Постанова № 22090695, 01.03.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2012 р. справа № 2а-1933/08/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Буряк І. В.

при секретаріТелешові В.О.

за участю представників сторін:

позивача:ОСОБА_1 (дов.)

відповідача:ОСОБА_2 (дов.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Державного підприємства «Торезантрацит»

до Державної податкової інспекції в м.Торезі

про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення №0000382310/0 від 09.08.2007р., №0000481720/0 від 10.08.2007р., №0000372310/0 від 09.08.2007р.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Торезантрацит» (надалі позивач, ДП «Торезантрацит») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в м.Торезі (надалі відповідач, ДПІ в м.Торезі) про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 09.08.2007р. №0000382310/0, від 10.08.2007р. №0000481720/0, від 09.08.2007р. №0000372310/0

Позов мотивовано незгодою позивача із висновками акту перевірки №803/23-0/32366906 від 02.08.2007р., на підставі якого прийняті спірні рішення, щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат з податку на прибуток за наслідками господарських операцій Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Л.І. Лутугіна» ДП «Торезантрацит» з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Вега», щодо відсутності документального підтвердження цих господарських операцій.

Також, позивач незгоден з нарахуванням йому податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб, вважаючи, що відповідач не мав права нараховувати йому пеню з цього податку через відсутність узгодженого податкового зобов'язання у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Крім того, позивач зазначає, що ним була сплачена грошова компенсація вартості вугілля у межах виконавчого провадження у звязку із наявністю відповідних судових рішень, а тому він не повинен був нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб з цих платежів.

В судовому засіданні від 01.03.2012р. представник позивача позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, за змістом яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи висновки акту перевірки №803/23-0/32366906 від 02.08.2007р. обґрунтованими із зазначенням підстав аналогічних до наведених у самому акті перевірки, а спірні рішення правомірними.

В судовому засіданні від 01.03.2012р. представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив в їх задоволенні відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Державне підприємство «Торезантрацит», згідно свідоцтва серія А00 №294811, зареєстровано виконавчим комітетом Торезької міської ради Донецької області в якості юридичної особи (ідентифікаційний код 32366906, місцезнаходження: 86600, Донецька область, м.Торез, вул.Енгельса,88).

ДПІ в м.Торез була проведена планова виїзна документальна перевірка ДП «Торезантрацит» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 31.12.2006р., за наслідками якої був складений акт перевірки №803/23-0/32366906 від 02.08.2007р.

Згідно висновків вказаного акту перевіркою встановлено порушення вимог:

- Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у тому числі несвоєчасна сплата податку з доходів фізичних осіб, не включення до складу місячного оподаткованого доходу суми грошової компенсації вартості побутового вугілля;

- Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у тому числі занижено податок на прибуток у розмірі 107103,00 грн. за 2005р.;

- Закону України «Про податок на додану вартість», занижено податок на додану, у тому числі по Відокремленому підрозділу «Шахта ім. Л.І.Лутугіна» ДП «Торезантрацит» на суму 135403,00 грн.

На підставі акту перевірки №803/23-0/32366906 від 02.08.2007р. ДПІ в м.Торезі були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

-№0000382310/0 від 09.08.2007р., яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість, згідно якого сума податкового зобовязання становить 249582,00 грн., з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 83286,00 грн.;

-№0000372310/0 від 09.08.2007р., яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у загальнодержавній власності, згідно якого сума податкового зобовязання становить 323334,00 грн., у тому числі за основним платежем 107103,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 216231,00грн.;

-№0000481720/0 від 10.08.2007р., яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників, згідно якого сума податкового зобовязання становить 175384,71 грн., у тому числі за основним платежем 58461,57 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 116923,14 грн.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000481720/0 від 10.08.2007р., Судом встановлено наступне.

Згідно акту перевірки №803/23-0/32366906 від 02.08.2007р. позивачем не включено до складу місячного оподаткованого доходу сума грошової компенсації вартості побутового вугілля у розмірі 240315,12 грн., у звязку з чим не утриманий та не перерахований податок з доходів фізичних осіб у сумі 36047,27 грн. (ВП «Шахта прогрес» - 35647,91 грн., ВП «ШБУ» - 399,36 грн.).

Зазначені грошові виплати були здійснені у межах виконавчого провадження при здійсненні виконання судових рішень.

Із наявних у матеріалах справи копій судових рішень Торезького міського суду Донецької області вбачається, що ДП «Торезантрацит» зобовязано надати безоплатно вугілля фізичним особам, а у випадку відсутності вугілля виплатити грошову компенсацію.

Позивачем надані копії виписок з банківського рахунку, згідно яких зазначені рішення були виконані шляхом сплати грошової компенсації вартості вугілля.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, із яких вбачається, що за аналогічними обставинами були здійснені всі виплати грошової компенсації вартості вугілля.

Вказані обставини представником відповідача не спростовувались.

За приписами п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, ДП «Торезантрацит» в особі своїх відокремлених підрозділів є податковим агентом фізичних осіб, на користь яких виплачує оподатковуваний дохід.

Згідно пп. 4.3.15 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається (не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) - вартість вугілля та вугільних брикетів, безоплатно наданих в обсягах та за переліком професій, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, платнику податку з числа осіб, що перебувають у трудових відносинах з вугледобувним підприємством, а також:

а) непрацюючому пенсіонеру, що має стаж роботи на таких підприємствах не менш ніж 10 років на підземних роботах або не менш ніж 20 років на поверхні;

б) особі, яка отримала інвалідність внаслідок каліцтва або професійного захворювання під час роботи на такому підприємстві;

в) члену сім'ї загиблого працівника такого підприємства, що отримує пенсію внаслідок втрати годувальника.

Але при цьому зазначено, що при виплаті грошової компенсації вартості такого вугілля її сума оподатковується при її виплаті та за її рахунок у загальному порядку.

Зазначений припис щодо оподаткування грошової компенсації вартості вугілля не містить будь-яких виключень, та повинен застосовуватись у всіх випадках виплати такої грошової компенсації незалежно від того чи виплачує підприємство таку компенсацію добровільно або у примусовому порядку.

Пунктом 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті.

У відповідності до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно пп. «а» п. 17.2 ст. 17 зазначеного Закону, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.

Таким чином, висновки акту перевірки №803/23-0/32366906 від 02.08.2007р. в цій частині є обґрунтованими, а посилання позивача на здійснення виплати грошової компенсації в межах виконавчого провадження у якості підстави для звільнення від обовязку нарахування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб з цих виплат - безпідставне.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що сплата компенсації вартості вугілля, на підставі судових рішень не змінює характер податкових зобовязань позивача та обовязку виконання нормативно-правових приписів Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», натомість наявність таких судових рішень свідчить лише про примусовий характер виконання зазначених податкових зобовязань.

Крім того, згідно акту перевірки №803/23-0/32366906 від 02.08.2007р. перевіряючими встановлені випадки несвоєчасної сплати податку з доходів фізичних осіб працівників ДП «Торезантрацит», у звязку із чим, на підставі пп. 16.1.1 п. 16.1 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», нараховано пеню у встановленому пп. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 цього Закону розмірі.

Позивач зазначає, що загальний розмір нарахованої пені складає 20407,88 грн.

Підпунктом 8.1.2 п. 8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Відповідно до підпунктів «а» та «б» п. 19.2 ст. 19 зазначеного Закону, особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані:

- своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

- надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.

При цьому, в силу вимог пп. 16.3.5 п. 16.3 ст. 16 названого Закону, відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 16.1.1 п. 16.1 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

За правилами пп. «а» пп. 16.1.2 п 16.1 статті 16 зазначеного Закону, нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом.

Відповідно до пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з фізичних осіб», у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Таким чином, з огляду на механізм сплати податку з доходів фізичних осіб, самостійне визначення юридичною особою як податковим агентом сум цього податку у поданому контролюючому органові податковому розрахунку є, по суті, узгодженням податкового зобов'язання з названого податку, а тому за порушення строків його сплати на податкового агента покладається відповідальність у вигляді пені.

На підставі наведеного, Суд дійшов до висновку про щодо правомірності нарахування відповідачем пені за несплату нарахованого та утриманого податку з доходів фізичних осіб.

Будь яких інших підстав позову щодо позовних вимог в частині визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000481720/0 від 10.08.2007р. у позовній заяві не наведено, та представником позивача не повідомлено.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000481720/0 від 10.08.2007р. є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000382310/0 від 09.08.2007р. та №0000372310/0 від 09.08.2007р., Судом встановлено наступне.

Згідно акту перевірки №803/23-0/32366906 від 02.08.2007р., перевіряючими встановлено, що між Відокремленим підрозділом «Шахта ім. Л.І. Лутугіна» ДП «Торезантрацит», у якості покупця, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вега», у якості продавця, укладено договір від 27.08.2005р. №47/2 щодо придбання товару, згідно специфікації.

Перевіряючими зазначено, що в бухгалтерському та податковому обліку проведені оперції по триманню матеріалів по накладним: №09/10Д від 19.10.2005р. на суму 186432,00 грн.; №10/10Д від 20.10.2005р. на суму 32280,00 грн.; №11/10Д від 20.10.2005р. на суму 589 188,00 грн.

В ході зустрічної перевірки ТОВ «Вега», проведеної працівниками Контрольно-ревізійного відділу у м.Торезі (довідка від 23.03.07р. №260-23/13), встановлено, що грошові кошти на рахунки ТОВ «Вега» від Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Л.І. Лутугіна» ДП «Торезантрацит» за період з 01.08.2005р. по 01.02.2007р. не надходили.

Суцільною перевіркою рахунку 20, накладних на отримання та відпуск матеріалів за період з 01.08.2005р. по 01.02.2007р., відомостей обліку матеріальних цінностей та відомостей руху і обліку матеріальних цінностей встановлено, що товарно-матеріальні цінності Відокремленому підрозділу «Шахта ім. Л.І. Лутугіна» ДП «Торезантрацит» Товариством з обмеженою відповідальністю «Вега» не відпускалися, найменування матеріальних цінностей, які зазначені у специфікації до договору від 27.08.2005р. №47/2, у відомостях відсутні, ТОВ «Вега» вугілля від ВП «Шахта ім. Л.І.Лутугіна» ДП «Торезантрацит» не отримувало.

На підставі наведеного. Перевіряючи дійшли до висновку про включення ВП «Шахта ім. Л.І.Лутугіна» ДП «Торезантрацит» до валових витрат в декларації за 2005 рік (жовтень) витрат на придбання у ТОВ «Вега» матеріалів на суму 673250,00 без наявності підтверджуючих документів. Та, відповідно, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 134650,00 грн.

На підтвердження реальності виконання договору від 27.08.2005р. №47/2 позивачем надані: відповідні прибуткові ордери; накладні від ТОВ «Вега» із відмітками позивача про отримання відповідних товарно-матеріальних цінностей; ліміті картки на відпуск матеріалів; податкові накладні; відомості видачі спецодягу.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

У підпункті 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до змісту пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами..

За змістом п. 7.5 вказаного Закону України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, судом встановлено, що наявність податкової накладної, яка оформлена згідно вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є виключною підставою для виникнення у субєкта господарювання права на формування податкового кредиту.

У ході судового розгляду справи встановлено, що фактів відсутності належним чином оформлених податкових накладних щодо спірних господарських відносин позивача з ТОВ «Вега» при перевірці податковим органом не виявлено.

Суд зазначає, що всі господарські операції між позивачем та ТОВ «Вега» підтверджуються первинними документами, що відповідають вимогам, що були встановлені законодавством на час здійснення вказаних господарських операцій.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачем надані належні докази, що підтверджують можливість здійснення вказаних операцій, та фактичне здійснення цих господарських операцій.

Натомість відповідачем не надано належних доказів для підтвердження встановлених в Акті від №803/23-0/32366906 від 02.08.2007р. обставин, із якими відповідач повязує відсутність факту реальності здійснення господарських операцій.

Згідно наданих у судовому засіданні пояснень представника відповідача, до податкового повідомлення-рішення №0000372310/0 від 09.08.2007р. включено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями тільки щодо порушення повязаного з господарськими операціями між позивачем та ТОВ «Вега».

Вказана обставина підтверджена поясненнями представника позивача у судовому засіданні.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000372310/0 від 09.08.2007р. підлягають повному задоволенню.

Суд зазначає, що позивачем у позовній заяві та представником позивача у судовому засіданні не спростовувались порушення Закону України «Про податок на додану вартість» в частині, що не повязана з господарськими операціями між позивачем та ТОВ «Вега».

Представник позивача у судовому засіданні не заперечував проти нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в іншій частині.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0000382310/0 від 09.08.2007р. підлягає частковому скасуванню на суму 134650,00 грн. за основним зобовязанням та 67325,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, Суд зазначає, що скасування податкового повідомлення-рішення не потребує визнання його недійсним.

На підставі наведеного, Суд дійшов до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Частинами 1, 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Державного підприємства «Торезантрацит» до Державної податкової інспекції у м.Торезі задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Торезі від 09 серпня 2007 року №0000372310/0.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м.Торезі від 09 серпня 2007 року №0000382310/0 частково на загальну суму 201975 (двісті одна тисяча девятсот сімдесят пять) гривень 00 копійок, у тому числі за основним платежем 134650 (сто тридцять чотири тисячі шістсот пятдесят) гривень 00 копійок та за штрафними (фінансовими) санкціями 67325 (шістдесят сім тисяч триста двадцять пять) гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Торезантрацит» 1 (одну) гривню 70 (сімдесят) копійок судового збору.

3. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 1 березня 2012 року, повний текст виготовлено 12 березня 2012 року.

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Буряк І. В.