Постанова № 22092141, 15.02.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2012 р. справа № 2а/0570/23516/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ушенка С. В.

при секретаріПроніні Д.С.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Ушенка С.В.,

при секретарі Проніні Д.С.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю),

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про скасування у повному обсязі податкових повідомлень-рішень від 01.12.2011р. №0000881743-1326 та №0000891743-1327, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_4 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про скасування податкового повідомлення рішення №0000881743-1326 від 01.12.2011р. на суму визначеного податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 324078,75 грн. та податкового повідомлення рішення №0000891743-1327 від 01.12.2011р. на суму визначеного податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 194447,55 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в ході проведення документальної планової виїзної перевірки ФО-П ОСОБА_4 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, з 01.07.2008р. по 31.12.2010р. податковим органом встановлені порушення ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992р.; пп. 7.1 ст. 7, пп. Б п. 20.2. ст. 20, п. 22.10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; додатку 7 до «Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю»; п. 6.1 ст. 6, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4. п. 7.4., пп. 7.5.1 п 7.5, пп. 7.7.1. п 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». За результатами зазначеної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.12.2011р. № 0000881743-1326, яким позивачеві збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 324078,75 грн. та № 0000891743-1327, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 194447,55 грн. Просить їх скасувати в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, та документи на їх підтвердження, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту документальної виїзної планової перевірки від 17.11.2011р. №1998/17-111-1/2359620379. За результатами перевірки встановлена відсутність у платника податку підстав відносити витрати до складу валових витрат у разі відсутності первинної транспортної документації у діяльності між ФО-П ОСОБА_4 та підприємствами ТОВ «ДОНТРАНСТОРГ», ТОВ «СЕВПИПСНАБ», ТОВ «ТД «ПРОМТЕХ», ПП «БФ «ЧАРЛИ ПЛЮС», які підтверджують отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом або перевезення товару власним транспортом, а саме: товарно-транспортних накладних, подорожніх листів. Крім того, відповідач зазначив, що виходячи з приписів підпункту 5.2.1 п. 5.2., пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», передумовою для віднесення суми сплачених податків до складу податкового кредиту є придбання або виготовлення товарів, послуг для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах здійснюваної платником податку господарської діяльності. У звязку з викладеним просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи та оцінивши їх наявними доказами в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер № НОМЕР_1; АДРЕСА_1) 15.11.2002р. зареєстрований Виконавчим комітетом Шахтарської міської ради Донецької області як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію. Як платник податків знаходиться на обліку в Шахтарській ОДПІ у Донецькій області з 19.11.2002р. за № 10105 та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 27.05.2011р. № 100285317.

На підставі наказу, направлень на перевірку, згідно з п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75, п. 77.1. ст. 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ФО-П ОСОБА_4 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, за період з 01.07.2008р. по 31.12.2010р.

За результатами перевірки складено акт № 1998/17-111-1/2359620379 від 17.11.2011 року (далі - Акт перевірки).

Відповідно до Акту перевірки щодо правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи за період перевірки, безпосередньо повязаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, встановлено порушення ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992р.; пп.7.1 ст. 7, пп. Б п. 20.2. ст. 20, п. 22.10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; додатку 7 до «Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженої наказом ДПА України від 21.04.1993р. № 64, п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України; п. 6.1 ст. 6, пп.7.4.1, пп. 7.4.4. п. 7.4., пп. 7.5.1 п 7.5, пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим позивачем в декларації про одержані доходи за 2010 рік завищені валові витрати на суму 1296317,00 грн. за рахунок включення до складу валових витрат сум сплачених за придбаний товар (вугілля) згідно накладних, отриманих від ТОВ «Донтрансторг» у сумі 38414,00 грн., ТОВ «Севпіпснаб» у сумі 98875,00 грн., ТОВ «ТД «Промтех» у сумі 357354,00 грн., ПП «БФ «Чарлі Плюс» у сумі 801674,00 грн., які не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій первинними документами, а саме: товарно-транспортними накладними, сертифікатами якості на вугілля, виданими лабораторією виробника, договорами перевезення, транспортування, договорами зберігання товару, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб від підриємницької діяльності за 2010 рік у сумі 194447,55 грн.

Що стосується суми податку на додану вартість, то за змістом, викладеним в Акті перевірки, позивачем порушено п. 6.1 ст. 6, пп.7.4.1 п.7.4., пп 7.5.1. п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ФО-П ОСОБА_4 завищено суму податкового кредиту за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 259263,00 грн., які не підтверджені та не сплачені в перевіряємому періоді, у т.ч. за липень 2010р. - 7682,00 грн., серпень 2010р. - 71471,00 грн., вересень 2010р. - 160335,00 грн., жовтень 2010р. - 8225,00 грн., листопад 2010р. 800,00 грн., грудень 2010р. - 10750,00 грн., згідно податкових накладних, отриманих від контрагентів постачальників , а саме:

ПП «БФ «Чарли Плюс» (код 37057775)

№ 030902 від 03.09.2010р. на суму 102672,0 грн., в тому числі ПДВ 17112,0 грн.,

№060901 від 06.09.2010р. на суму 115667,76 грн., в тому числі ПДВ 19277,96 грн.,

№090901 від 09.09.2010р. на суму 9939,60 грн., в тому числі ПДВ 16656,60 грн.,

№150901 від 15.09.2010р. на суму 165565,20 грн., в тому числі ПДВ 27594,20грн.,

№170901 від 17.09.2010р. на суму 51353,83 грн., в т.ч. сума ПДВ 8558,97грн.,

№230901 від 23.09.2010р. на суму 167382,23 грн., в т.ч. сума ПДВ 27897,04грн.,

№240901 від 24.09.2010р. на суму 155581,20 грн., в тому числі ПДВ 25930,20 грн.,

№280901 від 28.09.2010р. на суму 49530,00 грн., в тому числі ПДВ 8255 грн.,

№290902 від 29.09.2010р. на суму 54316,80 грн., в тому числі ПДВ 9052,80грн.,

ТОВ «Торгівельний Дом «Промтех» (код 36934896)

№12/08-6 від 12.08.2010р. на суму 56826,00 грн. в тому числі ПДВ 9471,00 грн.

№13/08-3 від 13.08.2010р. на суму 55331,10 грн., в тому числі ПДВ 9221,85 грн.

№20/08-3 від 20.08.2010р. на суму 49680,00 грн., в тому числі ПДВ 8280,00 грн.

№24/0/-1 від 24.08.2010р. на суму 101774,40 грн., в тому числі ПДВ 16962,40 грн.

№25/08-3 від 25.08.2010р. на суму 139494,00 грн., в тому числі ПДВ 23249,00 грн.,

№26/08-3 від 26.08.2010р. на суму 25719,55 грн., в тому числі ПДВ 4286,59 грн.,

ТОВ «Донтрансторг» (код 36061529)

№160712 від 16.07.2010р. на суму 46096,42 грн. в тому числі ПДВ 7682,74 грн.

ТОВ «Севпіпснаб» (код 37251342)

№83 від 01.10.2010р. на суму 49348,80 грн., в тому числі ПДВ 8224,80 грн.,

№107 від 16.11.2010р. на суму 4799,52 грн., в тому числі ПДВ 799,92 грн.,

№183 від 08.12.2010р. на суму 64501,20 грн., в тому числі ПДВ 10750,20 грн.,

які не підтверджують здійснення господарських операцій.

За результатами перевірки Шахтарською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.12.2011р. № 0000881743-1326, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 324378,75 грн., з яких 259263,00 грн. - сума основного платежу та 64815,75 грн. - сума штрафних санкцій, і податкове повідомлення-рішення № 0000891743-1327, яким позивачеві збільшено суму грошового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 194447,55 грн.

Предметом доказування в цій справі є обставина реальності господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Севпипснаб», ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Торгівельний Дом «Промтех», ПП «БФ «Чарлі Плюс», правильність відображення їх в податковому обліку, а саме включення позивачем до складу валових витрат звітного податкового періоду суми витрат, повязаних із виконанням договорів, укладених з даними контрагентами, і правильності формування податкового кредиту.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Донтрансторг» (продавець) укладено договір від 29.06.2010р. № 2906, згідно з яким покупець (позивач) придбаває, а продавець продає вугілля, обєм, марочний склад, ціна та якість якого узгоджуються сторонами, що оформлюється окремими додатками, які є невідємною частиною договору. Строк дії договору до 31.12.2011р. Пунктом 4.1. договору визначено, що продавець повинен здійснити відвантаження вугілля покупцеві протягом семи робочих днів з моменту отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок. Датою поставки важається дата, зазначена у відвантажувальних документах, продукція відвантажується за адресами, зазначеними покупцем (п. 4.2., п. 4.4. договору). Відповідно до п. 6.1. договору, продукція відвантажується продавцем, транспортується залізницею у відкритих вагонах або автомобільним транспортом. Вартість послуг перевезення включається у вартість продукції.

Виконання умов укладеного між позивачем та ТОВ «Донтрансторг» договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: актах приймання-передачі вугілля, рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних.

Розрахунки між субєктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, здійсненні в повному обсязі. Даний факт не є спірним між сторонами.

03.08.2010р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Торговий Дом «Промтех» (продавець) укладено договір № 3071, згідно з яким покупець (позивач) придбаває, а продавець продає вугілля. Строк дії договору до 31.12.2011р. Пунктом 4.1. договору визначено, що продавець повинен здійснити відвантаження вугілля покупцеві протягом семи робочих днів з моменту отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок. Датою поставки важається дата, зазначена у відвантажувальних документах, продукція відвантажується за адресами, зазначеними покупцем (п. 4.2., п. 4.4. договору). Відповідно до п. 6.1. договору, продукція відвантажується продавцем, транспортується залізницею у відкритих вагонах або автомобільним транспортом. Вартість послуг перевезення включається у вартість продукції.

Виконання умов укладеного між позивачем та ТОВ «Торговий Дом «Промтех» договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: специфікаціях, рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних.

Розрахунки між субєктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, здійсненні в повному обсязі. Даний факт не є спірним між сторонами.

Крім того, 01.09.2010р. між позивачем (покупець) та Приватним підприємством «Багатопрофільна фірма «Чарлі Плюс» (продавець) укладено договір № 29/09-10, згідно з яким продавець зобовязується передати у власність, а покупець (позивач) прийняти та оплатити вугілля в асортименті, за цінами та у кількості, зазначеними в накладних, які є додатками до договору і є його невідємною частиною. Розділом 3 договору визначено, що поставка вугілля здійснюється транспортом постачальника і за його рахунок, транспортні витрати включаються у вартість вугілля. Умови поставки СРТ Інкотермс 2000. Оплата товару здійснюється у безготівковій формі (п. 4.1. договору).

Виконання умов укладеного між позивачем та ПП «БФ «Чарлі Плюс» договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: специфікаціях, актах приймання-передачі вугілля, рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних.

Розрахунки між субєктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, здійсненні в повному обсязі. Даний факт не є спірним між сторонами.

Також, 30.09.2010р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Севпіпснаб» (продавець) укладено договір № 30/09-10, згідно з яким продавець зобовязується передати у власність, а покупець (позивач) прийняти та оплатити вугілля в асортименті, за цінами та у кількості, зазначених в накладних, які є додатками до договору і є його невідємною частиною. Розділом 3 договору визначено, що поставка вугілля здійснюється транспортом постачальника і за його рахунок, транспортні витрати включаються у вартість вугілля. Умови поставки СРТ Інкотермс 2000. Оплата товару здійснюється у безготівковій формі (п. 4.1. договору).

Виконання умов укладеного між позивачем та ТОВ «Севпіпснаб» договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: специфікаціях, актах приймання-передачі вугілля, рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних.

Розрахунки між субєктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, здійсненні в повному обсязі. Даний факт не є спірним між сторонами.

До складу витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Статтею 13 Декрету КМУ «Про прибуткових податок з громадян», ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами безпосередньо повязаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Згідно з пунктом 5.1. статті 5 цього Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1. пункту 5.2. цієї ж статті Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3. - 5.7. цієї статті.

Крім того, у п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наведений вичерпний перелік операцій, за якими витрати платника податків не включаються до складу валових витрат, оскільки у п. 5.10. наведеної статті зазначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем були сформовані валові витрати за фактом отримання товарно-матеріальних цінностей в порядку, визначеному законодавством, яке діяло на час здійснення спірних господарських операцій.

Платники податку на додану вартість, обєкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним під час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є обєктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

З аналізу положень Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими визначені правила формування податкового кредиту та валових витрат, вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно пункту 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як встановлено в судовому засіданні і підтверджено наявними матеріалами справи, отриманий позивачем за вищезазначеними договорами з ПП «БФ «Чарлі Плюс», ТОВ «Севпіпснаб», ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «ТД «Промтех» товар був ним використаний в подальшій господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи із положень вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. І тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними платник податку може бути притягнутий до відповідальності.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Дослідженням в судовому засіданні податкових накладних, виписаних ПП «БФ «Чарлі Плюс», ТОВ «Севпіпснаб», ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «ТД «Промтех» за результатами здійснення фінансово-господарської діяльності з позивачем в рамках укладених договорів, судом встановлена їх відповідність вимогам підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України № 165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037). Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено формування позивачем податкового кредиту за спірний період часу на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, враховуючи умови зазначених вище договорів щодо поставки (обовязок постачальника забезпечити поставку, вид транспорту, місце поставки), акти приймання-передачі вугілля, рахунки-фактури, видаткові накладні, що містяться в матеріалах справи, є належними доказами, що підтверджують транспортування товару позивачеві. Правильність формування суми спірного податкового кредиту підтверджується, окрім податкових накладних, первинними документами.

Судом встановлено, що контрагенти позивача ПП «БФ «Чарлі Плюс», ТОВ «Севпіпснаб», ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «ТД «Промтех» на момент вчинення спірних фінансово-господарських операцій були юридичними особами, зареєстрованими у встановленому законом порядку, знаходилися на податковому обліку в органах державної податкової служби та були платниками податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний під час виникнення спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Таким чином, постачальники позивача ПП «БФ «Чарлі Плюс», ТОВ «Севпіпснаб», ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «ТД «Промтех» на час здійснення спірних господарських операцій мали статус юридичної особи, та, як наслідок, мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів на поставку товарів та були наділені правом видачі податкових накладних, що обумовлює спеціальну податкову правосуб'єктність.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на зустрічні акти перевірок контрагентів позивача - ПП «БФ «Чарлі Плюс», ТОВ «Севпіпснаб», ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «ТД «Промтех», оскільки фактично їх перевірка не проводилась, первинні документи, складені на виконання умов вищезазначених договорів, податковим органом не досліджувались. Крім того, як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника відповідача, який проводив виїзну планову документальну перевірку позивача, нестач або надлишків товарно-матеріальних цінностей, отриманих позивачем за результатами здійснення господарської діяльності за період, який був предметом перевірки, органом державної податкової служби не встановлено.

Таким чином, суд вважає безпідставними посилання відповідача в акті від 17.11.2011р. №1998/17-111-1/2359620379 документальної планової виїзної перевірки ФО-П ОСОБА_4 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, за період з 01.07.2008р. по 31.12.2010р. на необгрунтованість формування позивачем податкового кредиту за наслідками здійснення господарської діяльності з ПП «БФ «Чарлі Плюс», ТОВ «Севпіпснаб», ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «ТД «Промтех».

В свою чергу, обставина реального здійснення господарських операцій та правильність їх відображення в податковому обліку доведена в цій адміністративній справі на підставі досліджених доказів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів, крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надано.

Водночас позивачем з посиланням на належні докази, що долучені до матеріалів справи, доведено обставину реального здійснення господарських операцій.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні з пояснень представників сторін, обвинувальні вироки суду відносно позивача та посадових осіб ПП «БФ «Чарлі Плюс», ТОВ «Севпіпснаб», ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «ТД «Промтех» щодо порушення податкового та іншого законодавства в сфері економічних відносин, зокрема щодо укладення та виконання зазначених вище договорів, відсутні.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд приходить до висновку, що первинні документи, які наявні в матеріалах справи, є належними доказами в розумінні частини 4 ст. 70 КАС України при підтвердженні обставин реальності правочинів, укладених з ПП «БФ «Чарлі Плюс», ТОВ «Севпіпснаб», ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «ТД «Промтех», та правильності їх відображення в податковому обліку позивача.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судом встановлено, що спірні договори з ПП «БФ «Чарлі Плюс», ТОВ «Севпіпснаб», ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «ТД «Промтех» спричинили зміну майнового стану позивача, тобто є реальними, у судовому порядку недійсними не визнавались, спірні суми податкового кредиту та валових витрат сформовані на підставі достовірних первинних документів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції позивача, у договорах наявна господарська мета.

Наведене обумовлює безпідставність висновку відповідача про порушення позивачем ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992р.; пп. 7.1 ст. 7, пп. Б п.20.2. ст. 20, п. 22.10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; додатку 7 до «Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженої наказом ДПА України від 21.04.1993р. № 64, п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України; п. 6.1 ст. 6, пп.7.4.1, пп. 7.4.4. п. 7.4., пп. 7.5.1 п 7.5, пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У звязку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, застосування до нього штрафних санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України є неправомірним.

На підставі викладеного, позовні вимоги фізичної особи підприємця ОСОБА_4 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2-14, 17, 18, 24, 71, 72, 86, 94, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про скасування у повному обсязі податкових повідомлень-рішень від 01.12.2011р. №0000881743-1326 та №0000891743-1327 - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 01.12.2011р. № 0000881743-1326, винесене Шахтарською обєднаною державною податковою інспекцією у Донецькій області, про визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 грошового зобовязання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 324 078, 75 грн.

Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 01.12.2011р. № 0000891743-1327, винесене Шахтарською обєднаною державною податковою інспекцією у Донецькій області, про визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 грошового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб, що є субєктами підприємницької діяльності, у сумі 194 447, 55 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 здійснені судові витрати в розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп.

Повний текст постанови виготовлено 20.02.2012р., її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 15.02.2012р. в присутності представників сторін та приєднано до матеріалів справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ушенко С. В.