Постанова № 2208743, 09.10.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 год. 10 хв.

09.10.2008 р.                                                                                                     № 11/399

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді

Винокурова К.С. при секретарі судового засідання Давиденко Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Прок-Сервіс ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Прок-Сервіс ЛТД»(надалі ТОВ «Прок-Сервіс ЛТД», позивач) звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у печерському районі міста Києва (надалі ДПІ у Печерському районі міста Києва, відповідач) № 0004222306/0 від 24.05.2007р..

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням діючого законодавства з боку відповідача щодо проведення перевірки у звязку з чим наявними є підстави для нечинності складеного податкового повідомлення-рішення.

Так з посиланням на положення ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»позивач зазначає, що рішення суду про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Прок-Сервіс ЛТД»у відповідача немає, а тому проведення позапланової виїзної перевірки є незаконним.

Порушення виявлені в акті № 290/23-6/3310369 від 22.05.2007р. є нічим непідтвердженими припущеннями перевіряючого інспектора, а при проведенні перевірки та складанні податкового повідомлення-рішення відповідач діяв не в межах та способом передбаченим законодавством.

Відповідачем позову не визнано, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених вимог та правомірність висновків про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позапланова виїзна перевірка суб’єктів господарювання здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у ч. 8 ст. 11-1 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні»за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом, а відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 11-1 ненадання пояснень позивача та їх документального підтвердження на запит відповідача розглядається як підстава для проведення позапланової виїзної перевірки. Пред’явлення посадовими особами органу державної податкової служби інших документів (в тому числі рішення суду) для набуття права приступити до проведення позапланової виїзної перевірки чинним законодавством не передбачено.

Виїзна позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Прок-Сервіс ЛТД»з питання правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість була проведена на підставі п. 5 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні»та відповідно до наказу в.о. начальника ДПІ у Печерському районі міста Києва Базанова О.Ю. від 08.05.2007р. № 344.

За результатами перевірки був складений акт від 22.05.2007р. про підписання якого, керівництво ТОВ «Прок-Сервіс ЛТД»було повідомлено рекомендованим листом від 18.05.2007р. № 13694/23-6/611 з повідомленням про вручення, яке було одержано представником ТОВ «Прок-Сервіс ЛТД»22.05.2007р..

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд,-

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Печерському районі міста Києва проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Прок-Сервіс ЛТД»з питання правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за січень, лютий 2007р., про що складено акт № 290/23-6/33103691 від 22.05.2007р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

На підставі висновків вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004222306/0 від 24.05.2007р., яким за порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 2286 029 грн. (в тому числі 1616 101 грн. основний платіж, 669 928 грн.).

Як встановлено судом в ході розгляду справи податкові зобов’язання з податку на додану вартість оспорюваним рішенням визначені через ненадання позивачем для проведення перевірки документів на підтвердження даних відображених в податкових деклараціях.

Зокрема, у вступній частині акту зазначено, що у зв’язку з відсутністю на момент проведення перевірки ТОВ «Прок-Сервіс ЛТД»за юридичною та фактичною адресою, інформація про місцезнаходження посадових осіб товариства відсутня. Місцезнаходженням суб’єкта господарювання згідно бази даних «АІС ОР»: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе 12-А, кв. 31, фактичне місцезнаходження –02140, м. Київ, вул. Дмирівська 7.

За вказаною юридичною адресою ТОВ «Прок-Сервіс ЛТД»не знаходиться, крім того в будинку по вул. Кіквідзе 12-А квартира за № 31 не існує, про що складено акт № 244/2306/33103691 від 10.05.2007р.

За вказаною фактичною адресою ТОВ «Прок-Сервіс ЛТД»не знаходиться, про що поштовим відділенням 02140 надано інформацію, що по вул. Дмитрівській, будинку № 7 не існує.

Дії податкового органу у випадку невстановлення фактичного місцезнаходження підприємства, неможливості визначення суми податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів передбачені пп. 4.3.1. п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Зокрема, згідно вказаних положень, в разі, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

          Враховуючи непідтвердження розрахунків, наведених у деклараціях, відповідними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством відповідач мав підстави для визначення податкового зобов’язання за непрямими методами.

Окрім того, на підтвердження свого фактичного місцезнаходження в періоді в якому проводилась перевірка, до матеріалів справи позивачем надано договір суборенди № 09-01/07 від 09.01.2007р. за умовами якого позивачем орендується нежиле приміщення для розміщення офісу за адресою м. Київ, вул. Дмитрівська 71. Строк суборенди за договором –не більше ніж до 30 вересня 2007р. Наведене свідчить про наявність неповних даних (невстановлення відповідних обставин) під час перевірки, щодо фактичного місцезнаходження підприємства-позивача, що відповідно і стало підставою для висновку податкового органу про незнаходження товариства за вказаною ним фактичною адресою.

Водночас суд також, не приймає посилання позивача на ч. 8 ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу України”, відповідно до якої позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду шляхом надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки.

Так, при доповненні цієї статті частиною сьомою та внесенні наступних змін до частин вісім - дванадцять (згідно з Законом України від 25.03.2005 № 2505-IV) законодавець не визначив подальших дій щодо вже існуючої сьомої частини - вказівок ні щодо її виключення, ні щодо змінення нумерації частин у цій статті не передбачено. Згідно з листом Державної податкової адміністрації від 26.12.2005 № 15454/5/23-2016/1479 розробляється законопроект, яким планується внесення відповідної поправки щодо виправлення зазначеної вище помилки; відміні підлягає частина сьома, яка існувала до внесення змін і передбачала здійснення позапланових перевірок тільки на підставі рішення суду.

Оскільки при суперечності законодавчих норм за загальним правилом застосуванню підлягає та норма, яка набрала чинності пізніше, то за таких обставин суд вважає, що застосуванню підлягає норма ч. 8 ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу України”, відповідно до якої позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом. Посилання відповідача з цього приводу визнаються судом обґрунтованими.

Під час перевірки були використані дані податкових декларацій, які подавались до ДПІ та відповідно у зв’язку з ненаданням позивачем первинних документів обліку на підтвердження задекларованих сум, для податкового органу вказані суми стали підставою для визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб.

Висновки викладені в акті перевірки про порушення позивачем правил оподаткування суд вважає неправомірними виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції 2007р.: період перевірки - січень, лютий 2007р.) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

До матеріалів справи на вимоги суду надано копії накладних, податкових накладних отриманих позивачем в перевіряємому періоді (січень, лютий 2007р.), суми з яких були підставою формування податкового кредиту відображеного у податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень, лютий 2007р., непідтвердження вказаних даних і стало підставою для висновків про порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

За результатами перевірки, як про те зазначено у п. 3.1 акту від 22.05.2007р. відповідно до п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податкового кредиту за лютий 2007р. зменшена на 235002 грн., оскільки до перевірки не надано документи, які підтверджують погашення податкового векселя в січні 2007р. на суму 235002 грн., яка віднесена до складу податкового кредиту в лютому 2007р.. До матеріалів справи залучено перелік податкових векселів за лютий 2007р. та надано заяву про погашення податкових векселів, які включені до рядка 19.2 декларації з податку на додану вартість за лютий 2007р.

Наявні у матеріалах справи документи спростовують висновки акту перевірки, оскільки під час перевірки вони не перевірялись, факт відсутності первинних документів не може бути встановлений у такий спосіб. Оскільки контролюючим органом щодо визначення сум податкових зобов’язань платників податків є саме податковий орган, а при вирішенні спору судом не може бути донараховано податку чи застосовано штрафних санкцій, суд приходить до висновку про невідповідність здійснених під час перевірки розрахунків дійсним обставинам справи у зв’язку з чим винесене податкове повідомлення-рішення має бути визнане нечинним.

Враховуючи все вищевикладене позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 0004222306/0 від 24.05.2007р.

3. Стягнути з рахунків державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прок-Сервіс-ЛТД»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе 12-А, кв. 31, код ЄДРПОУ 33103691) 3, 40 грн. (три гривні 40 копійок) судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –22.10.2008.