Постанова № 22089962, 01.03.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2012 р. справа № 2а/0570/23491/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14год. 35хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретаріЗаднепровської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Будмеханізація» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання нечинними та скасування податкові повідомлення-рішення від 09.12.2011 року №0004582340, №0004592340, №0004602340, №0004612340,-

за участю представників сторін

від позивача: Мелешко О.О., Бризінова Л.О.,

від відповідача: Присяжного С.М., Калуса К.Є., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Будмеханізація», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (т.2 а.с.165), до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання нечинними та скасування податкові повідомлення-рішення від 09.12.2011 року №0004582340 яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток у загальній сумі 651 164,00грн., з якої основний платіж 591 766,00грн. та штрафна санкція 59 398,00грн.; №0004592340 яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість у загальній сумі 898 989,00грн., з якої основний платіж у розмірі 606 308,00грн. та штрафна санкція у розмірі 292 681,00грн.; №0004602340 яким зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 290320,00грн. та нарахована штрафна санкція у розмірі 1,00грн.; №0004612340 яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у сумі 374117,00грн.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Усі договори між ПАТ «Будмеханізація» та ТОВ «Домес», ПАТ «Будмеханізація» та ТОВ «Фордінвестплюс» підписані повноважними представниками сторін, скріплені печатками та містять всі істотні умови договору, як того вимагає чинне законодавство України. Більше того, факт передачі товару підтверджується накладними, які також завірені печатками та підписами сторін, зауваження сторін щодо якості та кількості поставленого товару у сторін відсутні.

Чинне законодавство України не передбачає, що наявність/відсутність у Покупця супровідних документів, які передаються разом із товаром, або документів, які б свідчили про прийняття вантажу є підставою для визнання договору, або факту виникнення права власності нікчемним, або недійсним.

Під час складання Акту перевірки, перевіряючими не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 ЦК, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності) .

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами податкової перевірки, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті недоліки, допущені підприємствами при оформленні документів і що стосуються договорів, укладених між сторонами, а також зроблені на цій підставі припущення, не є основою для визнання правочинів нікчемними, враховуючи частину 2 статті 215 ЦК України, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами - є тільки припущенням. Звертаємо увагу на те, що у ТОВ «Домес» та ТОВ «Фордінвестплюс» є у наявності податкові декларації за вказаний період, у яких вказані операції з ПАТ «Будмеханізація», що є додатковим доказом правомірності і реальності здійснених операцій. Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг. Датою виникнення права на податковий кредит є або дата списання коштів з рахунку платника податків на оплату таких товарів або послуг, або дата отримання товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, залежно від того, що відбулося раніше. Таким чином, оскільки податкові накладні, які видавалися, в судовому порядку недійсними не визнавалися, у ПАТ «Будмеханізація» існує право на податковий кредит в розмірі, визначеному в таких податкових накладних.

Дані висновки перевіряючих базуються лише на припущеннях, а не на конкретних доказах.

Згідно наданих договорів і актів наданих послуг вбачається, що ТОВ «Весткомплектсервіс» надавало послуги ПАТ «Будмеханізація» згідно договору №11У від 10.06.2010 року, а саме надання клієнту звірену із замовником інформацію про виконану роботу за попередні місяці, розробка та перевірка будівельної сметної документації, перевірка складання актів виконаних робіт та ведення первинної транспортної документації.

Вказані послуги надавались ТОВ «Весткомплектсервіс» у взаємовідносинах між ПАТ «Будмеханізація» та ТОВ «Бауком Україна» та ТОВ «Альтис». Доказом взаємовідносин є договори №84П від 27.07.2010 року та договір №30/11/09Л від 30.11.2009 року, відповідно.

Стосовно питання по нарахуванню амортизації, позивач вважає, що дії підприємства правомірні та такі, що відповідають вимогам діючого законодавства.

Так, 1 квартал 2011 року нарахування амортизації проводилось на підставі ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» по узгодженим ставкам на підставі податкового обліку.

Тоді як амортизація за 2 квартал 2011 року нараховувалась у відповідності Податкового кодексу України ( п.6 підрозділу 4 розділу XX ). Вартість, яка амортизується у 2 кварталі, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активах буде рахуватись як первинна ( переоцінена ) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату 01.04.2011року. При чому в переоцінену вартість основних засобів не включається сума дооцінки основних засобів, проведеною після 1 січня 2010 року.

За результатами перевірки встановлено, що підприємством порушено п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме занижено податкові зобов'язання на ПДВ 39617грн. в результаті списання основного фонду по причині пожежі (без підтвердження дії обставин не переробної сили).

Дане рішення прийнято на підставі технічного висновку управління МНС від 29.09.2010 року, в якому причиною пожежі є підпалювання.

Однак абз.2 п.4.9 ст.4 містить декілька підстав переведення основних фондів до складу невиробничих, окрім ліквідації внаслідок дії обставин непереборної сили.

В судовому засіданні представники позивача надали пояснення аналогічні позову, та просили позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення (т.1 а.с.146), в яких зазначено, що відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за №250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті З Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Позивач однією з підстав, на підставі яких просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення, зазначає наявність у нього документального підтвердження.

Посилання позивача на невизнання у судовому порядку недійсними договорів як на підставу обґрунтованості вимог не відповідає вимогам чинного законодавства. Визнавати відповідні угоди при встановленні факту їх протиправності недійсними не потрібно, оскільки угоди, які завідомо суперечать інтересам держави та суспільства (стаття 207 Господарського суду України), є одночасно такими, що порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними (стаття 228 Цивільного кодексу України) та ніяких зобов'язань не породжують.

Про відсутність реального характеру операцій позивача свідчать наступні обставини:

акт зустрічної перевірки по ТОВ «Хімагроресурс», яким встановлено відсутність будь - якого майна, виробничо-складських приміщень, які необхідні для виконання умов договору; кількісний склад працівників, відповідно до розрахунку сум комунального податку, складає 1 особу; за юридичною адресою ТОВ «Хімагроресурс» м. Черкаси, вул. Квіткова, 4, оф. 15 не знаходиться; директор ТОВ «Хімагроресурс» ОСОБА_5 на території м. Черкаси та області не зареєстрований, стан платника - прийнято рішення про припинення платника податку (розпочато ліквідаційну процедуру); відсутність транспортних засобів та не надання ТТН до перевірки.

акт зустрічної перевірки по ТОВ «Фордінвестплюс», яким встановлено відсутність трудових ресурсів - відповідно до форми 1 ДФ, яка подається до ДПІ у м. Черкаси, чисельність працюючих на підприємстві складає 1 особа, відсутність торгівельного обладнання, будь-яких складських приміщень, рухомого та нерухомого майна необхідних для виконання умов договору.

акт зустрічної перевірки по ТОВ «Домес», яким встановлено, що директор ТОВ «Домес» ОСОБА_6 пояснив, що основним постачальником ТОВ «Домес» у червні 2011 року є ТОВ «Торгбудкомлекс ЛТД», при цьому товар від ТОВ «Торгбудкомплекс ЛТД» на адресу ТОВ «Домес» не надходив у зв'язку із відсутністю у ТОВ «Домес» складських приміщень, транспортування товару не проводилося. ТОВ «Домес» проводить лише посередницьку функцію - знаходить товар та в подальшому знаходить покупця на товар, зберігання та транспортування товару підприємство не проводить.

Враховуючи вищевикладене, ПАТ «Будмеханізація» не доведено факт господарських взаємовідносин з ТОВ «Хімагроресурс», ТОВ «Фордінвестплюс», ТОВ «Домес», а тому згідно до п.п.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, зазначені угоді є нікчемними.

На підставі вищевикладеного, просили відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Будмеханізація» (далі по тексту ПАТ «Будмеханізація») зареєстровано юридичною особою Виконавчим комітетом Донецької міської ради 31.01.1994 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, довідка АБ №218884 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.99,92,145), перебуває на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Донецька від 01.07.1990 року №93 (т.1 а.с.103). Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (т.1 а.с.100)

Відповідач, - Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька (далі по тексту ДПІ у Київському районі м. Донецька), у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, - є субєктом владних повноважень.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька була проведена планова виїзна перевірка ПАТ «Будмеханізація» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складений акт від 25.11.2011 року №6853/23-2/01237738. (т.1 а.с.13)

В висновках акта перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення ПАТ «Будмеханізація»:

1) п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.4.9, п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу України, що привело до:

заниження податку на додану вартість у сумі 606308,00грн, у тому рахунку за:

- липень 2010 року 30049,00грн.;

- серпень 2010 року - 12833,00грн.;

- жовтень 2010 року 389504,00грн.;

- листопад 2010 року 148635,00грн.;

- грудень 2010 року 4340,00грн.;

- березень 2011 року 20947,00грн.;

- завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за червень 2011 року у розмірі 290320,00грн.

2) п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.2.10 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 237591,00грн., у тому рахунку за:

- три квартали 2010 року - у розмірі 53603,00грн. (у т.р. 3-й квартал 2010 року 53603,00грн.);

- 2010 рік - у розмірі 237591,00грн. (у т.р. 3-й квартал 2010 року 53603,00грн., 4 квартал 2010 року 183988,00грн.).

3) п.144.1 ст.144, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 354175,00грн., у тому рахунку за:

- 2-й квартал 2011 року 354175,00грн.,

та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування (збитків) за 2-й квартал 2011 року у розмірі 374117,00грн., в результаті встановлених порушень, викладених у п.3.1.2 акта перевірки.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення від 09.12.2011 року №0004582340 яким на підставі п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.2.10 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.144.1 ст.144, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України визначено податкове зобовязання по податку на прибуток у загальній сумі 651 164,00грн., з якої основний платіж 591 766,00грн. та штрафна санкція 59 398,00грн. (т.3 а.с.60);

№0004592340 яким на підставі п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.4.9, п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу України визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість у загальній сумі 898 989,00грн., з якої основний платіж у розмірі 606 308,00грн. та штрафна санкція у розмірі 292 681,00грн. (т.3 а.с.61);

№0004602340 яким на підставі п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу України зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 290320,00грн. та нарахована штрафна санкція у розмірі 1,00грн.(т.1 а.с.12);

№0004612340 яким на підставі п.144.1 ст.144, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у сумі 374117,00грн. (т.1 а.с.11).

У ході судового розгляду справи, судом встановлено, що між ПАТ «Будмеханізація» (Покупець) та ТОВ «Хімагроресурс» (Продавець) укладений договір поставки №127 від 01.10.2010 року. (т.1 а.с.207)

Предметом договору є Продавець поставляє Покупцю товари (запасні частини до транспортних засобів) в асортименті, кількості та по ціні згідно заявки Покупця, погодженої сторонами. Приймання товару у кількості та у якості здійснюється у відповідності з Інструкціями №2 П-6 і П-7. Згідно п.3.1 договору детальна інформація по кількості, номенклатурі і ціні на товари визначається в товаросупровідних документах по заявки Покупця. Оплата за товар, який поставляється у відповідності з договором, повинна бути здійснена в гривнях на розрахунковий рахунок Продавця. Відвантаження товару оформлюється товаросупровідними документами. Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання товаросупровідних документів уповноваженими представниками обох сторін. (п.4.4 договору)

Договір діє до 31.12.2010 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами усіх зобовязань, передбачених договором. (п.10.2 договору)

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

На виконання умов зазначеного договору підприємством ТОВ «Хімагроресурс» виписано на адресу позивача:

видаткова накладна №061003 від 06.10.2010 року, податкова накладна №061003 від 06.10.2010 року на товар комплект гусениць в зборі кількістю 2 комплекту, ківш екскаватора 1шт., міст задній в зборі Вольво 1шт. на загальну суму 870120,00грн., у т.ч. ПДВ 145020,00грн., подорожній лист № ПМК вантажного автомобіля від 06.10.2010 року, товарно-транспортна накладна №000804 від 06.10.2010 року. (т.1 а.с.210-213) Оплата здійснювалася в безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Хімагроресурс», що підтверджено виписками банку. (т.1 а.с.214-215)

Крім того, отриманий товар відображений в журналі проводок за 01.01.10 31.01.11. 104,20;Місця зберігання: Склад УМ1;Необоротні активи: Екскаватор, Самосвал груз, відповідно. (т.1 а.с.216,217)

видаткова накладна №131001 від 13.10.2010 року, податкова накладна №131001 від 13.10.2010 року на товар шина MICHELIN XDE кількістю 24шт., корпус бортового редуктора Volvo - 4шт., диск колесний Volvo - 24шт. на загальну суму 346886,40грн., у т.ч. ПДВ 57814,40грн., подорожній лист № ПМК вантажного автомобіля від 12-14.10.2010 року, товарно-транспортна накладна №000805 від 13.10.2010 року. (т.1 а.с.218-221) Оплата здійснювалася в безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Хімагроресурс», що підтверджено виписками банку. (т.1 а.с.222)

Крім того, отриманий товар відображений в журналі проводок за 01.01.10 31.01.11. 105,20;Місця зберігання: Склад УМ1;Необоротні активи: Самосвал груз. (т.1 а.с.226)

видаткова накладна №291003 від 29.10.2010 року, податкова накладна №291003 від 29.10.2010 року на товар дизельне паливо кількістю 15000л. на загальну суму 104940,00грн. у т.ч. ПДВ 17 490,00грн. (т.1 а.с.223-224) Оплата здійснювалася в безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Хімагроресурс», що підтверджено виписками банку. (т.1 а.с.225)

видаткова накладна №301102 від 30.11.2010 року, податкова накладна №301102 від 30.11.2010 року на товар на загальну суму 812 081,26грн., у т.ч. ПДВ 135 346,88грн., подорожній лист №ПМК вантажного автомобіля від 28-30.11.2010 року, товарно-транспортна накладна №000806 від 30.11.2010 року. (т.1 а.с.227-230) Оплата здійснювалася в безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Хімагроресурс», що підтверджено виписками банку. (т.1 а.с.231-235)

видаткова накладна №03401 від 04.03.2011 року, податкова накладна №401 від 04.03.2011 року на товар на загальну суму 125 681,00грн., у т.ч. ПДВ 20 946,83грн. (т.1 а.с.236-237) Оплата здійснювалася в безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Хімагроресурс», що підтверджено виписками банку. (т.1 а.с.238-239)

Крім того, отриманий товар відображений в журналі проводок за 01.01.10 31.01.11. 105,20;Місця зберігання:ПМК; Необоротні активи: Самосвал груз. (т.1 а.с.240,243,245)

Суд приймає до уваги, що отримані запасні частини були використанні в господарській діяльності позивача, а саме використані на автомобілі підприємства які знаходяться на балансі підприємства, про що свідчать акти списання №ИД-0000144, №ИД-0000145 від 31.12.2010 року (т.1 а.с.241,248)

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відповідно до податкових декларацій по податку на додану вартість за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року та березень 2011 року. (т.1 а.с.109-134)

Суд бере до уваги, що податковий орган при проведені перевірки посилається виключно на акт №796/23-2/37240058 від 24.03.2011 року ДПІ у м. Черкаси про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Хімагроресурс» в звязку з ненаданням пояснень та їх документального підтвердження щодо формування податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2010 року. (т.1 а.с.152)

Згідно зазначеного акту, відповідно наданої інформації від ГВ ПМ ДПІ у м. Черкаси був здійснений вихід за юридичною адресою та встановлено, що ТОВ «Хімагроресурс» за юридичною адресою не знаходиться, про що складено акт встановлення місцезнаходження субєкта господарювання від 01.03.2011 року №184. У звязку з не наданням для перевірки первинних документів, результат проведеного аналізу було оформлено з використанням тих документів, які надавалися товариством раніше. В висновках акту перевірки зроблено висновок, що у ТОВ «Хімагроресурс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, товариство не знаходиться за місцезнаходженням, директор ТОВ «Хімагроресурс» за даними ВСГІРФО УМВС в Черкаській області ОСОБА_7 на території м. Черкаси та області зареєстрованим не значиться, тому згідно з частинами 1,5 ст.203, пунктами 1,2 ст.215, ст.218 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами, яким було сформовано податковий кредит та податкові зобовязання у відповідних податкових періодах мають ознаки нікчемності.

Однак, судом при вивчені матеріалів акту перевірки встановлено, що ТОВ «Хімагроресурс» за період жовтень, листопад, грудень 2010 року встановлено відображення згідно АІС «Журнал звірки податкових зобовязань в розрізі контрагентів» наводиться Звітна форма «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період» податкових зобовязань з контрагентами покупцями в якої зазначено, що в жовтні, листопаді, грудні 2010 року серед інших контрагентів покупців визначений покупець «Будмеханізація» (код ЄДРПОУ 1237738). (т.1 а.с.152) Також відхилення сум ПДВ складає 0.00 і податкове зобовязання (ПЗ) = податковому кредиту (ПК).

Суд бере до уваги, що ТОВ «Хімагроресурс» взято на податковий облік в ДПІ у м. Черкаси та станом на 15.03.2011 року перебуває на обліку, і відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.10.2010 року №100303732 зареєстроване платником ПДВ з 01.10.2010 року по дату складання акту перевірки.

В висновках акту перевіряючи ми зроблено висновок, враховуючи те, що у ТОВ «Хімагроресурс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, товариство не знаходиться за місцезнаходженням, директор ТОВ «Хімагроресурс» за даними ВСГІРФО УМВС в Черкаській області на території м. Черкаси та області зареєстрованим не значиться, тому згідно з частинами 1,5 ст. 203, п.1,2 ст. 215, ст.228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами, яким було сформовано податковий кредит та податкові зобовязання у відповідних податкових періодах мають ознаки нікчемності.

За цими господарськими операціями податковим органом було зменшено податковий кредит у жовтні, листопаді, грудні 2010 року та березні 2011 року позивача у загальному розмірі 376618,00грн. та визначене податкове зобовязання по податку на додану вартість податковим повідомленням рішенням від 09.12.2011 року №0004592340 у сумі 376618,00грн. та нарахована штрафна санкція у розмірі 188309,00грн. (т.3 а.с.61)

Також, у ході судового розгляду справи, судом встановлено, що між ПАТ «Будмеханізація» (Покупець) та ТОВ «Домес» (Продавець) укладений договір №95 від 10.06.2011 року. (т.2 а.с.35)

Предмет договору: Продавець зобовязаний систематично поставляти і передавати у власність Покупцю певний товар. Предметом постачання є товар у кількості та номенклатурі згідно накладних оформлених Продавцем. Згідно п.5.1 договору товар повинен бути поставлений Покупцю в терміни, визначені сторонами (стосовно кожної конкретної поставки). Покупець оплачує поставний Постачальником товар за ціною, визначеною сторонами під час узгодження кількості та асортименту товару.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку протягом семи днів з моменту поставки товару. Відповідно до п.8.2 перехід права власності на товар відбувається в момент підписання документів на передачу товару.

Договір діє з моменту підписання його сторонами. (п.11.1 договору) У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на один рік.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

На виконання умов зазначеного договору підприємством ТОВ «Домес» виписано на адресу позивача:

видаткові накладні №212, №213 від 21.06.2011 року, податкові накладні №213 від 21.06.2011 року на перелічений в них товар на загальну суму 883920,00грн., у т.ч. ПДВ 147320,00грн. та 858000,00грн. ц т.ч. ПДВ 143000,00грн., подорожній лист № ПМК вантажного автомобіля від 20-23.06.2011 року, товарно-транспортна накладна №014841 від 21.06.2011 року. (т.2 а.с.38-43) Оплата здійснювалася в безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Домес», що підтверджено виписками банку. (т.2 а.с.44-55)

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відповідно до податкових декларацій по податку на додану вартість за червень 2011 року. (т.1 а.с.135)

Суд бере до уваги, що податковий орган при проведені перевірки посилається виключно на акт невиїзної документальної перевірки №677/15-2/37496916 від 30.09.2011 року ДПІ у Вишгородському районі Київської області про дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість ТОВ «Домес» за червень 2011 року. (т.1 а.с.171)

Згідно зазначеного акту встановлено, що ТОВ «Домес» за адресою не знаходиться. Складено довідку про відсутність за місцем реєстрації ТОВ «Домес» від 13.09.2011 року №2007. Керівник підприємства пояснив, що між ним та ТОВ «Торгбудкомплекс-ЛТД» укладався договір. ТОВ «Торгбудкомплекс-ЛТД» є основним постачальником ТОВ «Домес». У ТОВ «Домес» відсутні складські приміщення, транспортування товару не проводилось. ТОВ «Домес» виконує лише посередницьку функцію, а саме знаходить товар та в подальшому знаходить покупця на товар. Ці взаємовідносини підтверджені копіями первинних документів, а саме договором, видатковими та податковими накладними. До перевірки не надано товарно-транспортні накладні та інші супровідні документи, сертифікати якості. Таким чином, з огляду на вищевказане податківці ДПІ у Вишгородському районі Київської області зазначають, первинні документи, які складені субєктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. В ході перевірки встановлено порушення частин 1, 5 ст.203, пунктами 1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, а саме по операціям продажу товарів, робіт, послуг встановлено нікчемні правочини між ТОВ «Домес» та ТОВ «Торгбудкомплекс-ЛТД» та підприємствами покупцями та постачальниками. Правочини, укладені ТОВ «Домес» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Однак, судом при вивчені матеріалів акту перевірки встановлено, що покупцями ТОВ «Домес» у червні 2011 року згідно даних Додатка 1 «Розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1)» податкові зобовязання були у тому числі по ПАТ «Будмеханізація» (код ЄДРПОУ 1237738) у сумі ПДВ 290320,00грн. (т.1 а.с.171)

Суд бере до уваги, що ТОВ «Домес» взято на податковий облік в ДПІ у Вишгородському районі від 28.03.2011 року за №1822-ТОВ, і відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06.06.2011 року №100339633 зареєстроване платником ПДВ.

В висновках акту перевіряючими зроблено висновок, перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і обєкт оподаткування податком на додану вартість.

За цими господарськими операціями податковим органом було зменшено бюджетне відшкодування податку позивача на додану вартість за червень 2011 року у розмірі 290320,00грн. податковим повідомленням рішенням від 09.12.2011 року №0004602340 у сумі 290320,00грн. та нарахована штрафна санкція у розмірі 1,00грн. (т.1 а.с.12)

Проте суд не погоджується із висновками акту перевірки в цій частині з наступних підстав.

Згідно п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, -

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 кодексу передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

В п.201.10 ст.201 цього ж кодексу зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В обґрунтування висновків акта перевірки, щодо неправомірності включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ в жовтні, листопаді 2010 року та березні 2011 року у загальному розмірі 376618,11грн., податковим органом покладено виключно ознаки нікчемності правочинів укладених між ПАТ «Будмеханізація» та ТОВ «Хімагроресурс».

На підтвердження реальності зазначеної операції позивачем надано до суду такі первинні документи, як договір, видаткові та податкові накладні, журнали проводок, акти списання товару, документи які підтверджують транспортування товару подорожні листи, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, тощо. Судом досліджені зазначені документи.

Суд не приймає доводи податкового органу щодо неповноти та недостатності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, наданих під час перевірки для правомірності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Суд також не приймає доводи податкового органу щодо невідповідності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, наданих під час перевірки для правомірності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Така позиція суду полягає у наступному.

Згідно ч. 5 ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, - підприємство самостійно:

визначає облікову політику підприємства;

обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства;

визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

У відповідності до ч.1,2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, - метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань (купівля або продаж товарів, надання послуг, тощо), власному капіталі підприємства, відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, - є господарською операцією.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого в Міністерстві фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704,- господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань та фінансових результатів.

Податковим органом при проведенні перевірки та формуванні висновків не прийнято до уваги інші документи, які є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та відповідають її вимогам.

Суд зазначає, що законодавче визначення поняття «первинний документ» закріплене положеннями ст.1 «Визначення термінів «Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999, відповідно до яких первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704,- первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.15 цього положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Згідно п.2.16 цього положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд дослідивши документи, на підставі яких податковим органом під час проведення перевірки зроблено висновки про порушення підприємством вимог податкового законодавства, не знаходить невідповідності зазначених первинних документів приписам ст.ст. 3,9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.п.2.4, п.п.2.15 п.2.16 Положення про документальне підтвердження записів у бухгалтерському обліку, затв. Наказом МФУ від 24.05.1995 року №88.

Згідно ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Надані позивачем та досліджені судом первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Проведеною перевіркою податкового органу не встановлено обставин невідповідності інформації, викладеної у видаткових накладних, фактично поставленим товарам.

Щодо податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит звітних періодів, відповідачем не встановлено порушень щодо їх складання.

Крім того, правильність заповнення податкових накладних та форма податкових накладних у суді сторонами не заперечується та не викликає у суду будь-яких сумнівів щодо їх достовірності та добровільності їх визнання.

Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно описової частини акту перевірки, не встановлено взаємовідносини субєкта господарювання, що перевіряється, з платниками, установчі документи свідоцтва про державну реєстрацію, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнані недійсними.

Суд не приймає до уваги обставини, покладені податковим органом в обґрунтування висновків акта перевірки, щодо акту №796/23-2/37240058 від 24.03.2011 року ДПІ у м. Черкаси про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Хімагроресурс» в звязку з ненаданням пояснень та їх документального підтвердження щодо формування податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2010 року.

Суд вважає, що вищезазначеними обставинами не підтверджується факт нікчемності правочинів із ТОВ «Хімагроресурс» за перевіряємий період.

Відповідач не довів, чим саме укладений між позивачем та ТОВ «Хімагроресурс» правочин порушує публічний порядок, яким чином він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, або незаконне заволодіння ним.

Відповідачем не доведено, що позивач, укладаючи договір з ТОВ «Хімагроресурс» знало або могло знати про те, що контрагент мав умисел на вчинення нечинного правочину.

В матеріалах справи є данні, що контрагент позивача відобразив суми ПДВ у податкових зобовязаннях по наведеним господарським операціям, та те, що на момент здійснення господарської операції підприємство включене до реєстру платників ПДВ та до Єдиного реєстру підприємств та організацій України.

Щодо висновків акту перевірки в обґрунтування яких покладено ознаки нікчемності угод укладених позивачем із контрагентами передбачені ч. 1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст. 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.204 цього кодексу, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Суд звертає увагу на ту обставину, що відповідачем не надано жодних доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку.

Ознаками нікчемності угод, відповідач вважає субєктивні обставини, зокрема такі, як відсутність необхідних умов у контрагента для ведення господарської діяльності.

Разом з тим, відповідачем не наведено жодної норми закону, яка б встановлювала необхідні умови для ведення господарської діяльності, та наразі для виконання зобовязань за спірними угодами.

Також відповідачем не наведено жодної норми закону, яка б встановлювала відповідальність одного субєкта господарювання за порушення, допущені іншим субєктом.

Згідно п. 18. Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Таким чином, зважаючи на вищевикладене відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності, що вчиненні на виконання укладених договорів господарські операції є такими, що вчинені з метою штучного формування податкового кредиту з ПДВ. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Отже в матеріалах справи відсутні докази в обґрунтування умислу позивача у скоєнні правочину, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є матеріальним правом позивача.

У Постанові Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України №7 від 03.04.2009 року “Про стан здійснення судочинства адміністративними судами” наголошується, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають зясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Одержання економічного ефекту, за наслідками реалізації товарів та послуг підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми нарахованого податку, у звязку з придбанням товарів від контрагента, у межах спірних правовідносин.

Відповідачем, для встановлення обставин, що стосуються спірних правовідносин, не надано доказів на вчинення належних дій, з метою підтвердження відомостей отриманих від осіб, які мали правові відносини позивачем.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на ст.203 ЦК України, оскількиця стаття передбачає загальну підставу для визнання нікчемності правочину і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК немає спеціальної підстави (норми) для цього.

Таким чином, оскільки у судовому засіданні не знайшли підтвердження факти вчинення позивачем порушень встановлених актом перевірки, є неправомірним визначення сум грошових зобовязань, зроблене відповідачем відповідно до спірного рішення.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.

Згідно абз.2 п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, як вбачається із наведеної норми, при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.

Згідно п. 55.1 ст.55 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, вищезазначеними обставинами не підтверджується факт нікчемності правочинів за перевіряємий період. Тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині визнання нечинним податкове повідомлення - рішення від 09.12.2011 року №0004592340 яким визначене податкове зобовязання по податку на додану вартість в частині 376618,00грн. та нарахована штрафна санкція у розмірі 177837,00грн. та податкове повідомлення-рішення повністю №0004602340 яким зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 290320,00грн. та нарахована штрафна санкція у розмірі 1,00грн., підлягають задоволенню.

Стосовно питання визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у жовтні 2010 року за порушення п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» у сумі 39617,00грн. в результаті списання основного фонду групи 1 по причині пожежі (без підтвердження дії обставин непереборної сили).

Пунктом 4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

В акті перевірки зазначено, що правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у звязку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок непереборної сили …». У бухгалтерському обліку підприємства у жовтні 2010 року при списанні основного засобу 1 групи зроблено проведення: Д-т рах.103 К-т рах.976 на суму 198086,00грн.

До матеріалів справи наданий технічний висновок головного управління МНС України в Донецькій області від 29.09.2010 року по причині пожежі, який виник 24.09.2010 року на території ПАТ «Будмеханізація» за адресою: м. Донецьк, Київський р-н, вул. Молодих Шахтарів, 8-а, в якому зазначено, що в результаті пожежі вогнем знищено дах та перекриття споруди складу (механічної майстерні). Зроблений висновок, що причиною пожежі є підпалювання. Також позивачем надана постанова про призупинення досудового слідства від 23.12.2010 року слідчого СВ Київського РВ ДМУ МВС України в Донецькій області в рамках кримінальної справи №04-10-03-365, порушеної за фактом підпалу майна ПАТ «Будмеханізація», досудове слідство зупинено, оскільки не встановлено винних осіб. (т.3 а.с.62) Та відповідно до акту №ИД-0000019 на списання основних засобів від 31.10.2010 року комісією було списано механічна майстерня (інв. №5), балансова вартість 198086,02грн. Згідно висновку комісії здійснювати ремонт недоцільно. (т.3 а.с.63)

Згідно з абз.2 п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

У разі коли внаслідок ліквідації основного фонду отримуються комплектуючі, складові частини, компоненти або інші відходи, які мають вартість, ліквідація таких комплектуючих, складових частин, компонентів або інших відходів проводиться за правилами, встановленими для ліквідації основного фонду.

Крім того, в матеріалах справи є картка рахунку позивача: 746: Види діяльності:Основна діяльність за 01.10.10 30.10.10, в якої відображено оприбуткування металолому, шлакоблоку, плити перекриття (за результатами пожежі). (т.3 а.с.66)

Таким чином, суд вважає, що списання основного фонду підтверджено первинними документами та відповідає дійсності.

Тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині визнання нечинним податкове повідомлення - рішення від 09.12.2011 року №0004592340 яким визначене податкове зобовязання по податку на додану вартість в частині 39617,00грн. та нарахована штрафна санкція у розмірі 19808,00грн., підлягають задоволенню.

У ході судового розгляду справи, судом встановлено, що між позивачем (Клієнт) та ТОВ «Весткомплектсервіс» (Виконавець) укладено договір №11У про надання послуг (абонентське обслуговування) від 10.06.2010 року. (т.2 а.с.1)

В договорі зазначено, що Виконавець надає Клієнту послуги по юридичному і комерційному супроводженню контрактів Клієнта з його замовниками, які знаходяться за межами Донецької області. Виконавець зобовязаний надавати консультації по правовим питанням в письмовій або усній формах та перевіряти на відповідність законодавству України дійсні договори, контракти, угоди. Надавати Клієнту звірену з замовником інформацію про виконані роботи за минулий місяць. Здійснювати перевірку складання актів виконаних робіт і ведення первинної транспортної документації.

Клієнт зобовязаний сплачувати послуги, які надані Виконавцем, надавати Виконавцю документи і інформацію, необхідну для виконання обовязків по договору, оплачувати Виконавцю усі витрати, які повязані з виїздом для виконання обовязків по договору, у разі необхідності видати співробітникам Виконавця довіреність для виконання дій, передбачених договором.

Вартість наданих Виконавцем послуг складає 20% від підписаного щомісячного обєму робіт, наданих Клієнтом своєму замовнику. В підтвердження наданих послуг по договору, сторони складають акт приймання - передачи наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін щомісяця. Клієнт здійснює оплату послуг в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

Даний договір діє з моменту підписання до 31.12.2010 року.

На виконання договору позивачем надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1 від 31.07.2010 року та №2 від 31.08.2010 року та податкові накладні №310711 від 31.07.2010 року за послуги, згідно договору №11У від 10.06.2010 року на загальну суму 180295,03грн. у т.ч. ПДВ 30049,17грн. і №310889 від 31.08.2010 року за послуги, згідно договору №11У від 10.06.2010 року на загальну суму 77000,00грн. у т.ч. ПДВ 12833,33грн. (т.2 а.с.5-8)

Оплата за даним договором не підтверджена первинними документами.

До матеріалів справи наданий договір №84П надання послуг, укладений ПАТ «Будмеханізація» - виконавець з ТОВ «Бауком Україна» (т.2 а.с.93), код за ЄДРПОУ 36064184 - замовник. Згідно даного договору виконавець зобов'язується надавати замовнику наступні послуги: навантаження щебеневої продукції замовника на автомобільний транспорт замовника, планування та кагатування щебеневої продукції на об'єктах замовника. В договорі зазначений перелік техніки, яку використовує виконавець для надання послуг (виконання робіт). Виконання робіт підтверджено актом здачі-прийняття робіт № 84 П від 27.07.2010 року на суму 385000,00 грн., у тому рахунку ПДВ 64166,67грн.

Також наданий договір №30/11/09Л на надання транспортних послуг від 30.11.2009 року укладений ПАТ «Будмеханізація» - виконавцем та ТОВ «Альтис» - замовником. (т.2 а.с.72) Згідно з договором виконавець надає замовнику транспортні послуги по перевозці вантажів, у вигляді виділення йому, згідно заявок, машин та механізмів. Виконання робіт підтверджено актом здачі-прийняття робіт № ИД-0000063 від 31.07.2010 року на суму 901475,15 грн., у тому рахунку ПДВ 150245,86 грн.

При цьому довіреності для виконання дій, передбачених даною угодою співробітникам ТОВ «Весткомплектсервіс» підприємством не надавались, які саме послуги надавались ТОВ «Весткомплектсервіс» документально не підтверджено.

З даних документів не вбачаються наміри та фактичне використання отриманих послуг від ТОВ «Весткомплектсервіс» у власній господарській діяльності, зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Суд вважає, що акти виконаних робіт, виписані ТОВ «Весткомплектсервіс» мають лише «формальний» характер, а саме в даних актах йдеться лише про назву послуги яка виконувалася, та про те, що сторони не мають претензій одна до одної. Однак, в даних актах не міститься інформації про детальний опис виконаної послуги (зміст та обсяг такої послуги, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення). Такі акти виконаних робіт не дають змоги встановити фактичне надання послуг.

Таким чином, у ході судового розгляду позивачем не доведено реальність господарської операції на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Також, судом встановлено що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Фордінвестплюс» (Виконавець) укладено договір на виконання робіт №0110-Б від 01.10.2010 року. (т.2 а.с.10)

В договорі зазначено, що Виконавець зобовязується належним чином та якісно виконати та здати (за актами виконання робіт, які підписуються Сторонами) Замовнику роботи з монтажу, налаштування мереж, та інші роботи, що не підлягають ліцензуванню, на обєктах замовника. Замовник зобовязаний надати фронт робіт, здійснити контроль за виконанням Виконавцем робіт, та оплатити згідно із договором за виконані роботи.

Загальна вартість робіт за договором уточнюється сторонами перед здійсненням остаточного розрахунку, на підставі всіх підписаних сторонами (після належного і якісного виконання Виконавцем всього обсягу робіт за договором) актів виконаних робіт. Вартість робіт за договором може бути змінено шляхом укладення сторонами додаткової угоди до цього договору. В договорі в розділах 4 7 передбачені права та обовязки сторін за договором. В п.8.2 договору передбачено, що передача виконаних робіт Виконавцем і приймання їх Замовником оформлюється щомісячними актами виконаних робіт, які надаються Виконавцем на підписання Замовнику до 30 числа звітного місяця.

Даний договір діє з моменту підписання до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором.

На виконання договору позивачем надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.11.2010 року та №151001 від 15.10.2010 року та податкові накладні №011107 від 01.11.2010 року за налаштування мереж населеного пункту с. Нова Рубежівка на загальну суму 79727,67грн. у т.ч. ПДВ 13287,95грн. і №151001 від 15.10.2010 року за ремонт покрівлі будівлі на загальну суму 13200,00грн. у т.ч. ПДВ 2200,00грн. (т.2 а.с.12-15)

Оплата за даним договором не підтверджена первинними документами.

Крім того, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Фордінвестплюс» (Виконавець) укладено договір про надання послуг №0110-А від 01.10.2010 року. (т.2 а.с.16)

В договорі зазначено, що Виконавець зобовязується за завданням Замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату послуги (роботи) з ремонту автомобілів та іншої техніки, а Замовник зобовязується оплачувати такі послуги.

Детальна інформація щодо видів послуг та цін на послуги, які надаються за цим договором визначається у завданні Замовника.

Здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється актом здавання-приймання наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 2 (двох) робочих днів після фактичного надання послуг. За надання передбачених Договором послуг Замовник виплачую Виконавцю грошові кошти у розмірах, визначених в актах виконаних робіт.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2010 року.

На виконання договору позивачем надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №291037, №291036, №291035, №291034 від 29.10.2010 року, від 29.12.2010 року, та податкові накладні №291037 на суму 355165,63грн. у т.ч. ПДВ 59194,27грн., №291036 на суму 323040,00грн. у т.ч. ПДВ 53840,00грн., №291035 на суму 48960,00грн. у т.ч. ПДВ 8160,00грн., №291034 від 29.10.2010 року на суму 37008,00грн. у т.ч. ПДВ 6168,00грн., №291210 від 29.12.2010 року на суму 26040,00грн. у т.ч. ПДВ 4340,00грн. за послуги ремонт та технічне обслуговування автотранспорту позивача. (т.2 а.с.18-32)

Оплата за даним договором підтверджена виписками банка. (т.2 а.с.33-34)

Суд бере до уваги, що податковий орган при проведені перевірки посилається на акт №780/23-2/37307494 від 22.03.2011 року ДПІ у м. Черкаси про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фордінвестплюс». (т.1 а.с.166)

Згідно зазначеного акту, підприємством було надано на адресу ДПІ у м. Черкаси лише копії документів по придбанню послуг. Однак, документів, які підтверджують реалізацію, а також бухгалтерських документів підприємством не надавалося. При виході на адресу, зазначену в реєстраційних документах підприємства встановлено, що за вказаною адресою підприємство не знаходиться.

За результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, встановлено відсутність трудових ресурсів, а саме, згідно форми 1-ДФ, яка подається до ДПІ у місті Черкаси, чисельність працюючих на підприємстві складає лише одна особа, а також відсутність торгівельного обладнання, торгівельних площ, складських приміщень, транспортних засобів та іншого рухомого та нерухомого майна.

Господарські операції за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року щодо придбання ТОВ «Фордінвестплюс» товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу ТОВ «Фордінвестплюс» товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявністю трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Відповідно до вищезазначеного встановлено:

неможливість фактичного здійснення ТОВ «Фордінвестплюс» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг);

відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України, - фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Таким чином, враховуючи те, що у ТОВ «Фордінвестплюс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням згідно з частинами 1,5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р. є нікчемними: податкові зобов'язання у сумі 22987846,00грн., в тому числі за жовтень 2010 р. у сумі 2903189,00грн., за листопад 2010 р. у сумі 8042474,00грн., за грудень 2010 р. у сумі 12042183,00грн., податковий кредит у сумі 22582682,00грн., в тому числі за жовтень 2010 р. у сумі 2859701,00грн., за листопад 2010 р. у сумі 7897679 грн., за грудень 2010 р. у сумі 11825302,00грн.

Суд зазначає, що акти виконаних робіт, виписані ТОВ «Фордінвестплюс» мають лише «формальний» характер, а саме в даних актах йдеться лише про назву послуги яка виконувалася, та про те, що сторони не мають претензій одна до одної. Однак, в даних актах не міститься інформації про детальний опис виконаної послуги (зміст та обсяг такої послуги, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення). Такі акти виконаних робіт не дають змоги встановити фактичне надання послуг.

Таким чином, у ході судового розгляду позивачем не доведено реальність господарської операції на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд враховує, що відповідач під час кваліфікації спірних правочинів як нікчемних обґрунтував свою позицію з посиланням на акт зустрічної перевірки, в якому повідомляється, що перевіркою встановлено відсутність надання послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків.

Посилання відповідача на відсутність у підприємства документів, що підтверджують фактичне виконання послуг суд приймає до уваги. Згідно статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» організація бухгалтерського обліку на підприємстві: бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідач довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності, тобто, що надання послуг у комерційному відношенні не здійснювалася та те, що договори укладені з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

В процесі розгляду справи позивачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, позивачем не надавалося.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нікчемність правочинів вищевикладених договорів купівлі-продажу знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З огляду на викладене, суд бере до уваги як належний та допустимий доказ, який підтверджує обставини надання послуг, податкові накладні, не спростовують доводи відповідача про те, що послуги фактично не надавалися.

Посилання відповідача на те, що послуги, надані підприємствами контрагентами, не повязані з господарською діяльністю позивача не спростовуються доказами, наявними у справі. Долучені докази не свідчать про фактичне виконання умов спірних договорів.

Тобто наведені послуги не забезпечують господарську діяльність позивача по наданню послуг, внаслідок якої він отримує дохід.

Суд погоджується з висновками податкового органу, що позивачем безпідставно віднесені витрати на придбання даних послуг до складу валових витрат.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині визнання нечинним податкове повідомлення-рішення від 09.12.2011 року №0004582340 яким визначене податкове зобовязання по податку на прибуток в частині нарахування основного платежу у сумі 237591,00грн. та штрафної санкції у розмірі 59398,00грн., задоволенню не підлягають. Також позовні вимоги в частині визнання нечинним податкове повідомлення-рішення від 09.12.2011 року №0004592340 яким визначене податкове зобовязання по податку на додану вартість в частині нарахування основного платежу у сумі 190073,00грн. та штрафної санкції у розмірі 95036,00грн., задоволенню не підлягають.

Перевіркою встановлено, що на порушення п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України ПАТ «Будмеханізація» завищено об'єкт амортизації (балансову вартість основних засобів) на суму 34 705 323,60грн. - витрати, які підлягають амортизації, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення яких передбачена веденням бухгалтерського обліку та нарахування податку, що привело до завищення амортизаційних відрахувань на суму 1 721647,00грн.

Суд зазначає, що Податковим кодексом України визначено:

п.144.1 ст.144: «Амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;

витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;

витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року;

витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;

капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання (створення) об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу;

сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу;

вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів,

вартість основних засобів, визначена на рівні звичайної ціни, отриманих в концесію відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності».;

пп.139.1.9 п.139.1 ст.139: «Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення».

Крім того, податковим органом не були прийняті до уваги норми пункту 6 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України вартість, яка амортизується у 2 кварталі, по кожному об'єкту основних засобів, інші необоротних та нематеріальних активах буде рахуватись як первинна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату 01.04.2011 року. При чому в переоцінену вартість основних засобів не включається сума дооцінки основних засобів, проведеною після 1 січня 2010 року.

Відповідно до п.6 підрозділу 4 «особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу ХХ «перехідні положення» Кодексу для визначення переліку обєктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до п.145,1 ст.145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом ІІІ цього кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної станом на 1 квітня 2011 року.

На підтвердження правомірності нарахування амортизації позивачем надані інвентаризація основних засобів на 01.04.2011 року (т.2 а. с.188), баланс станом на 31.03.2011 року. (т.2 а.с.187)

Так із матеріалів справи вбачається, що позивачем амортизація за 2 квартал 2011 року нараховувалась у відповідності до вимог Податкового кодексу України з урахуванням перехідних положень.

Крім того, суд бере до уваги, відповідно до висновків попереднього акту від 01.12.2010 року №8802/23-2/01237738 про результати планової виїзної перевірки ПАТ «Будмеханізація» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року, порушень з боку позивача з питання амортизаційних відрахувань за перевіряємий період не встановлено. (т.3 а.с.3)

Оскільки відповідач не довів суду правомірність підстав прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 09.12.2011 року №0004612340 яким зменшено відємне значення податку на прибуток у розмірі 374117,00грн. та податкового повідомлення-рішення яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток в частині основного платежу у сумі 354175,00грн., суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 09.12.2011 року №0004612340 яким зменшено відємне значення податку на прибуток у розмірі 374117,00грн. та податкове повідомлення-рішення яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток в частині основного платежу у сумі 354175,00грн., підлягають визнанню нечинними, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з цим, суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування спірного податкового повідомлення рішення, оскільки рішення субєкта владних повноважень є скасованим з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст.87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Будмеханізація» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання нечинними та скасування податкові повідомлення-рішення від 09.12.2011 року №0004582340, №0004592340, №0004602340, №0004612340, задовольнити частково.

Визнати нечинними повністю податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 09.12.2011 року №0004602340 яким зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 290320,00грн. та нарахована штрафна санкція у розмірі 1,00грн., №0004612340 яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у сумі 374117,00грн., визнати нечинними частково податкові повідомлення-рішення від 09.12.2010 року №0004592340 яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість у загальній сумі 613880,00грн., з якої основний платіж у розмірі 416235,00грн. та штрафна санкція у розмірі 197645,00грн. та №0004582340 яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток у загальній сумі 354175,00грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 01 березня 2012 року в присутності представників сторін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Будмеханізація» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1087 гривні 11 копійок.

Постанову у повному обсязі складено 06 березня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.