Постанова № 22087240, 06.10.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2011 р. справа № 2а/0570/10990/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 50 хв

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Маслоід О.С.

при секретаріВишневської О.В.

за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» (м. Макіївка)

до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки

про визнання недійсними та скасування вимог,-

за участю

представників сторін: від позивача Антонова Н.О.

від відповідача Недомовна Т.В.

Державне підприємство «Макіїввугілля» (надалі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки (надалі відповідач) про визнання недійсними та скасування вимог про сплату боргу: від 03.12.2010 року № Ю-25 на суму 193764,71 грн.; від 04.01.2011 року № Ю-25 на суму 155358,05 грн.; від 04.02.2011 року № Ю-41 на суму 59804,27 грн.; від 04.02.2011 року № Ю-41 на суму 154960,90 грн.

Заявою від 13.09.2011 року позивач зменшив позовні вимоги та просить суд частково визнати недійсною та скасувати вимогу про сплату боргу від 03.12.2010 року № Ю-25 на суму 187188,83 грн.; визнати недійсними та скасувати вимоги про сплату боргу: від 04.01.2011 року № Ю-25 на суму 155358,05 грн.; від 04.02.2011 року № Ю-41 на суму 59804,27 грн.; від 04.02.2011 року № Ю-41 на суму 154960,90 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Спірні вимоги прийняті на підставі п. 4 ч. 9 ст.. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», яка з 01.01.2011 року вже не діяла, тобто була застосована неіснуюча норма матеріального права. Крім цього, відповідач зараховував сплачені страхові внески у рахунок фінансових санкцій та пені, що суперечить діючому законодавству.

Відповідач проти позову заперечує та посилається на наступне. Сума страхових внесків за період липень грудень 2010 року сплачена позивачем не у повному обсязі та несвоєчасно. Відповідач зараховував поточні платежі у рахунок погашення заборгованості за попередні періоди, у тому числі фінансових санкцій. При прийняті вимог керувався п. 7 Прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообовязкове державне соціальне страхування».

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Відокремлений підрозділ «Проектно-конструкторське бюро» Державного підприємства «Макіїввугілля» (код ЄДРПОУ 26391185), знаходиться на обліку відповідача як платник страхових внесків № 05-39-01-1013.

Відповідач є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001.

Згідно до ст. 14, 15, 17 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, (надалі Закон) страхувальник є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та несе обовязки з нарахування, обчислення і сплати страхових внесків в установлені строки та в повному обсязі.

Відповідно до ст. 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. В разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Згідно до п. 14 р. XV Прикінцевих положень Закону гірничі підприємства зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніш як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

П. 2 ст. 106 Закону встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

П.8.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України №64/8663 від 16.01.2004 року (надалі Інструкція), органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Вимога формується на підставі облікових даних з карток особових рахунків страхувальників.

У відповідності до ч 2 ст. 106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Ч. 8 ст. 106 Закону, встановлено, що на недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п.2 ч. 9 ст. 106 Закону виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції - штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Згідно ч. 5 ст. 106 Закону за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Відповідно до п. 10.11 Інструкції у разі, коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

Таким чином, законодавством визначена черговість спрямування коштів на погашення недоїмки, фінансових санкцій та пені, але не встановлена залежність від дати виникнення заборгованості. У разі існування у страхувальника зобовязання по сплаті страхових внесків, якщо він визначив у платіжному дорученні призначення платежу на сплату недоїмки, фінансових санкцій, пені, ці суми погашають сплату недоїмки у порядку календарної черговості її виникнення, тобто законодавством передбачений послідовний спосіб віднесення сплачених сум, спочатку недоїмка, потім фінансові санкції та пеня.

З матеріалів справи вбачається наступне.

Спірна вимога від 03.12.2010 року № Ю-25 на суму 187188,83 грн. була складена відповідачем у звязку із недоїмкою позивача, яка виникла на підставі наданих звітів за липень-жовтень 2010 року на цю суму.

Згідно наданих платіжних доручень та банківських виписок, позивачем вказана сума заборгованості була сплачена своєчасно та у повному обсязі. Згідно призначення платежу на платіжних дорученнях та виписках з рахунку позивача ним були сплачені саме страхові внески за період липень-жовтень 2010 року.

Факт здійснених платежів та їх розмір сторонами не оспорюється.

Під час судового розгляду справи відповідачем були надані письмові пояснення від 05.10.2011 року, згідно яких суми сплачених позивачем страхових внесків за період липень-жовтень 2010 року були зараховані ним не тільки у рахунок страхових внесків за попередні періоди, а і у рахунок погашення заборгованості фінансової санкції за рішеннями № 101 від 26.03.2010 року, № 230 від 21.05.2010 року, № 332 від 21.05.2010 року та пені.

Відповідачем на адресу позивача також були надіслані повідомлення про перерозподіл від 02.11.2010 року, згідно яких сплачені позивачем суми страхових внесків були зараховані на погашення пені та фінансових санкцій.

Такими чином, відповідачем був порушений послідовний спосіб віднесення сплачених сум. При наявності у позивача недоїмки сплачені ним суми страхових внесків були зараховані у погашення пені та фінансових санкцій.

Спірна вимога від 04.01.2011 року № Ю-25 на суму 155357,05 грн. була складена відповідачем у звязку із недоїмкою позивача, яка виникла на підставі наданих звітів за вересень-листопад 2010 року на цю суму.

Згідно наданих платіжних доручень, позивачем вказана сума заборгованості була сплачена своєчасно та у повному обсязі. Згідно призначення платежу на платіжних дорученнях ним були сплачені саме страхові внески за цей період.

Факт здійснених платежів та їх розмір сторонами не оспорюється.

Під час судового розгляду справи відповідачем були надані письмові пояснення від 05.10.2011 року, згідно яких суми сплачених позивачем страхових внесків за цей період були зараховані ним не тільки у рахунок страхових внесків за попередні періоди, а і у рахунок погашення заборгованості фінансової санкції за рішеннями № 230 від 21.05.2010 року, № 332 від 21.05.2010 року.

Відповідачем на адресу позивача також були надіслані повідомлення про перерозподіл від 02.11.2010 року, згідно яких сплачені позивачем суми страхових внесків були зараховані на погашення пені та фінансових санкцій.

Такими чином, відповідачем був порушений послідовний спосіб віднесення сплачених сум. При наявності у позивача недоїмки сплачені ним суми страхових внесків були зараховані у погашення пені та фінансових санкцій.

Крім цього, вказана вимога сформована відповідачем відповідно ст.. 106 Закону, яка з 01.01.2011 року була скасована, тобто застосована неіснуюча норма Закону.

Спірна вимога від 04.02.2011 року № Ю-41 на суму 59804,27 грн. була складена відповідачем у звязку із недоїмкою позивача, яка виникла на підставі наданого звіту за грудень 2010 року на цю суму. По цій вимозі сума у розмірі 59804,27 грн. увійшла до вимоги від 04.02.2011 року № Ю-41 на суму 154960,90 грн. Під час судового розгляду справи відповідачем були надані письмові заперечення від 25.08.2011 року, згідно яких вказана вимога сформована відповідачем у звязку із недоїмкою позивача, яка виникла на підставі наданих звітів за жовтень-грудень 2010 року на цю суму, але письмовими поясненнями від 05.10.2011 року відповідач уточнив, що вказана вимога складена відповідачем у звязку із недоїмкою позивача, яка виникла на підставі наданих звітів за вересень-грудень 2010 року на цю суму.

Згідно наданих платіжних доручень, позивачем вказана сума заборгованості була сплачена своєчасно та у повному обсязі. Згідно призначення платежу на платіжних дорученнях ним були сплачені саме страхові внески за цей період.

Факт здійснених платежів та їх розмір сторонами не оспорюється.

Під час судового розгляду справи відповідачем були надані письмові пояснення від 05.10.2011 року, згідно яких суми сплачених позивачем страхових внесків за цей період були зараховані ним не тільки у рахунок страхових внесків за попередні періоди, а і у рахунок погашення заборгованості фінансової санкції за рішеннями № 230 від 21.05.2010 року, № 332 від 21.05.2010 року.

Крім цього, вказані вимоги сформовані відповідачем відповідно ст.106 Закону, яка передбачала надсилання вимоги боржникові, застосування фінансових санкцій, пені та яка з 01.01.2011 року була скасована, тобто відповідачем застосована неіснуюча норма Закону.

При цьому відповідач посилається на п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно якого стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Суд не приймає посилання відповідача на вказані норми, з огляду на наступне.

Виходячи з позиції Конституційного Суду України, наведеної у п. 2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року № 1-7/99.

Згідно цієї позиції дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Виходячи з аналізу норми, покладеної в основу винесення спірних вимог, вона діяла з 1 січня 2004 року до 1 січня 2011 року.

Відповідно до вимог ст.. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, відповідач помилково застосував норми матеріального закону, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно ст.. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зазначене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

На підставі вищевикладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України №64/8663 від 16.01.2004 року, ст.ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсними та скасувати вимоги Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки про сплату боргу: від 03.12.2010 року № Ю-25 на суму 187188,83 грн., від 04.01.2011 року № Ю-25 на суму 155358,05 грн.; від 04.02.2011 року № Ю-41 на суму 59804,27 грн.; від 04.02.2011 року № Ю-41 на суму 154960,90 грн.

Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Макіїввугілля» витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Скарга подається на імя Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10 жовтня 2011 року.

Суддя Маслоід О.С.