Постанова № 22086694, 26.07.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2011 р. справа № 2а/0570/9789/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 20 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Маслоід О.С.

при секретаріКовтун Л.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Донецька залізниця» (м. Донецьк)

до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області

про визнання нечинним та скасування рішення

за участю

представників сторін: від позивача Клімов Д.М.

від відповідача - Арсентьєва В.В.

Державне підприємство «Донецька залізниця» (надалі позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області (надалі УПФУ) про визнання нечинним та скасування рішення № 227 від 24.05.2011 року про застосування фінансових санкцій у сумі 170 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. 01.06.2011 року позивач отримав спірне рішення та вважає його таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно прийняте на підставі п.5 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», яка з 01.01.2011 року виключено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування».

Відповідач проти позову заперечує та посилається на наступне. Відповідач посилається на ст.. 58 Конституції України та на її тлумачення і зазначає, що оскільки порушення було здійснено у до 2011 року, тому рішення було винесено згідно п.5 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Крім цього, згідно абз. 6 п. 7 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» органи пенсійного фонду зберігають повноваження щодо контролю та правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Локомотивне депо Волноваха (код ЄДРПОУ 01075431) є філією Державного підприємства «Донецька залізниця» (код ЄДРПОУ 01074957) без права юридичною особи, знаходиться на обліку в УПФУ як платник страхових внесків № 05-06-01-0028.

УПФУ була проведена перевірка позивача, за результатами якої 24.05.2011 року складений акт «Про результати позапланової перевірки Локомотивного депо Волноваха Державного підприємства «Донецька залізниця», код ЄДРПОУ 01075431 з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з 01.01.2009 року до 01.05.2011 року та надання достовірних відомостей до управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі з 01.01.2008 року по 01.01.2011 року».

На підставі вказаного акту перевірки УПФУ було прийняте рішення № 277 від 24.05.2011 року про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у сумі 170 грн.

Підставою прийняття спірного рішення УПФУ зазначений п.5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон).

Щодо виявлених під час проведення перевірки порушень між сторонами спору не має.

Суттю даного спору є правомірність застосування УПФУ вимог п.5 ч. 9 ст. 106 Закону, яка виключена Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 від 8 липня 2010 року з 01.01.2011 року.

Таким чином, УПФУ на момент застосування фінансових санкцій та пені застосована неіснуюча норма Закону.

Виходячи з позиції Конституційного Суду України, наведеної у п. 2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року № 1-7/99.

Згідно цієї позиції дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультра активна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Виходячи з аналізу норми, покладеної в основу застосування фінансової санкції, вона діяла з 1 січня 2004 року до 1 січня 2011 року, саме цей період часу норма визначала склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення та відповідальності за нього.

Аналіз наведеного рішення доводить, що відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу з боку уповноваженого державного органу.

Згідно п. 22 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння та відповідальність за них. Офіційне тлумачення цієї норми дано у Рішенні Конституційного Суду України від 30.05.2001 року № 7-рп/2001 по справі № 1-22/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб). У мотивувальній частині цього рішення зазначено, що системний аналіз викладених конституційних положень дає підстави дійти висновку, що за своїм змістом вказана норма спрямована не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності, нею визначено, що виключно закони України мають врегульовувати засади відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад) та відповідальність за них.

Таким чином, на момент прийняття спірного рішення норми, яка встановлює відповідальність за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством не існувало.

Відповідно до вимог ст.. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, УПФУ помилково застосував норми матеріального закону, що були чинними на момент вчинення позивачем правопорушення, без врахування того, що ця норма передбачає не тільки засади юридичної відповідальності, а й саму відповідальність за правопорушення. На момент притягнення позивача до відповідальності норм, тобто підстав для відповідальності не існувало, що доводить протиправність спірного рішення.

Суд також не приймає посилання УПФУ на абз. 6 п. 7 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», з огляду на наступне.

Згідно вказаної норми на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведеної норми доводить, що за УПФУ зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом лише у разі повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

УПФУ не здійснювалося повне стягнення заборгованості із сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, не були нараховані такі внески, не було у наявності не сплачених внесків у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За таких обставин, у даному випадку вказана норма не може бути застосована до спірних правовідносин.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду за це, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

На підставі вищевикладеного та керуючись Конституцією України, Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-7/99, Рішенням Конституційного Суду України від 30.05.2001 року № 7-рп/2001 по справі № 1-22/2001, Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст.ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області № 227 від 24.05.2011 року про застосування фінансових санкцій у сумі 170 грн.

Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецька залізниця» витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Скарга подається на імя Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01 серпня 2011 року.

Суддя Маслоід О.С.