплата цих сум відбувається щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

З огляду на вказані норми права, суд дійшов висновку, що строки сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, передбачені статтею 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», не є граничними строками сплати узгодженого податкового зобовязання у розумінні підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Такої ж думки дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 15.07.2010 р. по справі № К-18829/07.

Як вбачається з матеріалів справи ДП «Сніжнеантрацит» частково сплатило платіжними дорученнями № 1882 від 19.03.2010 року на суму 1230,61 грн. зобовязання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів за 1 квартал 2010 року по строку оплати до 15.04.2010 року, платіжним дорученням № 523 від 26.05.2010 року на суму 2000 грн. за 2 квартал 2010 року по строку сплати до 15.07.2010 року, платіжним дорученням № 151 від 26.05.2010 року на суму 1800 грн. за 2 квартал 2010 року по строку сплати до 15.07.2010 року.

Абзацом 2 пунктом 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 було передбачено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Таким чином, сума податкових зобовязань, яка виникла згідно поданих позивачем розрахунків, була сплачена без порушень строків сплати.

Державна податкова інспекція у м. Сніжне не зважаючи на часткову сплату здійснила часткове погашення податкового боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів згідно уточнюючого розрахунку від 12.08.2010 року № 10850 в розмірі 13790 грн. грошовими коштами, що були перераховані позивачем платіжним дорученням № 804 від 30.11.2010 року на суму 81000 грн.

09.08.2010 року платіжним дорученням № 647 у сумі 780 грн. позивач сплатив податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів за липень 2010 року по строку сплати до 15.10.2010 року, згідно уточнюючого розрахунку № 10850, однак сам уточнюючий розрахунок позивачем було надано до Державної податкової інспекції у м. Сніжне лише 12.08.2010 року, згідно штампу про одержання.

У звязку з чим Державна податкова інспекція у м. Сніжне правомірно спрямувала зазначені кошти у сумі 780 грн. на погашення податкового боргу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76, зазначено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Однак, Державна податкова інспекція у м. Сніжне не звертаючи уваги на призначення платежу у платіжних дорученнях спрямувала кошти зі сплати зазначених вище податкових зобовязань на погашення податкового боргу за зазначеним уточнюючим розрахунком №10850 від 12.08.2010 року.

Разом з тим, платник податків самостійно не проводив погашення податкового боргу, а сплачував поточні податкові зобовязання. Відповідач використав зазначені кошти як джерело погашення податкового боргу та нарахував позивачу штрафні санкції.

Згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Таким чином, оскільки Державне підприємство «Сніжнеантрацит» не сплачувало податковий борг, а самостійно сплачувало узгоджену суму податкового зобовязання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів за поточні періоди, тому у податкового органу не було передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» правових підстав для застосування штрафних санкцій.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку про часткове задовольння позовних вимог Державного підприємства «Сніжнеантрацит» м. Сніжне.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Сніжнеантрацит» м. Сніжне до Державної податкової інспекції у м. Сніжне про визнання податкового повідомлення рішення № 0015841741/0 від 29.10.2010 року протиправним частково на суму 2701,31 грн. та скасувати частково на суму 2701,31 грн. задовольнити частково.

Визнати податкове повідомлення рішення № Державної податкової інспекції у м. Сніжне 0015841741/0 від 29.10.2010 року протиправним частково на суму 2515,31 грн.

Скасувати податкове повідомлення рішення № Державної податкової інспекції у м. Сніжне 0015841741/0 від 29.10.2010 року частково на суму 2515,31 грн.

В інший частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь Державного підприємства «Сніжнеантрацит» м. Сніжне судовий збір в розмірі 3,16 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 24 березня 2011 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складено та підписано 29 березня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.