Постанова № 22086497, 19.03.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/9002/11

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Маковська О.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП ГОНТА - ТЕХНОЛОГІЯ»до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП ГОНТА - ТЕХНОЛОГІЯ»(далі позивач, підприємство або ТОВ «НВП ГОНТА - ТЕХНОЛОГІЯ») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області (далі Центральної МДПІ або відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000592301, яким визначено суми податкових зобовязань: за основним платежем по податку на додану вартість на суму 181933,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 45483,25грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000582301, яким визначено суми податкових зобовязань: за основним платежем по податку на прибуток на суму 227416,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 56854,00грн;

- скасувати рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області № 18092/10/25-008 від 16.06.2011 року.

У відкритті провадження по справі в частині позовних вимог щодо скасування рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги № 18092/10/25-008 від 16.06.2011 ухвалою суду від 22.07.2011 було відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2011 відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/9002/11 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 08.08.2011.

У звязку з необхідністю витребування додаткових документів і доказів та у звязку з неявкою сторін, судом неодноразово оголошувалась перерва до 05.10.2011, 16.11.2011, 12.12.2011, 23.01.2012 та 01.02.2012.

01.02.2012 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження, представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду у письмовому провадженні, а поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковий орган, перевищуючи свої службові повноваження, вчинив дії, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

Так, на думку позивача, висновки, викладенні в акті перевірки є недостовірними, в результаті чого неправомірно донараховано позивачу податок на додану вартість за липень-серпень 2008 року та податок на прибуток підприємств за 3 квартал 2008 року, оскільки у товариства наявні усі первинні бухгалтерські документи по господарських операціях з ТОВ“Електрон-Технотрейд” (договори на виконання підрядних робіт з ТОВ“Електрон-Технотрейд”, яке на момент укладення цих договорів включено до ЄДРПОУ та мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ), які підтверджують правомірність віднесення витрат за цим договором до валових та нарахування податкового кредиту, також на думку позивача підстави вважати нікчемним договори поставки також відсутні.

Представник відповідача в наданих письмових запереченнях №22649/10/100 від 28.09.2011, стверджує, що в ході перевірки контрагента позивача ТОВ “Електрон-Технотрейд” не підтверджено операції стосовно врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, що, на думку податкового органу, означає, що договори, укладені між ТОВ«НВП ГОНТА - ТЕХНОЛОГІЯ»та ТОВ “Електрон-Технотрейд”, здійснені без мети настання реальних наслідків, тому відповідно до ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст.216 цього ж Кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю, в результаті чого ТОВ «НВП ГОНТА - ТЕХНОЛОГІЯ»занижено податок на додану вартість за липень-серпень 2008 року на загальну суму 181933,00 грн. та податок на прибуток підприємств за 3 квартал 2008 року на загальну суму 909665,00грн.

Дослідивши всі документи і матеріали, чинне законодавство, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «НВП ГОНТА - ТЕХНОЛОГІЯ»зареєстровано Виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 21.12.2006, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №565793, та перебуває на податковому обліку в Центральній МДПІ, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100016363 від 26.01.2007.

На підставі наказу Центральної МДПІ №299 від 28.03.2011 згідно з абз.1,3,5 п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п..п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (далі ПК України), та на підставі вироку Самарського районного суду м.Дніпропетровська по справі №1-298-2009 від 13.08.2009, та з урахуванням наданих до перевірки завірених копій документів Центральної МДПІ №33609/10/230 від 29.11.2010 та №36423/10/230 від24.12.2010 з відома директора та головного бухгалтера позивача у період з 06.04.2011 по 12.04.2011 службовими особами Центральної МДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВП ГОНТА - ТЕХНОЛОГІЯ»з питання дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаємовідносин з ТОВ “Електрон-Технотрейд” за період 2007-2008 роки.

Результати перевірки оформлено актом №560/230/34811030 від 19.04.2011 (далі акт перевірки), належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

На підставі акта перевірки 19.04.2011 Центральною МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000592301, яким визначено суми податкових зобовязань: за основним платежем по податку на додану вартість на суму 181933,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 45483,25грн.;

- №0000582301, яким визначено суми податкових зобовязань: за основним платежем по податку на прибуток на суму 227416,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 56854,00грн.

Як вбачається з акту перевірки від 19.04.2011 року (аркуш 24 акту) підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки судження податкового органу про порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215 Цивільного кодексу України, оскільки, як вважає відповідач, ТОВ «НВП «ГОНТА-ТЕХНОЛОГІЯ»недодержано в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, укладених з ТОВ «Електрон Технотрейд»в липні серпні 2008 року, а, отже, є нікчемними.

В результаті цього податковим органом зроблено висновок про заниження податку на додану вартість шляхом завищення податкового кредиту у липні-серпні 2008 року на загальну суму 181933,00 грн. та податок на прибуток підприємств у звязку з завищенням валових витрат за 3 квартал 2008року на загальну суму 909665,00грн.

Щодо викладених в акті перевірки №560/230/34811030 від 19.04.2011 висновків Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215. 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині їх недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин визначений Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України.

Статтею 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, а саме : запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З аналізу наведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

В судових засіданнях представники податкового органу не надали суду жодних пояснень з посиланням на чинне законодавство України, які б передбачали наявність повноважень органів державної податкової служби України на встановлення факту нікчемності (фіктивності) правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст.ст.203, 215. 228, 662, 655, 656 ЦК України в актах перевірок субєктів господарювання.

Частинами 1 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 2 ст.215 ЦК України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.5 ст.216 ЦК України вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути висунуто будь - якою зацікавленою особою.

До кола таких зацікавлених осіб податкові органи не відносяться, оскільки ст.1 ЦК України визначає, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, що ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій обособленості їх учасників. А до майнових відносин, що ґрунтуються на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ст.215 ЦК України вбачається, що нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом, зокрема, ст.228 ЦК України визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ч.3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом.

Нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст.228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочинами, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, спрямованості мети правочинів між позивачем та його контрагентом на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки від №560/230/34811030 від 19.04.2011 не наводиться.

Тобто, акт №560/230/34811030 від 19.04.2011 не доводить умислу позивача, спрямованого на порушення публічного порядку, та того, в чому таке порушення полягає.

В матеріалах справи, також відсутнє рішення суду про визнання зазначених вище правочинів недійсним через недодержання вимог щодо їх відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, яке набрало законної сили. Податковим органом в акті перевірки від 19.04.2011 також не зазначено про наявність такого рішення.

Крім того, необхідно зазначити, що витребуваний судом вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2009, яким визнано винними ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч. 2 ст. 202, ч.2 ст. 205, ч. 2 ст. 358, ч.1 ст. 366 КК України не може свідчити про умисел щодо вчинення неправомірних дій від імені юридичної особи саме на укладання угод із ТОВ «НВП ГОНТА - ТЕХНОЛОГІЯ».

Відповідачем не надано рішення або вироку суду за яким сторонами порушено вимоги ст. 228 ЦК України та в яких було б встановлено умисел конкретних фізичних осіб, що укладали угоди від імені вказаних юридичних осіб з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

Також, відповідачем не надано доказів того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти. Дана обставина виключає відповідальність позивача за порушення, здійснені його контрагентом.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті №560/230/34811030 від 19.04.2011 про нікчемність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Крім того, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача, викладених в акті індивідуальної дії, та прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на такому.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у липні-серпні 2008 року укладено договори на отримання від ТОВ «Електрон Технотрейд» підрядних робіт на загальну суму 909665,75грн.

Досліджуючи обставини реальності здійснення спірних господарських операцій позивача з означеним контрагентом, суд зазначає, що наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт, акти приймання-передачі, рахунки, податкові та видаткові накладні, вексель, банківські виписки, договори за липень-серпень 2008 року, укладені з ТОВ «Електрон Технотрейд», акт предявлення векселю по платежу, акти використання товарно-матеріальних цінностей замовника при капітальному ремонті, сертифікати якості, свідчать про факт реального здійснення господарської операції з ТОВ «Електрон Технотрейд»та отримання від ТОВ «Електрон Технотрейд»підрядних робіт.

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.198.1. ст.198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 ПК визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. При цьому за правилами п.198.3. ст.198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п.198.6. ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Положеннями п.201.1 ст.201 ПК України визначені вимоги до заповнення податкової накладної, яка є податковим документом і одночасно має бути відображена у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Дослідженням наявних в матеріалах справи податкових накладених судом встановлена їх відповідність наведеним в п.201.1 ст.201 ПК України вимогам заповнення.

Судовим оглядом первинних документів встановлено, що вони відповідають вимогам, визначеним Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», мають необхідні обовязкові реквізити, зміст та обсяг господарських операції. Таким чином, з їх змісту просліджується як конкретний підхід до виконання договорів у липні серпні 2008 року, так і факт їх виконання.

В ході проведення перевірки посадовим особам Центральної МДПІ зазначені первинні документи, в тому числі податкові накладні, також були дослідженні та відображені в акті перевірки, їх невідповідність вимогам чинного законодавства не встановлена, факт виконання договорів у липні серпні 2008 рокув акті не заперечується.

За викладених обставин, враховуючи наведені докази, у позивача наявний обєкт оподаткування податком на додану вартість за спірними правочинами, яким, з огляду на положення п.185.1 ст.185 ПК, є реально здійснена господарська операція з виконання робіт.

Таким чином, здійснивши аналіз зазначених положень законодавчого акту, а також наведених фактів господарських операцій між позивачем та ТОВ «Електрон Технотрейд», суд дійшов висновку про наявність у позивача права на податковий кредит за виконання робіт ТОВ«Електрон Технотрейд» по договорам у липні-серпні 2008 року, та вважає правомірним включення витрат, отриманих від ТОВ «Електрон Технотрейд»до валових.

Щодо зазначення податковим органом в акті перевірки про відсутність ТОВ«Електрон Технотрейд»за адресою, вказаною у статутних та звітних документах, та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість з посиланням на акт Лівобережної МДПІ №9043/23-3/34915880 від 08.11.2010, суд зауважує, що спірні операції між позивачем та ТОВ «Електрон Технотрейд»відбувались у липні-серпні 2008року, що передує встановленому факту відсутності контрагента за місцезнаходженням та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, а відтак не може бути належним доказом неспроможності здійснення ТОВ «Електрон Технотрейд»господарської діяльності у липні-серпні 2008року.

Згідно матеріалів справи, дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Суд звертає увагу на те, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та (або) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку за ланцюгом постачання товарів (послуг). Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податкових орган доведе, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.

Відповідач під час судового розгляду справи не довів такі обставини, а тому суд доходить висновку про необґрунтованість висновків податкового органу, викладених в Акті перевірки, та як наслідок про неправомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Отже, позивачем надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів; те, що господарські операції мали реальний характер, однак відповідачем при винесені спірних податкових повідомлень-рішень зазначене прийнято до уваги не було.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України особливістю провадження в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є те, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач всупереч приписам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів належним чином правомірність власних висновків, правильність та законність прийнятих податкових повідомлень - рішень, що оскаржується позивачем.

З огляду на зазначене, враховуючи надані сторонами докази та оцінивши їх у сукупності, Дніпропетровський окружний адміністративний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП ГОНТА - ТЕХНОЛОГІЯ» до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000592301, яким визначено суми податкових зобовязань: за основним платежем по податку на додану вартість на суму 181933,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 45483,25грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000582301, яким визначено суми податкових зобовязань: за основним платежем по податку на прибуток на суму 227416,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 56854,00грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд та набирає законної сили у порядок і строки, передбачені ст.ст.186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 06.02.2012

Суддя

О.В. Маковська