Ухвала суду № 22084734, 17.02.2012, Волинський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

17 лютого 2012 року Справа № 2а/0370/131/12 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представника позивача Порплиці В.З., Німого Т.Є.

представників відповідача Костюка А.Ю., Новосада Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Волиньвугілля» до Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Волиньвугілля» звернулося з адміністративним позовом до Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції при здійсненні опису майна, його перевірці та скасування рішення про застосування адміністративного арешту від 22.12.2011 року № 2/24-3236565.

В судовому засіданні 17 лютого 2012 року судом поставлене на вирішення питання про закриття провадження у справі в частині визнання неправомірними дій Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції при здійсненні опису майна та його перевірці.

Представники позивача в судовому засіданні проти закриття провадження у справі в частині зазначених позовних вимог заперечили.

Представники відповідача проти закриття провадження у справі в частині позовних вимог ініціативу суду підтримали.

Заслухавши думку представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у справі докази суд приходить до наступних висновків.

Адміністративне судочинство згідно з частиною 1 статті 2 КАС України спрямоване на захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень зі сторони субєктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Нормативно-правові акти рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації. Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні №2-зп від 23.06.1997 року, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Таким чином, як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого субєкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обовязковий до виконання; спрямування на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.

Зазначене кореспондується із положеннями частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тобто, до компетенції адміністративних судів віднесено справи щодо захисту прав, свобод і інтересів осіб від дій субєктів владних повноважень щодо управління цими особами чи здійснення інших владних функцій щодо них.

Відрізняючою ознакою правового акту від інших управлінських актів є наявність в ньому змісту управління особою, здійснення щодо нього влади, шляхом встановлення його прав і обовязків.

Справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними субєктами суспільства стосовно їхніх прав та обовязків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один субєкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого (інших) субєктів, а ці субєкти відповідно зобовязані виконувати вимоги та приписи такого владного субєкта. У тому випадку, якщо субєкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова і службова особа) у спірних відносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого субєкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватися адміністративним судом.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю субєкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки у сфері публічно-правових відносин.

Як вбачається з позовної заяви, позивач не погоджується з діями посадових осіб Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції при здійсненні опису майна, його перевірці, результати яких були оформлені актами опису майна № 20 та 21 від 01.12.2011 року та актом про проведення перевірки стану збереження майна №55/24-32365965 від 21.12.2011 року, тобто фактично оскаржує самі акти.

Акти опису майна № 20 та 21 від 01.12.2011 року встановлюють наявність майна у позивача, а актом перевірки стану збереження майна №55/24-32365965 від 21.12.2011 року встановлено факт відчуження описаного майна. Однак жоден з вищевказаних актів не породжує будь-яких правових наслідків (не встановлює прав і обовязків для позивача), отже вищевказані акти Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції не є правовими актами та не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно, і дії посадових осіб щодо здійснення вищевказаних актів не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки наслідком розвязання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного субєктивного права позивача, то у разі незгоди з діями чи рішенням контролюючого органу, вимога про визнання протиправними дій відповідача, в тому числі і по складанню рішення (акту), не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом предявлення позову про скасування рішення контролюючого органу.

Зважаючи на викладене, обраний позивачем спосіб захисту права шляхом визнання дій податкової інспекції такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, оскарження дій податкового органу зі складання акту опису майна та його перевірки не відповідає його змісту, з огляду на що провадження у цій частині позовних вимог підлягає закриттю.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 157, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Волиньвугілля» до Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій та скасування рішення в частині визнання неправомірними дій при здійсненні опису майна та перевірці його збереження закрити.

Повторне звернення з тією самою позовною вимогою в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, не допускається.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ю.Ю. Сорока