Постанова № 22089972, 28.02.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2012 р. справа № 2а-19807/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Кониченка О.М.

при секретарі

11 год. 55 хв. вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, м. Донецьк

зал судового засідання № 109

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кониченко Олег Миколайович при секретарі судового засідання Лазник І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Слов'янин Білдінг» м.Словянськ

до Словянської обєднаної державної податкової інспекції м. Словянська

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції м. Словянська від 22.08.2006 року за №0000252341/3, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 500616 грн.

За участю

прокурора: не зявився

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довір.

від відповідача: ОСОБА_2 за довір.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство «Слов'янин Білдінг» м. Словянськ, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Словянської обєднаної державної податкової інспекції м. Словянська про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення Словянської ОДПІ № 0000572341/3 та № 0000252341/3 від 22.08.2006 року.

Постановою Господарського суду Донецької області від 25 липня 2007 року у задоволені позовних вимог Приватному підприємству «Слов'янин Білдінг» м. Словянськ відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2007 року, апеляційну скаргу Приватного підприємства «Слов'янин Білдінг» м. Словянськ задоволено частково, постанову Господарського суду Донецької області від 25 липня 2007 року скасовано частково. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000252341/3 від 22.08.2006 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 32973,90 грн. В інший частині позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2010 року касаційну скаргу Словянської обєднаної державної податкової інспекції задоволено частково. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Слов'янин Білдінг» м. Словянськ задоволено частково. Постанову Господарського суду Донецької області від 25 липня 2007 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2007 року скасовано в частині стягнення 500616 грн. та справу направлено в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог зокрема зазначив, що 27.01.2006 року за результатами позапланової виїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Слов'янин Білдінг» м.Словянськ з питань визначення сум податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню за жовтень 2005 року Словянською ОДПІ було складено акт № 1044-23-2-31349256, в якому відображені факти порушення підприємством п.п.6.2.2 п.6.2 ст.6, п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями). На підстав акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000252341/0 від 30.01.2006 року. За результатами адміністративного оскарження, Словянською обєднанню державною податковою інспекцією 22.08.2006 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000252341/3, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 500616 грн. (з яких 390703 грн. не відшкодовано на момент перевірки та 109913 грн. відшкодовано). Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення незаконним, оскільки 04.12.2003 року між ПП «Словянин Білдінг» та фірмою ZUBANA S.L. (Sucursal de Portugalete. VISCAYA ESPANA) був укладений контракт №14, предметом якого було будівництво десяти поверхневої будівлі учбового корпусу в с.м.т. Мінеральні води Республіки Узбекистан та факт виконання робіт підтверджується актом прийому передачі виконаних робіт від 04.10.2004 року, що обумовлює право позивача оподатковувати спірну господарську операцію за нульовою ставкою. Також позивач вважає, що висновок відповідача про порушення п.п.6.2.2 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованим, оскільки базується на відповіді Генеральної прокуратури Узбекистану, яка в силу некоректно поставлених питань не може підтвердити або спростувати факт будівництва спірної будівлі, та крім іншого отримана з порушенням встановленої процедури надання правової допомоги між Україною та Узбекистаном. Висновок відповідача про порушення позивачем п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» спростовується тим, що в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2005 року позивач виправив відомості, які містяться в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2004 року, тобто за той період коли булі здійснена спірна господарська операція, виписана податкова накладна та здійснена оплата. З урахуванням викладеного, просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції м. Словянська від 22.08.2006 року за №0000252341/3.

Прокурор до судового засідання 28.02.2012 року не зявився, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх, обґрунтовуючи свої вимоги тим ж підставами, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував з тих самих підстав, що й викладені у письмових запереченнях на позов, що долучені до матеріалів справи.

Суд вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач, Приватне підприємство «Слов'янин Білдінг» м.Словянськ є юридичною особою, зареєстроване рішенням виконавчого комітету Словянської міської ради народних депутатів №10456 від 26.03.2001 року, включене до ЄДРПОУ за номером 31349256 та знаходиться на податковому обліку в Словянської обєднаної державної податкової інспекції.

Відповідач, Словянська обєднана державна податкова інспекція є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

У відповідності до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Працівниками Словянської обєднаної державної податкової інспекції було проведено перевірку з питань визначення сум податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню Приватного підприємства «Слов'янин Білдінг» за жовтень 2005 року, за наслідками якої складений акт №1044-23-2-31349256 від 27 січня 2006 року.

Документальною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.6.2.2 п.6.2 ст.6, п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено бюджетне відшкодування з ПДВ за жовтень 2005 року на 500616 грн.

За результатами перевірки Словянською обєднаною державною податковою інспекцією м. Словянська прийнято податкове повідомлення-рішення №0000252341/0 від 30.01.2006 року.

За результатами адміністративного оскарження, Словянською обєднанню державною податковою інспекцією 22.08.2006 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000252341/3, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 500616 грн. (з яких 390703 грн. не відшкодовано на момент перевірки та 109913 грн. вже відшкодовано). та застосовано штрафні (фінансові санкції) у розмірі 32973,90 грн.

В частині застосування штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 32973,9 грн. суд зазначає, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2007 року, визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000252341/3 від 22.08.2006 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 32973,90 грн. Зазначена постанова набрала законної сили.

Як вбачається з акту перевірки, Приватне підприємство «Словянин - Білдінг» в порушення вимог п.п.6.2.2 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно в рядку 8 «коригування на основі попередніх звітних періодів» декларації з податку на додану вартість за вересень 2005 року зменшило податкове зобов'язання, визначене у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2004 pоку, на суму 500616 грн. по операції з надання послуг по будівництву корпусу учбового центру за адресою: смт. Мінеральні Води, Республіка Узбекистан, що призвело в свою чергу до порушення п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2005 року (рядок 25 декларації).

Висновок податкового органу про відсутність у позивача у жовтні 2004 року права оподатковувати спірну господарську операцію за нульовою ставкою базується на неможливості підтвердити факт будівництва корпусу учбового центру у смт. Мінеральні Води, Республіка Узбекистан.

Судом під час розгляду справи було встановлено, що 01 грудня 2003 року між фірмою ZUBANA S.L. «Принципалом» в особі виконавчого директора по СНД ОСОБА_3 на підставі довіреності №04/61 від 20.11.2003 року та ПП «Славянин» «Агентом» в особі директора ОСОБА_4, діючого на підстав статуту, було укладено агентську угоду №1.

Відповідно до умов агентської угоди, «Принципал» доручає «Агенту» представляти його інтереси на території України та здійснювати дії згідно з правами та обовязками викладеними у цій угоді. За умовами агентської угоди «Агенту» надано право зокрема, укладати від імені «Принципала» або в його інтересах від свого імені контракти з покупцями продукції «Принципала».

На виконання зазначеної агентської угоди, ПП «Славянин» знайшло підрядника для ведення будівництва - Приватне підприємство «Словянин - Білдінг».

04 грудня 2003 року фірма ZUBANA S.L. (Sucursal de Portugalete. VISCAYA ESPANA) (замовник) в особі виконавчого директора по СНД ОСОБА_3, діючого на підставі довіреності №04/61 від 20.11.2003 року, самостійно чи через Агента ПП «Слов'янин», на підставі Агентської угоди №1 від 01.12.20003 року та Приватним підприємством «Словянин - Білдінг» (підрядником), в особі директора ОСОБА_4, діючого на підставі статуту уклала контракт № 14 на будівництво корпусу учбового центру за адресою: смт. Мінеральні Води, Республіка Узбекистан.

Згідно з підпунктом 3.5 пункту 3 контракту, замовник має право, у разі необхідності провести сплату за контрактом через свого агента на території України. У цьому випадку замовник зобов'язаний сплатити вартість виконаних робіт шляхом перерахування з розрахункового рахунку агента на розрахунковий рахунок підрядчика у гривнях, за курсом НБУ, діючим на день сплати.

Суд звертає увагу на те, що ПП «Славянин» та ПП «Словянин - Білдінг» є повязаними особами, оскільки, як засновником так й директором цих підприємств на час спірних правовідносин був ОСОБА_4 (що також підтверджується наявними в матеріалах справи документами).

Приватне підприємство «Словянин - Білдінг» (генпідрядник), самостійно будівництво не здійснювало, а уклало договір субпідряду від 2 липня 2004 року №12 з приватним підприємством «Атос» м. Перевальськ (субпідрядник) по будівництву корпусу учбового центру за адресою: смт. Мінеральні води, республіка Узбекистан на загальну суму 10515511 грн.

Приватне підприємство «Атос» дозволу (ліцензії) на проведення будівельних робіт не мало. В свою чергу, Приватне підприємство «Атос» (генпідрядник) уклало договір субпідряду від 5 липня 2004 року №7 з Приватним підприємством «ЕНЕР-ТЕК» м. Київ (субпідрядник) на будівництво корпусу учбового центру за адресою: смт Мінеральні води, республіка Узбекистан на загальну суму 10515511 грн.

У відповідності до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З Постанови Луганського апеляційного господарського суду (що знаходиться в матеріалах справи) від 07.08.2006 року по справі №8/296 пд-ад за позовом Алчевської ОДПІ до ПП «Атос та ПП «ЕНЕР-ТЕК» про визнання недійсним господарського зобовязання, зокрема вбачається, наступне.

За умовами договору субпідряду від 5 липня 2004 року №7, Приватне підприємство «ЕНЕР-ТЕК» прийняло на себе зобовязання по будівництву будівлі корпусу учбового центру у відповідності з затвердженою проектно-кошторисною документацією та в установлений цим договором строку, а Приватне підприємство «Атос» зобовязалось надати йому будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, фінансувати будівництво та забезпечити необхідними будівельними та іншими матеріалами, прийняти закінчення будівництвом обєкт та повністю оплатити вартість виконаних робіт. Загальний строк виконання робіт - 365 днів. Загальна вартість будівництва становить 1051551 грн. Оплата по цьому договору здійснюється щомісячно за фактично виконаний обсяг робіт відповідно до акту приймання виконаних робіт Приватним підприємством «Атос» на відкритий розрахунковий рахунок Приватного підприємства «ЕНЕР-ТЕК» впродовж пяти днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Так, згідно акту від 04.10.2004 року приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2004 року, на виконання умов договору від 05.07.2004 року генпідрядник ПП «Атос» прийняв, а субпідрядник ПП «ЕНЕР-ТЕК» здав виконані будівельні роботи на загальну сум 3003697,20 грн. (з них ПДВ 50616,20 грн.) на будівництво корпусу учбового центру, який знаходиться в смт. Мінеральні води республіки Узбекистан.

Приватне підприємство «Атос» видало 04 жовтня 2004 року на користь Приватного підприємства «ЕНЕР-ТЕК» податкову накладну №737 в якій у графі «Номенклатура поставки товарів (робіт, послуг) продавця» вказано «за виконання робіт, згідно договору №7 від 05.07.2004 року», сума по накладній становить 3003697,20 грн., у тому числі ПДВ 500616,20 грн.

04 жовтня 2004 року між субпідрядником ПП «Атос» та генпідрядником ПП «Словянин - Білдінг» складено акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2004 року в Республіці Узбекистан смт. Мінеральні води, корпусу учбового центру на суму 3003697,20 грн., у тому числі ПДВ 500616,20 грн.

Приватним підприємством «Атос» в адресу ПП «Словянин - Білдінг» було виписано податкову накладну №4 від 04.10.2004 року на суму 3003697,20 грн. у тому числі ПДВ 500616,20 грн.

Акту приймання-передачі векселів, складеного 08.10.2004 року за участю директорів ПП «Атос» та ПП «ЕНЕР-ТЕК», ПП Атос» (векселедавець) на погашення заборгованості по договору №7 від 05.07.2004 року перед ПП «ЕНЕР-ТЕК» - передало, а останнє прийняло вексель №643342260049 номінальною вартістю 3003697,20 грн. Зазначений вексель було отримано того ж дня ПП «Атос» від ПП «Словянин - Білдінг», що підтверджується актом приймання передачі векселя від 08.10.2004 року, при цьому призначення платежу (згідно акту) «погашення заборгованості по договору №12 від 02.07.2004 року»

В свою чергу ПП «Словянин - Білдінг» в адресу ПП «Славянин» була виписана податкова накладна №6 від 04.10.2004 року на суму 3003697,20 грн., у тому числі ПДВ 500616,20 грн.

Розрахунки між ПП «Словянин - Білдінг» та ПП «Славянин», згідно платіжних доручень №№1, 2, 3 від 08.10.2004 року, №№4, 5, 6 від 11.10.2004 року, №№7, 8, 9 від 12.10.2004 року та №№10,11 від 13.10.2004 року, здійснювались у безготівковій формі у загальній сумі 3003697,20 грн.

04 жовтня 2004 року між директором ПП «Славянин» ОСОБА_4 та виконавчим директором по СНД ZUBANA S.L. ОСОБА_3 було складено акт прийому виконання робіт, виконаних за умовами контракту №14 від 04.12.2003 року на суму 3003697,20 грн., у тому числі ПДВ 500616,20 грн.

Судом зокрема зауважується, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2004 року по справі №2-10598/2004 за позовом ОСОБА_5 до Приватного підприємства «ЕНЕР-ТЕК» (що набрало законної сили) визнано недійсними установчі документи: статут Приватного підприємства «ЕНЕР-ТЕК» від 3 вересня 2003 року з моменту внесення в державний реєстр та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість Приватного підприємства «ЕНЕР-ТЕК» №39046220 з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість - 15 жовтня 2003 року. Як зазначено в рішенні суду, позивач звернувся до суду з тих підстав, що 31 серпня 2004 року його було викликано до головного відділу податкової міліції в Шевченківському районі м. Києва де він дізнався про те, що він, будучи засновником та директором Приватного підприємства «ЕНЕР-ТЕК» в порушення вимог чинного законодавства, проводив підприємницьку діяльність. Судом встановлено, що ПП «ЕНЕР-ТЕК» засновано громадянином ОСОБА_5 за проханням громадянина ОСОБА_6 Сам засновник участі в діяльності цього підприємства не приймав.

Як було зазначено позивачем у листі від 25.11.2005 року, фірма ZUBANA S.L. є структурним підрозділом фірми HELMS TEHNOLOGIE GmbH, адрес: An der Strusbek 8a po box 22926 Ahrensburg Deutschland.

Однак, згідно відповіді Національного центрального бюро Інтерполу МВС України від 03.08.2006 року, згідно даних Національного бюро Інтерполу ФРГ, фірма HELMS TEHNOLOGIE GmbH не має структурних підрозділів.

Як вбачається з відповіді Національного центрального бюро Інтерполу МВС України від 20.06.2007 року, компанія ZUBANA S.L., зареєстрована в Іспанії з 28.05.1992 року, адреса: Calle Libertador Simon Bolivar 16. Portugalete. Vizcaya, основний напрямок діяльності: імпорт експорт деревини та 27.11.2003 року діяльність вказаної компанії призупинена.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про податок на додану вартість».

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент виникнення правопорушення.

Основні засади адміністрування податку на додану вартість встановлені Законом України «Про податок на додану вартість» (далі у тексті постанови - Закон), який визначає категорії платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Виходячи із положень пункту 1.8 статті 1 Закону України, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом, визначено пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Платник податку набуває права на бюджетне відшкодування лише у випадку, визначеному підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону (у редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 7.7.1 статі 7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 7.7.4 статі 7 «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, по дає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої по вної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригінали пяти основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларації, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Підпунктом 7.7.5 статі 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2005 року ПП «Словянин - Білдінг» було надано до Словянської ОДПІ декларацію з ПДВ за жовтень 2005 року. До рядку 25 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» вказаної декларації підприємством включено 500616 грн. суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

У податковій декларації з ПДВ за вересень, наданої ПП «Словянин - Білдінг» 19.10.2005 року до Словянської ОДПІ, підприємством визначено зменшення податкового зобовязання попередніх звітних періодів у сумі 500616 грн., сума податкового кредиту відповідно до рядка 17 зазначеної декларації складає 167 грн.

Пунктом 5.12 статті 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість (затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання», із змінами і доповненнями, узгодженого рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 14 червня 2005 року №06-10/10-698 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за №702/10982) (далі Порядок) визначено, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (підпункт 5.12.2 пункту 5.12 статті 5 Порядку).

З урахуванням викладеного, до рядка 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість) включаються суми податку на додану вартість, фактично сплачені отримувачем товарів (послуг) у попередньому звітному податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), що включені до податкового кредиту попереднього періоду.

У додатку 3 «Розрахунку суми бюджетного відшкодування» до податкової декларації з ПДВ за жовтень підприємством у рядку 3 суму 500616 грн. визначено, як суму податкового кредиту фактично сплачену отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких послуг, що не відповідає даним податкової декларації з ПДВ за вересень (сума податкового кредиту 167 грн.). Невірне заповнення рядку 3 розрахунку призвело до невірного заповнення рядку 4 розрахунку, який визначається у межах рядку 3 та данні якого відображаються у рядку 25 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» декларації за жовтень 2005 року. Крім того, фактичної сплати суми податку на додану вартість у розмірі 500616 грн. постачальникам у вересні місяці не було встановлено.

Таким чином, сума ПДВ по наданню послуг ПП «Слов'янин - білдінг» фактично не сплачена, так само як й вартість самих послуг, розрахунки з ПП «Атос» та ПП «ЕНЕР-ТЕК» здійснені шляхом передачі векселя, який також не погашено.

Податковий облік операцій з розрахунками простими векселями визначено у пункті 4.8 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до абзацу третього пункту 4.8 статті 4 Закону, для цілей оподаткування векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

Суд зауважує, що передача векселя не передбачає фактичної сплати коштів, у тому числі податку на додану вартість, а засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей.

Таким чином, суми податку на додану вартість, нарахованого під час придбання товарів чи послуг, у розрахунок за які було передано векселі (власної емісії або емітовані третіми особами), не є фактично сплаченими постачальникам таких товарів (послуг). Відтак, зазначені суми, включені до складу податкового кредиту платника податку, не враховуються під час визначення належних такому платнику податку сум бюджетного відшкодування.

Відповідно до пп. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону, податок за нульовою ставкою обчислюється, в т. ч. щодо операцій з продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.

З урахуванням того факту, що позивачем не доведено та не надано до суду доказів на підтвердження саме факту здійснення будівництво корпусу учбового центру за адресою: смт. Мінеральні Води, Республіка Узбекистан як такого, суд дійшов висновку, що відсутності правових підстав для застосування позивачем нульової ставки податку на додану вартість щодо вищезазначених операцій.

Крім того, в рамках розслідування кримінальної справи №44-38662 НД ЕКЦ Головного управління МВС України в Донецькій області за фактом незаконного відшкодування ПДВ ПП «Словянин білдінг», було проведено судово-бухгалтерську експертизу, висновки якої відповідають висновкам викладеним Словянською ОДПІ в акті перевірки від 27.01.2006 року.

Згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування цього податку згідно з Законом.

Тобто законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне надходження цих сум до Державного бюджету України.

Висновок, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає із самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (пункт 19 статті 2, стаття 9 Бюджетного кодексу України), а також з визначення платника податку як особи, котра згідно з пунктом 1.3 статті 3 Закону зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та його відшкодування за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді цього податку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що, за змістом Закону право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у ціні товару.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, щодо відсутності законних підстав для повернення Приватному підприємству «Слов'янин Билдінг» м.Словянська з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 500616 грн., оскільки як було встановлено під час розгляду справи, сума ПДВ до бюджету фактично сплачена позивачем не була та достовірних доказів на підтвердження виконання контракту №14 від 04.12.2003 року, тобто факту самого будівництва корпусу учбового центру в Республіці Узбекистан до суду сторонами також надано не було.

Отже, суд, погоджується з висновками акту перевірки Словянської обєднаної державної податкової інспекції, щодо порушення позивачем п.п.6.2.2 п.6.2 ст.6, п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено бюджетне відшкодування з ПДВ за жовтень 2005 року на 500616 грн. та прийнятим за наслідками перевірки податковим повідомленням-рішенням від 22.08.2006 року за №0000252341/3, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 500616 грн.

Відповідно до статі 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пункту 1 частини 3 статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статі 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позовних вимог Приватного підприємства «Слов'янин Билдінг» м.Словянськ до Словянської обєднаної державної податкової інспекції м. Словянська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції м. Словянська від 22.08.2006 року за №0000252341/3 яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 500616 грн. відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 28 лютого 2012 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складено та підписано 05 березня 2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Кониченко О.М.