Постанова № 22085370, 27.02.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2012 року Справа № 2а/0370/476/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Лащуку О.Ю.,

з участю представника позивача Кузіва О.І.,

представника відповідача Шумчука В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача перший відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування в частині постанови про накладення арешту на майно,

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2012 року публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі ПАТ «ОТП Банк») звернулося в суд з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції (далі ВДВС Луцького РУЮ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача перший відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.08.2010 року в частині накладення арешту на транспортний засіб марки «TOYOTA AURION, державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску.

Позов обґрунтовано тим, що 15.02.2008 року між ЗАТ «ОТП Україна» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №CL-А00/036/2008 з метою придбання останнім автомобіля марки «TOYOTA AURION, державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску. З метою забезпечення зобовязань за кредитним договором було укладено договір застави автотранспортного засобу №РCL-А00/036/2008 від 15.02.2008 року відповідно до якого в заставу було надано згаданий автомобіль. У звязку з порушенням позивальником зобовязання по виконанню кредитного договору на підставі позову банку з позичальника ОСОБА_3 рішенням Луцького міськрайонного суду від 06.05.2011 року було стягнено заборгованість по кредитному договору. 19.08.2011 року судом видано виконавчий лист, на підставі якого першим ВДВС Луцького МУЮ відкрито виконавче провадження та здійснено опис та арешт автомобіля марки «TOYOTA AURION, державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску і передано на аукціон з реалізації арештованого майна. Даний автомобіль 27.01.2012 року було реалізовано громадянину ОСОБА_4 Проте, зняти з реєстрації автомобіль в органах МРЕВ УДАІ не являється можливим, оскільки на нього постановою відповідача від 09.08.2010 року за іншим виконавчим провадженням накладено арешт та заборону на відчуження. Таку постанову відповідача позивач вважає протиправною, оскільки права банку щодо реалізації повноважень, наданих Законом України «Про заставу» були порушені. Позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.08.2010 року в частині накладення арешту на транспортний засіб марки «TOYOTA AURION, державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2.

Представник позивача Кузів О.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позові. Пояснив, що оскаржуваною постановою на транспортний засіб марки «TOYOTA AURION, державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, який знаходить в заставі банку на виконання зобовязання по кредитному договору, накладено арешт. За рішенням суду цей автомобіль було реалізовано на прилюдних торгах громадянину ОСОБА_4 Проте, оскільки на нього накладено арешт, то покупець не може поставити на облік цей автомобіль в органах МРЕВ УДАІ та користуватися ним. Від стягнення з відповідача сплаченого судового збору відмовляється. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача Шемчук В.І. позов визнав частково, покладається на думку суду при вирішенні даного позову. Пояснив, що постановою ДВС Луцького РУЮ відкрито виконавче провадження від 09.08.2010 року щодо накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3 за ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська. Чому при цьому державним виконавцем не перевірено, що частина арештованого майна вже на той момент знаходилась під забороною відчуження і не підпадала під реалізацію, пояснити не зміг.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача перший ВДВС Луцького МУЮ будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, про що свідчить розписка про вручення судової повістки про виклик до суду, в судове засідання свого повноважного представника не направив. Про причини неявки суд не повідомляв, клопотання про відкладення розгляду справи та заперечень на позов не подавав. Суд вважає за можливе відповідно до статті 128 КАС України розглянути справу без участі представника третьої особи, оскільки судом вжиті всі передбачені заходи для повідомлення цієї особи належним чином про час, дату і місце розгляду судової справи з його участю.

Відповідно до частини 5 статті 181 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі. Отже, у звязку зі скороченими строками розгляду справи, суд вважає за можливе справу розглядати у відсутності третьої особи або її представника.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.

Частина 2 статті 17 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини 1 статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Як встановив суд, позивач в даній справі не є учасником виконавчого провадження або особою, яка залучалася до проведення виконавчих дій по якому оскаржується постанова державної виконавчої служби. Проте, абзац 4 пункту 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 13.12.2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» розяснив, що спори за зверненням інших осіб (окрім учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій) на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби при виконанні зазначених судових рішень належать до юрисдикції адміністративних судів.

Отже, даний спір підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Судом встановлено, що ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 01.06.2010 року задоволено заяву ПАТ КБ «Приватбанк» про забезпечення позову у звязку з чим накладено арешт на грошові кошти та все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 шляхом заборони будь-яким способом укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

Постановою державного ВДВС Луцького РУЮ Поліщук Л.І. від 09.08.2010 року відкрито виконавче провадження №20722043 по виконанню вищеназваної ухвали Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 01.06.2010 року. 09 серпня 2010 року цим же державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику. Дана постанова є предметом оскарження в справі.

З витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №28094340 від 10.08.2010 року вбачається, що на підставі постанови ВДВС Луцького РУЮ від 09.08.2010 року заборонено відчужувати усе рухоме майно, яке належить ОСОБА_3

З оглянутого судом свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого Луцьким ВРЕР ВДАІ УМВС України у Волинській області вбачається, що власником автомобіля марки «TOYOTA AURION», державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 є ОСОБА_3 Крім того, в особливих відмітках цього свідоцтва зазначено, що відчуження заборонено у звязку з кредитом.

Як встановлено судом, з 15.02.2008 року заставодержателем вищеназваного автомобіля являється позивач ПАТ «ОТП Банк».

Крім того, судом встановлено, що 30.12.2010 року старшим державним виконавцем ВДВС Луцького РУЮ Поліщук Л.І. була винесена постанова №20722043 про повернення виконавчого документа стягувачеві. З цієї постанови вбачається, що на підставі заяви стягувача ПАТ КБ «Приватбанк» виконавчий документ ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.06.2010 року про накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_3 було повернуто стягувачу без виконання. Пунктом 2 цієї постанови припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Однак, як встановив суд, арешт на накладений автомобіль фактично не знятий, а представник відповідача в судовому засіданні пояснити чому не виконана постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.12.2010 року в частині припинення чинності арешту на автомобіль марки «TOYOTA AURION», не зміг.

Частина 2 статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.12.2010 року) передбачає, що якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Предметом даного спору є постанова державного виконавця ВДВС Луцького РУЮ Поліщук Л.І. від 09.08.2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, вивчивши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, приходить до висновку, що оскаржувана постанова в частині накладення арешту на вищезгаданий автомобіль є протиправною та підлягає скасуванню з врахуванням наступного.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №537076 вбачається, що ПАТ «ОТП Банк» є юридичною особою, а згідно зі статутом ПАТ «ОТП Банк» в новій редакції, ПАТ «ОТП Банк» являється правонаступником усіх прав та обовязків АКБ «Райффайзенбанк Україна», який змінив свою назву на ЗАТ «ОПТ Банк». Метою діяльності банку є надання повного кола банківських послуг в рамках банківської ліцензії, наданої Банку Національним банком України та одержання прибутку в інтересах Акціонера Банку.

Судом встановлено, що 15 лютого 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №L-А00/036/2008 з цільовим використанням кредиту - придбання автомобіля марки «TOYOTA AURION».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно із статтями 3 та 4 Закону України «Про заставу» заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Відпоідно до статті 11 Закону України «Про заставу» сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про заставу» передбачено, що право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.

Отже, з метою забезпечення виконання зобовязань по вищезгаданому кредитному договору 15 лютого 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» (заставодержатель) та ОСОБА_3 (заставодавець) укладено договір застави автотранспортного засобу №РСL-А00/036/2008 року предметом якого відповідно до пункту 3 цього договору являється автомобіль марки «TOYOTA AURION, державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, тобто як встановлено судом, саме автомобіль на придбання якого був виданий кредит та про накладення арешту якого позивач просить визнати протиправною і скасувати оскаржувану постанову.

Згідно із статтею 20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Стаття 21 Закону України «Про заставу» передбачає, що реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціямиз аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності,- виключно з аукціонів (публічних торгів).

Відповідно до частини 1 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Частини 3 та 5 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду 06.05.2011 року у звязку з невиконанням умов згаданого кредитного договору з ОСОБА_3 в користь ПАТ «ОТП Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором. На підставі цього рішення суду, 19.08.2011 року видано виконавчий лист, який позивачем предявлено для примусового виконання до першого ВДВС Луцького МУЮ. Державним виконавцем цієї державної виконавчої служби здійснено опис та арешт майна ОСОБА_3, зокрема, і заставного транспортного засобу - автомобіля марки «TOYOTA AURION, державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, який було передано на аукціон з реалізації заставного майна.

З дослідженого судом протоколу філії приватного підприємства «Нива-В.Ш.» №0311186/2 від 27.01.2012 року про проведення аукціону по реалізації рухомого майна вбачається, що автомобіль марки «TOYOTA AURION, державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску, легковий седан, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_2 продано громадянину ОСОБА_4, який являється переможцем аукціону.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року №74/5 стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. При реалізації цієї норми слід мати на увазі, що згідно з частиною другою статті 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Крім того, право заставодержателя на звернення стягнення саме на заставлене майно регулюється статтею 20 Закону України "Про заставу".

Відповідно до частини 5 статті 18 Закону України «Про заставу» якщо предметом застави є рухоме майно, заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та заставодержателями застав, які зареєстровані пізніше. Переважне право заставодержателів одного і того ж майна, що зареєстровані в один і той же день, визначається моментом реєстрації застави. Переважне право у задоволенні вимог із заставленого рухомого майна визначається на підставі моменту реєстрації застави та моменту реєстрації змін щодо предмета застави в частині цих змін.

Отже, з вищевикладеного випливає, що позивач має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна (автомобіля) перед заставодержателями незареєстрованих застав та заставодержателями застав, які зареєстровані пізніше.

Суд встановив, що автомобіль марки «TOYOTA AURION, державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску, легковий седан, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_2 на прилюдних торгах продано громадянину ОСОБА_4, проте даний транспортний засіб неможливо зняти з обліку в органах Державтоінспекції, оскільки оскаржуваної постановою на нього накладено арешт та заборонено відчуження.

Відповідно до статті 58 Закону України «Про заставу» якщо в результаті видання органом державної виконавчої влади чи органом місцевого і регіонального самоврядування акта, який не відповідає чинному законодавству, і порушуються права заставодержателя або інших осіб щодо володіння, користування та розпорядження предметом застави, такий акт визнається недійсним судом.

Зважаючи на вищевикладене, оскаржувана постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині накладення арешту на транспортний засіб марки «TOYOTA AURION, державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки порушуються права позивача як заставодержателя майна (автомобіля), який має переважне право на задоволення вимог із заставного майна, а також порушується права громадянина ОСОБА_4 як добросовісного набувача, що позбавляє його права володіти, користуватися та розпоряджатися цим транспортним засобом.

Згідно із частинами першою та другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо накладення арешту на рухоме майно (автомобіль), яке перебувало в заставі. При цьому, представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково і при його вирішенні покладається на думку суду.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених статтею162 КАС України, де передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд приймає постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Зважаючи на це, адміністративний позов слід задовольнити шляхом визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.08.2010 року в частині накладення арешту на транспортний засіб марки «TOYOTA AURION, державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною 2 статті 181 КАС України позивачем не пропущено, оскільки про наявність постанови про накладення арешту на майно останньому стало відмово 22.02.2012 року, що вбачається з відмітки ДВС на копії даної постанови. Дані обставини не заперечуються представником відповідача.

Так, частинами 1, 2 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

З відмітки на оскаржуваній постанові вбачається, що дану постанову представник позивача Кузів І.І. отримав 22 лютого 2012 року, а відповідно до вхідного штемпеля Волинського окружного адміністративного суду на позовній заяві (вх.№2831/12) - до суду звернувся 22 лютого 2012 року. За таких обставин позивач не пропустив десятиденний строк звернення до суду.

Оскільки представник позивача в судовому засіданні не наполягав на стягненні судових витрат при задоволенні позову, тому судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 158, 160, 162, 163, 181, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 38, 54 Закону України «Про виконавче провадження», статтей 1, 3, 4, 11, 21, 16, 18, 58, Закону України «Про заставу», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції №20722043 від 09.08.2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині накладення арешту на легковий автомобіль марки «TOYOTA AURION, державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде виготовлена в повному обсязі 01 березня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

ГоловуючийС.Ф. Костюкевич