Постанова № 22088471, 21.02.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2012 р. справа № 2а/0570/23077/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ушенка С. В.

при секретаріПроніні Д.С.,

за участю

представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрейн» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень рішень від 21.11.2011р. № 0006971541 та №0006991541, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтегрейн» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень рішень від 21.11.2011р. №0006971541 та № 0006991541.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність підстав у відповідача для зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також наявність у позивача права на включення до витрат другого кварталу 2011 року відємного значення податку, отриманих у першому кварталі 2011 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, та документи на їх підтвердження, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства та просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи та оцінивши їх наявними доказами в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтегрейн» (ідентифікаційний код 36012576; 83058, м. Донецьк, вул. Переїзна, 2) 14.07.2008р. зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

На облік до ДПІ у Ленінському районі м. Донецька як платник податків Товариство взято з 15.07.2008р. за № 7498, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків, як платник ПДВ з 23.07.2008р.

Відповідач ДПІ у Ленінському районі м. Донецька є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

ДПІ у Ленінському районі м. Донецька здійснено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ «Інтегрейн» з податку на прибуток підприємства, за наслідками якої складено акт № 3116/15-1/36012576 від 09.11.2011 року.

Згідно висновків акту перевірки позивачем завищено відємне значення обєкта оподаткування на 164475 грн. та занижено податкове зобовязання на 4663 грн.

Відповідачем відповідно до пункту 54.3. статті 54, пункту 58.1. статті 58, підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20, пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України за порушення позивачем підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16, пункту 36.1. статті 36, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень, пункту 150.1. статті 150 Податкового кодексу України прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2011 року № 0006991541, яким зменшено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 164475,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2011 року № 0006971541, яким збільшено грошове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 4663,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем до податкового органу подано декларацію з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року, рядком 06.6 якої позивач визначив відємне значення обєкту оподаткування в сумі 164475,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача вмотивовані тим, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат 2 кварталу 2011 року (рядок 06.6) відємне значення обєкту оподаткування податком на прибуток, що було сформовано до 1 січня 2011 року в сумі 164475 грн.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник у звязку із неоднаковим розумінням положень Податкового кодексу України в частині формування валових витрат першого та другого кварталу 2011 року та можливості включення до декларації за другий квартал 2011 року відємного значення обєкту оподаткування першого кварталу 2011 року із врахуванням відємного значення податку сформованого до першого кварталу 2011 року.

Порядок визначення податку на прибуток визначений розділом 3 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 1 січня 2011 року. Відповідно до підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, застосування Розділу III «Податок на прибуток підприємств» починається з 1 квітня 2011 року. До 1 квітня 2011 року визначення обєкту оподаткування податком на прибуток відбувається на підставі положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі Закон № 334), який був чинним у першому кварталі 2011 року, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Стаття 6 Закону № 334, норми якої протягом 2010 року діяли із врахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону, передбачає, що обєкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має відємне значення обєкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого відємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок обєкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням відємного значення обєкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого відємного значення.

Відповідно до пункту 22.4 Прикінцевих положень Закону № 334 в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 2275-VI від 20 травня 2010 року, в частині внесених змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (набрав чинності з 1 липня 2011 року), у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума відємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та відємне значення обєкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Згідно з пунктом 134.1. статті 134 Податкового кодексу України, обєктом оподаткування податком є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 150.1. статті 150 Податкового кодексу України передбачено, якщо результатом розрахунку обєкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є відємне значення, то сума такого відємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок обєкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахування зазначеного відємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого відємного значення.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році» Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011р., а отже такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення відємного значення.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що пунктом 3 підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не передбачено можливості включення до рядку 06.6. декларації за другий квартал 2011 року іншого відємного значення обєкту оподаткування, ніж ті, що сформовані за рахунок доходів та витрат першого кварталу 2011 року, оскільки даний пункт не містить заборони на врахування у 2011 року відємного значення податку, сформованого до 1 січня 2011 року, а тому відємне значення в сумі 164475,00 грн. правомірно включено позивачем до рядку 06.6. декларації за другий квартал 2011 року.

Також суд зазначає, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010р. у справі «Щокін проти України» визнано порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенкції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенкції, у звязку з тим, що: відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим і, таким чином, не відповідало вимозі «якості» закону та не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; національними органами не було дотримано вимог законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника (платника податку), коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Відповідно до ст. 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство ґрунтується на таких принципах як, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Згідно з пунктом 7.3. статті 7 Податкового кодексу України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку зазначені у статті 139 Податкового кодексу України, цей перелік є вичерпним та не містить такого поняття як відємне значення обєкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування відємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Відповідно до пункту 4.4 статті 4 Податкового кодексу України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України. Права та обовязки податкового органу зазначені у статтях 20, 21 Податкового кодексу України та не містять повноважень щодо звуження визначеного Податковим кодексом України обєкту оподаткування, у тому числі щодо зменшення урахування відємного значення обєкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись 2-14, 17, 18, 24, 71, 72, 86, 94, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрейн» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2011р. № 0006971541 та № 0006991541 задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька від 21.11.2011р. № 0006971541 форми «Р».

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька від 21.11.2011р. № 0006991541 форми «П».

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрейн» здійснені судові витрати в розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп.

Повний текст постанови виготовлено 27.02.2012р., її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 21.02.2012р. в присутності представників сторін та приєднано до матеріалів справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ушенко С. В.