Постанова № 22086312, 16.03.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/293/12

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Маковська О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Новомосковського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманих коштів,-

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2012 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Новомосковського міськрайонного центру зайнятості (далі позивач, Новомосковький МЦЗ) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення незаконно отриманих коштів, в якому позивач, з урахуванням клопотання про зменшення розміру позовних вимог від 24.01.2012 №39, просить стягнути з ОСОБА_1 1705,16 гривень в рахунок відшкодування незаконно отриманих коштів як допомогу по безробіттю.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 31.10.2008 ОСОБА_1 надано статус безробітного та Наказом №НТ081031 від 31.10.2008 призначено допомогу по безробіттю відповідно до вимог Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-ІІІ (далі Закон № 1533).

Однак фактично відповідач не мав права на отримання статусу безробітного та виплати допомоги, оскільки з 12.05.2003 до моменту зняття його з обліку як безробітного 26.10.2009 був зареєстровий як субєкт підприємницької діяльності. За період з 31.10.2008 по 26.10.2009 відповідачу виплачено допомогу по безробіттю в розмірі 3205,16 грн.

Також, позивачем було вжито заходи по поверненню коштів, а саме: винесені Наказ №НТ100909 від 09.09.2010 та направлено повідомлення про необхідність повернення коштів, проте заборгованість станом на час звернення до суду з позовом не погашена.

Представники сторін в судове засідання не зявились, про час дату та місце розгляду справи ознайомлені належним чином.

Позивач, скориставшись правом, наданим ч. 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в письмовому провадженні.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, на підставі наявних у ній доказів, в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 31.10.2008 звернувся до Новомосковського МЦЗ з письмовою заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 року № 803-ХІІ (далі Закон № 803) та Закону № 1533.

При цьому, у заяві ОСОБА_1 зазначено про те, що він як субєкт підприємницької діяльності не зареєстрований, трудовою діяльністю не займається, не є найманим працівником, не укладав договір цивільно-правового характеру, не є головою та членом фермерського господарства, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та пенсію за вислугу років.

Наказом Новомосковського МЦЗ № НТ 081031 ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 31.10.2008 по 26.10.2009 Новомосковським МЦЗ була виплачена допомога по безробіттю в розмірі 3205,16 грн.

31.01.2011 позивачем направлено до Державного реєстратора Новомосковської РДА запит про надання відомостей про стан реєстраційних дій громадянина ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1).

У відповідь на запит позивача надано Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якої ОСОБА_1 зареєстровий як фізична особа-підприємець Новомосковською районною державної адміністрацією Дніпропетровської області.

09.02.2011 позивачем проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення по безробіттю в ході якого встановлено факт належності відповідача до зайнятого населення. За результатами розслідування складено акт № 5-П-2011.

26.10.2009 позивачем прийнято Наказ № НТ 091026 та №НТ 100909 про зняття ОСОБА_1 з обліку громадян, які шукають роботу і безробітних та про обовязок відповідача повернути кошти, виплачені як допомога по безробіттю.

22.04.2011 вжито заходи по відшкодуванню коштів на користь Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття шляхом надіслання ОСОБА_1 повідомлення про необхідність сплати боргу.

Відповідач частково виконав вимоги від 22.04.2011, перерахувавши на рахунок Новомосковського МЦЗ суму 1500,00 грн, що підтверджується квитанцією від 28.08.2010 та не заперечується позивачем.

Спірні правовідносини урегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.00 №1533 (далі Закон №1533), Законом України "Про зайнятість населення" від 01.03.91 № 803, Порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженим Постановою КМУ від 14.02.07 №219 (далі Порядок №219), Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.00 №30, зареєстрованим в Мінюсті 14.12.00 за №915/5136 (далі Порядок №30), Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.09 №60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.09 №7-1.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших, передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості, як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Пунктом 1 ст. 1 Закону № 1533 встановлено, що загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття це система прав, обовязків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно з п.2 ч. 1 ст. 36 Закону № 1533 особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 36 Закону № 1533 визначено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Як було встановлено судом із наданих документів, ОСОБА_1 під час перебування на обліку у центі зайнятості з 12.05.2003 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Таким чином, відповідачу відповідності до п.п.б п.3 ст. 1 Закону № 803 прирівнювався до зайнятого населення та не мав права на отримання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

Зазначені відомості про вказані вище обставини відповідачем не були надані до Новомосковського МЦЗ, у звязку з чим ОСОБА_1 порушено вимоги п.2 ч.1 ст. 36 Закону № 1533.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення вищевказаної суми з відповідача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, у звязку з безпідставним отриманням відповідачем допомоги по безробіттю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Новомосковського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманих коштів - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Новомосковського міськрайонного центру зайнятості незаконно отримані кошти Фонду загальнообовязкового державного страхування України на випадок безробіття в сумі 1705,16 гривень на р/р 37178001002827 ГУДКУ у Дніпропетровській області, код платежу 50040100, МФО 805012, ЄДРПОУ 20306617.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

О.В. Маковська